Оберт, Герман (Oberth, Hermann) (1894-1989), німецький учений.
Народився 25 червня 1894 в Херманштадте (Австро-Угорщина, нині Сібіу, Румунія).
У Першу світову війну воював на Східному фронті. Отримавши поранення, повернувся до Трансільванії.
Навчався в університетах Клужа, Мюнхена, Геттінгена і Гейдельберга. Першу ракету на рідкому паливі запустив 7 травня 1931 поблизу Берліна. У 1924-1938 був професором коледжу в Медіаше, працював у Віденському технологічному інституті. У 1940 отримав німецьке громадянство. У 1941-1943 був консультантом військового дослідницького центру в Пенемюнде, брав участь у створенні ракети V-2 (Фау-2) під керівництвом В. фон Брауна. У 1943 був переведений в Рейнсдорф (Німеччина), працював на заводах вибухових речовин над створенням твердопаливних ракет. У 1945-1948 проводив приватні дослідження у Швейцарії, в 1950-1953 жив в Італії, займався розробкою ракет для військово-морського флоту. У 1955 на запрошення фон Брауна Оберт приїхав до США, працював у Хантсвіллі (шт. Алабама). У 1958 повернувся до Німеччини. У 1963 Оберт був обраний почесним доктором Берлінського технічного університету.
Серед робіт Оберта - Ракета в міжпланетному просторі (Die Rakete zu den Planetenräumen, 1923); Шляхи здійснення космічних польотів (Wege zur Raumschiffahrt, 1929); Люди в космосі (Menschen im Weltraum, 1954); Матерія і життя (Stoff und Leben, 1959 ). Був нагороджений золотою медаллю Р. Дизеля, медалями Міжнародної академії астронавтики. Помер Оберт в Нюрнберзі 29 грудня 1989.