Ім'я файлу: « ВПЛИВ МУЗИЧНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖОСОБИСТІС
Розширення: docx
Розмір: 614кб.
Дата: 22.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
«Запобіжні заходи затримання особи Курсак.doc
0_практика.docx
Розширення: docx
Розмір: 614кб.
Дата: 22.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
«Запобіжні заходи затримання особи Курсак.doc
0_практика.docx
Козачок, чи посіяв мачок?
Мак. Посіяв!
Проспівавши пісню втретє, діти знову запитують:
Козачок, чи посходив мачок?
Мак. Посходив!
Співають учетверте і запитують:
Козачок, чи пора полоть мачок?
Мак. Пора!
Проспівавши за п’ятим разом, запитують:
Козачок, чи цвіте мачок?
Мак. Цвіте!
Після шостого разу запитують:
Козачок, чи поспів мачок?
Мак. Поспів!
Співають за сьомим разом і запитують останній раз:
-Козачок, чи пора брать мачок?
Мак. Пора!
Тоді всі гуртом кидаються до «маку», жартома трусять його за плечі, відштовхують в боки. «Мак» пручається, виривається з кола і тікає, після чого обирає собі заміну і гра розпочинається знову.
Примітка. Під час гри вихователеві необхідно стежити за тим, щоб діти у метушні не завдали «маку» чи собі якоїсь травми.
Тематичний проект «Зростаємо здоровими».
Ігровий сеанс «Гра весела кличе нас»
Вправа «Біографія за фотографією».Напередодні вихователь просить дітей принести кілька фотографій. Наступного дня дітям пропонується обмінятися ними, щоб кожній дитині дісталася не та фотографія, яку принесла вона сама. По тому, діти складають розповіді про людей, зображених на фотографіях. Особлива увага звертається на те, що в цей момент відчуває людина, які можливі причини її переживань.
Гра «Один, два, три – замри».Звучить весела і рухлива музика. Діти стрибають і вільно рухаються . Звучання музики раптово припиняється і вони завмирають у тих позах, у яких їх застала музична пауза. Потім через 1-1,5 хвилини музика знову звучить і продовжується гра.
Гра «Не сваріться».Діти утворюють коло і співають пісню:
Не сваріться, помиріться,
Дайте одне одному
Та обидві рученьки.
Помиріться.
Під спів пісні з різних місць кола виходять «злі» дійові особи, не дивлячись одне на одного, заходять у коло і стають спинами. Коли пісню завершено, вони тихенько розвертаються один до одного, підводять голови, дивляться одне одому в очі та подають руки. Решта дітей, дочекавшись тієї миті, коли «суперники» вибачили один одного, радісно плескають у долоні та вигукують: «Помирилися, помирилися!». Потім дійові особи обирають замість себе інших і гра триває.
Гра «Чим зможу – допоможу».Вихователь пропонує кільком дітям розглянути картинки, на яких зображені люди (казкові герої) з різними виразами обличчя й передати цей вираз власною мімікою. Решта дітей визначають, які почуття передають учасники гри, чи відповідають вони зображеному на картинці.По тому, діти коментують ситуацію, в яку потрапила людина, зображена на малюнку; складають (або пригадують) мелодію, що відповідає малюнку; пояснюють, яку участь взяв би кожний у ситуації, що склалася.Наприклад: гнів – заспокоїти: «Не треба хвилюватися, це ж можна виправити»; горе – поспівчувати: «Мені дуже шкода, що...»; радість – поділити: «Я такий радий за тебе...»; страх – підтримати: «Не бійся, я буду поруч», біль – поспівчувати й підтримати: «Потерпи трохи, незабаром біль пройде». Далі під відповідну музику розігруються міні-сценки за згаданими картинками.
Під час гри педагог спостерігає, як діти допомагають один одному та кому саме (своїм друзям, лідерам групи, пасивним дітям) і ненав’язливо коректує хід гри.
Гра «Бабуся Меланка». Один із гравців, що водить, придумує будь-який ориґінальний рух, інші його повторюють. Завдання решти – не тільки узгоджено виконувати кожен його рух, але і створювати веселий настрій.
Діти разом з дорослим утворюють коло, у середині якого один із гравців зображує бабусю Меланку (на бабусі хусточка і фартух). Виконується весела пісенька, яка оживляється виразними діями.
У Меланки, у бабусі
Жили в маленькій хатинці сім синів (діти рухаються по колу, тримаючись за руки),
Усі без брів.
Ось з такими вухами,
Ось з такими носами,
Ось з такими вусами,
З такою головою,
З такою бородою (зупиняються і жестами і мімікою зображують те, про що говориться в тексті: закривають руками брови, роблять «круглі очі», великі ніс і вуха, показують довгі вуса, величезну голову, довгу бороду).
Нічого не їли,
Цілий день сиділи (присідають),
На неї дивилися,
Робили от так... (повторюють за ведучим будь-який кумедний рух).
Вправа «Поєднувальна нитка». Діти передають один одному клубок і висловлюються про те, що вони відчувають у цей час, чого бажають іншим.
Тематичний проект «Умій дружити»
Тема. «Казка про сердите левеня» І. Маргулян (інсценізація)
Мета. Формувати позитивні взаємини на прикладі поведінки персонажів, емпатію, прагнення допомогти один одному. За допомогою пантоміми вчити розпізнавати настрій інших людей, перевтілюючись в образи персонажів. У вправі-етюді знімати негативні емоції в агресивних дітей.
Обладнання. Персонажі лялькового театру: левеня, жираф, кабанчик, метелик, жабеня. Підготовча робота. Пальчикові вправи
Хід заняття. Вихователь читає текст. Діти за допомогою персонажів лялькового театру інсценізують.
Жило собі на світі левеня. Але було воно дуже сердите: рідко посміхалося, нікого ніколи не жаліло. Одного разу гуляло левеня лісом і побачило, як звірята грають в м’яч. Левеня спритно стрибнуло в коло схопило м’яч лапами. Всі звірята завмерли від несподіванки.
Віддай, будь ласка, нашу іграшку, – сказало жабеня.
Не віддам, – прогарчало левеня.
Віддай, – попросив жирафчик. Левеня гаркнуло ще голосніше.
Якщо так, то ми самі заберемо м’яч від тебе, – сказав кабанчик.
Тільки спробуй, – гаркнуло левеня ще голосніше, міцно стиснувши пазурами м’яч. І раптом: ба-бах!!! – щось так голосно грюкнуло, що всі звірята злякалися, навіть левеня. Коли все стихло й звірята розплющили очі то побачили, що м’яч тріснув.
Це вам за те, що гралися без мене! – сказало левеня і, вигнувши спину, зникло в гущавині лісу.
Левеняті стало сумно самому й захотілося з кимось побігати, погратися. Раптом перед ним з’явився яскравий метелик.
А-а-а, ось кого я зараз упіймаю. Дожену, упіймаю і з’їм.
Але той, легко змахнувши крильцями, полетів. Левеня, голосно рикаючи, стрибало через кущі, намагалося спіймати метелика і раптом опинилося у ямі, боляче забивши лапу.
Ой-ой-ой! Як боляче! Як темно! – злякано плакало левеня. Що ж мені тепер робити! Яма така глибока, я не можу з хворою лапою вистрибнути з неї.
Гей, ти чого плачеш? – почулося раптом згори. Це був той самий метелик.
Чого тобі? Посміятися з мене прилетів?
Дуже боляче? – співчутливо запитав метелик.
Дуже! Можеш радіти, – ображено відповіло левеня.
Я допоможу тобі, – раптом вигукнув метелик. Явже придумав як!
Та що ти можеш, адже ти такий маленький і слабий, – сумно зітхнуло левеня.
Зачекай, я зараз! – і метелик зник у синьому небі.
Ну ось! І цей мене покинув! Усі мене кидають. Ніхто мене не любить, друзів у мене немає. Цікаво, а як це мати друзів? Добре це, чи погано – я ж не знаю.
Ось він! – знову почувся чийсь голос згори.
Зверху на нього дивилося жабеня, кабанчик, жираф та маленький
Метелик.
Що, поглузувати з мене прийшли? – ображено мовило левеня.
Еге ж, глибоченна яма, що ж робитимемо? – сказав жирафчик.
Ква-ква, он невелике деревце. Якщо його зігнути, воно може дістати до дна– вигукнуло жабеня, –тільки я не зможу один цього зробити.
Ми зараз, – крикнув кабанчик і підморгнув жирафу.
На, тримай, – і левеня побачило, як до ями почало опускатися тоненьке деревце, – чіпляйся мерщій, – закричав метелик.
Левеня, не розуміючи, що відбувається, обома великими лапами й гострими пазурами щосили вхопилося за гілки та листя, й незчулося, як опиниилося нагорі і гепнулося у траву серед квітів. Навколо стояли всі звірята й розгублено дивилися на нього.
Чому ви на мене так дивитеся?
А ти не будеш гарчати? – запитав жираф.
І дряпатися своїми пазурами? – злякано перепитав кабанчик.
І хапати своїми великими лапами? – проквакало жабеня.
Ні, мабуть, не буде, – посміхнувся метелик.
Ні, не буду... правда... вибачте, – винувато мовило левеня.
Тоді давайте гратися в доганялки! – закричав радісно кабанчик.
А мене візьмете? – перепитало левеня.
Так! – відповіли всі звірята.
Вони дружно гралися й весело сміялися, коли всі перегони виграв ма-ленький метелик. А в грі в хованки ніяк не вдалося відшукати в траві маленьке жабеня. Левеня поверталося додому впевнене, що друзі – це добре, й тепер вони в нього є.
Вправа-пантоміма. Дітей об’єднують у 2 команди. Перша група дітей показує за допомогою пози, жестів, міміки сердите левеня, друга група – веселе усміхнене, задоволене левеня. Потім команди міняються ролями.
Вправа «Ричи, леве, ричи». Вихователь пропонує дітям уявити себе левами і влаштувати змагання, хто гучніше заричить.
Тематичний проект «Цирк». Тема. Історія з Бомчиком
Мета. Розвивати у вихованців уміння гратися в колективні ігри, формувати логічне мислення, творчу уяву й почуття гумору; виховувати доброзичливість, приязність, чуйність.
Обладнання. Іграшковий клоун, сюжетні картки на циркову тематику, іграшкові тварини, гімнастичні палиці.
Хід заходу. Вправа «Хто налякав?». Вихователь показує дітям ляльку-клоуна і каже: знайомтеся, малята: це клоун Бомчик, чомусь невеселий він зранку. Можливо, коли він гуляв, його хтось образив або налякав? То хто ж це? Давайте разом поміркуймо.
Гра-звуконаслідування «Хто Бомчика налякав?». Вихователь показує картинки із зображення собаки, бджоли, сови, діти звуконаслідують їх). З’ясовують, що Бомчик м’яча загубив.
Фізкультхвилинка «Пошук м’яча». Діти у супроводі музики йдуть по колу один за одним, змінюючи спосіб пересування відповідно до змісту слів педагога: Нумо, на пошук! – б’ємо ми тривогу. (ходьба з оплесками). Іграшки йдуть нам підмогу (спокійний крок, колові рухи кулачками перед собою). Зайчик стрибає малий, волохатий, і він м’яча спішить відшукати (пересування вперед стрибками на двох ногах, кисті рук опущені перед грудьми). Ось ведмежа клишоноге іде (імітація ходи клишоногого ведмедика), м’яко ступає мале кошеня (ходьба напівпальцях). Важко ступає слон громіздкий (широкі, важкі кроки), лялька крокує за ним (імітація ходи ляльки, не згинаючи рук та ніг). Не дарма всі на пошук пішли: м’ячика швидко знайшли. Тепер наш Бомчик ураз звеселів – усмішку вдячну дарує нам він. Знайшовся наш м’ячик дівчатка-хлоп'ята, це мабуть тому, що в нас друзів багато. Давайте дружбу співати. Діти виконують пісню про дружбу.
Педагог збирає дітей навколо себе і показує їм картки на циркову тематику. Бомчик –це клоун не зовсім простий.
Хто знає –він клоун який? (Цирковий!)
У цирку Бомчик навчився багато: він може, ходить по канату.
Уміло стає на тоненький канат –не тільки він клоун, а ще й акробат!
Давайте і ми спробуємо відчути себе цирковими канатохідцями!
Музично-рухова вправа «Канатохідці». Діти отримують по гімнастичній палиці і, тримаючи їх горизонтально (для рівноваги), одне за одним проходять по гімнастичній лаві, намагаючись пересуватися чітким кроком у ритмі музики. Ігрове завдання виконується в супроводі звучання п'єси І. Кишка «Цирковий марш».
Діти складають палиці осторонь і знову збираються навколо педагога.
Вихователь. Був наш клоун Бомчик сумним та печальним.
А тепер він який? (Веселий.) Правильно. Але існує ще багато різних гарних слів, схожих на слово «веселий». Наприклад: кумедний, радісний, смішний, жартівливий, піднесений.
Мовленнєва гра «Заміни слівце!». Дітям пропонується прослухати речення і повторити кожне з них, замінивши слово «веселий» відповідним синонімом. Наприклад. Клоун Бомчик має веселий вигляд. (Клоун Бомчик має кумедний вигляд). Погляд клоуна – щирий та веселий. (Погляд клоуна щирий та радісний). Бомчик любить народні веселі пісні. (Бомчик любить народні жартівливі пісні.). Бомчик щойно пригадав веселий віршик. Вихователь пропонує дітям пригадати потішки, жартівливі пісні («Танцювала риба з раком», «Біг пес через овес», «Танцювали миші») і виконати їх. Діти ігровими рухами намагаються передати їх зміст.
1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20