Специфіка занять по ознайомленню з соціумом

Ім'я файлу: конспект заняття.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 13.09.2023
скачати
Пов'язані файли:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.docx
Конфуцианство.doc
ZMIST2.docx
1111 Методологія та методи наукового дослідження.ppt
Кримінально- процесуальне право.docx
Історичне есе на тему Соціально-економічне та політичний розвито
Історична довідка про Тараса Шевченка.docx
службова Никифорову.docx
Zubchaste_koleso.docx

ДОДАТОКЕМіС2.docx
ФБ_КП_ЦарікС.О._(fixed) (1).doc
21.pdf
Хоменко Поради батькам при запинках в мовленні у дітей.docx
Реферат на тему_Українські та міжнародні організації зі стандарт
Реферат на тему_Українські та міжнародні організації зі стандарт
1 ENDOCRINE SYSTEM.docx
Задачи похідна.docx
цуацаца.rtf
case-tehnologiya-rozroblennya-vimog-do-programnogo-zabezpechenny
gosudarstvennoe_i_municipalnoe_upravlenie-shpargal.pdf
текст доклада ъ.docx
Bedyukh_Yuliya_Oleksandrivna_Mm-21.docx.pdf
Типи календарів.docx
курсова психологія.doc
Реферат 2629.docx
пояснююча записка111.doc
Зміст практики.doc
Основи автоматики. Лекція 2.docx
Особливості організації інклюзивного навчання.docx
Практичне завдання_1.docx
Контрольні запитання ЛР № 8.docx
2 питання.rtf
Документ Microsoft Office Word.docx
kazedu_179257.docx
Рожков_Ниссенбаум_ТЧМК_лекции.doc
Курсова_робота_Пасевич_Аліна,_ЮД_046,_1_курс.docx
1 (1).docx
d71d73ee90c56_1797715607_1707122403.doc

Конспект.
Тема: СПЕЦИФІКА ЗАНЯТЬ ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ З СОЦІУМОМ,

ХУДОЖНЬОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ В РІЗНОВІКОВИХ ГРУПАХ.

Вид заняття: лекційне заняття

Ознайомлення дошкільників з довкіллям є першоосновою розвитку

мовлення, національної свідомості. Завдання педагога в сучасному дошкільному

закладі — допомогти дитині пізнати довкілля, сформувати про нього цілісне

уявлення, навчити любити рідну природу, берегти її.
Зміст ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному закладі

визначають чинні програми, якими на цей час користуються педагоги. Сучасний

підхід до вирішення завдань з ознайомлення дітей з довкіллям має інтегрований

характер, що дає змогу сформувати в дітей поняття про цілісність довкілля:

природне, предметне, соціокультурне.
В ознайомленні дітей з предметним довкіллям використовують дві

групи методів: методи безпосереднього ознайомлення й опосередковані. До

першої групи методів відносять спостереження, екскурсії-огляди, розглядання

предметів, екскурсії, дидактичні ігри з предметами, досліди. Опосередкованими

методами ознайомлення дітей з довкіллям є читання літературних творів,

розповіді вихователя, розгляд картин, ілюстрацій, словесні дидактичні ігри,

бесіди, метод уявлюваних ситуацій.
Важливим методом ознайомлення дітей різновікової групи з довкіллям

є спостереження. Воно проводиться у всіх вікових підгрупах з ускладненням

завдань.
З дітьми різновікової групи проводять короткотривалі спостереження

(за новорічною ялинкою на центральній площі, за працею дорослих, за

транспортом на вулиці, за пішоходами); довготривалі (за будівництвом якогось

об’єкта поблизу дошкільного закладу, ремонтом дороги); порівняльні (праця

вихователя дошкільного закладу та помічника вихователя, завідувача і педагога-

методиста; порівняння різних видів транспорту: тролейбуса і трамвая, автобуса і

тролейбуса, вантажного і легкового автомобіля, повітряного і наземного

транспорту); повторні спостереження — за тими самими об’єктами.
Спостереження (як на занятті, так і в повсякденному житті) вимагає

ретельної підготовки вихователя до його проведення. Необхідно заздалегідь

оглянути об’єкт спостереження, продумати, як і де краще поставити (чи посадити)

дітей; обміркувати запитання для дітей різних вікових підгруп (констатуючі,

причинні, допоміжні), дібрати загадки, вірші, прислів’я, ігри та ігрові вправи;

з’ясувати, які слова потребують пояснення, визначити конкретно, якими словами

слід збагатити словник, якими — активізувати, а які вимагають лише уточнення.

З дітьми середньої та старшої підгруп проводять екскурсії за межі

дошкільного закладу. Це екскурсії на будівництво, до магазину, на фабрику, на

пошту, в бібліотеку тощо.
Екскурсія вимагає спеціальної підготовки вихователя. Потрібно

заздалегідь домовитися з керівництвом установи чи підприємства про екскурсію,

продумати серію запитань, які спрямували б увагу дітей на об’єкт; дібрати

загадки, прислів’я, вірші та інший ілюстративний матеріал; вибрати шлях, яким

ітимуть діти. Екскурсія має проходити жваво, цікаво, захоплювати дітей. Діти не

повинні тільки дивитися і слухати — їм треба дати можливість рухатися, діяти,

гратися. Після екскурсій проводиться після екскурсійна робота, яка дає

можливість старшим дітям закріпити знання про побачене та розповісти дітям

молодшої підгрупи.
Одним із методів безпосереднього ознайомлення дошкільників з

довкіллям є екскурсії-огляди, які проводяться в межах дошкільного закладу.

У процесі екскурсій-оглядів і розглядання предметів комплексно

вирішуються завдання з розумового, сенсорного, мовленнєвого розвитку дітей.

Є. Тихєєва вперше звернула увагу на цінність і важливість цього

методу в словниковій роботі. Вона писала: «Сенсорний і мовленнєвий розвиток

відбувається в тісній єдності. Мовленнєву практику дітей потрібно організувати
так, щоб “світ безпосередніх сприймань відбивався в мовленні”. Уявлення має

передувати слову, але слово має йти слідом за уявленням».
Практика засвідчила, що систематичне проведення таких занять

збуджує в дітей інтерес до довкілля, викликає емоційні переживання, сприяє

активізації словника, розвитку зв’язного мовлення, прищеплює навички

користування предметами побуту. Наприклад, під час проведення екскурсії-огляду

кабінету медичної сестри дітей молодшої підгрупи знайомлять з обладнанням

кабінету (стіл, диван, шафа з медикаментами, ваги, зростомір); із працею медичної

сестри (оглядає дітей, робить щеплення, зважує, слухає), а зі старшими —

закріплюють знання про обладнання кабінету та важливість цієї професії.
Провідним методом ознайомлення дітей з предметами побуту і

найближчого довкілля є розглядання предметів (посуду — кухонного, столового,

чайного; одягу — зимового, літнього, осіннього, національного; оберегів,

продуктів харчування тощо). Дітей молодшої підгрупи знайомлять із зовнішнім

виглядом, призначенням предметів, формою, матеріалом, з якого вони

виготовлені, а дітей старшої підгрупи навчають групувати предмети за певними

ознаками, узагальнювати, класифікувати, диференціювати в межах одного роду,

порівнювати. Так, розглядаючи керамічний посуд, діти молодшої підгрупи

називають предмети посуду, їхні деталі, а діти старшої — визначають характерні

ознаки, групують за кольором, формою, призначенням.
Дидактичні ігри є цікавою і доступною формою для закріплення

знань дітей про навколишній світ. Велике значення для розвитку словникового

запасу мають ігри з лялькою, які переважно проводяться з дітьми молодшої та

середньої підгруп. Тематика цих ігор різноманітна, наприклад, «Облаштуємо

ляльці кімнату», «Пригостимо нашу Оленку», «Нагодуємо Оленчиних друзів»,

«Одягнемо Оленку на прогулянку», «Оленка захворіла», «Вкладемо ляльку

Катрусю спати». Під час ігор дитина повинна навчитися називати предмети і

розпізнавати їх за зовнішніми ознаками, виконувати певні дії, супроводжуючи їх

словами, тим самим збагачуючи словник, закріплюючи слова в ньому.
Характерним для всіх дидактичних ігор з іграшками є те, що в них

діти не тільки виконують ігрові дії, а й беруть на себе різні ролі, відображуючи

працю дорослих. Відтворюючи ігрові дії відповідно до певної ігрової ролі, діти

краще розуміють образи людей, яких вони наслідують у грі. Супроводжуючи

словами свої дії та вчинки, діти закріплюють знання про працю дорослих, глибше

засвоюють суть та значення їхньої праці.
Словесні дидактичні ігри використовуються в роботі лише з дітьми
старшої підгрупи. Основним матеріалом у цих іграх є слово.
У них відсутня наочність, вони вимагають від дитини напруження,

розумових зусиль, гнучкості та швидкості мислення, розвинутого мовлення. Це

такі ігри, як «Скажи навпаки», «Скажи одним словом», «Назви слово», «Хто

більше назве слів».
У ході організованих занять діти знайомляться з явищами суспільного

життя (з рідним краєм і Батьківщиною); національними символами; правилами

дорожнього руху; правилами пожежної безпеки; основами економічного

виховання. Наприклад, під час ознайомлення з рідним краєм дітей молодшої

підгрупи знайомлять з вулицею, на якій вони живуть, із назвами найближчого

довкілля, а старших — із рідним містом, його визначними місцями, столицею та

державною символікою України.

2. Художня література

Художня література — важливий засіб усебічного виховання дітей.

Вона є ключем до свідомого сприйняття дитиною навколишньої дійсності,

оскільки в доступній формі дає можливість сформувати особистісні якості, власне

ставлення до різних явищ. Твори, прочитані дітям, розкривають красу і силу мови,

її виразність і є одним із важливих засобів розвитку мовлення. Художня

література має здатність виховувати в дітей любов до Батьківщини, прагнення

допомагати дорослим, співчувати чужому горю.
Аналіз психолого-педагогічних досліджень (Р. Жуковської, Н.

Карпінської, М. Коніної, Л. Пеньєвської та ін.) свідчить про важливе значення

художньої літератури для виховання в дітей сміливості, чуйності, совісті та інших

особистісних якостей. Значенню дитячої літератури як засобу виховання дітей

присвячено низку робіт (Л. Бєлєнька, М. Вашуленко, Н. Волошина, О. Зубарєва, А.

Канішенко, А. Капська, Л. Кліченко, В. Кононко, А. Костецький, М.

Моропольська, В. Плахтій, О. Савченко, Н. Скрипченко, А. Терновський, Ю.

Ярмиш та ін.), де підкреслюється вплив художньої літератури на естетичний,

мовленнєвий, інтелектуальний та моральний розвиток особистості.
Н. Карпінська, досліджуючи місце художнього слова у вихованні

дітей, розкриває специфіку сприйняття й розуміння дошкільниками художніх

творів; специфіку роботи з казкою, виховання в дітей оцінного ставлення до

казкових героїв; усвідомлення дітьми моралі казки; методику проведення ігор-

драматизацій.
Сучасна методика пропонує широкий спектр видів та типів занять з
ознайомлення з літературними творами.
Формою роботи з художньої літератури є заняття різного типу:

фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні, які чергуються

рівномірно впродовж тижня, місяця, кварталу. На заняттях із художньої
літератури і в повсякденному житті дітям читають оповідання, вірші, байки,

здебільшого українських письменників, які описують і оспівують рідний край, та

твори морально-етичної спрямованості й розважального характеру, а також казки

— народні, авторські; казки кумулятивного типу про тварин, побутові, чарівні,

казки-жарти. На інших заняттях дітей знайомлять із малими фольклорними

жанрами.
Твори для читання і розповідання необхідно добирати такі, в яких

простежується динамічний сюжет, є велика кількість діалогів. Вони повинні мати

чітку композицію, ідейну спрямованість, бути високохудожніми, доступними для

дитячого сприйняття.
З художньої літератури проводять такі види занять:

- читання і розповідання оповідань, казок, віршів, ігри-драматизації,

узагальнювальні бесіди (про письменників, улюблених героїв),

- інсценування художніх творів, етичні бесіди.
На заняттях з художньої літератури здійснюється мовленнєва діяльність, яка

включає сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів;

відтворення змісту й виконавську діяльність (декламування, відповіді на

запитання, переказування, бесіда за ілюстраціями, узагальнювальні бесіди,

читання за ролями тощо); театралізовану діяльність (інсценування, театральні

вистави); творчо-імпровізаційну діяльність (ігри-драматизації, ігри за сюжетами

літературних творів, словесно-поетична творчість).
Щоб донести зміст казки, оповідання до дітей, вихователь повинен

володіти мистецтвом художнього читання. На початку заняття необхідно створити

інтерес до читання і розповідання, використавши прислів’я, приказки, загадки,

ілюстрації, іграшки тощо. Наприклад, під час читання української народної казки

«Котик і півник» для молодшо-середньої підгрупи вихователь може загадати дітям

загадки про котика і півника або показати ілюстрації. У процесі читання педагог

повинен тримати в полі зору всіх дітей, час від часу відриваючись від тексту.

Читати потрібно виразно, дотримуючись логічних наголосів, логічних пауз. Успіх

бесіди за змістом твору залежить від правильного формулювання запитань. Для

молодших підгруп ставлять запитання простого характеру на відтворення змісту

твору, а зі старшими дітьми проводиться бесіда: а) за запитаннями автора твору; б)

у зв’язку з прочитаним; в) на розуміння дітьми засобів художньої виразності

твору; г) морально-оцінювального характеру; д) на розуміння дітьми жанру твору.

Після повторного читання і розповідання казок, оповідань, сюжетних

віршів з усіма дітьми можна провести гру-драматизацію, а зі старшими —

передати зміст казки за допомогою малюнка.
Драматизація — це творче передання змісту твору, розігрування його

в ролях, відтворення характерних рис його героїв за допомогою різних засобів

виразності. Для драматизації використовують казки «Коза-дереза», «Ріпка»,

«Котик і півник», «Колобок», «Три ведмеді». Ролі вихователь розподіляє за

допомогою лічилки. Головні ролі виконують старші діти, а молодші —

другорядні. Гру- драматизацію проводять двічі-тричі з різним складом дітей. У

другій половині дня зі старшими дітьми проводять гру-драматизацію як розвагу,

добираючи твори складнішого змісту.
У вільний від занять час вихователь доручає окремим дітям старшої

підгрупи розказати молодшим казку, розглянути з ними ілюстрації в книжці,

загадати загадки.
У різновіковій групі проводять етичні бесіди. Етична бесіда — це

організована і цілеспрямована розмова вихователя з дітьми на певну моральну

тему; ця розмова складається із запитань і відповідей. Вона допомагає усвідомити

моральний досвід, засвоїти правила поведінки, норми спілкування; вчить

наслідувати хороші вчинки позитивних героїв; сприяє засвоєнню морально-

етичних понять. У процесі етичних бесід формується правильне ставлення до

різних моральних якостей: сміливість, працьовитість, увічливість, скромність

тощо. На літературних зразках у дітей виховуються позитивні моральні якості

особистості та поведінки. Етичні бесіди проводять із дітьми старшої підгрупи і з

залученням дітей середньої підгрупи. Тематика цих бесід може бути

різноманітною: «Дружба і товаришування», «Чесність і правдивість», «Будь

чуйним і уважним», «Будь увічливим», «Про сміливість і хоробрість» і т. ін.

Наприклад, у різновіковій групі вихователь може провести заняття на

тему «Будь чуйним і уважним». Із молодшими дітьми вихователь уточнює

уявлення про чуйність і уважність, а старших вчить оцінювати поведінку та

вчинки героїв, товаришів та власні.
Особливе місце в ознайомленні дітей з літературними творами

посідають заняття з поетичним словом. Діти сприймають поезію, вчаться

відчувати красу слова, розуміти значення засобів образності, знаходити способи

відтворення.
Поезія має надзвичайно велике значення у формуванні особистості.

Вона розвиває поетичний слух, виразність мовлення, збагачує словник поетичною

лексикою, поглиблює естетичні почуття, виховує мелодійність, ритм, відчуття

виразності мовленнєвих засобів.
Сучасна методика роботи з поетичними творами пропонує

організовувати заняття так, щоб вони спонукали дітей до гри, до виконання
мовленнєвих, творчих та інтелектуальних завдань, написання листа літературному

герою, обігравання фрагментів казки, створення словесних малюнків.
Наприклад, вихователь читає всім дітям вірш Лесі Українки

«Вишеньки-черешеньки», проводить бесіду за змістом. Дітей середньої підгрупи

вчить сприймати твір, залучає їх до аналізу тексту, а зі старшими дітьми

проводить лексичну роботу: вчить добирати синоніми, епітети, метафори,

порівняння до заданих слів відповідно до тексту; пропонує скласти творчу

розповідь; зробити малюнок або композицію з пластиліну.
Слід пам’ятати, що успіх заняття залежить від підготовки вихователя

до заняття. Дібравши твір (оповідання, казку, вірш), вихователь має декілька разів

прочитати його вголос, дотримуючись засобів інтонаційної виразності. Робота над

мистецтвом художнього читання має стати професійним обов’язком кожного

вихователя. Письменник написав твір, а донести його до свідомості дитини —

обов’язок вихователя.
Щоб донести до дітей задум автора, вплинути на почуття,

переживання дитини, вихователь заздалегідь докладно аналізує твір, добирає

найбільш вдалі засоби виразного читання або розповідання (інтонацію,

розміщення пауз, логічних наголосів), виробляє чітку і правильну вимову кожного

слова, фрази, речення.
Готуючись до розповідання казки, вихователь має добре запам’ятати

текст, щоб дослівно передати зачин, повтори, пісеньки, образні народні вислови.

Слід визначити, які слова та фрази потребують уточнення, пояснення; продумати

прийоми, час і місце їх пояснення, наочність, яку можна при цьому використати.

До заняття можна підготувати добре ілюстровані дитячі книжки, набір картинок

до тексту літературного твору. Іноді потрібно й дітей підготувати до розуміння

твору — його змісту, лексики, образів.
Щоб забезпечити повноцінне сприйняття дітьми літературного твору,

потрібно створити спокійну обстановку. Дітей розсадити так, щоб вони бачили

вихователя, а вихователь бачив усіх дітей. Доцільно посадити дітей півколом у два

ряди: молодших у перший ряд, а старших — у другий.
скачати