ОЦІНКА ОСНОВНИХ ФОНДІВ І ПОДАТКИ.
Аналіз динаміки окремих податків і факторів, що впливають на їх розміри, важливий для розробки заходів щодо вдосконалення податкової системи та ув'язки податків з макроекономічними показниками.
У 1996 р. в Росії на частку податку на прибуток підприємств і організацій доводилося 17,3% доходів консолідованого бюджету, 11,5% доходів федерального бюджету і 23,2% доходів територіальних бюджетів.
Податок на майно відноситься до податків суб'єктів Федерації: 50% його суми спрямовується до бюджетів суб'єктів Федерації, 50% - до місцевих бюджетів. Конкретні ставки податку на майно встановлюються відповідними органами суб'єктів Федерації, але не по окремих підприємствах і галузям, а в цілому для регіону. Розмір податкової ставки не, може перевищувати 1% від бази оподаткування. Джерело сплати податку на майно - фінансовий результат, тобто балансовий прибуток підприємства. .
Розмір податку на майно залежить від трьох факторів: кількості об'єктів оподаткування (у тому числі й кількості елементів основних виробничих фондів), їх оцінки та ступеня фізичного зносу. Отже, розміри податку на майно безпосередньо залежать від оцінки основних фондів.
Розміри податку на прибуток підприємств також певною мірою залежать від вартості елементів основних виробничих фондів, але опосередковано. Чим більша вартість елементів основних фондів підприємства, тим більше (при даних нормах амортизації) сума амортизаційних відрахувань і, отже, тим більше собівартість продукції і менше (при даних обсяги виробництва й цінах на продукцію) прибуток підприємства і, відповідно, менше (при даних ставках ) сума податку на прибуток.
Вартість елементів основних фондів, що враховуються в балансі підприємства, повинна бути якомога ближче до сучасної ринкової ціною цих елементів. Облік всіх елементів основних фондів підприємства за сучасною ринковою ціною потрібен для того, щоб амортизаційні відрахування давали можливість забезпечувати просте відтворення основних фондів; підприємства могли б визначати рівні фондовіддачі та рентабельності виробничих фондів (активів) в реальних умовах, порівнювати рівень рентабельності виробничих фондів зі ставками відсотків за кредит, порівнювати зазначені показники з аналогічними показниками інших підприємств; знати ринкову ціну окремих елементів основних фондів у разі їх продажу, застави) здачі в оренду, страхування.
Для того, щоб врахувати за ринковою ціною на певну дату всі елементи основних фондів підприємства, що проводяться переоцінки основних фондів, причому чим вище темпи інфляції, тим частіше потрібно проводити переоцінки. У Росії переоцінки основних фондів проводяться за рішенням уряду і обов'язкові для підприємств усіх форм власності.
У 1992-1996 рр.. темпи інфляції були високими. Зокрема, в капітальному будівництві ціни збільшилися (у середньому за рік) в1992г. - У 16,1 рази, в 1993 р. - в 11,6, у 1994 р. - в 5,3, у 1995 р. - в 2,5, у 1996 р. - в 1,8 рази. А капітальні вкладення за що вводиться в дію об'єктах як раз і визначають їх вартість. Тому в ці роки переоцінки основних фондів проводились щорічно (крім 1993р., Табл.1).
Таблиця 1 Результати переоцінок основних фондів підприємств
і організацій у 1992-1997 рр..
Примітка: За розрахунками Держкомстату. Після проведення переоцінок Підприємствами та організаціями індекси будуть уточнені.
Як вплинули переоцінки основних фондів на розміри податку на прибуток підприємств? У 1993-1995 it. випуск продукції галузей матеріального виробництва щорічно зменшувався. Збільшувалися і витрати на виробництво продукції, в тому числі і за рахунок амортизаційних відрахувань, темпи зростання яких перевищували темпи зростання всіх витрат. А зростання амортизаційних відрахувань відбувався в результаті переоцінок основних фондів. При цьому темпи зростання амортизації були дещо менше індексів переоцінки. Це пояснюється кількома причинами. По-перше, індекси переоцінок будівель і споруд були вище, ніж індекси переоцінок машин та устатковання (див. табл.2), а норми амортизаційних відрахувань на будівлях і спорудах значно менше, ніж по машинах і устаткуванню. По-друге, коефіцієнти перерахунку були найбільшими за елементами основних фондів, введеним за кілька років до дати переоцінки. Саме до них відносяться і елементи основних фондів, термін служби яких вище нормативного та по яких амортизація не нараховується.
Таблиця 2. Результати переоцінок за видами основних фондів
Як вплинули переоцінки основних фондів на розміри податку на майно підприємств? Вартість основних фондів в постійних цінах у 1994-1996 рр.. практично не змінилася: по відношенню до попереднього року вона становила в 1994 р. 99,7%, в 1995 р. - 100,2%, в 1996 р. - 99,9%. А суми податку на майно підприємств значно збільшилися. Основною причиною збільшення сум податку на майно підприємств стали переоцінки основних фондів (табл. 3). Як бачимо, суми податку на майно росли трохи повільніше індексів переоцінок. Одна з причин цього - високі індекси переоцінки житлових будинків. Вперше вони були переоцінені за станом на 1 січня 1995 р. Тому вартість житлових будівель після цієї переоцінки різко збільшилася - до 32,7 рази при індексі переоцінки всіх основних фондів, що дорівнює 4. При переоцінці на 1 січня 1996 р. вартість основних фондів житлового господарства збільшилася в 3,62 рази при загальному індексі переоцінки, рівному 2,63. Оскільки податок на майно підприємств розраховується без обліку житлових будинків, остільки темпи зростання податку на майно були менше індексів переоцінок основних фондів. Інша причина - збільшення фізичного зносу основних фондів. У роки кризи по більшості підприємств різко скоротилися масштаби заміни фізично і морально застарілих засобів праці новими, технічно прогресивними, по багатьом підприємствам заміна взагалі не проводилася, тому збільшувалася ступінь фізичного зносу елементів основних фондів (табл.4), внаслідок чого кілька зменшилися суми податку на майно підприємств.
Таблиця 3 Результати переоцінок основних фондів і суми податку на майно підприємств у 1992-1996 р.
Примітки: "Без житлових будівель, включаючи передавальні пристрої 2) Без житлових будинків
У 1993-1995 рр.. темпи інфляції були досить високими. Наприклад, індекси цін підприємств-виробників на промислову продукцію склали (грудень до грудня попереднього року, в разах) в 1993 р. - 10, у 1994 р. - 3,3, у 1995 р. - 2,8 рази. Підприємствам вдавалося настільки значно збільшувати ціни на продукцію, що випускається, що їх зростання компенсував зниження обсягів виробництва і збільшення витрат на виробництво продукції. Прибуток підприємств збільшувалася і відповідно збільшувалися суми податку на прибуток.
У 1996 р. обсяги виробництва продукції по галузях також знизилися (на 4-10%), витрати на випуск продукції збільшилися, причому в найбільшій мірі за статтею "амортизаційні відрахування" (зростання амортизації викликаний переоцінкою основних фондів на 1 січня 1996 р.). Але помітно зменшився в порівнянні з попередніми роками зростання цін на продукцію підприємств (наприклад, індекс цін підприємств-виробників на промислову продукцію знизився з 2,8 разів у 1995 р. до 1,3 разів у 1996 р.) не дав можливість компенсувати зменшення обсягів виробництва і зростання витрат на виробництво продукції. Сума прибутку різко зменшилася і відповідно зменшилася сума податку на прибуток.
Таблиця 4 Ступінь фізичного зносу елементів основних
фондів (на кінець року, у%)
У перспективі, коли стабілізуються ціни, почнеться підйом виробництва, будуть збільшуватися обсяги капітальних вкладень, на розміри податку на майно підприємств основний вплив будуть надавати не зростання цін і відповідно переоцінки основних фондів, а збільшення фізичного обсягу майна, у тому числі основних фондів, нематеріальних активів , заміна фізично та морально застарілих засобів праці новими, зменшення ступеня фізичного зносу елементів основних фондів. За нашими розрахунками, зниження ступеня зносу основних фондів на 1% дає приріст податку на майно в сумі близько 0,7 трлн.руб. Взаємозв'язок відносини податку на майно до прибутку з рентабельністю оподатковуваного майна визначається формулою податок на майно дорівнює Н = t. Ст, де t - ставка податку на майно, ст - середньорічна вартість оподатковуваного майна (1).
Балансовий прибуток підприємства дорівнює П "= Р ^ х Ст, де Р - рентабельність оподатковуваного майна, Ст - середньорічна вартість оподатковуваного майна (2).
З формули 2 визначимо вартість оподатковуваного майна і підставимо її значення у формулу 1. Маємо ст = Пб (3)
Рі Н "= tu-Пб (4)
Рі
Розділивши обидві частини формули 4 на балансовий прибуток Пр, отримаємо
Ні = tu., (5)
Пб Рі
тобто відношення податку на майно до балансового прибутку підприємства дорівнює відношенню ставки податку на майно до рентабельності цього майна. Наприклад, при ставці податку 2% і рентабельності майна 20% податок на майно становитиме 10% балансового прибутку.
Аналіз даних ряду підприємств окремих міст та областей свідчить, що в 1996 р. рентабельність основних виробничих фондів помітно знизилася, а частка податку на майно в балансового прибутку - збільшилася. Так, рентабельність основних виробничих фондів по підприємствах Санкт-Петербурга в 1995 р. становила 56,3%, у першому півріччі 1996 р. - 19,8%, по Нижегородській області - відповідно 80,9 і 40,3%, по Брянській області - 14,9 і 5,2%. Податок на майно по підприємствах Санкт-Петербурга в 1995 р. становив у середньому 21,6% до балансового прибутку, в першому півріччі 1996 р. - 38,2%, по Нижегородській області - відповідно 9,5 і 51,9%, по Брянської області-22,9 і 66,5%, по Москві - 6,6 і 8,7%. Безсумнівно, значну роль в цьому зіграли результати переоцінки основних фондів на 1 січня 1996 р. З одного боку, рентабельність основних виробничих фондів зменшилася через збільшення їх вартості після переоцінки та зменшення розмірів прибутку через збільшення амортизаційних відрахувань у результаті переоцінки. З іншого боку, в результаті переоцінки збільшилася сума податку на майно підприємств.
Визначаючи частку податку на майно в прибутку підприємства, треба мати на увазі наступне. Оскільки податок розраховується виходячи з вартості майна, відсутній прямий зв'язок між наявністю джерела сплати податку (балансового прибутку) і нарахуванням самого податку. Тому нерідкі випадки, коли сума податку на майно перевищує суму прибутку підприємства. Так, на Брянському заводі "Індуктор" податок на майно в першому півріччі 1996 р. склав близько 210% до балансового прибутку, у ВАТ "Бокситогорський глинозем" - 454%, на Невельськой взуттєвій фабриці у Псковській області - 279% і т.д. В інших випадках податок на майно розрахований, а підприємства збиткові, тобто не мають прибутку. У результаті йде накопичення заборгованості з податку на майно. Результати переоцінок основних фондів і, отже, їх вплив на розміри податку на прибуток і податку на майно підприємств багато в чому залежать від того, яким методом проводилася переоцінка. При переоцінках застосовувався в основному індексний метод: балансова вартість основних фондів за укрупненими їх видами і групам множилася на даний Держкомстатом коефіцієнт перерахунку по даному виду (групі) основних фондів.
Перша ж переоцінка виявила недоліки індексного методу. Коефіцієнти перерахунку визначалися за укрупненими виду (групі) основних фондів як середньозважена величина, що враховує індекс цін за відповідний період по основних засобів праці, які представляють даний вид (групу). А гама наявних у підприємств засобів праці даного виду (групи), число їх типорозмірів, моделей значно ширше набору, охопленого для розрахунку коефіцієнтів перерахунку. Тому після переоцінки вартість окремих елементів основних фондів нерідко виявлялася або завищеною, або заниженою в порівнянні з реальною їх ринковою ціною.
Неточності переоцінки призводять до низки негативних наслідків. Так, підприємства змушені сплачувати більший, ніж варто було б, податок на майно, якщо його оцінка виявилася завищеною. Якщо підприємство вирішило продати елемент основних фондів із завищеною оцінкою, то в нього виникне штучний збиток. В Інструкції ДПС № 37 "Про порядок обчислення і сплати до бюджету податку на прибуток підприємств і організацій" сказано, що при визначенні прибутку від реалізації основних фондів та іншого майна підприємства для цілей оподаткування враховується різниця (перевищення) між продажною ціною і первісною або залишковою вартістю цих фондів і майна з урахуванням їх переоцінки. При цьому негативний фінансовий результат операції оподатковуваний Прибуток не зменшує. Наприклад, після переоцінки на 1 січня 1995 відновна вартість комп'ютерів з 286-м процесором виявилася р 2 рази вище ринкової ціни комп'ютерів з Pentium-процесором. Підприємства та організації, що мають комп'ютери з 286-м процесором, стали виплачувати невиправдано високий податок на майно за цим комп'ютерів. А якщо вони продадуть ці комп'ютери, то будуть мати штучний збиток.
При завищенні вартості елементів основних фондів у результаті переоцінки невиправдано збільшуються амортизаційні відрахування і, отже, собівартість продукції, що випускається. У цьому випадку підприємства змушені іноді продавати свою продукцію за ціною, нижчою від собівартості. При цьому вони сплачують додатковий податок на прибуток, оскільки при розрахунку цього податку мають довести ціну до такої, яка відповідає нормальній галузевої рентабельності, розрахувати штучним шляхом прибуток і заплатити податок.
Щоб уникнути недоліків індексного методу, підприємствам дозволено розраховувати вартість окремих елементів основних фондів не за коефіцієнтами Держкомстату, а виходячи з реальних ринкових цін, взятих ними у продавців цих елементів основних фондів, в каталогах, прайс-релізах і т.д.
Вперше оцінка майна не за індексами Держкомстату, а за що діяли на момент переоцінки ринковими цінами була дозволена постановою Уряду Російської Федерації від 25 листопада 1995 р. № 1148 при проведенні переоцінки на 1 січня 1996 р. У якості підтвердження ринкової вартості об'єкта підприємствам дозволено використовувати експертні висновки незалежних оцінювачів (п.З додатки до Наказу МФ РФ від 19 грудня 1995 р. № 130). При цьому не були введені обмеження на право користування послугами будь-якої організації оцінювачів. Роботи можуть бути оформлені як консультаційні або аудиторські, або як "послуги сторонніх організацій з управління виробництвом", але в будь-якому випадку при наявності договору та акта приймання робіт. Відповідні суми можуть бути включені у витрати. Виняток становлять ліцензовані види діяльності.
Переоцінки основних фондів створюють труднощі у розробці фінансових планів (бізнес-планів) підприємств, бюджетів всіх рівнів. Ці плани і бюджети складаються до початку планованого року, коли ще не відомі результати переоцінки основних фондів на 1 січня цього року. Але ж ці результати впливають на амортизаційні відрахування і, отже, на розміри собівартості продукції і прибутку, на розміри податку на прибуток і податку на майно підприємств, на джерела фінансування капітальних вкладень, приросту оборотних коштів підприємств, на ціни продукції підприємств.
Колізії з приводу переоцінки основних фондів на 1 січня 1996 р. виникли, зокрема, в нафтовидобувній і нафтопереробній промисловості. Переоцінку підприємства цих галузей, як і всі підприємства повинні були завершити до 15 лютого 1996 р. і по переоціненим основним фондам нараховувати амортизацію. При цьому середня собівартість видобутку тонни нафти відразу зросла б з 209 до 344 тис.руб., А ціни на нафтопродукти збільшилися б у 1,7-1,9 рази. Щоб не допустити цього, постановою Уряду РФ від 12 квітня 1996 р. № 421 нафтовидобувним і нафтопереробним організаціям було надано право здійснювати за погодженням з органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації переоцінку основних фондів, що знаходяться на їх балансі станом на 1 січня 1996 р., рівномірно по кварталах з застосуванням понижуючих коефіцієнтів до індексів переоцінки вартості основних фондів, встановленим Державним комітетом Російської Федерації по статистиці, а також до індексів, отриманим при переоцінці, яка здійснюється відповідно до пункту 4 постанови Уряду Російської Федерації від 25 листопада 1995 р. № 1148. Переоцінку наказувалося завершити в жовтні 1996 р., забезпечивши збільшення вартості основних фондів до рівня, відповідного розрахованим за зазначеним індексом. Результати переоцінки відображалися у квартальних балансах. Тим самим переоцінка основних фондів була розтягнута в часі.
З метою подолання зазначеного недоліку змінені і умови переоцінки основних фондів станом на 1 січня 1997 р. Підприємства можуть проводити її протягом року, тобто самі вибирають час перерахунку основних фондів. Результати переоцінки за станом на 1 січня 1997 р. будуть відображені в балансах підприємств на 1 січня 1998 р. Важливо, що результати переоцінки основних фондів станом на 1 январяя1997 р. не враховуються при обчисленні податку на майно підприємств за 1996 і 1997 роки, а також при розрахунку амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів в 1997 р. Тим самим полегшується розробка фінансових планів підприємств, бюджетів всіх рівнів на 1997 р., а також усуваються негативні впливи переоцінки на фінансові показники підприємств в 1997 р. У той же час при розробці фінансових планів і бюджетів усіх рівнів на 1998 р. стало можливим врахувати результати переоцінки основних фондів на 1 січня 1997 р., в тому числі можна буде точніше визначити розміри податку на майно підприємств і податку на прибуток у бюджетах на 1998
Нові питання в частині оцінки основних фондів, особливо поки слабо розроблені питання оцінки землі, виникнуть у разі заміни податку на майно підприємств, податку на майно фізичних осіб і земельного податку податком на нерухомість. Такий експеримент вже проводиться у містах Новгороді і Твері. Об'єктом оподаткування тут є земельні ділянки (у тому числі земельні ділянки лісового фонду), будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Оподатковуваний база податку на нерухомість обчислюється з оцінки ринкової вартості об'єктів нерухомості на 1 січня того року, за який нараховуються платежі. Визначено, що методика оцінки ринкової вартості об'єктів нерухомості для цілей оподаткування встановлюється представницькими органами місцевого самоврядування міст Новгорода і Твері.
Аналіз динаміки окремих податків і факторів, що впливають на їх розміри, важливий для розробки заходів щодо вдосконалення податкової системи та ув'язки податків з макроекономічними показниками.
У 1996 р. в Росії на частку податку на прибуток підприємств і організацій доводилося 17,3% доходів консолідованого бюджету, 11,5% доходів федерального бюджету і 23,2% доходів територіальних бюджетів.
Податок на майно відноситься до податків суб'єктів Федерації: 50% його суми спрямовується до бюджетів суб'єктів Федерації, 50% - до місцевих бюджетів. Конкретні ставки податку на майно встановлюються відповідними органами суб'єктів Федерації, але не по окремих підприємствах і галузям, а в цілому для регіону. Розмір податкової ставки не, може перевищувати 1% від бази оподаткування. Джерело сплати податку на майно - фінансовий результат, тобто балансовий прибуток підприємства. .
Розмір податку на майно залежить від трьох факторів: кількості об'єктів оподаткування (у тому числі й кількості елементів основних виробничих фондів), їх оцінки та ступеня фізичного зносу. Отже, розміри податку на майно безпосередньо залежать від оцінки основних фондів.
Розміри податку на прибуток підприємств також певною мірою залежать від вартості елементів основних виробничих фондів, але опосередковано. Чим більша вартість елементів основних фондів підприємства, тим більше (при даних нормах амортизації) сума амортизаційних відрахувань і, отже, тим більше собівартість продукції і менше (при даних обсяги виробництва й цінах на продукцію) прибуток підприємства і, відповідно, менше (при даних ставках ) сума податку на прибуток.
Вартість елементів основних фондів, що враховуються в балансі підприємства, повинна бути якомога ближче до сучасної ринкової ціною цих елементів. Облік всіх елементів основних фондів підприємства за сучасною ринковою ціною потрібен для того, щоб амортизаційні відрахування давали можливість забезпечувати просте відтворення основних фондів; підприємства могли б визначати рівні фондовіддачі та рентабельності виробничих фондів (активів) в реальних умовах, порівнювати рівень рентабельності виробничих фондів зі ставками відсотків за кредит, порівнювати зазначені показники з аналогічними показниками інших підприємств; знати ринкову ціну окремих елементів основних фондів у разі їх продажу, застави) здачі в оренду, страхування.
Для того, щоб врахувати за ринковою ціною на певну дату всі елементи основних фондів підприємства, що проводяться переоцінки основних фондів, причому чим вище темпи інфляції, тим частіше потрібно проводити переоцінки. У Росії переоцінки основних фондів проводяться за рішенням уряду і обов'язкові для підприємств усіх форм власності.
У 1992-1996 рр.. темпи інфляції були високими. Зокрема, в капітальному будівництві ціни збільшилися (у середньому за рік) в1992г. - У 16,1 рази, в 1993 р. - в 11,6, у 1994 р. - в 5,3, у 1995 р. - в 2,5, у 1996 р. - в 1,8 рази. А капітальні вкладення за що вводиться в дію об'єктах як раз і визначають їх вартість. Тому в ці роки переоцінки основних фондів проводились щорічно (крім 1993р., Табл.1).
Таблиця 1 Результати переоцінок основних фондів підприємств
і організацій у 1992-1997 рр..
| Переоцінки | Співвідношення попяоб домтановягмьвоЙ і балансової вартості основних фондів (в разах) | |||||
| Bсe основні фонди | в тій числі | |||||
| промисловості | сільського господарства | будівельник-ства | трансдор-тан зв'язку | |||
| На 1 липня 1992 т. | I5, 7 | 19,7 | 18,7 | 17,1 | 25,3 | |
| На 1 січня 19Я р. | 20,1 | 21,4 | 23,3 | 16,6 | 21,5 | |
| На 1 січня 1995 | 4,0 | 3,7 | 3,9 | 3,6 | 3,3 | |
| На 1 січня 1996 | 2,63 | 2,45 | 3,71 | 2,56 | 2,54 | |
| На 1 січня 199Т т. * | 1,32 | 1,26 | 1,34 | 1,30 | 1,31 | |
Як вплинули переоцінки основних фондів на розміри податку на прибуток підприємств? У 1993-1995 it. випуск продукції галузей матеріального виробництва щорічно зменшувався. Збільшувалися і витрати на виробництво продукції, в тому числі і за рахунок амортизаційних відрахувань, темпи зростання яких перевищували темпи зростання всіх витрат. А зростання амортизаційних відрахувань відбувався в результаті переоцінок основних фондів. При цьому темпи зростання амортизації були дещо менше індексів переоцінки. Це пояснюється кількома причинами. По-перше, індекси переоцінок будівель і споруд були вище, ніж індекси переоцінок машин та устатковання (див. табл.2), а норми амортизаційних відрахувань на будівлях і спорудах значно менше, ніж по машинах і устаткуванню. По-друге, коефіцієнти перерахунку були найбільшими за елементами основних фондів, введеним за кілька років до дати переоцінки. Саме до них відносяться і елементи основних фондів, термін служби яких вище нормативного та по яких амортизація не нараховується.
Таблиця 2. Результати переоцінок за видами основних фондів
| Ставлення відновної вартості до початкової (в разах) | Переоцінки | ||||
| на 1.07.92 | на 1.01.94 | на 1.01.95 | на 1.01.96 | ||
| Основні фонди - всього | 18,7 | 20,1 | 4,0 | 2,63 | |
| в тому числі: | |||||
| будівлі | 19,7 | 26,0 | 4 | 2,52 | |
| споруди | 23,1 | 3,8 | 2,46 | ||
| машини та обладнання | 19,9 | 17,1 | 2,6 | 2,50 | |
| транспортні засоби | 22,2 | 13,0 | 2,4 | 2,32 | |
Таблиця 3 Результати переоцінок основних фондів і суми податку на майно підприємств у 1992-1996 р.
Примітки: "Без житлових будівель, включаючи передавальні пристрої 2) Без житлових будинків
У 1993-1995 рр.. темпи інфляції були досить високими. Наприклад, індекси цін підприємств-виробників на промислову продукцію склали (грудень до грудня попереднього року, в разах) в 1993 р. - 10, у 1994 р. - 3,3, у 1995 р. - 2,8 рази. Підприємствам вдавалося настільки значно збільшувати ціни на продукцію, що випускається, що їх зростання компенсував зниження обсягів виробництва і збільшення витрат на виробництво продукції. Прибуток підприємств збільшувалася і відповідно збільшувалися суми податку на прибуток.
У 1996 р. обсяги виробництва продукції по галузях також знизилися (на 4-10%), витрати на випуск продукції збільшилися, причому в найбільшій мірі за статтею "амортизаційні відрахування" (зростання амортизації викликаний переоцінкою основних фондів на 1 січня 1996 р.). Але помітно зменшився в порівнянні з попередніми роками зростання цін на продукцію підприємств (наприклад, індекс цін підприємств-виробників на промислову продукцію знизився з 2,8 разів у 1995 р. до 1,3 разів у 1996 р.) не дав можливість компенсувати зменшення обсягів виробництва і зростання витрат на виробництво продукції. Сума прибутку різко зменшилася і відповідно зменшилася сума податку на прибуток.
| Гбгультпщ переоцінок основних фондів (перша графа - переоцінка на t липня 1992 р., такі графи - переоцінки на 1 січня відповідного року): | 1993 | 1994 | 1995 | 1996р. |
| Основні фонди (трлн. руб.) | ||||
| - Первісна вартість | 2,2 | 59,2 | 1223,0 | 5274 |
| - Відновна вартість | 41,3 | 1189,6 | 4891,7 | 13870,5 |
| Ставлення відновної вартості до початкової (в разах) | 18,7 | 20,1 | 4,0 | 2,63 |
| Сума податку на майно підприємств (трлн. руб.) | 0,3 | 4,0 | 15,8 | 36, l |
| Збільшення сум податку за рік (в разах) | 6 | 16 | 3,3 | 2,3 |
| Відношення індексу зростання сум податку на майно до індексу переоцінки | 0,8 | 0,82 | 0,87 |
фондів (на кінець року, у%)
| 1992 | 19931 -. | 1994 | 1995 r. | |
| Всі основні фонди (включаючи худобу) | 42 | 33,7 | 37,2 | 37,4 |
| виробничі основні фонди промисловості | 49 | 39,9 | 45,8 | 44,6 |
| сільського господарства | 37 | 32,6 | 37,4 | 38 |
| будівництва | 44 | 34,4 | 36,3 | 32,7 |
| торгівлі та громадського харчування | 41 | 28 | 32,1 | 33,8 |
Балансовий прибуток підприємства дорівнює П "= Р ^ х Ст, де Р - рентабельність оподатковуваного майна, Ст - середньорічна вартість оподатковуваного майна (2).
З формули 2 визначимо вартість оподатковуваного майна і підставимо її значення у формулу 1. Маємо ст = Пб (3)
Рі Н "= tu-Пб (4)
Рі
Розділивши обидві частини формули 4 на балансовий прибуток Пр, отримаємо
Ні = tu., (5)
Пб Рі
тобто відношення податку на майно до балансового прибутку підприємства дорівнює відношенню ставки податку на майно до рентабельності цього майна. Наприклад, при ставці податку 2% і рентабельності майна 20% податок на майно становитиме 10% балансового прибутку.
Аналіз даних ряду підприємств окремих міст та областей свідчить, що в 1996 р. рентабельність основних виробничих фондів помітно знизилася, а частка податку на майно в балансового прибутку - збільшилася. Так, рентабельність основних виробничих фондів по підприємствах Санкт-Петербурга в 1995 р. становила 56,3%, у першому півріччі 1996 р. - 19,8%, по Нижегородській області - відповідно 80,9 і 40,3%, по Брянській області - 14,9 і 5,2%. Податок на майно по підприємствах Санкт-Петербурга в 1995 р. становив у середньому 21,6% до балансового прибутку, в першому півріччі 1996 р. - 38,2%, по Нижегородській області - відповідно 9,5 і 51,9%, по Брянської області-22,9 і 66,5%, по Москві - 6,6 і 8,7%. Безсумнівно, значну роль в цьому зіграли результати переоцінки основних фондів на 1 січня 1996 р. З одного боку, рентабельність основних виробничих фондів зменшилася через збільшення їх вартості після переоцінки та зменшення розмірів прибутку через збільшення амортизаційних відрахувань у результаті переоцінки. З іншого боку, в результаті переоцінки збільшилася сума податку на майно підприємств.
Визначаючи частку податку на майно в прибутку підприємства, треба мати на увазі наступне. Оскільки податок розраховується виходячи з вартості майна, відсутній прямий зв'язок між наявністю джерела сплати податку (балансового прибутку) і нарахуванням самого податку. Тому нерідкі випадки, коли сума податку на майно перевищує суму прибутку підприємства. Так, на Брянському заводі "Індуктор" податок на майно в першому півріччі 1996 р. склав близько 210% до балансового прибутку, у ВАТ "Бокситогорський глинозем" - 454%, на Невельськой взуттєвій фабриці у Псковській області - 279% і т.д. В інших випадках податок на майно розрахований, а підприємства збиткові, тобто не мають прибутку. У результаті йде накопичення заборгованості з податку на майно. Результати переоцінок основних фондів і, отже, їх вплив на розміри податку на прибуток і податку на майно підприємств багато в чому залежать від того, яким методом проводилася переоцінка. При переоцінках застосовувався в основному індексний метод: балансова вартість основних фондів за укрупненими їх видами і групам множилася на даний Держкомстатом коефіцієнт перерахунку по даному виду (групі) основних фондів.
Перша ж переоцінка виявила недоліки індексного методу. Коефіцієнти перерахунку визначалися за укрупненими виду (групі) основних фондів як середньозважена величина, що враховує індекс цін за відповідний період по основних засобів праці, які представляють даний вид (групу). А гама наявних у підприємств засобів праці даного виду (групи), число їх типорозмірів, моделей значно ширше набору, охопленого для розрахунку коефіцієнтів перерахунку. Тому після переоцінки вартість окремих елементів основних фондів нерідко виявлялася або завищеною, або заниженою в порівнянні з реальною їх ринковою ціною.
Неточності переоцінки призводять до низки негативних наслідків. Так, підприємства змушені сплачувати більший, ніж варто було б, податок на майно, якщо його оцінка виявилася завищеною. Якщо підприємство вирішило продати елемент основних фондів із завищеною оцінкою, то в нього виникне штучний збиток. В Інструкції ДПС № 37 "Про порядок обчислення і сплати до бюджету податку на прибуток підприємств і організацій" сказано, що при визначенні прибутку від реалізації основних фондів та іншого майна підприємства для цілей оподаткування враховується різниця (перевищення) між продажною ціною і первісною або залишковою вартістю цих фондів і майна з урахуванням їх переоцінки. При цьому негативний фінансовий результат операції оподатковуваний Прибуток не зменшує. Наприклад, після переоцінки на 1 січня 1995 відновна вартість комп'ютерів з 286-м процесором виявилася р 2 рази вище ринкової ціни комп'ютерів з Pentium-процесором. Підприємства та організації, що мають комп'ютери з 286-м процесором, стали виплачувати невиправдано високий податок на майно за цим комп'ютерів. А якщо вони продадуть ці комп'ютери, то будуть мати штучний збиток.
При завищенні вартості елементів основних фондів у результаті переоцінки невиправдано збільшуються амортизаційні відрахування і, отже, собівартість продукції, що випускається. У цьому випадку підприємства змушені іноді продавати свою продукцію за ціною, нижчою від собівартості. При цьому вони сплачують додатковий податок на прибуток, оскільки при розрахунку цього податку мають довести ціну до такої, яка відповідає нормальній галузевої рентабельності, розрахувати штучним шляхом прибуток і заплатити податок.
Щоб уникнути недоліків індексного методу, підприємствам дозволено розраховувати вартість окремих елементів основних фондів не за коефіцієнтами Держкомстату, а виходячи з реальних ринкових цін, взятих ними у продавців цих елементів основних фондів, в каталогах, прайс-релізах і т.д.
Вперше оцінка майна не за індексами Держкомстату, а за що діяли на момент переоцінки ринковими цінами була дозволена постановою Уряду Російської Федерації від 25 листопада 1995 р. № 1148 при проведенні переоцінки на 1 січня 1996 р. У якості підтвердження ринкової вартості об'єкта підприємствам дозволено використовувати експертні висновки незалежних оцінювачів (п.З додатки до Наказу МФ РФ від 19 грудня 1995 р. № 130). При цьому не були введені обмеження на право користування послугами будь-якої організації оцінювачів. Роботи можуть бути оформлені як консультаційні або аудиторські, або як "послуги сторонніх організацій з управління виробництвом", але в будь-якому випадку при наявності договору та акта приймання робіт. Відповідні суми можуть бути включені у витрати. Виняток становлять ліцензовані види діяльності.
Переоцінки основних фондів створюють труднощі у розробці фінансових планів (бізнес-планів) підприємств, бюджетів всіх рівнів. Ці плани і бюджети складаються до початку планованого року, коли ще не відомі результати переоцінки основних фондів на 1 січня цього року. Але ж ці результати впливають на амортизаційні відрахування і, отже, на розміри собівартості продукції і прибутку, на розміри податку на прибуток і податку на майно підприємств, на джерела фінансування капітальних вкладень, приросту оборотних коштів підприємств, на ціни продукції підприємств.
Колізії з приводу переоцінки основних фондів на 1 січня 1996 р. виникли, зокрема, в нафтовидобувній і нафтопереробній промисловості. Переоцінку підприємства цих галузей, як і всі підприємства повинні були завершити до 15 лютого 1996 р. і по переоціненим основним фондам нараховувати амортизацію. При цьому середня собівартість видобутку тонни нафти відразу зросла б з 209 до 344 тис.руб., А ціни на нафтопродукти збільшилися б у 1,7-1,9 рази. Щоб не допустити цього, постановою Уряду РФ від 12 квітня 1996 р. № 421 нафтовидобувним і нафтопереробним організаціям було надано право здійснювати за погодженням з органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації переоцінку основних фондів, що знаходяться на їх балансі станом на 1 січня 1996 р., рівномірно по кварталах з застосуванням понижуючих коефіцієнтів до індексів переоцінки вартості основних фондів, встановленим Державним комітетом Російської Федерації по статистиці, а також до індексів, отриманим при переоцінці, яка здійснюється відповідно до пункту 4 постанови Уряду Російської Федерації від 25 листопада 1995 р. № 1148. Переоцінку наказувалося завершити в жовтні 1996 р., забезпечивши збільшення вартості основних фондів до рівня, відповідного розрахованим за зазначеним індексом. Результати переоцінки відображалися у квартальних балансах. Тим самим переоцінка основних фондів була розтягнута в часі.
З метою подолання зазначеного недоліку змінені і умови переоцінки основних фондів станом на 1 січня 1997 р. Підприємства можуть проводити її протягом року, тобто самі вибирають час перерахунку основних фондів. Результати переоцінки за станом на 1 січня 1997 р. будуть відображені в балансах підприємств на 1 січня 1998 р. Важливо, що результати переоцінки основних фондів станом на 1 январяя1997 р. не враховуються при обчисленні податку на майно підприємств за 1996 і 1997 роки, а також при розрахунку амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів в 1997 р. Тим самим полегшується розробка фінансових планів підприємств, бюджетів всіх рівнів на 1997 р., а також усуваються негативні впливи переоцінки на фінансові показники підприємств в 1997 р. У той же час при розробці фінансових планів і бюджетів усіх рівнів на 1998 р. стало можливим врахувати результати переоцінки основних фондів на 1 січня 1997 р., в тому числі можна буде точніше визначити розміри податку на майно підприємств і податку на прибуток у бюджетах на 1998
Нові питання в частині оцінки основних фондів, особливо поки слабо розроблені питання оцінки землі, виникнуть у разі заміни податку на майно підприємств, податку на майно фізичних осіб і земельного податку податком на нерухомість. Такий експеримент вже проводиться у містах Новгороді і Твері. Об'єктом оподаткування тут є земельні ділянки (у тому числі земельні ділянки лісового фонду), будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Оподатковуваний база податку на нерухомість обчислюється з оцінки ринкової вартості об'єктів нерухомості на 1 січня того року, за який нараховуються платежі. Визначено, що методика оцінки ринкової вартості об'єктів нерухомості для цілей оподаткування встановлюється представницькими органами місцевого самоврядування міст Новгорода і Твері.