| 1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12
Ім'я файлу: курсова робота.doc Розширення: docРозмір: 741кб.Дата: 23.04.2022скачати 1.1 Огляд літератури
Олійно-жировий комплекс України займає одне з чільних місць в аграрному секторі економіки.
Питома вага товарної продукції олійно-жирового виробництва складає близько 15% загального виробництва харчової промисловості.
Комплекс включає в себе:
- вирощування та реалізацію олійних культур;
- олієдобування;
- виробництво та реалізацію олійно-жирової (олії, маргарини, спеціальні жири, майонезу, мила) та супутньої продукції (шрот, макуха, фосфатидні концентрати та інші)[1].
У виробництві олійних культур основна маса припадає на соняшник, площі посіву якого складають 2,2-2,4 млн. га. Під посівами сої та ріпаку зайнято відповідно 100-120 тис. га.
Структуру виробництва олійних культур в Україні складно віднести до категорії раціональної, однак вона віддзеркалює загальний фінансово-економічний стан сільського господарства, складнощі попереднього періоду реформування аграрного виробництва.
Насіння соняшнику поки залишається одним із найбільш високоліквідних продуктів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Олійно-жирова галузь у цифрах
З 1998 по 2020 рік в Україні:
Виробництво соняшнику зросло в 6,7 раза (з 2,26 до 15.254 млн тонн) зі скороченням експорту майже в 17 раз.
Потужності з переробки насіння олійних культур збільшилися в 9,2
раза (з 2,6 млн тонн до 24,0 млн тонн на рік) і продовжують зростати за рахунок будівництва нових заводів і модернізації існуючих;
Виробництво соняшникової олії зросло в 16,3 рази (з 432,8 тис. тонн до понад 7,0 млн тонн);
Внутрішній споживчий ринок соняшникової олії України демонструє повне імпортозаміщення;
Експорт соняшникової олії збільшився в 33 раза (з 206,1 тис. тонн до понад 6,8 млн. тонн);
Соняшникову олію купують понад 125 країн світу;
Річна валютна виручка від експорту соняшникової олії становить близько $5 млрд, а в 2021 році можна очікувати, що вона буде в 1,5 рази вищою, враховуючи відповідне зростання світових цін
Кожна друга тонна соняшникової олії на світовому ринку виробляється в Україні, яка є постачальником №1 з часткою понад 55% світового експорту. У формуванні позитивного сальдо продукції АПК значну роль відіграє олійно-жирова продукція. Основне зростання експорту олійно-жирової продукції забезпечили олія соняшникова (+12,3% у натуральному виразі, +24,4% у вартісному виразі), а також соняшниковий шрот (+11,4% у натуральному виразі, +16,4% у вартісному виразі).
Олійнодобувні підприємства входять до топ-5 найбільших платників податків України.
Унікальні природно-кліматичні умови України дозволяють вирощувати соняшник практично на всій території країни (крім Волинської, Львівської та Рівненської областей). Але найбільш сприятливі землі степової зони, куди входить Херсонська, Одеська, Запорізька, Миколаївська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська та Кіровоградська області. Соняшник вимагає певної кількості сонячних днів в році для того, щоб відбувся ферментативний процес утворення олії в насінні[2]. У технології рафінації соняшникової олії особливе місце визначено адсорбційному очищенню, яке дозволяє значно знизити вміст розчинених у рослинних оліях речовин – пігментів, висків, залишків фосфоліпідів, а також мила, продуктів окислення (первинних та вторинних), іонів металів і таким чином значно підвищити якість олії та покращити її подальшу переробку. Ефективність адсорбційного очищення в значній мірі визначається вибором адсорбенту. Для очистки олій та жирів використовуються кислотно-активовані відбільні глини (бентоніт або монтморилоніт), активоване вугілля та силікатні адсорбенти. Проте технологічні можливості при виборі типу адсорбенту обмежені. Наприклад, активоване вугілля потребує складних процесів регенерації, має високу вартість. Природні алюмосилікати монтморилонітової групи більш доступні та мають відносно просту технологію активації, але дія високих температур під час відбілювання негативно впливає на якісні показники рослинної олії. Використання аморфних силікагелів також обмежується відносно високою вартістю. В Україні в теперішній час відсутнє вітчизняне виробництво адсорбентів природного походження.Одним із відходів олійно-видобувного виробництва є соняшникове лушпиння, адсорбційна здатність якого визначається його природою. Нажаль, сьогодні в основному лушпиння використовується як паливо. На масложирових підприємствах для відбілювання олії широко використовують адсорбенти марок “Трисил – 300” і “Фумонд”. “Трисил – 300”: - використовується для світлих рослинних олій і гідрогенізованих жирів: - характеризується високою адсорбційною активністю по відношенню до хлорофілів, фосфоліпідів та мікродомішок важких металів; - практично виключає можливість попадання натрієвих мил жирних кислот в рафіновані жири; - підвищує стійкість жирів до процесу автоокислення; - характеризується високою вологоутримуючою здатністю (до 65%), що технологічно дозволяє виключати стадію глибогої вакуумної сушки; - підвищує швидкість фільтрування на 20 – 25%, запобігає закупорюванню пор фільтрпресів і полегшує процес їх очищення (шар знімається суцільним пластом); - забезпечує зменшення втрат жиру з відпрацьованим адсорбентом; - вводиться в кількості 0,1 – 1% від маси жиру; - має показник масловмісткості не вище 50%; - забезпечує зменшення величини йодного числа з 25 до 4-5 (по соняшниковій олії). “Фумонд”: - використовується для відбілювання темних рослинних олій, які важко рафінувати; - активний по відношенню до госиполу і хлорофілу; - характеризується високою відбільною активністю; - має низький показник масловмісткості не більше 53%; - забезпечує зменшення величини йодного числа з 30 до 5 (по соєвій олії). До адсорбентів, які використовуються в масложировій промисловості висуваються наступні основні вимоги: - мати високу адсорбційну ємність і активність; - мати розвинену поверхню (пористість) і значну кількість активних центрів; - мати низький показник масловмісткості; - не вступати у хімічну взаємодію з тригліцеридами жирів; - легко відділятися від олії відстоюванням або фільтруванням. Самі по собі природні відбільні глини малоактивні. Активують їх кислотною і термічною обробкою. Витрати відбільних земель залежать від якості, природи і сорту жиру, від застосування попередніх фізичних чи хімічних методів очистки, від якості відбільної землі. Відходи при відбілюванні залежать від виду, кількості та масловмісткості використовуваного сорбенту, а також від умов фільтрування олії[3]. Після лужної рафінації колір олії погіршується тому, що обробка лугом, а також часткова сорбція пігментів із соапстоку знижують колір олії. В той же час такі жиро-розчинні пігменти, як каротиноїди, хлорофіли в значній мірі зберігаються і після нейтралізації олії. На підприємствах олійно-жирової промисловості застосовують різні технологічні способи адсорбційного відбілювання олій та жирів, що розрізняються конструкцією основних апаратів і продуктивністю. В даний час існує відбілювання олії та жирів періодичним і безперервним методами з використанням високоефективних адсорбентів. Найдавніший метод відбілювання, а саме періодичне відбілювання,включає використання відкритих циліндричних резервуарів з конічними днищами, з механічним перемішуючим пристроєм і нагрівальними змійовиками пару низького тиску. Такі резервуари мають місткість не більше ніж 25 000 кг для швидкого поділу землі та олії. Нагрівання має відбуватися якомога швидше, а загальний час нагрівання не повинен перевищувати 1 години. Для відбілювання олії використовують активізовані кислотною обробкою відбілюючу бентонітову глину. Основними компонентами бентонітової глини є алюмосилікати Al O 4SiO . До їх складу входять лужні та лужноземельні метали. Активну глину кладуть в олію у кількості до (2,0... 2,5)% від її маси (для бавовняної олії дозу збільшують до (4... 5)% і незначній кількості для освітлення вживають активоване вугілля (в суміші з глиною та самостійно). Одночасно з відбілюванням в олії відбуваються небажані процеси – ізомеризація жирних кислот та зниження стабільності відбіленої олії при зберіганні.Процес відбілювання олії заключається у створенні суспензії олії та відбілюваної глини (для утворення суспензії використовують j відбілюємої олії).
Основна частина олії (3/4 загальної кількості) надходить до апарату попереднього відбілювання, де олія попадаючи на дно обертального диска, розсіюється і контактує з розпиленою на верхньому диску апарата суспензією. Розпилена суспензія і олія у вигляді тонкої плівки стікає до нижньої частини апарату, де інтенсивно перемішується. Апарат працює під вакуумом.
Остаточне відбілювання здійснюють в другому апараті, де суміш суспензії і олії розсіюється за допомогою розсіювача. Суміш олії та суспензії надходить на фільтрування. Обігрівання глухою парою (остаточний тиск 0,034 МПа). Тривалість остаточного відбілювання -- 30 хв. Олію з осадку (одержаного після фільтрування) відокремлюють обробленням осадку водяною парою.
1.2 Обґрунтування вибору методу виробництва
В цій курсовій роботі я вирішила обрати безперервну лінію по відбілюванню соняшникової олії і далі я наведу переваги цієї лінії виробництва.
Безперервне вакуумне відбілювання захищає олію від шкідливого впливу окислення більш ефективно, ніж періодичне відбілювання, так як краще виробляється деаерація розпиленням олії в безперервний вакуумний відбільний апарат, де відбувається краще змішування. Масло і земля краще деаерується, і час контакту між ними може бути скорочено, що зменшує утворення вільних жирних кислот при використанні кислотних земель, що сприяє більшій стабільності смаку.
Зазвичай, суспензія олії, глини та фільтрувальної добавки закачується безперервно в вакуумний відбілювач і розпорошується у верхній частині башні для повної деаерації перед нагріванням. Деаерована суспензія нагрівається до необхідної температури відбілювання при автоматичному температурному контролі внутрішніми паровими змійовиками, вакуум в відбілювачі створюється пароежекторним блоком або вакуум-насосом. Вакуумний відбілювач може бути секційним для забезпечення декількох стадій змішування і для більш тісного контакту. Суспензія пойдається з вакуумного відбілювача на один з двох фільтрів, які працюють почергово. Фільтрована олія безперервно видаляється для подальшої обробки або до проміжного зберігання.
Коли фільтр досягає максимального забивання, потік суспензії перемикається на інший фільтр. Олія видаляється з фильтру, корж обробляється парою і (або) азотом для видалення олії з коржу, потім корж видаляється з порожнини фільтра. Відновлена олія збирається в спеціальному резервуарі, а потім подається до рафінаційного цеху.
У нашій країні і за кордоном широко поширені і застосовуються установки безперервного відбілювання, до складу яких входять різні по конструкції фільтри з механічним вивантаженням осаду і різні апарати для відбілювання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12
скачати
|