Введення
Тема роботи «Методичні підходи до оцінювання обгрунтованості проектів бюджетів».
У роботі розглянуті існуючі методичні підходи до оцінювання бюджетних показників, представлені у наукових працях і нормативно-правових актах, запропоновані авторські (оригінальні) підходи щодо цього питання, наведені результати оцінки обгрунтованості бюджетних показників зведеного, державного та місцевих бюджетів за 2004-2009 рр..
Налагодження механізму ефективного управління в бюджетному менеджменті неможливо без впровадження системи оцінювання обгрунтованості проектів бюджетів. Не секрет, що розпорядники бюджетних ресурсів зацікавлені отримати якомога більший обсяг бюджетних коштів, але не завжди мають відповідні стимули до ефективного їх використання. Тому в практиці бюджетного проектування необхідно встановити чіткі, зрозумілі процедури аналізу та оцінки бюджетних програм і запитів на етапі їх формування та визначення відповідності загальнодержавним пріоритетам. Отже, в таких умовах дуже важливо розробити і застосовувати на практиці методологію оцінки обгрунтованості проектів бюджетів виходячи з конкретних цілей і завдань соціально-економічної політики, реалій господарського життя, суспільних уявлень про напрямки подальшого розвитку та ін Цим визначається актуальність дослідження.
Відзначимо, що в даний час не вироблена узгоджена позиція щодо оптимальних обсягів бюджетних доходів і витрат в умовах ринку, які в принципі і неможливо встановити з-за великої різноманітності історичних, національних, соціально-економічних та інших умов розвитку кожної з країн і їх територій . Наприклад, зовсім не випадково в рекомендаціях Світового банку з управління державними витратами мова йде не про оптимізацію обсягів (доходів і витрат), а про принципи ефективного управління державними фінансами, до яких віднесені фінансова (податкова та бюджетна) прозорість, стабільність і довгострокова стійкість бюджетів; ефективна та справедлива система міжбюджетних відносин; консолідація бюджету і бюджетного процесу; бюджетування, орієнтоване на результат, і ін Зрозуміло, що ступінь виконання запропонованих критеріїв ефективного управління державними витратами можна оцінити на основі визначення та аналізу деяких показників, але ці показники кожна країна повинна встановити самостійно, з урахуванням національних особливостей.
Українські вчені зробили чимало у цьому напрямку. Так, автори фундаментальної монографії «Фінансово-монетарні важелі економічного розвитку» представили підхід, що базується на оцінці бюджетного забезпечення виконання функцій держави. Дослідники запропонували, зокрема, застосовувати порівняльний метод, беручи до уваги найважливіші показники щодо фінансування виконання державних функцій в інших країнах і Україна, а також порівняння пріоритетів бюджетної політики України і країн ЄС. Українська дослідниця І. Запатріна довела можливість проведення оцінки з урахуванням визначення ступеня відповідності витрат на розвиток загальнодержавним пріоритетам, а також внесла обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення та уточнення показників результативності та ефективності в бюджетному процесі. Українські вчені А. Скрипник і Т. Паянок запропонували оригінальний підхід до оцінки обгрунтованості проектів бюджетів, що базується на розрахунку факторів ризиків їх виконання. Наведено кілька формул, що дозволяють встановити ризик визначення фіскальної ефективності окремих податків, ризик отримання запланованого доходу, інфляційний ризик і ін Г. Лобода довів підхід, заснований на аналізі ступеня орієнтації бюджетної політики (параметри якої визначені в конкретних показниках доходної та видаткової частин проекту бюджету) на формування динаміки і пропорцій економічного зростання. У рамках даного підходу особлива увага приділяється оцінці бюджетних доходів, витрат, дефіциту, боргу з точки зору впливу на створення конкретних макроекономічних ефектів. Б. Карпінський і А. Герасименко запропонували методологію визначення показників збалансованості. На їх погляд, фінансова система, до складу якої входять бюджети різних рівнів, повинна бути збалансована. Вони представили критеріальну модель встановлення меж розбалансованості фінансової системи певної території (країни, регіону).
Російські вчені А. Шастітко та М. Овчинников пропонують підхід, що спирається на методологію аналізу бюджетування, орієнтованого на результат. На їхню думку, в цьому контексті доцільно застосовувати інструментарій економічної теорії трансакційних витрат, елементи якого були розроблені О. Вільямсоном. Інший росіянин В. Сенчагов розробив методологію оцінки, яка спирається на комплексне використання інформаційно-аналітичних процедур, з подальшим аналізом динаміки та структури прогнозованих явищ.
Для ефективного використання бюджетних коштів, як зазначають І. Чугунов та І. Запатріна, доцільно оцінювати і порівнювати окремі видатки на їх важливості для суспільства, здійснити перехід до трирічної формування бюджету, як це робиться, зокрема, в Російській Федерації і ряді інших країн, удосконалити механізм підготовки та затвердження порядків використання коштів бюджетних програм та субвенцій на виконання інвестиційних проектів, встановити чіткі критерії вибору відповідних об'єктів, яким надаватиметься бюджетне фінансування, розподіляти кошти в розрізі адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням ступеня ефективності використання бюджетних коштів у попередні роки, відповідних показників соціально-економічного розвитку. Незважаючи на це, у вітчизняній науковій літературі дуже слабо розроблені методологічні проблеми проведення оцінки обгрунтованості проектів бюджетів (бюджетних показників), через що стає неможливим науково обгрунтоване оцінювання проектів державного та місцевих бюджетів у процесі їх розгляду, прийняття і виконання. Тому доцільно запропонувати і ввести в практику методичні підходи до оцінювання обгрунтованості бюджетних показників у процесі розробки та розгляду проектів бюджетів, що і є метою роботи.
Методичні підходи до оцінювання обгрунтованості проектів бюджетів
Методологія оцінки обгрунтованості проектів бюджету спирається на застосування різних методів аналізу. У літературі найчастіше згадуються такі: методи прийняття управлінських рішень, бальної оцінки, економічного аналізу, економетричні методи, метод експертних опитувань тощо Ми згодні з думкою І. Чугунова та І. Запатріної, що введення показників оцінювання в реальну практику бюджетного менеджменту вимагає вдосконалення не тільки механізмів складання, розгляду і затвердження бюджетів, а й управління економічним розвитком держави чи спільнот в цілому. При цьому доцільно удосконалити механізм посилення позитивного впливу держави або органів місцевого самоврядування на економічний розвиток шляхом переходу від управління видатками до управління відповідними (запланованими) результатами як складової бюджетного проектування.
З методологічної точки зору, оцінка обгрунтованості проектів бюджету може бути попередньою (Зробленої до схвалення проекту бюджету), поточної (Зробленої в процесі виконання бюджету) або остаточної (зробленої після виконання бюджету). Кожен з даних видів оцінки має важливе значення у бюджетному менеджменті. Попередня оцінка застосовується в процесі встановлення показників проектів бюджетів на майбутні періоди. Поточна оцінка необхідна для обгрунтування змін і доповнень до бюджету поточного періоду, а також для встановлення тенденцій і трендів, які, ймовірно, будуть мати місце в майбутньому періоді. Остаточна оцінка необхідна для визначення результативності та ефективності діяльності фінансових органів, розпорядників бюджетних коштів, інших учасників бюджетного процесу, для подальшого використання в науковому пошуку, у процесі вдосконалення методології бюджетного проектування та ін
Попередні оцінки обгрунтованості проектів бюджету передбачають вивчення обгрунтованості окремих статей доходної та видаткової частин проекту відповідного бюджету. Загальну попередню оцінку обгрунтованості проекту державного бюджету на наступний рік можна дати виходячи з показників, складених відповідно до ст. 38 Бюджетного кодексу України, в якій встановлено перелік конкретних документів, які додаються до проекту закону про державний бюджет України. На базі цих показників можна здійснити узагальнену оцінку бюджетної політики майбутнього періоду шляхом аналізу запроектованих показників, а отже - і оцінити обгрунтованість майбутнього бюджету з точки зору його відповідності державним пріоритетам та реаліям соціально-економічного становища в країні.
При оцінці обгрунтованості проекту бюджету будь-якого рівня доцільно провести аналіз урахування вимог до окремих параметрах фінансової безпеки. М. Єрмошенко запропонував наступні параметри фінансової безпеки держави, які повинні бути враховані при формуванні державного бюджету: видатки державного бюджету в цілому - не більше 20% ВВП, дефіцит державного бюджету - не більше 3% ВВП, рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет - не більше 40% ВВП, темп зростання державного боргу відносно темпів зростання ВВП - не більше 1%, внутрішній довгі більше 30% ВВП, зовнішній державний борг - не більше 70% обсягу експорту і не більше 25% ВВП, витрати на обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу - не більше 1 8% обсягу експорту. Пропозиції з цього питання зроблені також російським вченим В. Сенчагова, вітчизняними науковцями А. Барановським і С. Марченко.
Показниками обгрунтованості проекту бюджету також можуть служити:
- Частка податкових надходжень у загальному обсязі бюджетних надходжень (у розвинених країнах цей показник досягає 80-90%);
- Частка витрат на розвиток у загальному обсязі бюджетних витрат;
- Співвідношення зростання ВВП і бюджетних доходів;
- Співвідношення зростання доходів і витрат бюджету на одного жителя та ін
При оцінці обгрунтованості видаткової частини необхідно проаналізувати реалістичність і обгрунтованість показників фінансування реалізації відповідних бюджетних програм. Таким чином, оцінку показників бюджету доцільно пов'язати з показниками, визначеними з використанням програмно-цільового методу планування бюджетів.
До системи показників, що характеризують ефективність бюджетної програми, провідні вчені відносять перш за все такі:
- Показники комерційної (фінансової) ефективності, враховують фінансові результати реалізації програми (проекту) його безпосередніми учасниками;
- Показники бюджетної ефективності, що відображають наслідки здійснення проекту для державного, обласного чи місцевого бюджетів;
- Показники економічної ефективності, що виходять за рамки прямих фінансових інтересів учасників бюджетного процесу.
На практиці виникають ускладнення при оцінці обгрунтованості витрат, що виділяються на ті програми (проекти), які не передбачають отримання видимих економічних ефектів, - мова йде, перш за все, про так званих соціальних витратах (охорона здоров'я, освіта, соціальна реабілітація та ін), витрати на безпеку і оборону, а також на управління. У практиці оцінювання обгрунтованості цих видів витрат доцільно, на наш погляд, використовувати порівняльний метод, коли зіставляються нормативи забезпеченості суспільним благом перед початком виконання програми і після. Наприклад, при будівництві нової школи можна встановити, що підвищиться рівень забезпеченості населення певної території шкільними приміщеннями. Але рішення про будівництво можна приймати лише в тому випадку, якщо нинішній рівень зазначеної забезпеченості не відповідає нормативу.
З метою підвищення аналітичних можливостей оцінювання обгрунтованості видаткової частини проектів бюджетів різного рівня на фінансування різних «некомерційних» (насамперед соціальних) програм необхідно, на наш погляд, значно удосконалити систему показників і критеріїв результативності, ефективності та якості.
Українські вчені обгрунтували можливість і доцільність оцінювання соціальної спрямованості бюджетної політики за двома групами показників:
1) прямі показники - безпосередньо характеризують обсяги і структуру соціальних витрат бюджетів;
2) непрямі - характеризують результати функціонування соціальної сфери.
До першої групи показників відносяться: питома вага витрат на соціальну сферу (за видами витрат) у загальному обсязі видатків бюджету; питома вага видатків на соціальну сферу (за видами витрат) в обсязі ВВП; співвідношення витрат на соціальну сферу і витрат, що спрямовуються на розвиток економіки ; співвідношення фактичних і запланованих видатків бюджету на соціальну сферу; співвідношення обсягів фінансування окремих галузей соціальної сфери, отриманих з різних джерел; обсяг видатків на соціальну сферу (по окремих галузях), який припадає на одну людину, та ін
До другої групи показників відносяться: темпи зростання реальних доходів населення, рівень бідності, визначений за абсолютним або відносним критеріям; рівень розшарування населення за доходами; рівень безробіття, рівень охоплення адресною соціальною допомогою бідних верств населення; співвідношення мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсії , соціальних виплат) і прожиткового мінімуму; рівень смертності (загальної, дитячої, новонароджених); рівень захворюваності окремими видами хвороб та ін На наш погляд, можна виділити і третю групу показників, які будуть характеризувати досягнення соціальних нормативів надання певних суспільних послуг.
Аналіз витрат на реалізацію соціальних програм із застосуванням показників трьох груп дасть можливість оцінити обгрунтованість проектів бюджетів в частині реалізації соціальної функції держави через бюджетний механізм. Поглиблену науково-аналітичну оцінку обгрунтованості проекту державного бюджету можна дати за допомогою розрахунку окремих показників, що дозволяє точніше оцінити проект бюджету за його основними параметрами. Серед таких показників - коефіцієнт стабільності, коефіцієнт відповідності, коефіцієнт прозорості.
Коефіцієнт стабільності кількісно характеризує ступінь стійкості (стабільність) бюджетно-податкового законодавства, за допомогою якого розраховуються основні статті доходної частини бюджету. Він може вимірюватися як відношення кількості нових (схвалених протягом року) законів, якими визначаються зміни та доповнення до чинних законів, до загальної кількості законів.
Коефіцієнт відповідності кількісно характеризує ступінь виконання вимоги щодо схвалення та впровадження законів без порушень певної процедури. Він може бути встановлений як відношення кількості своєчасно схвалених протягом останнього року законів, які вносять зміни в систему оподаткування з наступного бюджетного періоду, до загальної кількості таких законів.
Коефіцієнт прозорості кількісно характеризує рівень адресності доходів, що спрямовуються на фінансування окремих видатків. Його можна визначити як відношення кількості статей доходів з адресною характеристикою до загальної кількості статей витрат. Зрозуміло, що в ідеалі величина цього коефіцієнта повинна наближатися до 1 (всі доходи повинні мати адресну спрямованість), але на практиці це, напевно, неможливо - хоча б тому, що кількісно статті доходів і витрат не збігаються.
На наш погляд, доцільно також обчислювати коефіцієнт повноти фінансування інвестиційних програм, які повністю або частково реалізуються за рахунок коштів державного бюджету. Даний коефіцієнт може розраховуватися як співвідношення запланованого обсягу бюджетних інвестицій та загальної потреби в бюджетних інвестиціях (цей показник обчислюється шляхом підсумовування обсягів бюджетних інвестицій -, закладених в цільових програмах).
Також можна буде обчислювати і коефіцієнти повноти видатків на фінансування програм, за якими встановлено певні нормативи. Формула розрахунку буде мати наступний вигляд:
Кп.р = П / Н, (1)
де Кп.р - коефіцієнт повноти витрат;
П - плановий обсяг видатків (грошових одиниць);
Н - нормативний обсяг витрат (грошових одиниць).
Можна визначати коефіцієнт забезпеченості наукової і науково-технічної діяльності, який буде характеризувати ступінь повноти бюджетного фінансування програм підтримки і розвитку наукової і науково-технічної діяльності. Він розраховується як співвідношення обсягу фактичних видатків на фінансування зазначених програм і нормативного обсягу (останній визначений у ст. 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», відповідно до якої держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності (крім витрат на оборону) у розмірі не менше 1,7% ВВП Україна). Наприклад, якщо фактично в проекті бюджету на 2009 р. обсяг видатків на фінансування наукової і науково-технічної діяльності (крім витрат на оборону) був запланований у розмірі 0,9% ВВП України, то коефіцієнт забезпеченості наукової і науково-технічної діяльності дорівнював 0 , 53 (0,9 / 1,7).
З урахуванням зазначеного вище, можна внести пропозицію щодо введення таких коефіцієнтів повноти витрат на:
- Оборону (відповідно до ст. 2 Закону України «Про оборону України», за рахунок державного бюджету належне виконання завдань оборони має фінансуватися на рівні не менше 3% запланованого обсягу ВВП);
- Освіта (відповідно до ст. 61 Закону України «Про освіту» держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10% національного доходу);
- Охорона здоров'я (відповідно до ст. 12 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» бюджетні асигнування на забезпечення державної політики охорони здоров'я повинні бути в обсязі не меншому 10% національного доходу);
- Розвиток села та агропромислового комплексу (відповідно до ст. 5 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» розмір державних централізованих капіталовкладень на зміцнення матеріально-технічної бази соціальної сфери села та агропромислового комплексу повинен складати не менше 1% від ВВП України);
- Культуру (відповідно до ст. 23 Закону України «Основи законодавства України про культуру», держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8% від національного доходу України).
Відзначимо, що наведені законодавчі нормативи, які стосуються мінімального розміру бюджетного фінансування окремих сфер, критикуються як у наукових, так і в публіцистичних джерелах. Але аналіз обгрунтованості або доцільності цих нормативів не є предметом даного дослідження. Наше завдання - запропонувати методичні підходи до проведення оцінки обгрунтованості проекту бюджету з точки зору виконання введених законодавцем нормативів (навіть якщо фактично їх виконати неможливо).
Можемо запропонувати методичні підходи до визначення вказаних коефіцієнтів (нормативів) при розгляді документів, що обумовлюють концептуальні параметри майбутнього бюджету («бюджетна декларація», «бюджетна резолюція»). В умовах української дійсності буде корисно порівняти значення запропонованих на плановий період коефіцієнтів з аналогічними показниками минулих періодів, а також з відповідними показниками інших країн з трансформаційними економіками.
Оцінку обгрунтованості проектів місцевих бюджетів можна проводити за допомогою як запропонованих показників, так і показників, що характеризують регіональні особливості соціально-економічного розвитку. Зокрема, в ході оцінювання обгрунтованості проектів місцевих бюджетів доцільно розраховувати плановий обсяг власних бюджетних надходжень на душу населення (з подальшим порівнянням певного показника з показниками інших регіонів, а також його динаміки), плановий обсяг бюджетних витрат на душу населення (з подальшим порівнянням певного показника з показниками інших регіонів, а також його динаміки), плановий обсяг бюджетних соціальних витрат (у розрізі видатків - на дошкільну і шкільну освіту, на охорону здоров'я і культуру) на душу населення (з подальшим порівнянням певних показників з показниками інших регіонів, а також їх динаміки ), динаміку обсягу і структури податкоспроможності регіону та ін
На наш погляд, остаточну оцінку обгрунтованості проектів бюджетів різних рівнів можна проводити на основі аналізу планових (запропонованих та / або затверджених) і фактичних бюджетних показників. Окремі пропозиції щодо доцільності такого аналізу наведені у працях українських вчених.
Головна аналітична формула, за якою можна розробити оцінку обгрунтованості запропонованого проекту, дозволяє визначити відносне відхилення фактичного обсягу бюджетної статті (як правило, доходної) від запланованого:
dV i = [(Ф i - П i) • 100%] / П i, (2)
де dV i - відносне відхилення досліджуваної статті доходів у i-му періоді;
Ф i - фактичний обсяг надходжень з досліджуваної статті в i-му періоді;
П i-плановий обсяг надходжень з досліджуваної статті в i-му періоді.
На основі аналізу відносних відхилень за окремими статтями протягом декількох періодів можна оцінити середнє відносне відхилення по окремих статтях протягом певного тимчасового інтервалу (з подальшим виділенням етапів, особливостей та ін) і середнє відносне відхилення по всіх статтях в i-му періоді.
Середнє абсолютне відносне відхилення V cp можна визначити за стандартною формулою
V cp = (3)
де j - кількість досліджуваних об'єктів (періодів, статей).
Даними вхідної інформації для аналізу є планові показники статей доходів бюджету (бюджетних надходжень), закладених у відповідних документах, якими прийнято рішення про затвердження бюджету (проект закону, рішення місцевих рад) на конкретний рік (показник П i), і фактичний обсяг надходжень (показник Ф i). Розрахунки можна провести окремо для зведеного, державного та місцевих бюджетів.
Проведені розрахунки з використанням запропонованого підходу, дали можливість зробити деякі узагальнення. У практиці проектування:
а) зведеного бюджету України найбільш вірогідними є наступні показники: власні надходження бюджетних установ, місцеві податки і збори, податок з доходів найманих працівників. Низькою (недостатньою) є достовірність проектування вивізного мита, ввізного мита, доходів від операцій з капіталом, податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, рентної плати. Найчастіше плановий показник перевищує фактичний за наступними статтями: акцизний збір з вироблених в Україні товарів, вивізне мито, доходи від власності та підприємницької діяльності, рентна плата, доходи від операцій з капіталом (тобто має місце недоотримання доходів). Найчастіше фактичний показник перевищує плановий за такими статтями: податки на власність, адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, податок з доходів фізичних осіб, місцеві податки і збори, власні надходження бюджетних установ (тобто має місце перевищення доходів);
б) державного бюджету України найбільш вірогідними є наступні показники: податок з доходів фізичних осіб, доходи від власності та підприємницької діяльності, акцизний збір з вироблених в Україні товарів. Низькою (недостатньою) є достовірність проектування вивізного мита, власних надходжень бюджетних установ, доходів від операцій з капіталом. Найчастіше плановий показник перевищує фактичний за такими статтями: акцизний збір з вироблених в Україні товарів, вивізне мито, доходи від власності та підприємницької діяльності, рентна плата (тобто має місце недоотримання доходів). Найчастіше фактичний показник перевищує плановий за такими статтями: податок на прибуток підприємств, власні надходження бюджетних установ, доходи цільових фондів (тобто має місце перевищення доходів);
в) місцевих бюджетів Україні найбільш вірогідними є наступні показники: податок з доходів фізичних осіб (у тому числі податок з доходу найманих працівників), плата за землю, місцеві податки і збори. Низькою (недостатньою) є достовірність проектування податку на прибуток підприємств, доходів від власності та підприємницької діяльності, власних надходжень бюджетних установ, доходів від операцій з капіталом, доходів цільових фондів. Найчастіше плановий показник перевищує фактичний за наступними статтями: акцизний збір з вироблених в Україні товарів, доходи від операцій з капіталом, доходи цільових фондів (тобто має місце недоотримання доходів). Найчастіше фактичний показник перевищує плановий за такими статтями: податки на власність, плата за землю, збори за спеціальне використання природних ресурсів, доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, власні надходження бюджетних установ (то Тобто має місце перевищення доходів);
г) органи центральної і місцевої влади намагаються занизити планові показники податкових надходжень, закріплені за відповідними бюджетами (зокрема, фактичні показники податкових надходжень частіше, ніж інші показники, перевищують планові). Недостатня достовірність проектування показників податкових надходжень, які є найбільш важливими у структурі податкових надходжень (податок на додану вартість, на прибуток підприємств, акцизний збір), - значний ризик вітчизняної системи бюджетного планування.
На наш погляд, запропонований методичний підхід може застосовуватися при узагальнюючої оцінки обгрунтованості проектів бюджетів різного рівня. Він дає можливість виявити найбільш проблемні місця в проектуванні бюджетів різного рівня (в розрізі окремих статей) і сформувати на цій основі пропозиції щодо перспектив методологічного забезпечення відповідних проектних робіт на майбутнє.
Не слід забувати, що ступінь виконання планових показників доходної частини бюджетів різних рівнів у значній мірі залежить від інфляційного чинника. Якщо кожен рік фактичний рівень інфляції перевищує прогнозований, то це означає, що внаслідок інфляції бюджет отримує додаткові ресурси, що призводить до абсолютного збільшення показників бюджетних доходів по окремих статтях. У науковій літературі з питань аналізу бюджетної політики пропонується навіть оцінювати ступінь «інфляційного виконання» планових показників бюджету, тобто такого виконання, яке обумовлено завищеною (надпланової) інфляцією.
Суттєвим негативним чинником, що впливає на обгрунтованість проектування бюджетних показників, є політичний. Не секрет, що іноді ті чи інші показники дохідної та видаткової частин бюджетів різних рівнів проектуються не за допомогою обгрунтованих методичних підходів, а з урахуванням результатів політичної боротьби домінуючих політичних сил або так званих «політичних консультацій», які зазвичай не мають нічого спільного з науковим прогнозом . На даній проблемі акцентує увагу і академік НАН України В.М. Геєць.
У літературі зустрічається теза, що переоцінка планових показників бюджету має набагато серйозніші наслідки, ніж недооцінка, оскільки спонукає до пошуку інших джерел залучення коштів для його виконання. На наш погляд, негативні наслідки мають як завищення, так і заниження планових показників. У разі істотного перевищення планового показника дійсно присутній ризик недофінансування окремих витратних статей і, як наслідок, «заморожування» (недостатня реалізація) окремих програм і проектів. У разі істотного заниження планового показника присутній ризик підвищеної фіскального навантаження на економіку (тобто фактичне навантаження вище прогнозованої), що буде гальмувати ділову ініціативу. Крім того, виникають корупційний ризик і ймовірність активізації процесу нераціонального перерозподілу додатково отриманих доходів.
Висновки
Оцінка обгрунтованості проектів бюджетів може бути проведена з урахуванням різних методологічних підходів (аналіз інформації, що міститься в документах, складених відповідно до вимог Бюджетного кодексу України; аналіз урахування вимог до окремих параметрах фінансової безпеки; розрахунок і аналіз коефіцієнтів). Запропоновано обчислювати додаткові показники (коефіцієнти повноти витрат на оборону, освіту, охорону здоров'я, розвиток села та агропромислового комплексу, культуру). Оцінку обгрунтованості бюджету (після його виконання) доцільно проводити за допомогою аналізу планових (запропонованих та / або затверджених) і фактичних бюджетних показників. На наш погляд, надалі повинні бути розроблені методики економетричного оцінювання обгрунтованості проектів бюджетів різного рівня (зведеного, державного, місцевих) з урахуванням регулюючого впливу бюджету на параметри і структуру економічного розвитку.
Список літератури
Фінансово-монетарні важелі економічного розвитку. У 3 т. (За ред. Чл.-кор. НАН України А. І. Даниленка). Т. 1. Фінансова політика та податково-Бюджетні важелі її реалізації. (За ред. Чл.-кор. НАН України А. І. Даниленка). - К., «Фенікс», 2008, с. 230.
Скрипник А.В., Паянок Т.М. Фактори ризику виконання планових показніків бюджету України. «Фінанси України» № 6, 2008, с. 31-44.
Шастітко А., Овчинников М. Бюджетний процес в стратегіях соціально-економічного розвитку (постановка проблеми). «Питання економіки» № 3,2008, с. 134-151.
Сенчагов В. Бюджетна політика та її роль у забезпеченні економічного зростання. «Питання економіки» № 5, 2007, с. 65-80.