Ім'я файлу: Заняття №8.docx
Розширення: docx
Розмір: 68кб.
Дата: 24.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
Заняття №1.docx
Заняття №2.docx
Заняття №3.docx
Заняття №4.docx
Заняття №5.docx
Заняття №6.docx
Заняття №7.docx
Заняття №9.docx
Заняття №10.docx
Заняття №11.docx
Заняття №12.docx
Заняття №13.docx
Заняття №14.docx

Заняття №8

Рентгенологічні методи дослідження в ортодонтії


  1. Записати алгоритм аналізу ортопантомограми ортодонтичного пацієнта.


Алгоритм аналізу ортопантомограми ортодонтичного пацієнта:


  1. Провести ретельне вивчення зубних рядів у тій послідовності, в якій проводиться обстеження хворого (верхня щелепа – праворуч-ліворуч, потім нижня щелепа у зворотному порядку). Оцінити відповідність наявного комплекту зубів віку пацієнта, стадію розвитку кожного зуба, його положення, розміри та форму, стан твердих тканин, ступінь їхньої мінералізації, взаємини із сусідніми зубами.

  2. За відсутності місця в зубному ряду для зуба встановити причину цього. У процесі аналізу доцільно порівнювати стан зубів правої та лівої сторін.

  3. Важливим моментом оцінки ортопантомограм є вивчення взаємовідносин зачатків постійних зубів і коренів тимчасових зубів.

  • На ранніх стадіях розвитку постійного зуба, що відповідають початку звапніння бугрів коронки премоляра, фолікул постійного зуба розташовується між корінням тимчасового. У цьому коріння тимчасового моляра сформовані чи перебувають у стадії закінчення формування.

  • На рентгенограмах періодонтальна щілина чітка. Фолікул добре контурований, має округлу форму. Між кортикальною оболонкою фолікула та лункою тимчасового зуба в області біфуркації коріння визначається шар кістки комірчастої будови.

  • У міру зростання щелепи та мінералізації коронки постійного зуба фолікул ніби зміщується до краю щелепи та в деяких випадках – у бік її кута. У цей час рентгенологічно необхідно розрізняти такі особливості: коріння тимчасових молярів повністю сформовані, періодонтальна щілина проглядається на всьому протязі, межі її чіткіші на зовнішніх поверхнях коренів.

  • На внутрішній поверхні межі періодонтальної щілини дещо розмиті. Вона виглядає звуженою, особливо в галузі біфуркації коріння.

  • Весь простір між корінням заповнено кістковою тканиною дрібно-і середньопористої будови. Фолікул постійного зуба розташовується лише на рівні верхівок коренів тимчасових зубів, форма його подовжена.

  1. Керуючись схемою, визначити:





  • розміри нижньої щелепи: тіла МТ1 (між точками Gn-Go) та гілки МТ2 (між точками Go-Co) праворуч та ліворуч;

  • розміри нижньощелепного кута Go, утвореного лініями МТ1 та МТ2;

  • ширину гілок нижньої щелепи у верхньому відділі (а) та нижньому відділі (b);

  • зубоальвеолярну висоту верхньої та нижньої щелепи у передньому та бічних відділах;

  • довжину тіла верхньої щелепи праворуч та ліворуч між точками SS-SNP;

  • кут нахилу іклів до середньої лінії;

  • ступінь асиметрії зубних рядів за співвідношенням середніх ліній;

  • глибину різцевого перекриття.




  1. Зпівставити дані, отримані праворуч і ліворуч, визначити ступінь відмінностей у міліметрах та градусах (для кутових показників).


Необхідно мати на увазі, що порушення розвитку щелеп може виявлятися як одностороннім надмірним зростанням однієї або обох щелеп, так і їх недорозвиненням, тому результати вимірювань на ортопантомограмі необхідно зіставляти з даними клінічного обстеження пацієнта.


  1. Привести нормативний опис елементів СНЩС.


Скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС) є складним анатомічним утворенням , що складається з декількох елементів.
Нормативний опис елементів СНЩС включає:


  1. Головка нижньої щелепи - це округле опукле утворення, розташоване на верхній частині гілки нижньої щелепи. Головка нижньої щелепи вставляється в суглобову ямку скроневої кістки та утворює разом із нею СНЩС.

  2. Суглобова ямка скроневої кістки - це плоска, овальна западина на нижній частині скроневої кістки. Вона утворює верхню частину СНЩС та слугує для з'єднання з голівкою нижньої щелепи.

  3. Дискове з'єднання - це пластинчастий хрящ, розташований між голівкою нижньої щелепи та суглобовою ямкою скроневої кістки. Він дозволяє гладке ковзання нижньої щелепи при відкриванні та закриванні рота.

  4. Суглобова капсула – це щільна оболонка, що оточує СНЩС. Вона складається з двох шарів:

  • внутрішнього синовіального шару, що виділяє мастильну рідину - синовію;

  • зовнішнього фіброзного шару, який забезпечує стабільність суглоба.

  1. Зв'язки - це пружні тканини, що з'єднують різні елементи СНЩС між собою та забезпечують його стабільність. Серед зв'язок СНЩС можна виділити: латеральну звʼязку, шило-нижньощелепну зв'язку, клиновидно-нижньощелепну зв'язку - ці структури відіграють важливу роль у тому, що вони визначають межі руху. Ще виділяють звʼязки, що сполучають молоточок середньоговуха з СНЩС: диско-нижньощелепна, молоточково-нижньощелепна.

  2. М'язи – це силові структури, що забезпечують рух нижньої щелепи. Деякі м'язи, такі як жувальні м'язи прямо пов'язані з елементами СНЩС і безпосередньо впливають на його функціонування.


Нормативний опис елементів ВНС може змінюватись в залежності від рівня деталізації та цілей дослідження.


  1. Описати стадії розвитку зуба.


Відповідно до рекомендації Ф. Я. Хорошілкіної та Т. А. Точіліної (1982), виділяють 8 стадій розвитку зуба:


    1. поява фолікула (ознаки мінералізації відсутні);

    2. формування пагорбів або ріжучого краю зуба;

    3. формування коронки зуба на половину її висоти;

    4. формування коронки зуба до його шийки;

    5. формування коренів зубів на 1/4 довжини;

    6. формування коренів від 1/4 до 1/2 їх довжини;

    7. формування коренів зубів від 1/2 до 3/4 їхньої довжини;

    8. завершення формування коріння зубів.


Найбільшою варіабельністю характеризується розвиток третіх молярів. Їхня закладка відбувається у віці 5-8 років. У віці 13 років їх зачатки знаходяться на II-IV стадії розвитку, тому про адентію цих зубів можна говорити в тих випадках, коли вони відсутні у дитини віком від 14 років.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас