частина книги “Шаншу” “尚书”). Чжоуський правитель Уван 1048 року до н.е. пішов у похід проти тиранічного правителя династії Шан Ді Сіня. Перед походом Уван зібрав усіх князів і привів до присяги війська. Звідси назва тексту. Далі цитата з епохи Чуньцю: «“Той, хто діє, завжди успішний, той, хто йде, завжди досягає мети”. Славна 65-річна історія НПКРК вже вписана в аннали історії. Для прекрасного майбутнього китайської нації необхідні одностайність і творення всіх синів і дочок Китаю. Давайте ще тісніше об’єднаємося, високо триматимемо великий прапор соціалізму з китайською специфікою, згуртовано і сміливо підемо вперед, здійснюючи відкриття та інновації, безперервно вписуючи нові глави до справ НПКРК!» [习近平谈治国理政 / 习近平著 — 北京：外文出版社，2014]. “Той, хто діє, завжди успішний, той, хто йде, завжди досягає мети” (“为者 常成，行者常至。”) – цей вислів означає, що люди, які наполегливо працюють, часто можуть досягти успіху, а ті, хто невтомні, часто можуть досягти поставлених цілей, походить із тексту “晏子春秋·内篇杂下”. “Яньцзи чуньцю” (“晏子春秋”) – твір історичної класики, в якому записані слова та вчинки політика царства Ці Янь Їна (晏婴) періоду Чуньцю (770 р. до н. е. – 476 р. до н. е.). Книга укладена з історичних матеріалів та народних переказів. Янь Їн радив монарху бути старанним в управлінні країною, казав, що не слід прагнути до насолод, а треба дбати про народ, на службі використовувати мудрих і здібних, прислухуватись до порад, ставати прикладом для наступних поколінь. У минулому філологи вважали текст “Яньцзи чуньцю” підробкою, тривалий час не звертаючи на нього уваги. 1972 року розкопки ханьської гробниці в районі Їньцюешань виявили документи, що засвідчили справжність тексту “Яньцзи чуньцю”. У наступній частині промови знову бачимо використання історичного прикладу: «По-перше, слід дотримуватися переваг і особливостей системи соціалізму з китайською специфікою. “Взуття не повинно бути однаковим, головне, щоб підходило ногам; управління не повинно бути однаковим, головне, щоб приносило користь людям”. Життєва сила системи соціалізму з китайською специфікою полягає в тому, що ця система виросла на ґрунті китайського суспільства, НПКРК відповідає національним умовам Китаю, має інституціональний порядок, що відрізняється яскравою китайською специфікою» [习近 平谈治国理政 / 习近平著 — 北京：外文出版社，2014]. Висловлювання “Взуття не повинно бути однаковим, головне, щоб підходило ногам; управління не повинно бути однаковим, головне, щоб приносило користь людям” (“履不必同，期于适足；治不必同，期于利民。”) походить із книги Вей Юаня “Мо ґу” (“默觚”) у якій містяться філософські ідеї автора. Книга складається з двох частин: “Навчання” та “Управління”. Вей Юань 魏 源 (23 квітня 1794 – 26 березня 1857) – мислитель просвітництва, політик та літератор періоду династії Цін. Представник першої групи інтелектуалів сучасного Китаю, які придивлялися до світу за межами Китаю. Вей Юань виступав за вивчення передової західної науки і техніки. Це важливий символ переходу китайської думки від традиції до сучасності. У промові “Підняти на новий рівень будівництво екологічної цивілізації в нашій країні” на Всекитайському з’їзді із захисту навколишнього середовища 18 травня 2018 року Сі Цзіньпін наводить приклади екологічної культури китайської нації з давніх часів: 43 «Будівництво екологічної цивілізації є основним державним планом, що впливає на сталий розвиток китайської нації. Китайська нація завжди поважала природу, любила природу. Китайська цивілізація, яка існує понад 5000 років, сформувала багату екологічну культуру. У “Книзі змін” говориться: “Вивчаючи рух світил, розуміють зміни часу, приділяючи увагу моральності, змінюють Піднебесну”, “розуміння законів неба і землі допомагає діяти відповідно до законів неба і землі”. У “Лаоцзи” говориться: “Людина підпорядковується землі, земля підпорядковується небу, небо підпорядковується Дао, Дао підпорядковується природі”. У “Менцзи” говориться: “Якщо не порушувати термінів польових робіт, то зерна буде в достатку; якщо в садки і ставки не запускати густі сітки, то риби і черепах буде стільки, що не з’їсти; якщо вчасно прийти в ліс із сокирою, то деревини буде з надлишком”. У “Сюньцзи” говориться: “Коли зацвітають дерева і трави, то не входять в ліс із сокирою, щоб не погубити їх зародження і зростання”. У “Цімін яошу” є такий опис: “Якщо вчасно визначити силу ґрунту, то витратиш менше сил і отримаєш більше”. Ці концепції наголошують на необхідності єдності людини, неба і землі, зв’язку природного середовища з людською цивілізацією, необхідності діяти відповідно до законів природи, брати вчасно, використовувати в міру, висловивши важливість розуміння нашими предками налагодження відносин між людиною і природою. У той же час у стародавньому Китаї дуже рано поняття природного середовища було введено в систему державного управління, були спеціально створені установи, що відали лісами і водами, розроблена політика і закони, це була система піклувальників гір і озер. У “Чжоу лі” записано, що були розроблені “укази про гірських інспекторів, які опікувались гірськими лісами, для суворого дотримання законів”, “укази про перевірки лісничими лісів на схилах гір, про їх захист”. У період династій Цінь і Хань система піклувальників гір і озер складалася з чиновників лісів, чиновників озер, чиновників водойм, чиновників пасовищ, чиновників полів. Система піклувальників гір і озер проіснувала до династії Цін. У нашій країні в багатьох династіях були закони, які захищали природу і жорстоко карали порушників законів, наприклад, чжоуський Веньван видав “Указ про військові походи”, що визначав: “Не можна руйнувати житло, не можна засипати колодязі, не можна рубати дерева, не можна забирати худобу. Той, хто порушив указ, карається смертю без помилування”» [推动我国生态文明建设迈上新台阶——习近平在全国生态环境保护 大会上的讲话, 2018年5月18日]. Наведені тексти промов Сі Цзіньпіна свідчать про те, що на найвищому рівні в Китаї підкреслюється важливість наслідування традиційних моральних цінностей, традицій гуманного правління у дусі конфуціанства та прикладів дбайливого ставлення до навколишнього середовища. Розглядаючи ці питання, слід зазначити, що у другій половині 2013 року пекінський фонд “修远” “Сююань” створив дослідницьку групу з традицій ної культури, намагаючись відповісти на такі питання: що є стрижнем позачасових цінностей традицій ної китай ської культури; методологія традицій ної культури в сучасну епоху; на яких аспектах традицій ної культури слід зосередити увагу перед лицем викликів сучасності. Журнал “Веньхуа цзунхен” “文化纵 横” (“Питання культури”) 2014 року опублікував перші результати дослідження, що відображені в доповіді “Як нам сьогодні ставитися до традицій ної культури” [我们今天应该如何面对传统文化。 “文化纵横” 2014年第一期]. 44 У доповіді зазначається, що на початку ХХ століття процес радикального анти-традиціоналізму породив спосіб мислення, який можна назвати “революцій ною діалектикою”: виходячи з необхідності термінового порятунку краї ни, рух за нову культуру повністю заперечував культуру традицій ну, остаточно став на шлях “навчання у Заходу”. Революцій на діалектика означала, що, коли панівна група не бере на себе відповідальності, не представляє інтереси переважної більшості людей , то втрачає легітимність, і революція стає необхідною. Китай ські дослідники вважають, що з утворенням Нового Китаю, революцій на діалектика певною мірою вже завершила свою історичну місію. Особливо сьогодні, коли Китай прагне до створення “гармоній ного суспільства”, підкреслюється необхідність зосередитися на новому загальному розумінні реформ, приділяти більше уваги “узгодженості і рівновазі”. Автори доповіді нагадують, що ще Мао Цзедун у статті “Про десять основних відносин” вже використав цей підхід. У статті він не тільки пояснив поділ, але підкреслив єдність протилежностей , не підкреслював придушення одного одним. У народі між центральною і місцевою владою, між містом і селом, між регіонами є суперечності, але слід уникати розвитку суперечностей у протистояння, необхідно “у співпраці отримувати взаємний виграш”. Стрижнем такого діалектичного методу, де приділяється увага рівновазі, є акцент на єдності протилежностей – знати про наявність протилежностей , але робити наголос на єдності. У доповіді підкреслюється, що такий спосіб мислення має внутрішню узгодженість з ідеєю серединного шляху в конфуціанстві. Серединний шлях є головним принципом і методом розв’язання суперечностей в конфуціанській традиції– використовуючи сучасні поняття й ого також можна назвати “консервативною діалектикою”. Конфуціанська традиція підкреслює необхідність збереження відносин між правителем і підданим, батьком і сином, чоловіком і дружиною, старшим і молодшим братом, центральною та місцевою владою, між Китаєм та іншими краї нами. Основною ідеєю є принцип золотої середини, суть якого в прагненні до рівноправності відмінностей . Обговорюючи конфуціанську традицію, автори доповіді вважають, що слід не просто згадати про конфуціанську етику, але й сприй няти ефективну частину західної етики, яка заснована на правах особистості, створити етику балансу прав і обов’язків. Китай на цей час стикається з двома основними викликами. По-перше, тенденція величезних змін у світі: одночасно відбуваються глобалізація, комерціалізація, індустріалізація, урбанізація, інформатизація. У таких умовах змін, підтримання соціальної стабільності, узгодження різних інтересів стають все складнішими. Другим викликом є посилення міжнародної конкуренції : між економіками, що народжуються, і розвиненими економіками існують потужні технічні та інституцій ні бар’єри. Світова система торгівлі та світова економічна система, що контролюються еконо мічними структурами розвинених краї н, безперервно використовують економічні плоди інших краї н. Щоб вирватися з цієї незбалансованої економічної структури, необхідний потенціал могутніх держав, заклик єдиного органу ухвалення рішень. У західній історії існує багатий досвід місцевого самоврядування, але відсутній досвід управління перетвореннями великої краї ни. Якщо говорити про Китай , то й ому необхідно одночасно відповідати на два виклики: управ- 45 ління перетвореннями та управління у великій краї ні. Управління перетвореннями у великій краї ні стої ть перед проблемою: і зберігати стабільність, і розвиватися. В управлінні перетвореннями можна запозичувати досвід з історії трансформації різних краї н, але досвід управління великою краї ною можна знай ти в історії Китаю. Історія єдиної держави в Китаї налічує більш ніж два тисячоліття. Як зазначав відомий китай ський історик Цянь Му, в історії Китаю розвивалася цілісна система державного управління “вченими-політиками”, яка на відміну від Заходу, забезпечувала тривалу стабільність політичного порядку, зберігала наступність цивілізації . Най більшою перевагою системи “вчених-політиків” є забезпечення теоретичної , політичної та організацій ної єдності панівної групи. Панівна група на основі конфуціанського принципу “народ – основа влади” робила наголос на “самовдосконаленні, наведенні порядку в родині, управлінні державою, умиротворенні Піднебесної ”. Тут дуже важливим є аспект політичного “почуття відповідальності”, що значно відрізняється від характерної особливості політичного “представництва” західних класових політичних партій . З точки зору сучасної політики, нинішня політична система Китаю є однопартій ною, але з точки зору традиції , однопартій на влада Китаю продовжує історичну інерцію “вчених-політиків”. Традиція “вчених-політиків” не тільки містить політичні ідеї , а й розробила методи управління, наприклад, систему управління провінціями і повітами, систему державних іспитів тощо. Про ці ідеї і досвід управління єдиною великою краї ною сьогодні неможливо судити і відкидати їх на підставі західних політичних концепцій “східного деспотизму”, “феодалізму” та ін. І як саме оцінити традицій ний китай ський досвід управління, як виявити й ого внутрішню цінність, є історичним завданням, за яке повинні нести відповідальність нинішні китай ські інтелектуали. Як світська цивілізація, китай ська цивілізація не має потужної релігій ної традиції , доцентрова сила цієї цивілізації ґрунтується на усвідомленні історії . Історія для китай ського народу рівнозначна релігій ним цінностям і переконанням, є унікальним способом розуміння світу. До теперішнього часу цей основний спосіб мислення не змінився. На думку укладачів доповіді, між китай ською традицій ною ідеологією і соціалізмом вже існує тісний зв’язок. У стародавньому Китаї , в економічній сфері завжди підкреслювалося, що “у кого є постій ний дохід, той має сталість”. Конфуціанська традиція завжди будувала соціальну стабільність на основі рівномірного, сталого розподілу земельних ресурсів, для спільного життя більшості людей , а не капіталістичними методами залякування. Це узгоджується із соціалістичною ідеологією сучасного Китаю. У сфері суспільного життя конфуціанська традицій на ідеологія часто підкреслює узгодженість, підкреслює взаємопо’язаність, підкреслює, що суспільство являє собою органічне ціле. Кожна людина відповідає за інших людей , що в широкому сенсі слова відповідає соціалізму. У цьому сенсі соціалізм і конфуціанство взаємно пояснюють один одного, доходять висновку укладачі доповіді “Як нам сьогодні ставитися до традицій ної культури”. Такий погляд підтверждується історичними алюзіями у текстах промов Сі Цзіньпіна. Таким чином, розвиток сучасного Китаю спирається на поєднання ідей ХІХ–ХХ сторіч та історичного досвіду китайської цивілізації в управлінні державою з часів формування конфуціанства. У цьому і полягає китайська специфіка. 46 Література 习近平谈治国理政 / 习近平著 — 北京：外文出版社，2014. (Сі Цзіньпін про державне управління / Сі Цзіньпін – Пекін: Видавництво літератури іноземними мовами, 2014). 推动我国生态文明建设迈上新台阶——习近平在全国生态环境保护大会上 的讲话, 2018年5月18日 (Підняти на новий рівень будівництво екологічної цивілізації в нашій країні – промова Сі Цзіньпіна на Всекитайському з’їзді із захисту навколишнього середовища. 18 травня 2018 року) http://news.cyol.com/ content/2019-01/31/content_17908057.htm 我们今天应该如何面对传统文化。 “文化纵横” 2014年第一期。(Як нам сьогодні ставитись до традиційної культури. “Веньхуа цзунхен” №1, 2014 р.). References Xí Jìnpíng tán zhìguó lǐ zhèng/ Xí Jìnpíng zhe — Běijīng: Wàiwén chūbǎnshè, 2014. Tuīdòng wǒguó shēngtài wénmíng jiànshè màishàng xīn táijiē——Xí Jìnpíng zài quánguó shēngtài huánjìng bǎohù dàhuì shàng de jiǎnghuà, 2018.05.18. http:// news.cyol.com/content/2019-01/31/content_17908057.htm Wǒmen jīntiān yìng gāi rúhé miànduì chuántǒng wénhuà. “Wénhuà zònghéng”, 2014, № 1. Історичні алюзії у текстах промов Сі Цзіньпіна В. Б. Урусов У статті розглянуті приклади історичних алюзій у текстах промов Сі Цзіньпіна. Дано пояснення джерел висловлювань із китайської класики. Вказано на значення історичної спадщини конфуціанства та традицій державного управління давнини для розвитку китай ського суспільства з точки зору сучасних китай ських дослідників. Ключові слова: історичні алюзії, основні цінності соціалізму, соціалізм із китайською специфікою, традиційна культура, конфуціанство Исторические аллюзии в текстах речей Си Цзиньпина В. Б. Урусов В статье рассмотрены примеры исторических аллюзий в текстах речей Си Цзиньпина. Дано объяснение источников высказываний из китайской классики. Указано на значение исторического наследия конфуцианства и традиций государственного управления древности для развития китайского общества с точки зрения современных китайских исследователей. Ключевые слова: исторические аллюзии, основные ценности социализма, социализм с китайской спецификой, традиционная культура, конфуцианство Стаття надійшла до редакції 14.05.2019
а XIX з’їзді КПК була затверджена ідея Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою нової епохи як керівної ідеології, якої партія буде дотримуватися протягом довгострокового періоду. Таким чином був здійснений новий ідейний ривок в унісон з рухом часу, наданий чіткий дороговказ для вирішальних дій з повної побудови середньозаможного суспільства, для початку нового походу за всебічне будівництво соціалістичної модернізованої держави, здійснення великого відродження китайської нації. Сі Цзіньпін є основним творцем ідеї соціалізму з китайською специфікою нової епохи. Як найвищий партійний і державний керівник Китаю Сі Цзіньпін виголосив велику кількість промов з питань державного управління, висунувши чимало нових ідей, поглядів, міркувань, даючи глибокі відповіді на важливі теоретичні та практичні питання, які стосуються розвитку партії та держави в нових історичних умовах, узагальнивши й розкривши політичний курс, якого дотримується новий керівний колектив ЦК КПК. У книзі зібрано виступи, бесіди, тези лекцій, інтерв’ю, резолюції на документах, привітальні послання Сі Цзіньпіна за 2012-2014 роки. Окрім того, видання містить фотографії Сі Цзіньпіна, зроблені у різні періоди, що допоможе читачам краще ознайомитися з його працею і життям.
1 2 3 4 5 6 7 8