ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ І ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ промислових агломерацій
1.1 Закономірність пріядерной і прима-гістральної територіальної концентрації виробництва
1.2 Закономірність посилення диверсифікації і спеціалізації виробництва
1.3 Закономірність зростання регіональної конкурентоспроможності промислових підприємств агломерації олігополістичного характеру
1.4 Закономірність зростання трудонасищенності виробництва при наближенні до ядра агломерації, а фондонасищенності - при наближенні до периферії
1.5 Закономірність спадної економічної ефективності виробництва від центру до периферії агломерації
1.6 Закономірність зростання поліотраслевой економічної ефективності в пріядерной зоні агломерування
1.7 Закономірність зростання модульності промислового виробництва при наближенні до ядра агломерації
1.8 Закономірність зростання галузевого різноманіття при наближенні до ядра агломерації
1.9 Закономірність зростання контактності і комунікативності при наближенні до ядра агломерації
1.10 Закономірність скорочення частки нізкоінноваціонних підприємств добувної промисловості і зростання сучасних наукоємних виробництв
1.11 Закономірність формування територіальної комплексності та пропорційності виробництва на основі ринкових механізмів розвитку
ВИСНОВОК
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
ВСТУП
У сучасній Україні все більшої актуальності набувають питання збалансованого регіонального економічного розвитку локальних територіально-виробничих комплексів, якими є промислові вузли і агломерації. Вони сформувалися на основі дії ряду об'єктивних економічних законів, які умовно можна розділити на універсальні, загальні та спеціальні. Серед загальних економічних законів, що впливають на формування промислових агломерацій, доцільно назвати закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил, закон поділу праці, закон концентрації, закон спеціалізації, закон конкуренції, закон нерівномірності економічного розвитку, закон зростання продуктивності праці, закон пропорційності та ін .. Група спеціальних законів функціонування промислових агломерацій включає в себе закон географічного розподілу та інтеграції праці, закон регіональної конкурентоспроможності, закон територіальної концентрації, закон територіальної диференціації та територіальної інтеграції, закон територіальної комплексності і закон територіальної пропорційності.
Поняття "закономірність регіонального економічного розвитку" можна визначити як цілісну дію кількох спеціальних законів, що виражають сукупність відносин між діяльністю людей і територією, на якій вона відбувається. Існує як загальний набір економічних закономірностей, властивих різноманітним регіональним утворенням, так і спеціальний, що відображає розвиток окремих територіально-виробничих комплексів, зокрема промислових агломерацій.
Питанням пошуку основних економічних закономірностей формування і розвитку промислових агломерацій присвячені роботи А. Ю. Пробст, М. М. Паламарчука, Л. М. Корецького, А. Т. Хрущова, С. І. Іщука, В. І. Захарченко (розкрито систему загальних закономірностей формування локальних територіально-виробничих комплексів). У роботах Б. М. Данилишина, М. Т. Агафонова, М. В. Удальцової, А. І. Доценко, А. В. Степаненко, Г. П. Підгрушної висвітлені економічні закономірності формування промислових агломерацій.
Серед зарубіжних авторів до теми економічної закономірності формування і принципів розвитку промислових агломерацій зверталися А. Вебер, У. Айзард, М. Фуджита і Ж.-Ф. Тисі, Д. Старретт, Н. Калдор, А. Маршалл, К. Матсіяма, Р. Холл, С. Джонс, Е. Мілль та ін Однак комплексний аналіз закономірностей формування і принципів розвитку промислових агломерацій ще не проводився.
Метою роботи є виділення та систематизація економічних закономірностей формування промислових агломерацій і принципів їх розвитку, які розглядаються нами як форма територіального зосередження виробництва, що сформувалася на основі урбанізованої концентрованої системи розселення і характеризується високою економічною ефективністю розвитку промисловості. Завданням даного дослідження є аналіз поглядів різних вчених з даної проблематики, обгрунтування на їх базі інтегральних економічних закономірностей і окреслення основних принципів розвитку промислових агломерацій.
У роботі здійснено огляд та систематизація уявлень різних вчених-економістів про закономірності формування промислових агломерацій, виділено ряд універсальної закономірності формування та регіонального розвитку утворень промислових агломерацій і на основі зазначеної закономірності розроблено низку принципів розвитку промислових агломерацій.
1. ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ І ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ промислових агломерацій
На думку С. І. Іщука, існують такі основні закономірності територіальної організації промисловості в ринкових умовах:
1) комплексно-пропорційне розміщення промислового виробництва з метою найбільш раціонального використання різних ресурсів;
2) наближення промислових підприємств до джерел сировини, палива і енергії, до місць зосередження трудових ресурсів і районів споживання готової продукції;
3) розміщення промислових підприємств з урахуванням форм суспільної організації виробництва;
4) формування раціональної структури промисловості, розвиток і вдосконалення промислових утворень комплексного характеру;
5) розміщення промислових підприємств відповідно до вимог охорони навколишнього середовища;
6) розміщення промислових підприємств з урахуванням об'єктивного процесу внутрішньо-та міждержавного поділу праці.
Але закономірності формування власне промислових агломерацій у науковій літературі ще детально не розкриті. Виходячи з цього заслуговують уваги деякі міркування М. В. Удальцової, яка виділяє п'ять наступних закономірностей:
1) концентрації та централізації виробництва промислової агломерації;
2) планомірного розвитку;
3) формування господарства агломерацій на базі основних економічних законів;
4) зростання потреб населення агломерації;
5) економії часу в межах агломерації.
Одні з них носять суб'єктивний характер, інші - нечітко розкривають особливості самого процесу агломерування, тому вимагають суттєвого переосмислення і доопрацювання.
Питаннями економічних закономірностей формування промислових агломерацій займалися і зарубіжні дослідники, які в основному акцентували увагу на особливостях організації ринково спрямованого виробництва в межах агломерацій і на територіальній диференціації економічної ефективності процесів агломерування. Так, М. Фуджита і Ж.-Ф. Тисі наполягають на існуванні в межах агломерації закономірності росту кількості високоприбуткових інноваційних промислових виробництв, не пов'язаних з видобуванням, використанням і переробкою природних ресурсів. Такі виробництва отримують значні переваги розвитку і підвищують свою економічну ефективність завдяки специфічному агломераційного ефекту території.
Д. Старретт говорить про наявність закономірності формування в межах агломерації неврівноваженою просторової конкуренції промислового виробництва, яка визначається перевагами агломераційного ефекту і сприяє інтеграції підприємств навколо нього. Цю думку поділяють і деякі російські вчені, зокрема М. Калюжнова. У свою чергу, Н. Калдор стверджує, що конкуренція в агломераціях має олігополістичних риси, оскільки промисловість орієнтована на постійно зростаючу прибутковість, тому кінцева економіка агломерації (обмежена просторово і організаційно) може пристосувати для цього тільки кінцеве кількість фірм. Обмежений простір надає конкуренції специфічні форми, тому що кожна фірма агломерації конкурує лише з найближчим оточенням, отже, створює ситуацію олігополії.
А. Маршалл у своїй концепції екстерналій, або зовнішніх ефектів, говорить про закономірності формування в межах агломерації ринку високоспеціалізованої робочої сили, націленої на виробництво нових ідей, заснованих на акумулюванні людського капіталу і особистих контактах і комунікаціях. Цю думку поділяє і К. Матсіяма, сформулювавши закономірність "снігової кулі", згідно з якою промислові підприємства агломерації переживають постійне зростання диверсифікації та спеціалізації виробничої діяльності.
Багато досліджень зарубіжних авторів присвячені аналізу закономірностей формування прибутковості підприємства в межах агломерації. Так, Хол і С. Джонс, встановивши наявність процесів групування високоприбуткових підприємств навколо ядер агломерування, виділяють закономірність зміни рівня продуктивності праці на душу населення в залежності від відстані до ядра агломерації. Е. Мілль та інші стверджують, що високу ефективність виробництва в межах агломераційних утворень забезпечують мобільні фактори виробництва (праця і капітал), для яких також існує закономірність зростання їх концентрації при наближенні до ядра агломерації.
Підводячи підсумок сказаному і аналізуючи накопичений вітчизняний і світовий досвід щодо промислових агломерацій, а також конкретні показники розвитку промислових агломерацій в Україну (до яких ми на підставі попередніх досліджень відносимо Київську, Харківську, Львівську, Одеську, Донецько-Макіївську і Дніпропетровсько-Дніпродзержинську агломерації), можна виділити наступні закономірності їх формування.
1.1 Закономірність пріядерной і прима-гістральної територіальної концентрації виробництва
Заснована на дії об'єктивних економічних законів регіональної конкурентоспроможності та територіальної концентрації, оскільки саме на згаданих вище територіях промислові підприємства мають найвищі показники економічної ефективності виробництва. На її базі, в межах високорозвинених агломерацій, формується специфічна поясно-секторна структура, кожен елемент якої набуває свої унікальні функціональні риси. На підприємствах кожного поясу і сектора сформувалися унікальна спеціалізація і економічний ефект, який залежить від особливостей становища в межах зони агломерування. Такий процес яскраво проілюстровано на прикладі Київської агломерації, в межах якої виділено 7 поясів і секторів територіальної концентрації промислового виробництва. Подібні структури існують і в інших агломераційних утвореннях Україні.
1.2 Закономірність посилення диверсифікації і спеціалізації виробництва
Сформувалася завдяки дії законів територіальної диференціації та інтеграції. Агломераційний ефект території, висока контактність середовища і територіальна концентрація різноманітних суб'єктів господарювання сприяють дробленню промислових підприємств, звуження їх спеціалізації, посилення диверсифікації виробництва, реалізації кінцевої і проміжної продукції в ринкових організаціях агломерацій. При цьому основними рушійними силами є жорстка конкуренція, дефіцит факторів економічного розвитку, зростання науково-технічних інновацій, розвинена комерційна сфера та система ринкових відносин. Так, підприємства ядер моноцентричні агломерацій Україні характеризуються вузькою спеціалізацією на виробництві продукції високоточного машинобудування, приладобудування, транспортного машинобудування, товарів легкої та харчової промисловості, а поліцентричний - на продукції металургії та гірничодобувного комплексу. Причому кількість спеціалізованих галузей в ядрах агломерування (особливо - в моноцентричні) значно більше, ніж на периферії. Окраїнні райони агломерацій Україна спеціалізуються переважно на видобутку і обробці мінеральної сировини, легкої та харчової промисловості, лісопромисловому виробництві. Їх спеціалізація менш диверсифікована, ніж в ядрах агломерування.
1.3 Закономірність зростання регіональної конкурентоспроможності промислових підприємств агломерації олігополістичного характеру
У щільно урбанізованої, соціально розвиненою, контактно перевантаженої середовищі агломерацій, при гострому дефіциті ряду економічних факторів розвитку підприємств (насамперед - землі і капіталу), істотно посилюється конкурентна боротьба за них серед різних суб'єктів економічної діяльності. У результаті на агломерованих територіях ефективно розвиваються тільки ті підприємства, які вдало використовують свої економічні переваги, активно впроваджують інновації, підвищують рівень конкурентоспроможності продукції і т. д. Інші підприємства змушені переносити свої виробництва на периферійні території (або навіть за кордону агломерації) або в корені перебудовувати виробничий процес, що дозволило б ефективно взаємодіяти з конкурентами. У межах Київської агломерації такими висококонкурентоспроможної, за результатами досліджень незалежних експертів, підприємствами є: ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед", концерни "Крафт-Фудз", "Наша Ряба" та інші, у Львівській - паркетна фабрика в м. Ка -менко-Бузька, у Харківській - НВЦ "Техносінтез", ДП "Енергосталь", вДнеп-ропетровско-Дніпродзержинської - концерн "Ерлан" в м. Підгородне, у Донецько-Макіївської - ЗАТ "Донмашоборудованіе", завод "Донпласт" та ін
1.4 Закономірність зростання трудо-насиченості виробництва при наближенні до ядра агломерації, а фондонасищенності - при наближенні до периферії
Пов'язана зі специфікою урбаністичної концентрації населення, яке зосереджується в основному в ядрі і пріядерной зоні агломерації, а також з наявністю вільних резервів (земельних, фінансових, інженерно-інфраструктурних і т. д.) для збільшення основних засобів виробництва при наближенні до нізкоурбанізірованним територіям. У центральній частині агломерації формується ринок робочої сили зі значною кількістю місць прикладання праці, що обумовлюється високою концентрацією населення та трудовою міграцією. Оскільки інші фактори економічного зростання (в основному земельні) в ядрі агломерації обмежені, то підприємства роблять ставку на зростання трудонасищенності виробництва. У свою чергу, фондонасищенность скорочується, тому що із-за дефіциту інших ресурсів розвитку ростуть модульність і дроблення підприємств. У периферійній частині агломерації переважає ринок робочої сили з незначною кількістю місць прикладання праці, що в основному пов'язано з переміщенням населення до центру (стимулом чого є більш висока заробітна плата і кращі умови праці). Як результат, на цих територіях підвищується фондонасищенность виробництва, розвиваються великі підприємства, які потребують великих площ і капітальних витрат. Ці явища цілком характерні для промислових агломерацій Україні. Так, при наближенні до ядер агломерації в периферійних поселеннях значно зростає чисельність промислово-про-виробничій персоналу в розрахунку на 1 підприємство, особливо в таких містах, як Авдіївка, Красногорівка, Докучаєвськ, Моспіно Донецько-Макіївської агломерації, Підгородне, Новомосковськ Дніпропетровсько-Дніпродзержинської, Південне, Іллічівськ Одеської, Вишневе, Бровари, Вишгород Київської агломерації і т. д. Тим не менш вартість основних засобів виробництва в розрахунку на 1 підприємство зростає у віддалених від ядра агломерованих поселеннях, наприклад: у Білгород-Дністровському Одеської агломерації, містах Первомайський та Балаклія Харківській, Амвросіївка Донецько-Макіївської, Фастів і Кагарлик Київської агломерації і т. д.
1.5 Закономірність спадної економічної ефективності виробництва від центру до периферії агломерації
Пов'язана з економічними законами територіальної концентрації та конкурентоспроможності. Агломераційний ефект території, який забезпечує високу економічну ефективність господарювання, найбільш інтенсивно проявляється саме в межах пріядер-ної зони тяжіння і вздовж спрямованих до центру транспортних магістралей, де для цього склалися відповідні сприятливі умови. Поэтому ряд населенных пунктов на этих территориях и получили наивысшие показатели экономической эффективности промышленного производства (исключение составляют только те предприятия, развитие которых ориентируется на неагломерационные экономические факторы, например на местные природные ресурсы и т. д.). В границах Киевской агломерации к ним относятся такие города, как Вышгород, Бровары, Вишневое, Боярка, Буча, Ирпень; в границах Харьковской -Змиев, Пивденное, Дергачи, Львовской - Винники, Николаев, Пустомыты, Одесской — Южное, Донецко-Макеевской — Авдеевка, Марьинка, Ясиноватая.
1.6 Закономерность роста полиотраслевой экономической эффективности в приядерной зоне агломерирования
Связана с тем, что высокоагломерированные территории приядерной зоны обеспечивают весомую экономическую эффективность развития большинства отраслей промышленного производства, размешенных в ее границах. Так, при приближении к ядру агломерации большинство видов экономической деятельности имеют одинаково высокие показатели рентабельности и производительности труда. Исключение составляют только низкоинновационные, ресурсозатратные отрасли хозяйства, которые неэффективно используют преимущества своего агломерированного размещения. При приближении же к периферии агломерации высокая экономическая эффективность характерна только для ограниченного круга предприятий, развивающихся на базе местных сырьевых ресурсов. Например, в границах приядерных территорий Киевской агломерации сложились условия для роста экономической эффективности большинства инновационных и коммерчески ориентированных видов промышленного производства (точное машиностроение, приборостроение, легкая и пищевая промышленность, лесопромышленный комплекс и т. д.), тогда как на периферии эффективно развиваются только отдельные отрасли промышленности (добыча полезных ископаемых, лесопромышленное производство, пищевая промышленность и т. д.).
1.7 Закономерность роста модульности промышленного производства при приближении к ядру агломерации
Как уже отмечалось, предприятия агломерации характеризуются значительным организационным дроблением, приоритетностью развития малых и средних (модульных) производств, формирующихся в условиях высокой стоимости земельных ресурсов, распространения информационных и инновационных технологий и рыночных механизмов развития, прежце всего — аутсорсинга. Общая численность и отраслевое разнообразие малых и средних предприятий, а также показатели их экономической эффективности растут при приближении к высокоагломерированным территориям ядра. Так, больше всего малых промышленных предприятий сосредоточено в таких агломерированных городах Украины, как Вышгород, Боярка, Вишневое, Бровары, Буча, Дергачи, Люботин, Пивденное, Ильичеве к, Южное, Глиняны, Городок, Рудки, Пустомыты, Подгородное, Новомосковск, Авдеевка, Ясиноватая. Как показали проведенные исследования, в непосредственной близости к ядру агломерации также возрастают показатели экономической эффективности их функционирования.
1.8 Закономерность роста отраслевого разнообразия при приближении к ядру агломерации
Связана с общим экономическим законом разделения труда. В границах высокоагломерированной среды существенно увеличивается количество разных видов экономической деятельности, активизируются межотраслевые связи, усиливаются комплексная взаимосвязь и взаимодополняемость отдельных предприятий (на основе аутсорсинга). Соответственно растут и показатели отраслевого разнообразия промышленной деятельности. Наибольшие их значения наблюдаются в городах - ядрах промышленных агломераций и в тех административных районах Украины, которые непосредственно к ним примыкают: Киево-Святошинском, Харьковском, Пустомытъевском, Овидиопольском, Шахтерском, Днепропетровском.
1.9 Закономерность роста контактности и коммуникативности при приближении к ядру агломерации
Высокоагломерированные территории агломерации, благодаря значительной урбанизации и концентрации человеческой деятельности, больше насыщены контактами и коммуникациями, чем периферийные. Причина - как в развитии системы информационных технологий, транспорта и связи, их замкнутости на ядре агломерации, так и в стремительном увеличении контактов и связей отдельных субъектов экономической деятельности, которые развиваются с учетом интересов и функциональных особенностей друг друга. Так, среди всех городов Украины наибольшую коммуникативность имеют ядра агломерационных образований, крупные областные центры и транспортные узлы, а также периферийные агломерированные поселения.
1.10 Закономерность сокращения доли низкоинновационных предприятий добывающей промышленности и рост современных наукоемких производств
Реализуется на основе повышения их прибыльности. В условия моноцентрических промышленных агломераций, где ядром является исторически сформированный социально развитый многофункциональный город, происходит постоянное сокращение трудоемких предприятий, ориентированных на сырье, которые неэффективно используют преимущества агломерированного размещения в силу специфики своей специализации. Полицентрические агломерации старых промышленных районов, насыщенные предприятиями добывающей промышленности, также переживают постепенное сокращение части низкоинновационных отраслей. В условиях агломерации их специализация перерастает в инновационную, научно-техническую, рыночно-инфраструктурную деятельность малых предприятий, то есть отдаляется от основного производственного процесса и начинает специализироваться на его отдельных завершающих стадиях. Так, ряд государственных машиностроительных предприятий Киевской и Харьковской агломераций начали активно развиваться на базе иностранных технологий и предпринимательского капитала (ЗАО "Борекс", НПЦ "Техносинтез" и т. д.). То же самое касается и предприятий полицентрических агломерационных образований (ЗАО "Донмашоборудование", завод "Донпласт" и др.).
1.11 Закономерность формирования территориальной комплексности и пропорциональности производства на основе рыночных механизмов развития
Воспроизводит сбалансированное, комплексно-пропорциональное развитие агломерации, которое обеспечивается эффективной системой регионального менеджмента в условиях честной конкуренции и свободного ценообразования, прозрачности распределения ресурсов производства (земельных участков, капитала и т.д.), свободной и объективной информации, непредвзятой системы государственного стимулирования и регулирования предпринимательской активности и др. Эта закономерность эффективно реализуется только в условиях формирования устойчивого экономического развития государства. Ее выполнение усложняется из-за развития кризисных процессов в экономике как на национальном, так и на международном уровне, что делает невозможным формирование комплексной системы хозяйствования определенной территории и обеспечение пропорциональности отношений между отдельными ее элементами.
ВИСНОВОК
Выполнение этих закономерностей призвано обеспечить планомерный, сбалансированный, научно обоснованный характер развития агломерации в условиях рыночной самоорганизации и ограниченного государственного протекционизма, которые доказали свою более высокую, чем командно-директивные, плановые способы хозяйствования, эффективность.
Познание и практическое использование закономерностей формирования промышленных агломераций позволяют выбрать наиболее эффективный вариант их развития, разработать меры, направленные на рациональную организацию территории, наиболее полное использование положительных свойств процессов агломерации, устранение и нивелирование проблемных ситуаций и диспропорций. С этой целью выделяются принципы развития промышленных агломераций, а именно - конкретные правила деятельности, которые разрабатываются исходя из необходимости сбалансированного развития и имеющихся ресурсов в конкретный исторический период.
На основе познания охарактеризованных закономерностей можно выделить такие принципы развития промышленных агломераций:
1) рационального использования преимуществ агломерационного эффекта территории;
2) рационального использования преимуществ специализации и концентрации промышленного производства;
3) приоритетности развития научно направленных модульных производств при сокращении доли низкоинновационных сырьевых и энергоемких предприятий;
4) государственной поддержки и экономического стимулирования развития приоритетных экономически выгодных отраслей промышленной специализации агломерации;
5) активизации рыночных механизмов развития промышленного производства и учреждений производственной и социальной инфраструктуры;
6) прозрачности и непредвзятости при распределении экономических факторов производства между субъектами промышленной предпринимательской агломерации;
7) свободного доступа разных субъектов промышленной предпринимательской деятельности к объектам рыночной и коммерческой информации;
8) единства системы управления центральными и периферийными территориями агломерации;
9) улучшения социальных условий жизни людей и достижения высокого уровня социального развития агломерации;
10) рационального природопользования и охраны природы.
Реализация этих принципов развития промышленных агломераций в условиях Украины будет способствовать усилению экономической эффективности функционирования промышленного производства при соблюдении высоких социальных и экологических стандартов жизни людей, а разработка путей решения этих вопросов станет основой для дальнейших научных исследований в этом направлении.
ИСПОЛЬЗОВАНЫЕ ИСТОЧНИКИ
1. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. Навч. посібник. - К., "Вища школа", 1996, 231с.
2. Економічна енциклопедія. У 3 т. (За ред. С. В. Мочерного та ін.). - К., "Академія", 2000
3. Іщук С. І., Гладкий О. В. Київська господарська агломерація: досвід регіонального менеджменту. Монографія.- К., ВГЛ "Обрії", 2005, 240 с.
4. Іщук С. І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування (методологія, теорія). - К., Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1996, 244 с.
5. Калюжнова Н. Я. Конкурентоспособность российских регионов в условиях глобализации. - М., ТЕИС, 2004, 526 с.
6. АгафоновН.Т. Территориально-производственное комплексообразование в условиях развитого социализма. - Л., "Наука", 1983,187 с.
7. Шпарага Т. І. Територіальна організація сфери обслуговування населення Волинського обласного суспільно-географічного комплексу. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. Спец. 11.00.02. "Економічна та соціальна географія".- К., 1994, 21с.
8. Удальцова М. В. Городская агломерация как социально-экономическая система. - Томск, Изд-во Томского университетата, 1985, 200 с.
9. Fujita M.,Thisse J.-F. Economics of agglomeration: cities, industrial location and regional growth. - Cambridge, Cambridge University Press, 2004,466 p.
10. Калюжнова Н. Я. Конкурентоспособность российских регионов в условиях глобализации. - М., ТЕИС, 2004, 526 с.
11. Pontes JP Agglomerations in a vertically-related oligopoly. "Portuguese economic journal" \bl. 4,2005, p. 157-169.
12. Panne G., van der Agglomeration externalities: Marshall versus "Journal of evolutionary economics" Vol. 14, 2004, p. 593-604
13. Tveteras R.,Battese G. Agglomeration externalities, productivity and technical inefficiency. "Journal of Regional Science" Vol. 46, № 4, 2006, p. 605-625.
14. Гладкий О. В. Наукові основи суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій. Монографія. - К., ВГЛ "Обрії", 2008, 360 с.
15. Корпорации. "Гвардия" № 10,2006, с. 74-97.
ВСТУП
1. ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ І ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ промислових агломерацій
1.1 Закономірність пріядерной і прима-гістральної територіальної концентрації виробництва
1.2 Закономірність посилення диверсифікації і спеціалізації виробництва
1.3 Закономірність зростання регіональної конкурентоспроможності промислових підприємств агломерації олігополістичного характеру
1.4 Закономірність зростання трудонасищенності виробництва при наближенні до ядра агломерації, а фондонасищенності - при наближенні до периферії
1.5 Закономірність спадної економічної ефективності виробництва від центру до периферії агломерації
1.6 Закономірність зростання поліотраслевой економічної ефективності в пріядерной зоні агломерування
1.7 Закономірність зростання модульності промислового виробництва при наближенні до ядра агломерації
1.8 Закономірність зростання галузевого різноманіття при наближенні до ядра агломерації
1.9 Закономірність зростання контактності і комунікативності при наближенні до ядра агломерації
1.10 Закономірність скорочення частки нізкоінноваціонних підприємств добувної промисловості і зростання сучасних наукоємних виробництв
1.11 Закономірність формування територіальної комплексності та пропорційності виробництва на основі ринкових механізмів розвитку
ВИСНОВОК
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
ВСТУП
У сучасній Україні все більшої актуальності набувають питання збалансованого регіонального економічного розвитку локальних територіально-виробничих комплексів, якими є промислові вузли і агломерації. Вони сформувалися на основі дії ряду об'єктивних економічних законів, які умовно можна розділити на універсальні, загальні та спеціальні. Серед загальних економічних законів, що впливають на формування промислових агломерацій, доцільно назвати закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил, закон поділу праці, закон концентрації, закон спеціалізації, закон конкуренції, закон нерівномірності економічного розвитку, закон зростання продуктивності праці, закон пропорційності та ін .. Група спеціальних законів функціонування промислових агломерацій включає в себе закон географічного розподілу та інтеграції праці, закон регіональної конкурентоспроможності, закон територіальної концентрації, закон територіальної диференціації та територіальної інтеграції, закон територіальної комплексності і закон територіальної пропорційності.
Поняття "закономірність регіонального економічного розвитку" можна визначити як цілісну дію кількох спеціальних законів, що виражають сукупність відносин між діяльністю людей і територією, на якій вона відбувається. Існує як загальний набір економічних закономірностей, властивих різноманітним регіональним утворенням, так і спеціальний, що відображає розвиток окремих територіально-виробничих комплексів, зокрема промислових агломерацій.
Питанням пошуку основних економічних закономірностей формування і розвитку промислових агломерацій присвячені роботи А. Ю. Пробст, М. М. Паламарчука, Л. М. Корецького, А. Т. Хрущова, С. І. Іщука, В. І. Захарченко (розкрито систему загальних закономірностей формування локальних територіально-виробничих комплексів). У роботах Б. М. Данилишина, М. Т. Агафонова, М. В. Удальцової, А. І. Доценко, А. В. Степаненко, Г. П. Підгрушної висвітлені економічні закономірності формування промислових агломерацій.
Серед зарубіжних авторів до теми економічної закономірності формування і принципів розвитку промислових агломерацій зверталися А. Вебер, У. Айзард, М. Фуджита і Ж.-Ф. Тисі, Д. Старретт, Н. Калдор, А. Маршалл, К. Матсіяма, Р. Холл, С. Джонс, Е. Мілль та ін Однак комплексний аналіз закономірностей формування і принципів розвитку промислових агломерацій ще не проводився.
Метою роботи є виділення та систематизація економічних закономірностей формування промислових агломерацій і принципів їх розвитку, які розглядаються нами як форма територіального зосередження виробництва, що сформувалася на основі урбанізованої концентрованої системи розселення і характеризується високою економічною ефективністю розвитку промисловості. Завданням даного дослідження є аналіз поглядів різних вчених з даної проблематики, обгрунтування на їх базі інтегральних економічних закономірностей і окреслення основних принципів розвитку промислових агломерацій.
У роботі здійснено огляд та систематизація уявлень різних вчених-економістів про закономірності формування промислових агломерацій, виділено ряд універсальної закономірності формування та регіонального розвитку утворень промислових агломерацій і на основі зазначеної закономірності розроблено низку принципів розвитку промислових агломерацій.
1. ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ І ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ промислових агломерацій
На думку С. І. Іщука, існують такі основні закономірності територіальної організації промисловості в ринкових умовах:
1) комплексно-пропорційне розміщення промислового виробництва з метою найбільш раціонального використання різних ресурсів;
2) наближення промислових підприємств до джерел сировини, палива і енергії, до місць зосередження трудових ресурсів і районів споживання готової продукції;
3) розміщення промислових підприємств з урахуванням форм суспільної організації виробництва;
4) формування раціональної структури промисловості, розвиток і вдосконалення промислових утворень комплексного характеру;
5) розміщення промислових підприємств відповідно до вимог охорони навколишнього середовища;
6) розміщення промислових підприємств з урахуванням об'єктивного процесу внутрішньо-та міждержавного поділу праці.
Але закономірності формування власне промислових агломерацій у науковій літературі ще детально не розкриті. Виходячи з цього заслуговують уваги деякі міркування М. В. Удальцової, яка виділяє п'ять наступних закономірностей:
1) концентрації та централізації виробництва промислової агломерації;
2) планомірного розвитку;
3) формування господарства агломерацій на базі основних економічних законів;
4) зростання потреб населення агломерації;
5) економії часу в межах агломерації.
Одні з них носять суб'єктивний характер, інші - нечітко розкривають особливості самого процесу агломерування, тому вимагають суттєвого переосмислення і доопрацювання.
Питаннями економічних закономірностей формування промислових агломерацій займалися і зарубіжні дослідники, які в основному акцентували увагу на особливостях організації ринково спрямованого виробництва в межах агломерацій і на територіальній диференціації економічної ефективності процесів агломерування. Так, М. Фуджита і Ж.-Ф. Тисі наполягають на існуванні в межах агломерації закономірності росту кількості високоприбуткових інноваційних промислових виробництв, не пов'язаних з видобуванням, використанням і переробкою природних ресурсів. Такі виробництва отримують значні переваги розвитку і підвищують свою економічну ефективність завдяки специфічному агломераційного ефекту території.
Д. Старретт говорить про наявність закономірності формування в межах агломерації неврівноваженою просторової конкуренції промислового виробництва, яка визначається перевагами агломераційного ефекту і сприяє інтеграції підприємств навколо нього. Цю думку поділяють і деякі російські вчені, зокрема М. Калюжнова. У свою чергу, Н. Калдор стверджує, що конкуренція в агломераціях має олігополістичних риси, оскільки промисловість орієнтована на постійно зростаючу прибутковість, тому кінцева економіка агломерації (обмежена просторово і організаційно) може пристосувати для цього тільки кінцеве кількість фірм. Обмежений простір надає конкуренції специфічні форми, тому що кожна фірма агломерації конкурує лише з найближчим оточенням, отже, створює ситуацію олігополії.
А. Маршалл у своїй концепції екстерналій, або зовнішніх ефектів, говорить про закономірності формування в межах агломерації ринку високоспеціалізованої робочої сили, націленої на виробництво нових ідей, заснованих на акумулюванні людського капіталу і особистих контактах і комунікаціях. Цю думку поділяє і К. Матсіяма, сформулювавши закономірність "снігової кулі", згідно з якою промислові підприємства агломерації переживають постійне зростання диверсифікації та спеціалізації виробничої діяльності.
Багато досліджень зарубіжних авторів присвячені аналізу закономірностей формування прибутковості підприємства в межах агломерації. Так, Хол і С. Джонс, встановивши наявність процесів групування високоприбуткових підприємств навколо ядер агломерування, виділяють закономірність зміни рівня продуктивності праці на душу населення в залежності від відстані до ядра агломерації. Е. Мілль та інші стверджують, що високу ефективність виробництва в межах агломераційних утворень забезпечують мобільні фактори виробництва (праця і капітал), для яких також існує закономірність зростання їх концентрації при наближенні до ядра агломерації.
Підводячи підсумок сказаному і аналізуючи накопичений вітчизняний і світовий досвід щодо промислових агломерацій, а також конкретні показники розвитку промислових агломерацій в Україну (до яких ми на підставі попередніх досліджень відносимо Київську, Харківську, Львівську, Одеську, Донецько-Макіївську і Дніпропетровсько-Дніпродзержинську агломерації), можна виділити наступні закономірності їх формування.
1.1 Закономірність пріядерной і прима-гістральної територіальної концентрації виробництва
Заснована на дії об'єктивних економічних законів регіональної конкурентоспроможності та територіальної концентрації, оскільки саме на згаданих вище територіях промислові підприємства мають найвищі показники економічної ефективності виробництва. На її базі, в межах високорозвинених агломерацій, формується специфічна поясно-секторна структура, кожен елемент якої набуває свої унікальні функціональні риси. На підприємствах кожного поясу і сектора сформувалися унікальна спеціалізація і економічний ефект, який залежить від особливостей становища в межах зони агломерування. Такий процес яскраво проілюстровано на прикладі Київської агломерації, в межах якої виділено 7 поясів і секторів територіальної концентрації промислового виробництва. Подібні структури існують і в інших агломераційних утвореннях Україні.
1.2 Закономірність посилення диверсифікації і спеціалізації виробництва
Сформувалася завдяки дії законів територіальної диференціації та інтеграції. Агломераційний ефект території, висока контактність середовища і територіальна концентрація різноманітних суб'єктів господарювання сприяють дробленню промислових підприємств, звуження їх спеціалізації, посилення диверсифікації виробництва, реалізації кінцевої і проміжної продукції в ринкових організаціях агломерацій. При цьому основними рушійними силами є жорстка конкуренція, дефіцит факторів економічного розвитку, зростання науково-технічних інновацій, розвинена комерційна сфера та система ринкових відносин. Так, підприємства ядер моноцентричні агломерацій Україні характеризуються вузькою спеціалізацією на виробництві продукції високоточного машинобудування, приладобудування, транспортного машинобудування, товарів легкої та харчової промисловості, а поліцентричний - на продукції металургії та гірничодобувного комплексу. Причому кількість спеціалізованих галузей в ядрах агломерування (особливо - в моноцентричні) значно більше, ніж на периферії. Окраїнні райони агломерацій Україна спеціалізуються переважно на видобутку і обробці мінеральної сировини, легкої та харчової промисловості, лісопромисловому виробництві. Їх спеціалізація менш диверсифікована, ніж в ядрах агломерування.
1.3 Закономірність зростання регіональної конкурентоспроможності промислових підприємств агломерації олігополістичного характеру
У щільно урбанізованої, соціально розвиненою, контактно перевантаженої середовищі агломерацій, при гострому дефіциті ряду економічних факторів розвитку підприємств (насамперед - землі і капіталу), істотно посилюється конкурентна боротьба за них серед різних суб'єктів економічної діяльності. У результаті на агломерованих територіях ефективно розвиваються тільки ті підприємства, які вдало використовують свої економічні переваги, активно впроваджують інновації, підвищують рівень конкурентоспроможності продукції і т. д. Інші підприємства змушені переносити свої виробництва на периферійні території (або навіть за кордону агломерації) або в корені перебудовувати виробничий процес, що дозволило б ефективно взаємодіяти з конкурентами. У межах Київської агломерації такими висококонкурентоспроможної, за результатами досліджень незалежних експертів, підприємствами є: ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед", концерни "Крафт-Фудз", "Наша Ряба" та інші, у Львівській - паркетна фабрика в м. Ка -менко-Бузька, у Харківській - НВЦ "Техносінтез", ДП "Енергосталь", вДнеп-ропетровско-Дніпродзержинської - концерн "Ерлан" в м. Підгородне, у Донецько-Макіївської - ЗАТ "Донмашоборудованіе", завод "Донпласт" та ін
1.4 Закономірність зростання трудо-насиченості виробництва при наближенні до ядра агломерації, а фондонасищенності - при наближенні до периферії
Пов'язана зі специфікою урбаністичної концентрації населення, яке зосереджується в основному в ядрі і пріядерной зоні агломерації, а також з наявністю вільних резервів (земельних, фінансових, інженерно-інфраструктурних і т. д.) для збільшення основних засобів виробництва при наближенні до нізкоурбанізірованним територіям. У центральній частині агломерації формується ринок робочої сили зі значною кількістю місць прикладання праці, що обумовлюється високою концентрацією населення та трудовою міграцією. Оскільки інші фактори економічного зростання (в основному земельні) в ядрі агломерації обмежені, то підприємства роблять ставку на зростання трудонасищенності виробництва. У свою чергу, фондонасищенность скорочується, тому що із-за дефіциту інших ресурсів розвитку ростуть модульність і дроблення підприємств. У периферійній частині агломерації переважає ринок робочої сили з незначною кількістю місць прикладання праці, що в основному пов'язано з переміщенням населення до центру (стимулом чого є більш висока заробітна плата і кращі умови праці). Як результат, на цих територіях підвищується фондонасищенность виробництва, розвиваються великі підприємства, які потребують великих площ і капітальних витрат. Ці явища цілком характерні для промислових агломерацій Україні. Так, при наближенні до ядер агломерації в периферійних поселеннях значно зростає чисельність промислово-про-виробничій персоналу в розрахунку на 1 підприємство, особливо в таких містах, як Авдіївка, Красногорівка, Докучаєвськ, Моспіно Донецько-Макіївської агломерації, Підгородне, Новомосковськ Дніпропетровсько-Дніпродзержинської, Південне, Іллічівськ Одеської, Вишневе, Бровари, Вишгород Київської агломерації і т. д. Тим не менш вартість основних засобів виробництва в розрахунку на 1 підприємство зростає у віддалених від ядра агломерованих поселеннях, наприклад: у Білгород-Дністровському Одеської агломерації, містах Первомайський та Балаклія Харківській, Амвросіївка Донецько-Макіївської, Фастів і Кагарлик Київської агломерації і т. д.
1.5 Закономірність спадної економічної ефективності виробництва від центру до периферії агломерації
Пов'язана з економічними законами територіальної концентрації та конкурентоспроможності. Агломераційний ефект території, який забезпечує високу економічну ефективність господарювання, найбільш інтенсивно проявляється саме в межах пріядер-ної зони тяжіння і вздовж спрямованих до центру транспортних магістралей, де для цього склалися відповідні сприятливі умови. Поэтому ряд населенных пунктов на этих территориях и получили наивысшие показатели экономической эффективности промышленного производства (исключение составляют только те предприятия, развитие которых ориентируется на неагломерационные экономические факторы, например на местные природные ресурсы и т. д.). В границах Киевской агломерации к ним относятся такие города, как Вышгород, Бровары, Вишневое, Боярка, Буча, Ирпень; в границах Харьковской -Змиев, Пивденное, Дергачи, Львовской - Винники, Николаев, Пустомыты, Одесской — Южное, Донецко-Макеевской — Авдеевка, Марьинка, Ясиноватая.
1.6 Закономерность роста полиотраслевой экономической эффективности в приядерной зоне агломерирования
Связана с тем, что высокоагломерированные территории приядерной зоны обеспечивают весомую экономическую эффективность развития большинства отраслей промышленного производства, размешенных в ее границах. Так, при приближении к ядру агломерации большинство видов экономической деятельности имеют одинаково высокие показатели рентабельности и производительности труда. Исключение составляют только низкоинновационные, ресурсозатратные отрасли хозяйства, которые неэффективно используют преимущества своего агломерированного размещения. При приближении же к периферии агломерации высокая экономическая эффективность характерна только для ограниченного круга предприятий, развивающихся на базе местных сырьевых ресурсов. Например, в границах приядерных территорий Киевской агломерации сложились условия для роста экономической эффективности большинства инновационных и коммерчески ориентированных видов промышленного производства (точное машиностроение, приборостроение, легкая и пищевая промышленность, лесопромышленный комплекс и т. д.), тогда как на периферии эффективно развиваются только отдельные отрасли промышленности (добыча полезных ископаемых, лесопромышленное производство, пищевая промышленность и т. д.).
1.7 Закономерность роста модульности промышленного производства при приближении к ядру агломерации
Как уже отмечалось, предприятия агломерации характеризуются значительным организационным дроблением, приоритетностью развития малых и средних (модульных) производств, формирующихся в условиях высокой стоимости земельных ресурсов, распространения информационных и инновационных технологий и рыночных механизмов развития, прежце всего — аутсорсинга. Общая численность и отраслевое разнообразие малых и средних предприятий, а также показатели их экономической эффективности растут при приближении к высокоагломерированным территориям ядра. Так, больше всего малых промышленных предприятий сосредоточено в таких агломерированных городах Украины, как Вышгород, Боярка, Вишневое, Бровары, Буча, Дергачи, Люботин, Пивденное, Ильичеве к, Южное, Глиняны, Городок, Рудки, Пустомыты, Подгородное, Новомосковск, Авдеевка, Ясиноватая. Как показали проведенные исследования, в непосредственной близости к ядру агломерации также возрастают показатели экономической эффективности их функционирования.
1.8 Закономерность роста отраслевого разнообразия при приближении к ядру агломерации
Связана с общим экономическим законом разделения труда. В границах высокоагломерированной среды существенно увеличивается количество разных видов экономической деятельности, активизируются межотраслевые связи, усиливаются комплексная взаимосвязь и взаимодополняемость отдельных предприятий (на основе аутсорсинга). Соответственно растут и показатели отраслевого разнообразия промышленной деятельности. Наибольшие их значения наблюдаются в городах - ядрах промышленных агломераций и в тех административных районах Украины, которые непосредственно к ним примыкают: Киево-Святошинском, Харьковском, Пустомытъевском, Овидиопольском, Шахтерском, Днепропетровском.
1.9 Закономерность роста контактности и коммуникативности при приближении к ядру агломерации
Высокоагломерированные территории агломерации, благодаря значительной урбанизации и концентрации человеческой деятельности, больше насыщены контактами и коммуникациями, чем периферийные. Причина - как в развитии системы информационных технологий, транспорта и связи, их замкнутости на ядре агломерации, так и в стремительном увеличении контактов и связей отдельных субъектов экономической деятельности, которые развиваются с учетом интересов и функциональных особенностей друг друга. Так, среди всех городов Украины наибольшую коммуникативность имеют ядра агломерационных образований, крупные областные центры и транспортные узлы, а также периферийные агломерированные поселения.
1.10 Закономерность сокращения доли низкоинновационных предприятий добывающей промышленности и рост современных наукоемких производств
Реализуется на основе повышения их прибыльности. В условия моноцентрических промышленных агломераций, где ядром является исторически сформированный социально развитый многофункциональный город, происходит постоянное сокращение трудоемких предприятий, ориентированных на сырье, которые неэффективно используют преимущества агломерированного размещения в силу специфики своей специализации. Полицентрические агломерации старых промышленных районов, насыщенные предприятиями добывающей промышленности, также переживают постепенное сокращение части низкоинновационных отраслей. В условиях агломерации их специализация перерастает в инновационную, научно-техническую, рыночно-инфраструктурную деятельность малых предприятий, то есть отдаляется от основного производственного процесса и начинает специализироваться на его отдельных завершающих стадиях. Так, ряд государственных машиностроительных предприятий Киевской и Харьковской агломераций начали активно развиваться на базе иностранных технологий и предпринимательского капитала (ЗАО "Борекс", НПЦ "Техносинтез" и т. д.). То же самое касается и предприятий полицентрических агломерационных образований (ЗАО "Донмашоборудование", завод "Донпласт" и др.).
1.11 Закономерность формирования территориальной комплексности и пропорциональности производства на основе рыночных механизмов развития
Воспроизводит сбалансированное, комплексно-пропорциональное развитие агломерации, которое обеспечивается эффективной системой регионального менеджмента в условиях честной конкуренции и свободного ценообразования, прозрачности распределения ресурсов производства (земельных участков, капитала и т.д.), свободной и объективной информации, непредвзятой системы государственного стимулирования и регулирования предпринимательской активности и др. Эта закономерность эффективно реализуется только в условиях формирования устойчивого экономического развития государства. Ее выполнение усложняется из-за развития кризисных процессов в экономике как на национальном, так и на международном уровне, что делает невозможным формирование комплексной системы хозяйствования определенной территории и обеспечение пропорциональности отношений между отдельными ее элементами.
ВИСНОВОК
Выполнение этих закономерностей призвано обеспечить планомерный, сбалансированный, научно обоснованный характер развития агломерации в условиях рыночной самоорганизации и ограниченного государственного протекционизма, которые доказали свою более высокую, чем командно-директивные, плановые способы хозяйствования, эффективность.
Познание и практическое использование закономерностей формирования промышленных агломераций позволяют выбрать наиболее эффективный вариант их развития, разработать меры, направленные на рациональную организацию территории, наиболее полное использование положительных свойств процессов агломерации, устранение и нивелирование проблемных ситуаций и диспропорций. С этой целью выделяются принципы развития промышленных агломераций, а именно - конкретные правила деятельности, которые разрабатываются исходя из необходимости сбалансированного развития и имеющихся ресурсов в конкретный исторический период.
На основе познания охарактеризованных закономерностей можно выделить такие принципы развития промышленных агломераций:
1) рационального использования преимуществ агломерационного эффекта территории;
2) рационального использования преимуществ специализации и концентрации промышленного производства;
3) приоритетности развития научно направленных модульных производств при сокращении доли низкоинновационных сырьевых и энергоемких предприятий;
4) государственной поддержки и экономического стимулирования развития приоритетных экономически выгодных отраслей промышленной специализации агломерации;
5) активизации рыночных механизмов развития промышленного производства и учреждений производственной и социальной инфраструктуры;
6) прозрачности и непредвзятости при распределении экономических факторов производства между субъектами промышленной предпринимательской агломерации;
7) свободного доступа разных субъектов промышленной предпринимательской деятельности к объектам рыночной и коммерческой информации;
8) единства системы управления центральными и периферийными территориями агломерации;
9) улучшения социальных условий жизни людей и достижения высокого уровня социального развития агломерации;
10) рационального природопользования и охраны природы.
Реализация этих принципов развития промышленных агломераций в условиях Украины будет способствовать усилению экономической эффективности функционирования промышленного производства при соблюдении высоких социальных и экологических стандартов жизни людей, а разработка путей решения этих вопросов станет основой для дальнейших научных исследований в этом направлении.
ИСПОЛЬЗОВАНЫЕ ИСТОЧНИКИ
1. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. Навч. посібник. - К., "Вища школа", 1996, 231с.
2. Економічна енциклопедія. У 3 т. (За ред. С. В. Мочерного та ін.). - К., "Академія", 2000
3. Іщук С. І., Гладкий О. В. Київська господарська агломерація: досвід регіонального менеджменту. Монографія.- К., ВГЛ "Обрії", 2005, 240 с.
4. Іщук С. І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування (методологія, теорія). - К., Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1996, 244 с.
5. Калюжнова Н. Я. Конкурентоспособность российских регионов в условиях глобализации. - М., ТЕИС, 2004, 526 с.
6. АгафоновН.Т. Территориально-производственное комплексообразование в условиях развитого социализма. - Л., "Наука", 1983,187 с.
7. Шпарага Т. І. Територіальна організація сфери обслуговування населення Волинського обласного суспільно-географічного комплексу. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. Спец. 11.00.02. "Економічна та соціальна географія".- К., 1994, 21с.
8. Удальцова М. В. Городская агломерация как социально-экономическая система. - Томск, Изд-во Томского университетата, 1985, 200 с.
9. Fujita M.,Thisse J.-F. Economics of agglomeration: cities, industrial location and regional growth. - Cambridge, Cambridge University Press, 2004,466 p.
10. Калюжнова Н. Я. Конкурентоспособность российских регионов в условиях глобализации. - М., ТЕИС, 2004, 526 с.
11. Pontes JP Agglomerations in a vertically-related oligopoly. "Portuguese economic journal" \bl. 4,2005, p. 157-169.
12. Panne G., van der Agglomeration externalities: Marshall versus "Journal of evolutionary economics" Vol. 14, 2004, p. 593-604
13. Tveteras R.,Battese G. Agglomeration externalities, productivity and technical inefficiency. "Journal of Regional Science" Vol. 46, № 4, 2006, p. 605-625.
14. Гладкий О. В. Наукові основи суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій. Монографія. - К., ВГЛ "Обрії", 2008, 360 с.
15. Корпорации. "Гвардия" № 10,2006, с. 74-97.