Бахтіна Світлана Володимирівна, доцент кафедри психології і педагогіки марійського державного педагогічного інституту ім. Н. К. Крупської
Філіпов Дамір Юрійович, студент 3 курсу природничо факультету марійського державного педагогічного інституту ім. Н. К. Крупської
Вплив рівня домагань особистості на успішність учнів (на прикладі уроків фізики)
Однією з проблем сучасної освіти в Росії є зниження якості навчання в школі. Існує думка, що це відбувається з - за того, що не всі вчителі враховують закономірності розвитку психіки, в тому числі і рівень домагань особистості учнів.
Безперечно те, що існує взаємозв'язок між успішністю учнів і рівнем домагань особистості. Поняття «особистість» і «рівень домагань особистості» у повсякденному спілкуванні вживаються постійно й, загалом, правильно. Однак, для більш глибокого розуміння даної проблеми, педагог покликаний спиратися на наукову, психологічно обгрунтовану трактування понять «особистість» і «рівень домагань особистості».
Вивченням питання особистості та рівня домагань особистості займалися такі вчені як Л. С. Виготський, З. Фрейд, Б Скіннер, Макгвайр, А. Маслоу, До Юнг, Станіслав Гроф, Чампіон Тойч. У сучасний час в психології існує декілька теорій особистості, які зачіпають проблему становлення особистості. Це і теорія сексуального розвитку З. Фрейда, і біхевіоризм, і поведінкова концепція Б. Скіннера, і когнітивні теорії особистості.
Ми вважаємо, що актуальність цієї теми полягає і в тому, що в школах Марійської республіки дана проблема не вивчалася педагогами раніше, а майбутньому педагогу, який не тільки навчає, а й виховує і розвиває особистість, необхідно знати в повній мірі всі аспекти даного питання. Спираючись на принцип детермінізму, враховуючи індивідуально - типологічні особливості розвитку, слід взяти до уваги закономірності розвитку псіхіхі, і особи в цілому, на кожному етапі, а також вплив попередніх етапів розвитку на наступні.
Ми досліджували вплив рівня домагань особистості на успішність учнів.
Об'єктом дослідження у цій роботі є проблема продуктивності процесу навчання.
Предмет дослідження: вплив рівня домагань особистості на успішність учнів.
Метою нашого дослідження є виявлення залежності успішності учнів від їх рівня домагань особистості.
Найбільш складною для нас завданням стала математична обробка отриманої залежності успішності учнів від їх рівня домагань.
Методики, які застосовуються в даній роботі: дослідження самооцінки особистості, дослідження рівня домагань, аналіз (якісний і коллічественний) результатів діяльності
Для досягнення поставленої мети нами були розглянуті основні підходи до понять «особистість», «рівень домагань особистості».
Соціально-психологічні явища виникають при взаємодії соціального середовища, особи і групи. Уточнимо ці поняття.
На думку Л. Д. Столяренко, соціальне середовище - це все, що оточує людину в її соціального життя, це конкретний прояв, своєрідність суспільних відносин на певному етапі їх розвитку. Соціальне середовище залежить від типу суспільних економічних формацій, від класової та національної приналежності, від внутріклассових відмінностей певних верств, від побутових і професійних відмінностей [1, c. 86].
Для соціально-психологічного аналізу особистості слід чітко розмежувати поняття "особистість", "індивід", "індивідуальність", "людина".
Найбільш загальним є поняття "людина" - біосоціальна істота. У процесі формування членороздільної мови, свідомості людина стає особистістю, що володіє вищими психічними функціями (абстрактно-логічне мислення, логічна пам'ять і т. д.), здатної створювати знаряддя, користуватися ними в процесі суспільної праці. Ці специфічні людські властивості (мова, свідомість, трудова діяльність) не передаються людям у порядку біологічної спадковості, а формуються вони прижиттєво, в процесі засвоєння ними культури, створеної попередніми поколіннями. Оскільки свідомість, мова не передаються людям у порядку біологічної спадковості, а формуються вони прижиттєво, то використовують поняття "індивід" як кожен окремий біологічний організм, носій загальних генотипових спадкових властивостей біологічного виду (індивідом ми народжуємося) і поняття "особистість" як соціально- психологічна сутність людини, що формується в результаті засвоєння людиною суспільних форм свідомості і доведення, суспільно-історичного досвіду людства (особистістю ми стаємо під впливом життя в суспільстві, виховання, навчання, спілкування, взаємодії). Існують достовірні факти, які свідчать про те, що якщо діти з самого раннього віку розвиваються поза суспільством, то вони залишаються на рівні розвитку тварин, у них не формуються мова, свідомість, мислення, немає вертикальної ходи. Ніякої особистий досвід людини не може призвести до того, що в нього самостійно складуться системи понять. Беручи участь у праці і різних формах суспільної діяльності, люди розвивають в собі ті специфічні людські здібності, які вже сформувалися у людства. Необхідні умови засвоєння дитиною суспільно-історичного досвіду:
1) спілкування дитини з дорослими людьми, в ході якого дитина навчається адекватної діяльності, засвоює людську культуру;
2) щоб оволодіти тими предметами, які є продуктами історичного розвитку, необхідно здійснити по відношенню до них не будь-яку, а таку адекватну діяльність, яка буде відтворювати в собі суттєві суспільно вироблені способи діяльності людини і людства. Засвоєння суспільно-історичного досвіду виступає як процес відтворення у властивостях дитини історично сформованих властивостей і здібностей людського роду. Таким чином, розвиток людства неможливо без активної передачі новим поколінням людської культури. Без суспільства, без засвоєння суспільно-історичного досвіду людства стати людиною, придбати специфічні людські якості неможливо, навіть якщо людська істота володіє біологічною повноцінністю. Але, з іншого боку, не маючи біологічної повноцінності (олігофренія), морфологічних властивостей, властивих людині як біологічному виду, неможливо навіть під впливом суспільства, виховання, освіти досягти вищих людських якостей.
Життя і діяльність людини обумовлені єдністю і взаємодією біологічного і соціального факторів, при провідній ролі соціального чинника.
Психологія враховує, що особистість не тільки об'єкт суспільних відносин, не тільки відчуває соціальні дії, але переломлює, перетворює їх, оскільки поступово особистість починає виступати як сукупність внутрішніх умов, через які переломлюються зовнішні впливи суспільства. Таким чином, особистість не тільки об'єкт і продукт суспільних відносин, а й активний суб'єкт діяльності, спілкування, свідомості, самосвідомості.
Особистість є поняття соціальне, вона виражає все, що є в людині надприродного, історичного. Особистість не вроджена, але виникає в результаті культурного і соціального розвитку.
Особлива і не схожа з інших особистість в повноті її духовних і фізичних властивостей характеризується поняттям "індивідуальність". Індивідуальність виражається в наявності набутого досвіду, знань, умінь, переконань, у відмінностях характеру та темпераменту, індивідуальність свою ми доводимо, затверджуємо.
Л. Д. Столяренко та С. І. Самигін вважають, що соціалізація особистості являє собою процес формування особистості в певних соціальних умовах, процес засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого людина перетворює соціальний досвід у власні цінності та орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони поведінки, які прийняті в суспільстві або групі. Норми поведінки, норми моралі, переконання людини визначаються тими нормами, які прийняті в даному суспільстві [2, c. 89].
Л. В. Бороздіна вважає, що рівень домагань є важливим структуроутворюючим компонентом особистості. Це досить стабільне індивідуальне якість людини, яка характеризує: по-перше, рівень труднощі намічуваних завдань, по-друге, вибір суб'єктом мети чергового дії залежно від переживань успіху чи неуспіху попередніх дій, по-третє, бажаний рівень самооцінки особистості [3, c. 90].
У проведеної нами методикою рівень домагань визначався за цільовим відхиленню, тобто по відмінності між тим, що людина намітив виконати за певний час, і тим, що він насправді виконав. Дослідження дозволило виявити рівень і адекватність, інакше реалістичність, домагань випробуваного. Рівень домагань пов'язаний з процесом цілепокладання і являє собою ступінь локалізації цілі в діапазоні труднощів. Адекватність домагань вказує на відповідність висунутих цілей і можливостей людини.
Дослідження з виявлення впливу рівня домагань на успішність учнів ми провели на базі ліцею ім. М. В. Ломоносова м. Йошкар-Оли з учнями 8 «В» класу.
Високий реалістичний рівень домагань людини може поєднуватися у нього з упевненістю в цінності власних дій, з прагненням до самоствердження, відповідальністю, корекцією невдач за рахунок власних зусиль, з наявністю стійких життєвих планів.
Якщо у людини високий нереалістичний рівень домагань, то, як правило, він супроводжується фрустрированности, вимогливістю до оточуючих, екстрапунітівностью.
Помірний рівень домагань характерний для досліджуваних, впевнених у собі, товариських, не шукають самоствердження, налаштованих на успіх, які розраховують міру своїх сил і самоізмеряющіх свої зусилля з цінністю досягається.
Низький рівень домагань залежить багато в чому від установки на невдачу. У осіб з нереалістично низьким рівнем домагань часто бувають неясними плани на майбутнє. Зазвичай вони орієнтовані на підпорядкування і часто виявляють безпорадність. Однією з проблем таких людей може стати планування своїх дій в найближчому часі і співвіднесення їх з перспективою.
У методиці, що використовується нами, корекція рівня домагань була спрямована на узгодження уявлень про бажаний результат з можливостями і здібностями людини. Закріплення цього узгодження в конкретній успішної діяльності підвищує адекватність рівня домагань.
У ході дослідження з вивчення залежності між успішністю учнів і рівнем домагань особистості нами були відвідані уроки фізики, в 8 «В» класі; було проведено спостереження за навчальною діяльністю учнів на уроках і тим, як вони оцінюють свої можливості в даній діяльності, а також нами була складена зведена відомість успішності дітей за півтора роки навчання в школі (за 7 клас і за перші дві чверті 8 класу). Після аналізу діяльності учнів та математичної обробки відомості успішності, а також спираючись, на результати дослідження було виявлено вплив рівня домагань особистості на успішність учнів. За середнім балом (7 клас - 4,2; I чверть 8 класу - 4,1; II чверть 8 класу - 3,75) і рівнем домагань була побудована залежність успішності дітей від їх рівня домагань (див. рис. 1).
Спираючись на відомість успішності учнів з фізики і представлений графік ми бачимо, що успішність учнів є функцією від рівня домагань особистості. Розглянемо, як веде себе крива успішності. З малюнка 1 видно, що успішність залежить від рівня домагань особистості: чим неадекватні учень оцінює свої можливості в тій чи іншій діяльності, тим менше його середній бал; ніж реальніше рівень домагань, тим вище середній бал навченості учня. Виходячи з усього сказаного, можна зробити висновок про існування впливу рівня домагань особистості на успішність учнів.
Рис. 1. Залежність успішності учнів від
їх рівня домагань особистості
Література:
1. Столяренко, Л. Д. Основи психології. / Л. Д. Столяренко. - Ростов-на-Дону: Изд-во «Фенікс», 1997. - 736 с.
2. Столяренко, Л. Д. 100 екзаменаційних відповідей з психології. / Л. Д. Столяренко, С. І. Самигін. - Ростов-на-Дону: "МарТ", 2001. - 117 с.
3. Бороздіна, Л.В. Дослідження рівня домагань: Учеб.пособіе. / Л.В.Бороздіна. - М.: Изд-во Моск. ун-ту, 1985. - 136 с.
Філіпов Дамір Юрійович, студент 3 курсу природничо факультету марійського державного педагогічного інституту ім. Н. К. Крупської
Вплив рівня домагань особистості на успішність учнів (на прикладі уроків фізики)
Однією з проблем сучасної освіти в Росії є зниження якості навчання в школі. Існує думка, що це відбувається з - за того, що не всі вчителі враховують закономірності розвитку психіки, в тому числі і рівень домагань особистості учнів.
Безперечно те, що існує взаємозв'язок між успішністю учнів і рівнем домагань особистості. Поняття «особистість» і «рівень домагань особистості» у повсякденному спілкуванні вживаються постійно й, загалом, правильно. Однак, для більш глибокого розуміння даної проблеми, педагог покликаний спиратися на наукову, психологічно обгрунтовану трактування понять «особистість» і «рівень домагань особистості».
Вивченням питання особистості та рівня домагань особистості займалися такі вчені як Л. С. Виготський, З. Фрейд, Б Скіннер, Макгвайр, А. Маслоу, До Юнг, Станіслав Гроф, Чампіон Тойч. У сучасний час в психології існує декілька теорій особистості, які зачіпають проблему становлення особистості. Це і теорія сексуального розвитку З. Фрейда, і біхевіоризм, і поведінкова концепція Б. Скіннера, і когнітивні теорії особистості.
Ми вважаємо, що актуальність цієї теми полягає і в тому, що в школах Марійської республіки дана проблема не вивчалася педагогами раніше, а майбутньому педагогу, який не тільки навчає, а й виховує і розвиває особистість, необхідно знати в повній мірі всі аспекти даного питання. Спираючись на принцип детермінізму, враховуючи індивідуально - типологічні особливості розвитку, слід взяти до уваги закономірності розвитку псіхіхі, і особи в цілому, на кожному етапі, а також вплив попередніх етапів розвитку на наступні.
Ми досліджували вплив рівня домагань особистості на успішність учнів.
Об'єктом дослідження у цій роботі є проблема продуктивності процесу навчання.
Предмет дослідження: вплив рівня домагань особистості на успішність учнів.
Метою нашого дослідження є виявлення залежності успішності учнів від їх рівня домагань особистості.
Найбільш складною для нас завданням стала математична обробка отриманої залежності успішності учнів від їх рівня домагань.
Методики, які застосовуються в даній роботі: дослідження самооцінки особистості, дослідження рівня домагань, аналіз (якісний і коллічественний) результатів діяльності
Для досягнення поставленої мети нами були розглянуті основні підходи до понять «особистість», «рівень домагань особистості».
Соціально-психологічні явища виникають при взаємодії соціального середовища, особи і групи. Уточнимо ці поняття.
На думку Л. Д. Столяренко, соціальне середовище - це все, що оточує людину в її соціального життя, це конкретний прояв, своєрідність суспільних відносин на певному етапі їх розвитку. Соціальне середовище залежить від типу суспільних економічних формацій, від класової та національної приналежності, від внутріклассових відмінностей певних верств, від побутових і професійних відмінностей [1, c. 86].
Для соціально-психологічного аналізу особистості слід чітко розмежувати поняття "особистість", "індивід", "індивідуальність", "людина".
Найбільш загальним є поняття "людина" - біосоціальна істота. У процесі формування членороздільної мови, свідомості людина стає особистістю, що володіє вищими психічними функціями (абстрактно-логічне мислення, логічна пам'ять і т. д.), здатної створювати знаряддя, користуватися ними в процесі суспільної праці. Ці специфічні людські властивості (мова, свідомість, трудова діяльність) не передаються людям у порядку біологічної спадковості, а формуються вони прижиттєво, в процесі засвоєння ними культури, створеної попередніми поколіннями. Оскільки свідомість, мова не передаються людям у порядку біологічної спадковості, а формуються вони прижиттєво, то використовують поняття "індивід" як кожен окремий біологічний організм, носій загальних генотипових спадкових властивостей біологічного виду (індивідом ми народжуємося) і поняття "особистість" як соціально- психологічна сутність людини, що формується в результаті засвоєння людиною суспільних форм свідомості і доведення, суспільно-історичного досвіду людства (особистістю ми стаємо під впливом життя в суспільстві, виховання, навчання, спілкування, взаємодії). Існують достовірні факти, які свідчать про те, що якщо діти з самого раннього віку розвиваються поза суспільством, то вони залишаються на рівні розвитку тварин, у них не формуються мова, свідомість, мислення, немає вертикальної ходи. Ніякої особистий досвід людини не може призвести до того, що в нього самостійно складуться системи понять. Беручи участь у праці і різних формах суспільної діяльності, люди розвивають в собі ті специфічні людські здібності, які вже сформувалися у людства. Необхідні умови засвоєння дитиною суспільно-історичного досвіду:
1) спілкування дитини з дорослими людьми, в ході якого дитина навчається адекватної діяльності, засвоює людську культуру;
2) щоб оволодіти тими предметами, які є продуктами історичного розвитку, необхідно здійснити по відношенню до них не будь-яку, а таку адекватну діяльність, яка буде відтворювати в собі суттєві суспільно вироблені способи діяльності людини і людства. Засвоєння суспільно-історичного досвіду виступає як процес відтворення у властивостях дитини історично сформованих властивостей і здібностей людського роду. Таким чином, розвиток людства неможливо без активної передачі новим поколінням людської культури. Без суспільства, без засвоєння суспільно-історичного досвіду людства стати людиною, придбати специфічні людські якості неможливо, навіть якщо людська істота володіє біологічною повноцінністю. Але, з іншого боку, не маючи біологічної повноцінності (олігофренія), морфологічних властивостей, властивих людині як біологічному виду, неможливо навіть під впливом суспільства, виховання, освіти досягти вищих людських якостей.
Життя і діяльність людини обумовлені єдністю і взаємодією біологічного і соціального факторів, при провідній ролі соціального чинника.
Психологія враховує, що особистість не тільки об'єкт суспільних відносин, не тільки відчуває соціальні дії, але переломлює, перетворює їх, оскільки поступово особистість починає виступати як сукупність внутрішніх умов, через які переломлюються зовнішні впливи суспільства. Таким чином, особистість не тільки об'єкт і продукт суспільних відносин, а й активний суб'єкт діяльності, спілкування, свідомості, самосвідомості.
Особистість є поняття соціальне, вона виражає все, що є в людині надприродного, історичного. Особистість не вроджена, але виникає в результаті культурного і соціального розвитку.
Особлива і не схожа з інших особистість в повноті її духовних і фізичних властивостей характеризується поняттям "індивідуальність". Індивідуальність виражається в наявності набутого досвіду, знань, умінь, переконань, у відмінностях характеру та темпераменту, індивідуальність свою ми доводимо, затверджуємо.
Л. Д. Столяренко та С. І. Самигін вважають, що соціалізація особистості являє собою процес формування особистості в певних соціальних умовах, процес засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого людина перетворює соціальний досвід у власні цінності та орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони поведінки, які прийняті в суспільстві або групі. Норми поведінки, норми моралі, переконання людини визначаються тими нормами, які прийняті в даному суспільстві [2, c. 89].
Л. В. Бороздіна вважає, що рівень домагань є важливим структуроутворюючим компонентом особистості. Це досить стабільне індивідуальне якість людини, яка характеризує: по-перше, рівень труднощі намічуваних завдань, по-друге, вибір суб'єктом мети чергового дії залежно від переживань успіху чи неуспіху попередніх дій, по-третє, бажаний рівень самооцінки особистості [3, c. 90].
У проведеної нами методикою рівень домагань визначався за цільовим відхиленню, тобто по відмінності між тим, що людина намітив виконати за певний час, і тим, що він насправді виконав. Дослідження дозволило виявити рівень і адекватність, інакше реалістичність, домагань випробуваного. Рівень домагань пов'язаний з процесом цілепокладання і являє собою ступінь локалізації цілі в діапазоні труднощів. Адекватність домагань вказує на відповідність висунутих цілей і можливостей людини.
Дослідження з виявлення впливу рівня домагань на успішність учнів ми провели на базі ліцею ім. М. В. Ломоносова м. Йошкар-Оли з учнями 8 «В» класу.
Високий реалістичний рівень домагань людини може поєднуватися у нього з упевненістю в цінності власних дій, з прагненням до самоствердження, відповідальністю, корекцією невдач за рахунок власних зусиль, з наявністю стійких життєвих планів.
Якщо у людини високий нереалістичний рівень домагань, то, як правило, він супроводжується фрустрированности, вимогливістю до оточуючих, екстрапунітівностью.
Помірний рівень домагань характерний для досліджуваних, впевнених у собі, товариських, не шукають самоствердження, налаштованих на успіх, які розраховують міру своїх сил і самоізмеряющіх свої зусилля з цінністю досягається.
Низький рівень домагань залежить багато в чому від установки на невдачу. У осіб з нереалістично низьким рівнем домагань часто бувають неясними плани на майбутнє. Зазвичай вони орієнтовані на підпорядкування і часто виявляють безпорадність. Однією з проблем таких людей може стати планування своїх дій в найближчому часі і співвіднесення їх з перспективою.
У методиці, що використовується нами, корекція рівня домагань була спрямована на узгодження уявлень про бажаний результат з можливостями і здібностями людини. Закріплення цього узгодження в конкретній успішної діяльності підвищує адекватність рівня домагань.
У ході дослідження з вивчення залежності між успішністю учнів і рівнем домагань особистості нами були відвідані уроки фізики, в 8 «В» класі; було проведено спостереження за навчальною діяльністю учнів на уроках і тим, як вони оцінюють свої можливості в даній діяльності, а також нами була складена зведена відомість успішності дітей за півтора роки навчання в школі (за 7 клас і за перші дві чверті 8 класу). Після аналізу діяльності учнів та математичної обробки відомості успішності, а також спираючись, на результати дослідження було виявлено вплив рівня домагань особистості на успішність учнів. За середнім балом (7 клас - 4,2; I чверть 8 класу - 4,1; II чверть 8 класу - 3,75) і рівнем домагань була побудована залежність успішності дітей від їх рівня домагань (див. рис. 1).
Спираючись на відомість успішності учнів з фізики і представлений графік ми бачимо, що успішність учнів є функцією від рівня домагань особистості. Розглянемо, як веде себе крива успішності. З малюнка 1 видно, що успішність залежить від рівня домагань особистості: чим неадекватні учень оцінює свої можливості в тій чи іншій діяльності, тим менше його середній бал; ніж реальніше рівень домагань, тим вище середній бал навченості учня. Виходячи з усього сказаного, можна зробити висновок про існування впливу рівня домагань особистості на успішність учнів.
Рис. 1. Залежність успішності учнів від
їх рівня домагань особистості
У досліджуваному класі 21 чоловік, з них реально оцінюють свої можливості тільки 6 учнів. Рівень домагань у 7 осіб в класі низький. Результат дослідження рівня домагань у однієї людини (Сергій Д.) неможливо інтерпретувати, тому що він знехтував інструкцією при заповненні бланків методики. Решта 7 чоловік оцінюють свої можливості нереалістично низько.
Підводячи підсумок всьому сказаному, хочеться відзначити, що у зв'язку зі складною ситуацією, класному керівнику необхідно вжити заходів і домогтися того, щоб учні реально оцінювали свої можливості. Педагогу, який хоче і може внести свій внесок у вирішення проблеми зниження успішності у підлітковому віці, необхідно так організовувати діяльність класу, щоб учні були залучені в різні види діяльності, щоб діти знайшли себе в тій чи іншій сфері, щоб школярі вміли себе адекватно оцінювати на когнітивному і емоційному рівнях, але не слід забувати про закономірності психічного розвитку та індивідуально - типологічних особливостей учнів, а також, що не менш важливо, про створення ситуації успішності виконання діяльності.Література:
1. Столяренко, Л. Д. Основи психології. / Л. Д. Столяренко. - Ростов-на-Дону: Изд-во «Фенікс», 1997. - 736 с.
2. Столяренко, Л. Д. 100 екзаменаційних відповідей з психології. / Л. Д. Столяренко, С. І. Самигін. - Ростов-на-Дону: "МарТ", 2001. - 117 с.
3. Бороздіна, Л.В. Дослідження рівня домагань: Учеб.пособіе. / Л.В.Бороздіна. - М.: Изд-во Моск. ун-ту, 1985. - 136 с.