Цей файл узятий з колекції Medinfo
http://www.doktor.ru/medinfo
http://medinfo.home.ml.org
E-mail: medinfo@mail.admiral.ru
or medreferats@usa.net
or pazufu@altern.org
FidoNet 2:5030 / 434 Andrey Novicov
Пишемо реферати на замовлення - e-mail: medinfo@mail.admiral.ru
У Medinfo для вас найбільша російська колекція медичних
рефератів, історій хвороби, літератури, навчальних програм, тестів.
Заходьте на http://www.doktor.ru - Російський медичний сервер для всіх!
Конспект лекції прочитаної на циклі ТУ "Основи клінічної нейрофізіології"
в Іркутському ГИДУВ в листопаді 1996 р. Лекція носить ознайомчий характер,
призначена для лікарів різних спеціальностей, в першу чергу невропатологів
і початківців нейрофізіологів.
Синьков Андрій Володимирович
аучний співробітник лабораторії нейро-психофізіології ЦІЛа Іркутського ГИДУВ.
аучние інтереси:
1.Визванние потенціали взагалі і при судинній патології
головного мозку зокрема.
2.Общая клінічна нейрофізіологія.
2:5070.69.2 @ FidoNet
e-mail: sinkov@irk.ru
Лекція
Викликані потенціали головного мозку
Определеятся: викликаними потенціалами називаються біоелектричні
сигнали, які з'являються з постійними інтервалами часу пос-
ле певних зовнішніх впливів. В англомовній літературі рас-
широка назва-потенціали, тісно пов'язані з певними
зовнішніми чинниками (event-related potentials-ERP), запропоноване Вога-
ном у 1969 році.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА: Річард Катон в 1875 році вперше показав,
що в мозку виникають електричні потенціали у відповідь на стимуляцію
якого або сенсорного органу. Впровадження стримувалося труднощами ре-
єстрації, тому що з-за малої амплітуди, ВП маскувалися ритмами спон-
танной ЕЕГ.Шірокое застосування і розвиток отримали в 50х-60х роках XX
століття. Піонером вважається Дж. Даусон, який винайшов прилад для авто-
ної виділення ВП з допомогою сумації.
КЛАСИФІКАЦІЯ: Воган розрізняє 5 класів таких потенціалів:
1. Сенсорні ВП
2. Моторні ВП
3. Потенціали з великим латентним періодом, пов'язані зі складними
психологічними факторами
4. Зрушення постійного потенціалу
5. Потенціали немозгового походження
Сенсорні ВП в свою чергу поділяються залежно від мо-
дальності на зорові, соматосенсорной, слухові і залежно від
періоду часу аналізу (інакше кажучи часу виникнення потенціа-
ла після стимулу) на коротколатентних (мозкового стовбура), середньо-і
дліннолатентние.
МЕТОДИКА
Пристрій для реєстрації ВП включає:
1. Стимулюючий пристрій (фото-фоно-електростимулятор).
2. Блок підсилення.
3. Аналогово-цифровий перетворювач.
4. Усреднітель (або на базі персонального комп'ютера, або від-
слушна пристрій)
5. Реєстратор (плоттер чи принтер).
Суммация і усереднення. Протягом певного часу після по-
дачі стимулу (для коротколатентних ВП близько 10 мсек, для довго-і
среднелатенних СП не менше 500 мсек), виробляється обчислення амплі-
ТУД електроенцефалограми через тимчасові інтервали, що залежать від годину-
Тоти квантування (для середньо-і дліннолатентних ВП 1-3 кГц, для корот-
колатентних 10 і більше кГц). Отримані дані запам'ятовуються і суми-
ються (сумація). У результаті чого, амплітуда стабільно виникають
після стимулу потенціалів неухильно зростає, а амплітуда ритмів
спонтанної ЕЕГ в тій же мірі зменшується. Таким чином відношення
сигналу до "шуму" зростає пропорційно квадратному кореню з чис-
ла вироблених сумації. Для отримання істинних амплітуд ВП, амплі-
туди в кожній точці ділиться на число стимулів (усереднення). Як прави-
ло для отримання добре диференційованого ВП досить 50-100 сум-
мацій.
ГЛЯДАЧ ВП: аиболее часто досліджують ВП на спалах світла і про-
рощення шахового патерну. Реєструючі електроди розташовують у
проекційних зорових зонах (на 2 см вище потиличного бугра і на 2
см в сторони від сагітальній лінії).
СОМАТОСЕСОРИЕ ВП: Можливе одержання ССВП при подразненні любо-
го периферичного нерва. У клінічній практиці частіше використовується
серединний нерв. Інтенсивність стимуляції-до появи виразних сік-
рощення м'язів кисті (за іншою методикою на 50-60 мкВ вище сенсорного
порогу). По черзі ліворуч і права. Реєструючі електроди розта-
гают над постцентральной звивиною, контрлатерально стороні стимуляції-
ції.
СЛУХОВІ ВП: Для стимуляції використовують звукові клацання. Реєструвало
руют ВП в області конвекса.
СТОВБУРОВІ ВП: ВП виникає в перші 10 мсек після стимулу. За
модальностям слухові і соматосенсорной.
ААТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОВ: Можливо реєструвати ВП нер-
вних стовбурів і нервових центрів. ас сьогодні будуть цікавити ВП
головним чином нервових центров.ервним центром називають групу нейро-
нов, об'єднаних просторово і організованих у певну фун-
нальним-морфологічну структуру. У цьому сенсі нервовими центрами
можна вважати ядра перемикання аферентних і еферентних шляхів, рети-
кулярного формацію стовбура, підкіркові ганглії, спеціалізовані про-
ласті кори мозку. ервний центр складається зі скупчення нервових клітин з
дендритів, нервових синапсів, аксонів, що закінчуються в нервовому центрі
або проходять через нього. Для прикладу виникнення ВП можна рассмот-
редбачити процес генерації відповіді кори на аферентних приплив викликаний
електричною стимуляцією вентро-постер-латерального ядра таламуса.
Вважається, що в генерації цього потенціалу провідна роль належить
соматодендрітним постсинаптическим потенціалам пірамідних клітин, рас-
покладеним в III-IV шарах кори. Оскільки в корі ці нейрони орієнтовані
паралельно один одному і тангенціально (перпендикулярно) по відношенню
до поверхні кори то до них застосовна модель диполя (диполь-провідник
довгастої форми, виникнення потенціалу певної полярності
на одному кінці якого викликає розвиток потенціалу протилежної
полярності на іншому кінці). [Схема]. У реальних умовах амплітуда,
форма, полярність, тривалість потенціалу будуть визначатися прос-
транственной орієнтацією нейронів кори і підкоркових утворень за
відношенню до реєструючого електроду.
ЗАГАЛЬНІ Прицип інтерпретації
За традицією, у ВП виділяють:
1. 8 обов'язкових компонентів, з урахуванням їх полярності (поклади-
тельная-позитив, негативна-негатив) і латентності. Латентний-
ність-часовий проміжок від моменту подачі стимулу до появи ком-
компонентами. Поділяються на ранні (до 100 мсек після стимулу) і позд-
ня (від 100 до приблизно 300 мсек). У назві відбивається полярність і
черговість компонентів (p1 n1 p2 n2 p3 n3 p4 n4).
2. Послеразряд-синусоїдальні хвилі з поступово спадної амп-
літудой в діапазоні альфа-ритму (10-12 Гц). Виникає як правило пос-
ле 300 мсек від подачі стимулу. Тривалість його 500-1000 мсек.
Вважається, що найраніші компоненти (до 15 мсек після стимулу)
обумовлені екстракортікальнимі і навіть екстрацеребральнимі джерела-
ми, включаючи ділянки периферичних нервових провідників, I-II сенсор-
ний аферентних нейрон. Наступна хвиля близько 20 мсек відповідає
порушення таламических релейних ядер і таламокортікальной радіації.
Компоненти в області від 20 до 40 мсек, обумовлені аферентні припливу-
ком до корі на бистропроводящей лемнісковой системі. У формуванні бо-
леї пізніх (40-100 мсек) беруть участь аферентні посилки, про-
ходить через стріарний комплекс і асоціативні ядра таламуса. аке-
нець компоненти в області 100-300 мсек обумовлені неспецифічним аф-
ферентним припливом від ретикулярних утворень таламуса і ділянок
лімбічної кори лобової і скроневої частки.
ТОПІЧНА РАСПРЕДЕЛЕІЕ ВИКЛИКАНІ ПОТЕЦІАЛОВ: Власне дзв-
ний потенціал певної модальності реєструється тільки в
проекційних кіркових зонах кожного конкретного аналізатора. Потенціа-
ли виникають в інших областях мозку мають інше походження і
представляють собою активність нейронів розташованих у відповідній
щих відділах кори, вони відрізняються від ВП за формою, латентним Періоди та
амплітудам, їх значення для діагностики вивчено мало.
Семіотика
Можливі порушення:
1. Форми ВП (наприклад, перетворення ВП в комплекс пік-хвиля
при епілепсії, сплощення з неможливістю диференціювання компонентів
при значному ураженні кори або блокаді проведення імпульсу,
преобразовніе в синусоїдально-подібне коливання при дисфункції ядер
ЛРК і т.д.).
2. Зміна амплітуди і латентність різних компонентів (нап-
риклад, зменшення амплітуди і збільшення латентності ранніх компонен-
тов при ураженні провідних шляхів або нервових центрів, збільшення
амплітуди пізніх компонентів при психічних захворюваннях і т.д.).
3. Особливе місце в діагностиці посідають т.зв. інверсні структури-
наявність в симетричних ділянках мозку компонентів ВП з протилежні-
ми полярностями, що вказує на перешкоду нормальному проведенню
імпульсу або на виникнення патологічного джерела порушення з
одного боку.
Зміна компонентів у певні часові періоди після сти-
мула (відповідно з вищесказаним) може вказувати на топический
рівень ураження. Ступінь зміни ВП відповідає ступеню вражений-
ня структур мозку.
Зауваження: Відзначається значне варіювання середніх значень
параметрів ВП, що викликає необхідність набору нормативних даних у
кожній лабораторії на певній апаратурі із застосуванням методики
прийнятої в даній лабораторії.
Латентні періоди компонентів ЗВП
------------- T ----- T ----- T ----- T ----- T ----- T ----- T ----- T ------ ¬
| | P1 | N1 | P2 | N2 | P3 | N3 | P4 | N4 |
+------------+-----+-----+-----+-----+-----+-----+ -----+------+
| Л.Р. Зенков | 21 | 33 | 49 | 67 | 95 | 113 | 163 | 208 |
+------------+-----+-----+-----+-----+-----+-----+ -----+------+
| Власні | | | | | | | | |
| Дані | - + - | - + - | 36 | 61 | 89 | 136 | 205 | 249 |
L ------------ +-----+-----+-----+-----+-----+-----+ -----+-------
Латентні періоди компонентів ССВП
------------- T ----- T ----- T ----- T ----- T ----- T ----- T ----- T ------ ¬
| | P1 | N1 | P2 | N2 | P3 | N3 | P4 | N4 |
+------------+-----+-----+-----+-----+-----+-----+ -----+------+
| Л.Р. Зенков | 21 | 29 | 41 | 60 | 103 | 153 | 258 | 332 |
+------------+-----+-----+-----+-----+-----+-----+ -----+------+
| Власні | | | | | | | | |
| Дані | - + - | - + - | 26 | 55 | 88 | - + - | - + - | - + - |
L ------------ +-----+-----+-----+-----+-----+-----+ -----+-------
ОСОБЕОСТІ ВП У ЗДОРОВИХ У разих віком групи: Загальна тен-
денція від періоду новонародженості до остаточного дозрівання мозку
(Приблизно до 18 років), проявляється в ускладненні форми ВП, появі
всіх обов'язкових компонентів; зменшенні їх латентних періодів і ам-
плітуд. До 40-50 років характеристики ВП залишаються досить стабільні-
ми. Приблизно з 5-ї декади життя в ВП починається помірне нарас-
ння латентних періодів ранніх і пізніх компонентів із збільшенням їх
амплітуд, причому, більш виражено це проявляється у компонентів N2 та
P3.
ІЗМЕЕІЯ ВП У БОЛЬИХ з пухлинами голови МОЗКУ: У блешні-
стве випадків, при локалізації пухлини в півкулях мозку, зміни ВП
відбуваються по деструктивному типу, тобто в залежності від тяжкості пора-
вання спостерігається зниження амплітуди компонентів ВП (іноді їх повне
зникнення) і подовження латентних періодів. аиболее виражені на-
рушення реєструються в зонах специфічних сенсорних проекцій.Прі
субтенторіально локалізації пухлини з вторинним залученням стовбура
мозку може спостерігатися виражене наростання амплітуди всіх компонен-
тов ВП (за іншими даними зниження амплітуди). Тобто зміни ВП при
стовбурових ураженнях носять нелокалізованих і дифузний характер, що,
відображає переважне порушення неспецифічних впливів стовбура в
відношенні СП.
ІЗМЕЕІЯ ВП У БОЛЬИХ Епілепсія: Діагностичними ознаками
епілепсії служать такі критерії:
1. Значна варіабельність форми ВП
2. Висока амплітуда ВП, особливо компонентів в області N2-P4 і
послеразряда
3. Зниження амплітуди ВП в процесі гіпервентиляції
4. Перетворення ВП в комплекси пік-хвиля, гостра хвиля-повільна-
ва хвиля
ІЗМЕЕІЯ ВП ПРИ церебрали-СУДИННИХ АРУШЕІЯХ: Зміни ВП
при інсультах проявляються в зниженні амплітуди і збільшення латентних
періодів у порівнянні з інтактним півкулею. Зміни при прогресування-
ючий МК вивчені значно менше.
ЛІТЕРАТУРА:
Зенков Л.Р., Ронкін М.А. Функціональна діагностика нервових бо-
корисною: (Посібник для лікарів) .- М., 1991
Іваницький А.М. Мозкові механізми оцінки сігналов.-М., 1976
Шагаса Ч. Викликані потенціали в нормі та патології (пер.с
англ .).,- М., 1975
Зарайська С.М., Таулуев А.М. Про застосування методу викликаних потенціалів
в клініці неврологічних захворювань. (Огляд літератури). -МРЖ, 1996, Т.9, N5,
с. 37-45
Visser SL Multimodal evoked potentials in neurologi.
-Clin.Neurol.Neurosurg.,
1988, Vol.90-1, p.11-16
y