Дисципліна: економічний аналіз
Контрольна робота
на тему:
Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами, матеріальними ресурсами; ефективність їх використання
2010
Зміст
Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами
Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами
Аналіз ефективності використання основних фондів
Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів
Література
Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами
Одним із чинників збільшення обсягу виробництва продукції є забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті та ефективне їх використання.
Завдання аналізу:
визначення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами і рівня їх використання;
виявлення причин зміни їх рівня;
розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники;
вивчення ступеня використання виробничої потужності підприємства і обладнання;
встановлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.
Оскільки забезпеченість підприємства ОПФ (точніше їх наявність) тісно пов'язане з їх рухом (введенням, вибуттям) та (фізичним і моральним) станом Аналіз зазвичай починається з вивчення обсягу основних засобів, їх динаміки і структури як в цілому, так і по окремих підрозділах.
Велике значення має аналіз 1) руху і 2) технічного стану основних засобів, який проводиться за даними бухгалтерської звітності (форма № 5). Для цього розраховуються наступні показники:
1) коефіцієнт оновлення (Кобн), що характеризує частку нових основних засобів у загальній їх вартості на кінець року:
Кобн = Вартість ввновь надійшли (ОПФ) основних засобів / Вартість основних засобів на кінець періоду;
2) Коефіцієнт вибуття
Кв = Вартість вибулих (ОПФ) основних засобів / Вартість основних засобів на початок періоду
3) коефіцієнт приросту ОПФ (Кпр):
Кпр = Сума приросту основних засобів / Вартість ОПФ на початок періоду
4) коефіцієнт зносу (Кизн):
Кизн = Сума зносу (амортизації) основних засобів / Первісна вартість основних засобів на відповідну дату
5) коефіцієнт технічної (фізичної) придатності (Кг):
Кг = Залишкова вартість основних засобів / Первісна вартість основних засобів
6) термін оновлення основних засобів (Тобн):
Тобн = Вартість основних засобів на початок періоду / Вартість новоприбулих (введеннних) основних засобів
У рамках аналізу цих показників перевіряється виконання плану по
впровадження нової техніки,
введенню в дію нових об'єктів,
ремонту - (модернізації) основних засобів.
Визначається частка прогресивного обладнання в його загальній кількості і по кожній групі машин і устаткування, а також частка автоматизованого обладнання.
Об'єктами вивчення тут повинні бути фізичний і моральний знос ОПФ. Аналіз морального зносу припускає розрахунок величини фінансових втрат від використання застарілого обладнання.
Для характеристики вікового складу та морального зносу фонди групують за тривалістю експлуатації (до 5 років, 5-10, 10-20 і більше 20 років), розраховують середній вік обладнання.
Забезпеченість підприємства окремими видами машин, механізмів, устаткування, приміщеннями встановлюється порівнянням фактичного їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану з випуску продукції.
Узагальнюючими показниками є фондоозброєність і технічна озброєність праці.
Показник загальної фондоозброєнності (праці) розраховується відношенням середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньооблікової чисельності робітників у денну зміну (мається на увазі, що робітники, зайняті в інших змінах, використовують ті ж засоби праці).
Рівень технічної озброєності (праці) визначається відношенням вартості виробничого устаткування (активної частини ОПФ) до середньоспискової кількості робітників у денну зміну. Темпи його зростання зіставляються з темпами зростання продуктивності праці. Бажано, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання технічної озброєності праці. В іншому випадку відбувається зниження фондовіддачі.
Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами
Матеріальні ресурси не можуть бути запаси про запас. Аналіз забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами можна оцінити шляхом простого порівняння, наявного на складі запасу з потребою для виконання виробничих програм. Це пов'язано з тим, що сировина і матеріали відносяться до числа ресурсів, що нормуються.
Тому аналіз забезпеченості зводиться до наступного:
1) аналізу наявних контрактів на постачання ресурсів на весь термін виконання програми;
2) аналізу виконання цих контрактів з т.з. дотримання графіку поставок, відповідності якості сировини, що поставляється і ін
3) аналізу обгрунтованості норм і нормативів виробничих запасів
4) аналізу відповідності наявних на складі ресурсів (запасів) нормативам, а також обгрунтованості самих нормативів.
Велике значення надається виконанню плану по термінах постачання матеріалів. Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності поставок використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації.
Пильна увага приділяється стану складських запасів сировини і матеріалів (наявність залежаних, прострочених, зіпсовані й т.д)
Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу сировини і матеріалів (Зсм) залежить від інтервалу поставки (у днях) і середньодобового витрати i-гo матеріалу (Рсут): Зсм = Іп Рсут.
У процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів з нормативним. З цією метою розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною. Перевірку проводять також для виявлення зайвих і непотрібних запасів сировини і матеріалів - за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. Матеріали, що не витрачаються протягом року і більше відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.
Управління запасами - дозволяє прискорити оборотність капіталу і підвищити його прибутковість.
-Оптимізація загального розміру запасів
мінімізація витрат з їх обслуговування;
забезпечення ефективного контролю за їх рухом.
Для оптимізації поточних запасів в зарубіжних країнах використовується модель економічно обгрунтованого замовлення (модель EOQ).
Розрахунковий механізм цієї моделі грунтується на мінімізації сукупних витрат із закупівлі та зберігання запасів на підприємстві. Ці витрати діляться на дві групи:
сума витрат по завезенню товарів, включаючи витрати по транспортуванню і прийманню товарів;
сума витрат на зберігання товарів на складі підприємства (зміст складських приміщень та обладнання, зарплата персоналу).
Чим більше партія замовлення і рідше проводиться завезення матеріалів, тим нижче сума витрат по завезенню матеріалів. Її можна визначити за формулою:
Zсм = VПП / РПП ∙ Црз де
Zсм - витрати із завезення матеріалів;
VПП - річний обсяг виробничої потреби в даному
сировину або матеріалі;
РПП - середній розмір однієї партії поставки;
Црз - середня вартість розміщення одного замовлення.
при незмінному VПП і Црз із зростанням РПП сума витрат зменшується, і навпаки. Отже, підприємству вигідніше завозити сировину великими партіями.
Великий розмір однієї партії викликає відповідне зростання витрат на зберігання товарів на складі, так як при цьому збільшується розмір запасу в днях. Сума витрат на зберігання товарів (Zхр.т) на складі може бути визначена наступним чином:
Zхр.т = РПП / 2 ∙ Схр
де Схр - вартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді.
Схр сума витрат на зберігання товарів на складі мінімізується при зниженні середнього розміру однієї партії постачання.
Модель EOQ дозволяє оптимізувати пропорції між двома групами витрат таким чином, щоб загальна сума витрат була мінімальною. Модель виражається формулою:
EOQ = √ (2 ∙ VПП ∙ Црз) / Cxp
де EOQ - оптимальний середній розмір партії постачання.
Звідси оптимальний середній розмір виробничого запасу визначається так:
ПЗопт = EOQ / 2
Серед систем контролю за рухом запасів у країнах з розвиненими ринковими відносинами найбільш широке застосування отримали АВС-аналіз, XYZ-аналіз і логістика.
ABC-аналіз використовується для визначення пріоритетів в області управлінських завдань, матеріалів, постачальників, ринків збуту. Всі види запасів ділять на три групи виходячи з їх вартості, обсягу і частоти витрачання, негативних наслідків при їх браку:
категорія А-дорогі види запасів із тривалим циклом замовлення, які вимагають постійного моніторингу у зв'язку з серйозністю фінансових наслідків при їх браку. Потрібен щоденний контроль за їх рухом;
категорія В-ТМЦ, які мають меншу значимість у забезпеченні безперебійного операційного процесу, контролюються один раз на місяць;
категорія С-всі інші ТМЦ з низькою вартістю, контроль один раз на квартал.
При XYZ-аналізі матеріали розподіляються відповідно до структури їх споживання:
група Х - матеріали, споживання яких носить постійний характер; група Y - сезонні матеріали; група Z - споживаються нерегулярно.
Така класифікація запасів дозволяє підвищити ефективність прийняття рішень в області закупівлі і складування.
Логістика використовується для оптимізації товарних потоків в просторі і в часі. Вона координує рух товарів по всьому ланцюжку «постачальник - підприємство - покупець» і гарантує, що необхідні матеріали та продукти будуть надані своєчасно в необхідній кількості й бажаної якості. У результаті скорочуються витрати на складування і тривалість знаходження капіталу в запасах, що сприяє прискоренню його оборотності і підвищення ефективності функціонування підприємства.
На закінчення визначається приріст (зменшення) обсягу виробництва продукції по кожному виду за рахунок зміни:
а) кількості закупленого сировини і матеріалів (КЗ);
б) перехідних залишків сировини і матеріалів (Ост);
в) наднормативних відходів з-за низької якості сировини, заміни матеріалів та інших факторів (відхо);
г) питомої витрати сировини на одиницю продукції (УР).
При цьому використовується наступна модель випуску продукції:
VВПi = КЗ, + ΔQстi - Oтхi / УРi
Зменшити витрати сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробів, вдосконалення техніки і технології виробництва, заготівлі більш якісної сировини, скорочення до мінімуму відходів, підвищення кваліфікації працівників і т.д.
Аналіз ефективності використання основних фондів
Слід розрізняти інтенсивність і ефективність використання ОПФ. Коли говорять про інтенсивність увазі наскільки повно використовується або потужність (об'єкта ВПФ), або тимчасової фонд. Інтенсивність використання ОПФ визначається часом їх фактичної роботи за певний період (чим більше часу відпрацьовано обладнанням за певний період, тим інтенсивніше воно використовувалося).
Для визначення ефективності використання ОПФ необхідно порівняти результат його використання та його величину (обсяг).
Ефективність використання ОПФ означає результативність, тобто скільки корисного результату отримано з одиниці ОПФ, як правило, з одного рубля ОПФ. Для характеристики ефективності й інтенсивності використання основних виробничих фондів (ОПФ) використовуються наступні показники:
фондорентабельность (відношення прибутку (від операційної діяльності до середньорічної вартості основних засобів);
фондовіддача ОПФ (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості ОПФ);
фондовіддача активної частини ОПФ (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості активної частини основних засобів);
фондомісткість (відношення середньорічної вартості ОПФ до вартості виробленої продукції за звітний період);
відносна економія (перевитрата) ОПФ:
Еопф = ОПФ1 - ОПФ0 - IВП,
де ОПФо, ОПФ1 - відповідно середньорічна вартість основних виробничих фондів у базисному і звітному роках;
IВП - індекс обсягу виробництва продукції.
У процесі аналізу вивчаються: 1) динаміка перерахованих показників, 2) виконання плану по їх рівню, 3) проводяться міжгосподарські порівняння. Після цього вивчають фактори зміни величини Фондорентабельность і фондовіддачі.
Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є фондорентабельность.
Rопф = ФОопф Rвп
Чинниками першого рівня, що впливають на фондовіддачу ОФП, є зміна частки активної частини фондів у загальній сумі ОПФ, питомої ваги діючого устаткування в активній частині фондів і фондовіддачі діючого обладнання:
ФОопф = Уда • Удд • Фод.
Вплив даних факторів на обсяг виробництва продукції встановлюється множенням зміни фондовіддачі ОПФ за рахунок кожного фактора на фактичні середньорічні залишки ВПФ поточного періоду, а зміна середньорічної вартості ОПФ - на базовий рівень фондовіддачі ОПФ.
Зміна валової продукції за рахунок:
а) збільшення середньорічної вартості ОПФ:
ΔВПопф = ΔОПФ • ФОопф 0
б) зміни питомої ваги активної частини ОПФ у загальній їх сумі:
ΔВПУда = ОПФ1 • ΔФОУда
в) зміни питомої ваги діючого устаткування в активній частині ОПФ:
ΔВПУдд = ОПФ1 • ΔΔФОУдд
г) зміни фондовіддачі діючого обладнання:
ΔВПфод = ОПФ1 • ΔФОфод
Після цього слід більш детально вивчити фактори зміни фондовіддачі діючого обладнання, для чого можна використовувати наступну модель:
Фод = К • Тед • ЧВ / ОПФд
Факторну модель фондовіддачі устаткування можна розширити, якщо час роботи одиниці обладнання подати у вигляді добутку кількості відпрацьованих днів (Д), коефіцієнта змінності (КСМ) і середньої тривалості зміни (П).
Середньорічна вартість технологічного обладнання дорівнює добутку кількості (К) та середньої вартості його одиниці (Ц):
Фод = К • Д • Ксм • П • ЧВ / К Ц = Д • Ксм • П • ЧВ / Ц
Розрахунок впливу факторів на приріст фондовіддачі обладнання можна виконати способом ланцюгової підстановки.
Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів
Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
I Узагальнюючі показники
1) Прибуток на рубль матеріальних витрат - визначається діленням суми отриманого прибутку від основної діяльності на суму матеріальних витрат.
2) Матеріаловіддача - діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Характеризує віддачу матеріалів, тобто кількість виробленої продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, палива.).
3) Матеріаломісткість продукції, тобто відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції, показує, скільки матеріальних витрат потрібно або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.
4) Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валового виробництва продукції до індексу матеріальних витрат; він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.
5) Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції - обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції; характеризує зміну матеріалоємності продукції.
6) Коефіцієнт матеріальних витрат - відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої (скоригованого) на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва. Якщо коефіцієнт більше 1, то перевитрата.
II Приватні показники застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сирьеемкость, металоємність, паливомісткість, енергоємність і ін), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів.
Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво 1-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).
У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють із плановим, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.
Загальна матеріаломісткість залежить від обсягу випуску продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. Обсяг же випуску продукції у вартісному вираженні (ВП) може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції (VBO), її структури (Удi) і рівня відпускних цін (ЦП).
Сума матеріальних витрат (МОЗ) також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції (УР), вартості матеріалів (ЦМ). У результаті загальна матеріаломісткість залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, норм витрати матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси, відпускних цін на продукцію.
Факторну модель матеріаломісткості можна представити наступним чином:
МО = МОЗ / ВП = Σ (VВПобщ ∙ УДi ∙ УPi ∙ ЦМi) / Σ (VВПобщ ∙ УДi ∙ ЦПi)
Вплив даних чинників на матеріаломісткість можна визначити способом ланцюгової підстановки
Подальший аналіз повинен бути спрямований на вивчення причин зміни витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції і цін на сировину і матеріали.
Кількість витрачених матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного виду іншим, техніки і технології виробництва, кваліфікації працівників, зміни норм витрати, відходів
Вартість сировини і матеріалів залежить також від їхньої якості, внутрішньогрупової структури, ринків сировини, зростання цін
Знаючи чинники зміни суми матеріальних витрат, вплив їх на рівень матеріаломісткості можна визначити наступним чином:
ΔМЕхi = ΔМЗхi / ВП0,
де ΔМЕхi, ΔМЗхi - абсолютний приріст відповідно матеріаломісткості і матеріальних витрат за рахунок i-ro фактору.
Якщо який-небудь фактор впливає одночасно на суму матеріальних витрат і обсяг виробництва продукції, то розрахунок його впливу на зміну рівня матеріаломісткості проводиться за формулою:
ΔМЕхi = [(МЗ0 + ΔМЗхi) / (ВП0 + ΔВПxi)] - МЕ0
Резерв збільшення випуску продукції за рахунок створення додаткових робочих місць визначається множенням їх приросту на фактичну середньорічну вироблення одного робочого звітного періоду:
Р ↑ ВП = Р ↑ КР ∙ ГВ1,
де Р ↑ ВП - резерв збільшення випуску продукції;
Р ↑ КР - резерв збільшення кількості робочих місць;
ГВ1 - фактична середньорічна вироблення робітника.
Література
1. Кедров Б.І. Аналіз і діагностика фінансово-економічної діяльності підприємства. Курс лекцій. Иваново: ИГТА, 2005.
2. Мельник М.В., Герасимова Е.Б. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. – М.: Форум: ИНФРА – М, 2008.
3. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. – Мн.: ИП «Экоперспектива», 1998.
4. Савицька Г.В. Економічний аналіз. – 8 изд. - М.: Нове знання, 2003.