Рухлива гра «Коза та вовк»
Мета: тренувати дітей у підстрибуванні на обох ногах, в умінні бігати не наштовхуючись одне на одного; розвивати спритність, уміння діяти за сигналом.
Хід гри
Діти удають козенят і вільно ходять майданчиком — гуляють.
В и х о в а т е л ь
Добре козенятам
На лужку стрибати,
Гратись, борюкатись,
Ріжки наставляти.
Діти підстрибують, піднімають пальці рук до лоба, удаючи, що мають ріжки.
Грається малеча, і дзвінке
Всюди, всюди чути: «Ме-ке-ке!»
Діти присідають і прислухаються. Вихователь продовжує:
Десь близько ходить вовк-хижак,
Клацає зубами він отак.
З’являється «вовк» і проходить близько від «козенят». На останній рядок діти підводяться, а «вовк» починає їх ловити.
Більш цільові у цьому віці ігри з піском, будівельним матеріалом, що є початком конструкторської діяльності. Педагог обов'язково навчає дітей грати, створює ігрову ситуацію, безпосередньо спілкується з вихованцями, використовуючи методи прямого впливу. Водночас має місце й опосередкований вплив через іграшку, нескладну інсценівку тощо. Малюкам цього віку подобаються сюжетно-рольові ігри на побутові теми, пов'язані з повсякденним життям (наприклад, дівчатка грають у ляльки, хлопчики - з машинами). Вихованцям середньої групи можна запропонувати для гри різноманітні природні матеріали. Води і піску має бути вдосталь. У цей віковий період також проводять дидактичні ігри, пов'язані з рухом. Це ігри-загадки, де діти рухами зображають якийсь предмет або дію. їх доцільно проводити після бігу або іншого активного фізичного навантаження. Продовжується збагачення сюжетно-рольових ігор ("водії", "сім'я", "магазин", "залізниця", "пілоти", "лікарня", "зоопарк" та ін.).
Чергування ігор з правилами і без них сприяє розвитку та урізноманітненню ігор, їхньому виховному впливові на дітей. Важливий постійний контакт вихователя з дітьми як опосередкований, так і безпосередній. Хоча вміння самоорганізації ігор у середній групі ще невеликі, варто на них спиратися, коригуючи в разі потреби зміст та умови гри. У старшій групі можна запропонувати дошкільнятам перед виходом на майданчик домовитися, у що і як вони гратимуть. Це відразу надасть спрямованості їхній діяльності. Деякі ігри (в "моряків", "льотчиків", "космонавтів") можуть тривати тижнями, поступово розвиваючись. Доцільні ігри-драматизації (якщо план гри, послідовність дій визначено заздалегідь), дидактичні, сюжетно-рольові, рухливі ігри. Ігри після денного сну в усіх групах проходять у кімнаті або на відкритому повітрі. Кімнату, в якій грають діти, бажано віддати повністю у їхнє розпорядження: розташування меблів, іграшок підпорядковується грі. Якщо вони грають у різні види ігор, виховні завдання урізноманітнюються та індивідуалізуються. Надвечір можна продовжити будівельні та рольові ігри, розпочаті на відкритому повітрі. У дітей накопичується достатньо образів, щоб грати різні ролі, будувати споруди тощо. Рівень цих ігор значно зростає за умови, якщо вихователь запропонує завдання. Можна проводити з дітьми дидактичні ігри, зміст яких досить різноманітний.
Поєднання дидактичних ігор з іншими видами дає змогу досягти значного успіху у всебічному розвитку дітей. У цей час доречними будуть музичні ігри, в яких вихователеві відводиться значна роль. Це - ігри-хороводи з піснями, рухливі ігри, ігри під музику, ігри-загадки. Ігри-забави досить популярні й у старших дітей. "Веселі подорожі", "Спритні рибалки" та інші розважають та зацікавлюють їх.
Але варто вдумливо поставитися до змісту цих ігор, подбати, щоб вони не лише розважали, а й слугували педагогічним цілям. Закінчується насичений цікавими різноманітними іграми день. Вихователь нагадує, що треба навести лад серед іграшок, усе покласти на свої місця. Прибиранню також можна надати вигляд гри, при цьому вихователь привчає дітей до послідовності, виконання установлених правил, підтримання порядку. "Де наші робітники?- запитує вихователь, - Мабуть, пішли вечеряти. - А треба ж матеріали до складу відвезти, щоб завтра закінчити "будівництво". Почувши такі слова, "робітники" швидко й охоче збирають матеріали. "А ви, пане водію, - запитує вихователь, - куди везете іграшки? - До шафи. - Швидше везіть, робочий день завершується, треба ставити машину в гараж".
Отже, потрібно притримуватись елементарних правил розпорядку дня, щоб доцільно та уміло організувати день, використовуючи ігрову діяльність. Що, безпосередньо, і вам, і дітям допоможе провести день з неймовірною цікавістю.
2.2. Ігрова діяльність дошкільника у сучасних умовах.
Чи збереглося значення гри як провідної діяльності у сучасних дошкільнят? Як і у що грають сьогодні діти? Найбільш суттєві зміни, які відзначають не тільки психологи, а й більшість досвідчених дошкільних педагогів, полягає в тому, що діти в дитячих садках в останні роки стали менше і гірше грати, особливо скоротилися (і за кількістю і за тривалістю) сюжетно-рольові ігри. Дошкільнята практично не знають традиційних дитячих ігор і не вміють грати. В якості головної причини, зазвичай, називають брак часу на гру. Дійсно, в більшості дитячих садків режим дня перевантажений різними заняттями і на вільну гру залишається менше години. Однак і цю годину діти, за спостереженнями педагогів, не можуть змістовно і спокійно грати - вони вовтузяться, б'ються, штовхаються - тому вихователі прагнуть заповнити вільний час дітей спокійними заняттями або вдаватися до дисциплінарних дій. При цьому вони констатують, що дошкільнята не вміють і не хочуть грати. Більшість старших дошкільнят грають в ігри, засновані на сюжетах з мас-медіа. Це мультфільми, мильні опери, відеокліпи, телевізійні ігри типу «Вгадай мелодію», «Поле чудес» і т. д. Нічого подібного в дитинстві батьків і тим більше прабатьків сучасних дошкільнят не було. Вони охоче зображують таких персонажів, як Людина-павук, робот, Черепашка-ніндзя, Останній герой, персонаж із «Зачарованих», собака Рекс та ін. Список цих назв мінливий і залежить від того, що дивилися діти по телевізору вчора або протягом останнього тижня. Проте за всієї, начебто, розмаїтості персонажів, в яких грають сучасні діти, їх об'єднують схожі риси характеру. На одностайну думку батьків і педагогів, цих героїв відрізняє жорстокість і агресивність. Головне для героя - бути першим, перемогти або дістати якомога більше грошей. Такі герої вміють добре битися, вбивати, добиватися своєї мети, не звертаючи уваги на тих, хто поруч. Вони досить примітивні і нелюдські: це або роботи, або мутанти, або кишенькові монстри (покемони), або гібриди людини і тварини (черепашки, павуки). Але у всіх випадках людський початок у них йде на другий план, вони не зовсім люди. При цьому всі вони - позитивні герої. І нинішні діти прагнуть на них походити (у всякому разі - в іграх). Всього 10-15 років тому головними якостями дитячих позитивних героїв були щедрість, доброта, здатність жаліти і допомагати, наївність і тому подібне. Хоча в іграх дітей завжди були кровожерливі персонажі (вороги, злодії і «Кощії»), було зрозуміло, «хто хороший, а хто поганий». Зараз ця грань стирається. Отже, сучасні дошкільнята відтворюють у своїх в іграх не професійні ролі дорослих, а ролі телевізійних або казкових героїв. Сюжети телесеріалів з екранів телевізора міцно увійшли в ігри наших дітей з усіма інтимними подробицями. У результаті з'ясовується, що сучасні діти краще обізнані з життям і відносинами героїв фільмів, ніж з життям оточуючих їх дорослих. Відірваність сюжетів рольових ігор від життя близьких - свідчення того, що професійна і особисте життя батьків перестає бути змістом дитячих ігор (а значить, і дитячого життя взагалі), як це було протягом багатьох попередніх поколінь.
Діти ростуть серед дорослих, а дорослим колись грати, та вони й не вміють цього робити і не вважають важливим. Якщо вони і займаються дітьми, то вони їх вчать. В результаті гра йде з життя дошкільників, а разом з нею йде і саме дитинство. Зміни в ігровій діяльності, що відбулися за останні десятиліття, полягають не тільки в нових екзотичних сюжетах, але й у зниженні рівня розвитку рольової гри. У переважної більшості дошкільнят вона не досягає своєї розвинутої форми і залишається на найнижчому, примітивному рівні. Але ж гра може сприяти розвитку особистості і бути провідною діяльністю лише в тому випадку, якщо вона досягає свого повноцінного розвитку. Примітивна гра дітей чотирьох-шести років, коли вони просто варять суп, возять машинки або одягають ляльок, не ототожнюючи з роллю і «не оживляючи» своїх ляльок, не робить істотного впливу на розвиток особистості дошкільника. Тільки у дітей, які вміють «добре» грати, ця діяльність є каталізатором особистісного розвитку, сприяє становленню самосвідомості, стійких мотивів, ініціативності та відповідаль-ності, творчої уяви, волі і довільності.
Згортання гри в дошкільному віці дуже сумно відбивається на загаль-ному психічному та особистісному розвитку дітей. Як відомо, саме в грі найбільш інтенсивно розвиваються мислення, емоції, спілкування, уява, свідомість дитини. Досягши віку 7-8 років, діти вже не хочуть грати, вони хочуть вчитися. Проте батьки і вчителі все частіше помічають, що сьогоднішні молодші школярі, а іноді й підлітки захоплено грають у дитячі ігри. Практично всі першокласники приносять до школи іграшки, з жадібністю грають на змінах або під партою під час уроків; замість приготування домашнього завдання потайки від батьків продовжують грати на лялечки й машинки. Чому? Гру «витіснили» з дошкільного дитинства, з її законного місця. В помсту вона перемістилася на щаблі більшого віку, який передбачає інші, більш дорослі інтереси: дитина, що не награлася не може вчасно подорослішати, і його дошкільний вік, тобто вік гри, розтягується на наступні роки. Так у чому ж полягає головне завдання батьків? У тому, відповідають психологи, щоб створювати малюкові умови для гри, стимулювати розвиток дитячої ігрової діяльності. І це не так просто, як здається. Щоб дитина гралася, батькові потрібні психологічні знання та педагогічні вміння.
2.3. Методичні рекомендації вихователям щодо організації та планування ігрової діяльності в ДНЗ.
Для успішного керівництва іграми дітей вихователь повинен володіти різноманітними вміннями, найважливішими серед яких є:
аналітичні – вміння аналізувати і діагностувати рівень розвитку ігрової діяльності групи загалом і кожнім дитини зокрема;
проектувальні (конструкційні) – вміння проектувати рівень розвитку ігрової діяльності дітей у режимі дня;
організаторські та комунікативні – вміння організовувати дітей, щиро цікавитися їхньою грою, за необхідності включатись у неї у головних або другорядних ролях, впливати на перебіг гри пропозицією, порадою, запитанням тощо.
Ігрова діяльність дітей у кожному віковому періоді має свої особливості, що передбачає використання специфічних форм і методів педагогічного керівництва нею. Водночас воно повинно відповідати таким загальним особливостям:
- планомірне педагогічно активне формування практичного досвіду дитини. Сутність його полягає в тому, щоб у процесі гри дошкільники на основі своїх вражень засвоювали зміст дій людей, призначення предметів, ставали активними учасниками пізнання дійсності;
- виокремлення під час організації навчальних ігор (ігор-занять, ігор-інсценувань, демонстрації зразка ігрових дій, ігор-драматизацій) головного. У цьому процесі дитина вчиться переводити свій реальний життєвий досвід в ігровий умовний план, ставити перед собою ігрові завдання і вирішувати їх;
- своєчасне оновлення ігрового середовища, підбір іграшок та ігрового матеріалу, зміст якого покликаний відтворити в пам'яті дитини недавні враження, спрямувати її на самостійне вирішення ігрового завдання, спону-кати до різних способів відтворення дійсності;
- організація спілкування з дітьми, спрямованого на формування прогресивних для кожного вікового періоду ігрових способів дій.
Створюючи проблемні ситуації, вихователь має використовувати непрямі прийоми (порада, запитання, підказка тощо) для впливу на задум гри, розвиток сюжету, ускладнення способів відображення дійсності. За необхідності він включається у гру як рівноправний партнер, видозмінюючи ігрове середовище, коригуючи рольові стосунки.
Для збагачення ігрової діяльності дітей молодшого дошкільного віку вихователь повинен сприяти сталості задуму гри, розвитку його у певний сюжет, має вчити дошкільнят гратися поруч, а згодом і разом. Одним із основних прийомів педагогічного впливу є його рольова участь в іграх, що надає діям дітей цілеспрямованості і змістовності, сприяє їх об'єднанню для спільної гри, збагачує ігрові задуми, дії. Його запитання, звернені до дітей як до персонажів, сприяють становленню сюжетно-рольової гри, оскільки вони зі збагаченням гри різноманітними діями, виникненням сюжету починають словами позначати свої ролі.
Якщо діяльність дитини перебуває на рівні предметних ігор, необхідно подбати про спеціальне навчання їх ігровим діям, елементам ігрової поведінки. Для цього використовують такі педагогічні прийоми, як:
- пропозиція вихователем готового сюжету різної складності;
- демонстрація зразка ігрової дії;
- використання у грі разом з іграшками предметів-замінників.
Активність дітей розвивають яскраві іграшки, що імітують знайомі їм реальні предмети. Предметні іграшки повинні відповідати за величиною (наприклад, набір лялькових меблів і ляльок) розміру руки дошкільника, його зросту.
У роботі з дітьми середнього дошкільного віку вихователь має орієнту-ватися на збагачення змісту їхніх ігор, формування різних способів рольової поведінки, вміння підтримувати дружні стосунки. Включаючись у спільну гру дітей або інсценуючи певний ігровий сюжет, вихователь сприяє форму-ванню вміння співвідносити назву ролі з відповідними їй діями й атрибу-тами. Використання ним різноманітних прийомів (запитання, поради, бесіди про зміст гри, розподіл ролей у ній тощо) забезпечує формування у дітей уміння організовувати спільні ігри.
У середньому дошкільному віці взаємини дітей концентруються навколо ролі й дотримання правил, до яких вона зобов'язує. Важливо, щоб ці правила орієнтували на утвердження високоморальних людських стосунків і почуттів.
Ігрова діяльність дітей старшого дошкільного віку має бути спрямована на формування їхніх умінь спільно вибудовувати і розвивати сюжет, розу-міти партнерів по грі та узгоджувати свої дії з їхніми. Із цією метою вихователь може використовувати:
- спільний почерговий переказ казки або оповідання. Педагог у певний момент змінює розповідача, за необхідності нагадує подальший розвиток подій;
- спільне придумування казки або оповідання, які пізніше використовують як ігрові сюжети. Важливо, щоб залучені до реалізації цього завдання симпатизували одне одному, мали приблизно однаковий рівень ігрової діяльності;
- спільне розігрування сюжету казки або оповідання після того, як діти запам'ятали його. Це є необхідною умовою збагачення їхнього досвіду елементарної рольової поведінки. Добре знаючи дітей, вихователь вчить їх по-різному комбінувати (фантазувати, уявляти тощо) елементи ігрового сюжету.
Педагогічна цінність гри значною мірою залежить від ефективності вирішення у ній ігрового завдання. Кінець гри обов'язково має бути емоційним та мати підведений позитивний підсумок.
Під час планування роботи на день вихователю слід використовувати різні види ігор, бути поруч з дітьми, бути товаришем, консультантом, а не стояти осторонь. Щоб правильно організувати ігрову діяльність, вихователь має, вивчивши ігрові інтереси, вимоги програми та рівень розвитку творчих ігор своїх вихованців, скласти перспективний план розвитку ігор на місяць (рухливих, сюжетно-рольових, дидактичних та ін.), вказавши теми ігор, обсяг та шляхи їхнього розвитку. Тематика ігор має пов'язуватися з темою тижня та дня. Варто пам'ятати, що самостійну ігрову діяльність дітей вихователь також має передбачити (зміст ігор, атрибутику, мотивацію, підсумок).
Таким чином, гра – універсальний спосіб виховання і навчання маленької дитини. Якщо Ви хочете розвити необхідні здібності малюка, навчити його думати, розуміти мову дорослих, уявляти, діяти із предметами, - грайте з ним якомога частіше. Ігри дають малятам радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Але гратися необхідно вчити. Вона не виникає сама по собі.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу з теми курсового дослідження ми зробили такі висновки, відповідно до поставлених завдань:
Дослідили поняття ігрової діяльності дошкільників. Гра - провідна діяльність дошкільнят, в якій вони виконують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю та стосунки. Гра - це діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин. Важливе значення гри полягає в тому, що діти в невимушеній формі, відтворюючи світ дорослих, засвоюють моральні норми, отримують уявлення про професійні та сімейні ролі. Гра забезпечує розвиток у дошкільників рухових, розумових та мовленнєвих навичок.
З’ясували роль гри в психічному та особистісному розвитку дошкільника. В ігровій діяльності найбільш інтенсивно формуються психічні якості та особистісні особливості дитини. Ігрова діяльність впливає на формування довільності психічних процесів. Так, у грі у дитини починає розвиватися довільна увага і довільна пам'ять. В умовах гри діти зосереджуються краще і запам'ятовують більше. Свідома мета виділяється для дитини раніше і легше всього в грі. Самі умови гри вимагають від дитини зосередження на предметах, включених в ігрову ситуацію, на утриманні розігруваних дій і сюжету. Якщо дитина не хоче бути уважним до того, що вимагає від нього майбутня ігрова ситуація, якщо не запам'ятовує умови гри, то він просто не виходить інакше, однолітками.
Розглянули особливості ігрової діяльності на різних етапах розвитку дошкільника і з’ясували, що зі зростанням та розвитком дитини його пізнавальна активність дедалі більше починає тяжіти до пізнавальної діяльності, що як будь-яка діяльність, характеризується певною структурою. Її елементами є: мотиваційна частина (потреба, мотиви, мети), предмет діяльності, відповідність предмета й мотиву роботи та її здійснення (дії та проведення операції). Звідси випливає, що необхідною умовою розвитку пізнавального впливу на дошкільнят є діяльність, несуча пізнавальну функцію. Тому щоб ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вихователь повинен добирати їх відповідно до програми для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є пере-думовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри, вихователь ініціює спільне придуму-вання нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників.
4. Проаналізували особливості організації ігрової діяльності у дошкільних закладах. Для належної організації самостійної ігрової діяльності дітей вихователі мають постійно дбати про збагачення предметно-ігрового розвивального середовища в групі, продумувати власне місце і роль у грі кожної дитини. Тривалість самостійної ігрової діяльності дітей може бути від кількох хвилин до години і більше. Дитина протягом дня може неодноразово повертатися до обраної гри. Керівництво самостійною ігровою діяльністю дітей з боку вихователя, в залежності від ситуації, може бути як безпосереднім (з його участю у грі), так і опосередкованим. В той час, коли діти зробили свій вибір і активно граються, вихователь має можливість проводити індивідуальну роботу з вихованцями з різних розділів програми, опосередковано спостерігаючи за іграми решти дітей. Постійний контроль, вказівки, обмеження, необґрунтовані правила, докори, негативна оцінка ігрової діяльності дитини з боку вихователя можуть зашкодити її особистості у виробленні оцінночного ставлення до себе, своїх можливостей.
Виходячи з аналізу дослідно-експериментальної роботи, можна дійти висновку, що роль ігрової діяльності дошкільників буде значимою, якщо педагогічна робота з їхнього використання буде носити цілеспрямований і планомірний характер, Для того щоб створити такі педагогічні умови необхідно: - Систематично давати дітям можливість використовувати свої знання на практиці; - Сприяти самореалізації дітей у різних видах ігрової діяльності; - Розвивати пізнавальну діяльність дітей, через нетрадиційний підхід до використання дидактичних ігор у педагогічній діяльності.
Отже, в організованій ігровій діяльності необхідно забезпечити кожній дитині активну позицію, стимулювати розвиток її творчих здібностей, формувати стійкий інтерес до пізнання навколишнього світу і себе в ньому, оволодіння різними видами діяльності.
| |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Артемова Л. В. Вчись граючись. Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільників / Л. В. Артемова. – К.: Томіріс, 1995. – 112 с.
Леонтьев А. Н. Психологические основы дошкольной игры:избр. психолог. произведения: В 2-х т / А. Н. Леонтьев. – М.: Педагогика, 1983. –Т. 1. – С. 303-323.
Люблінська Г. О. Дитяча психологія / Г. О. Люблінська. – К.: Вища школа, 1994. – C. 89-97.
Проблемы дошкольной игры: Психолого-педагогический аспект / Под ред. Н. Н. Поддъякова, Н. Я. Михайленко. – М.: Педагогика, 1987. – 192 с.
Усова А.П. Роль игры в воспитании детей / А. П. Усова. – М.: Просвещение, 1986. – 96 с.
Урунтаева Г. А. Дошкольная психология / Г. А. Урунтаева. – М.: Изд. Центр "Академия", 1997. – С. 64-86.
Эльконин Д.Б. Психология игры / Д. Б. Эльконин. – М.: Педагогика, 1978. – 304 с.
1 2 3