Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка
Факультет іноземної та слов’янської філології
Кафедра української мови та літератури
Курсова робота
з сучасної української літературної мови
на тему:
СЕМАНТИКА ПОЕТИЧНОГО СЛОВА В СУЧАСНОМУ МАС-МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ
студентки 2 курсу
факультету іноземної та слов’янської філології, групи УМ-2
Мазної Наталії Миколаївни
науковий керівник:
доцент кафедри української мови та літератури
кандидат філологічних наук
Рудь Ольга Миколаївна
Національна шкала__________
Кількість балів_____________
Оцінка ECTS_______________
Суми – 2020
ПЛАН
ВСТУП………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ОСМИСЛЕННЯ ПЛАТФОРМИ МАС-МЕДІА
Суспільна значимість мас-медіа у літературній парадигмі……………5
Феномен соціальних мереж в сучасності……………………………….13
Особливості Інтернет-культури…………………………………………20
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МАС-МЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ
2.1. Поняття та різновиди «мас-медійного дискурсу»……………………25
2.2. Специфіка мас-медійного дискурсу у лінгвістичній теорії………….31
2.3. Принципи мас-медійного дискурсу як процесу і результату діяльності мовної особистості…………………………………………………………………36
РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ СЕМАНТИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ В СУЧАСНИХ МАС-МЕДІА
3.1. Особливості поетичного слова з погляду співвідношення значення й смислу в його структурі………………………………………………………….41
3.2. Поетична семантика, значення образності сучасної української поезії в мас-медійному дискурсі…………………………………………………………..47
3.3. Текстотвірні значення й художній смисл окремих ключових образів сучасної української поезії для розвитку мас-медіа……………………………55
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………62
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………65
ВСТУП
Актуальність теми. Засвоюючи мову людина засвоює словесну форму мовної діяльності, мовний етикет, вчиться репродукувати власні переживання, відчуття, дії, прилучається до національної ментальності.
Нині ми живемо в цифрову епоху, період, коли у нас є можливість створити демократичну культуру, частиною якої можуть стати всі члени суспільства. Всього лише через кілька років велика частина населення світу буде в ній присутнім. Інтернет привів до появи нового розуміння ЗМІ: соціальні ЗМІ і соціальні мережі дозволяють постійно створювати нові способи передачі та обміну думками. Багато з цих способів кілька років тому годі було й уявити собі. А скільки нових можливостей, про яких нам ще поки невідомо? Facebook, Twitter і YouTube як ніколи полегшили обмін інформацією, передачу та отримання новин та коментарів, а також обговорення нових ідей і подій. Користувачі нових технологій вже розширили рамки класичної журналістики, додавши в спектр медіа такі форми як блогерство і громадянська журналістика. Традиційна професійна журналістика все більше спирається на інструменти соціальних медіа в процесі збору фактів і поширення статей.
Ці нові технології комунікації знаходяться під захистом фундаментальних прав людини - права на свободу вираження поглядів і свободу ЗМІ.
Адже впевненому поступові на шляху збереження національнокультурної ідентичності може сприяти діяльність мас-медіа, які в інформаційному суспільстві виконують роль транслятора культури: будучи основним інструментом розповсюдження повідомлення, що впливають на свідомість, умонастрої членів суспільства, вони передають із покоління в покоління культурні цінності народу, його традиції, надбання, ідеї.
Останні два-три десятиліття ознаменувалися процесами трансформації всіх сфер життєдіяльності суспільства, головною причиною якої стало настання епохи комунікаційного суспільства. Останнє сформувало нові парадигми, серед яких провідною стала «світ-медіа-людина». Багато в чому ця парадигма визначає теоретичні та практичні дослідження сучасного простору культури медіа в усіх напрямках, включаючи методологічні, технічні, функціональні, смислові, історико-генетичні аспекти. Медіакультура тотально розгорнула свою мережу в формі електронної та цифрової комунікації (кіберпростір), стала не уявленням про реальність, а самою реальністю. Сучасна система соціальних медіа має все необхідне для впливу на людей, переформатовує не тільки масові і колективні моделі поведінки, але фактично захоплює дозвілля і приватні форми життя людини. Розширючись медіапростір активно впливає на культурні, соціальні та психологічні цінності, формуючи і змінюючи наші установки і моделі поведінки.
Методологічною опорою для розвідки виступають також теоретичні положення щодо нового – технологізованого етапу розвитку соціальної комунікації, викладені Д. Беллом, Е. Тоффлером, М. Маклюеном, C. B. Бондаренком, В. А. Ємеліним, В. В. Тарасенком та ін. Проблемам інформаційної епохи і мережевого суспільства присвячені студії М. Кастельса, де розкрито сутність інформаційного суспільства, розвитку технічних інновацій і їх впровадження в усі сфери життєдіяльності людини.
Мета дослідження – проаналізувати семантику поетичного слова в сучасному мас-медійному дискурсі.
Предмет дослідження – особливості семантики поетичного слова в сучасному мас-медійному дискурсі.
Об’єкт дослідження – мас-медійний дискурс як процес і результат діяльності мовної особливості.
Відповідно до вказаної мети поставлені такі завдання:
1. Розкрити теоретико-методологічний аспект осмислення платформи мас-медіа
2. Проаналізувати особливості мас-медійного дискурсу
3. Визначити місце семантичних конструкцій в сучасних мас-медіа
4. Охарактеризувати текстотвірні значення й художній смисл ключових образів сучасної української поезії для розвитку мас-медіа.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ОСМИСЛЕННЯ ПЛАТФОРМИ МАС-МЕДІА
Суспільна значимість мас-медіа у літературній парадигмі
Характерною ознакою сьогодення є зростання ролі засобів масової інформації в житті суспільства та окремої особистості. Засоби масової інформації – це певна система взаємопов’язаних елементів, що представлені телебаченням, радіомовленням, пресою, комп’ютерними мережами, за допомогою яких інформація поширюється на великі аудиторії. Комунікація як процес обміну осмисленими повідомленнями в знаковій формі – необхідний елемент соціального буття людини. У XXI ст. Інтернет перетворився не тільки у засіб передачі інформації, ві стало напрочуд важливим соціальним інститутом.
Визначальний момент у розвитку ЗМІ ставався з появою Інтернету, який завдяки своїм функціональним характеристикам є невід'ємним від інформаційного суспільства. Тому усі ЗМІ, які функціонували до появи Інтернету, сьогодні становлять коло традиційних ЗМІ, що у своїй скарбниці мають друковану пресу та втрачаюче попуярність радіо і телебачення. Поява Інтернету ознаменувала новий етап розвитку медійного середовища, який полягає у поєднанні різних ЗМІ в одному середовищі (Інтернеті).
Інтернет як комунікативний засіб доступний майже будь-кому. Він впевнено ввійшов у повсякденні соціальні практики мільйонів людей. Наразі перегляд програм в житті сучасної людини посіло одне з основних місць серед головних форм комунікації. Зміни в комунікативній діяльності викликали низку трансформацій у трансляції соціального досвіду, та Інтернет як соціальний інститут почало помітно впливати на результат соціалізації особистості. Сачасні технології мають можливість впливати на зміст культурних і соціальних систем, беручи участь у створенні і трансляції певного ряду соціальних ролей, норм поведінки і цінностей. Інформація, яку подають сучасні технології, у вигляді життєвих історій містить певні соціальні моделі поведінки, соціальні ролі, картини світу. Екранні образи здатні активно впливати на об’єкт соціалізації.
Завдяки емоційній привабливості медіа образів та історій відбувається посилений вплив на свідомість індивіда і відтак сприяє формуванню певних соціальних якостей й зразків поведінки. Можна вважати, що сучасні масс-медіа визначають духовний клімат суспільства, є частиною його духовної культури. Усвідомлюючи те місце, яке комп'ютерні технології посідають у житті сучасної дитини, можна без перебільшення стверджувати, що за рівнем свого впливу на духовний розвиток особистості, воно випередило інші засоби масової інформації [1].
Отже, сучасну людину можна назвати „полезалежною” в розумінні її прив’язаності до медіасвіту, це насамперед стосується молодого покоління. Ситуація суспільної нестабільності, кризові процеси, які охоплюють як сферу матеріального, так і духовного, задають багатовекторність життєвих орієнтирів молоді, що загострює проблему визначення ціннісного підґрунтя життєздійснення. Найбільш чітко ця проблема окреслюється у підлітковому та юнацькому віці, оскільки саме ці вікові періоди є сензитивними щодо життєвого самовизначення особистості. Саме тому дослідження інформаційних можливостей сучасних ЗМІ в плані впливу на молодь є вельми актуальними передусім з практичної точки зору.
Системний аналіз наукової літератури доводить, що сьогодні триває новий етап розширення та зміцнення позицій засобів масової інформації і, перш за все, соціальних медіа. І це стає об’єктом пильної уваги науковців психолого-педагогічного напрямку (О. Квашук, Л. Масол, О. Невмержицька, Д. Попова, С. Шандрук), філологів (М. Андрющенко, Л. Городенко, К. Кошак, І. Пенчук, Н. Темех), політологів (В. Зінчук, А. Костирєв), культурологів (Є. Субота, Ю. Усенко). Останні розглядають роль і місце соціальних медіа у формуванні культури та духовності особистості.
Соціальні медіа від певного часу стали популярною масовою енциклопедією культурного життя. Так чи інакше воно перетворилося на могутній соціальний інститут, що має величезний вплив на духовне вдосконалення аудиторії. Соціальні медіа беруть активну участь у формуванні та розвитку особистості. Широко відомі основні їх функції, серед яких:
- комунікативна (функція спілкування);
- ідеологічна, пов’язана з прагненням впливу на світоглядні основи та ціннісні орієнтації молодої аудиторії на їх свідомість, ідеали, мотивацію поведінки тощо;
- культурно-освітня (трансляція у суспільстві культурних цінностей, виховання на зразках загальнолюдської культури, а відтак, сприяння індивідуальному розвитку);
- рекламно-довідкова, спрямована на задоволення практично утилітарних потреб особистості;
- рекреативна, пов’язана зі світом розваг, зняття напруження, отримання задоволення [2].
Натомість вплив соціальних медіа на культуру загалом і духовне становлення особистості, зокрема, неоднозначне. Цей засіб масової інформації працює на багатомільйонну аудиторію й намагається бути цікавим кожному. Відтак маємо трансляцію нескладних форм (соціальні мережі), які досить часто є зразками втрати часу та реальності, що, безсумнівно, шкодить культурі. Але ж є й інший бік. Велике значення для зростання й демократизації культури має той факт, що мешканці навіть найвіддаленіших районів мають можливість зустрітися дізнатися про політичних та громадських діячів, науковців, митців, побачити шедеври театрального і кіномистецтва, відвідати відомі музеї світу. Отже, соціальні медіа і формують культуру суспільства, і пристосовуються до його попитів, тобто є своєрідним індикатором рівня культури, що домінує в тому чи іншому суспільстві.
Засоби масової інформації, зокрема соціальні медіа, хоча й відносяться до мезафакторів розвитку особистості, є потужним інструментом впливу на формування її культури і духовний розвиток. На соціальні мадіа покладається важлива роль у донесенні до широких мас, перш за все, позитивної культури, її цінностей і пріоритетів. Слід пам’ятати, що, якщо існує духовний розвиток, то за природним законом є й зворотний процес – духовна деградація. Отже, слід підвищити вимоги до діяльності ЗМІ, запроваджувати заходи щодо попередження їхнього негативного впливу, натомість сприяти ефективному використанню ЗМІ для утвердження духовних загальнолюдських цінностей.
Розвиток засобів масової інформації крокував завжди поряд, та навіть залежав від розвитку технологій, а саме розробка друкарського станка та розвиток масової преси, винахід радіохвиль, розробка електронних пристроїв (радіопередавач, телевізор, мобільні пристрої) тощо. [1]. Так нові ЗМІ поступово з‘являлися на медійній арені, але не замінювали своїх попередників, а доповнювали їх, охоплюючи різноманітні інформаційні ніші.
Необхідно визначити місце групи Інтернет-ЗМІ у групі інших Інтернет-ресурсів, через практичну відсутність державного регулювання ЗМІ в мережі Інтернет в Україні, де поняття про Інтернет-ЗМІ досі законодавчо не оформлено [2, 3].
Класична загальна класифікація Інтернет-ЗМІ полягає у їх подділі на Інтернет-версії офлайнових ЗМІ та суто Інтернет-ЗМІ [4]. Мережеві медіа цих двох типів мають спільні виняткові характеристики, що відрізняють їх від традиційних. Їх основні чотири характеристики
мультимедійність (застосування графічної, вербальної, звукової, фото, відео, анімаційної знакових систем);
гіпертекстуальність (відтворення багатолінійного тексту);
оперативність інформації;
інтерактивність (інформаційна участь, діалог автора із споживачем інформації) [2, 5].
Історія появи соціальних медіа сягає близько десятиріччя тому та вважалася блогосферою, однак нині це поняття включає в себе, окрім блогів, соціальні мережі, Інтернет-форуми, проект вікіпедії, підкасти та відео [7].
На разі соціальних медіа має безліч визначень. Деякі прирівнюють їх із соціальними мережами, наприклад Оксфордський словник визначає соціальні медіа як вебсайти та додатки, які використовуються для соціальних зв‘язків (social networking). А «The Social Media Guide website» протрактував соціальні медіа у 50 різних дефініцій.
Найповніше та найбільш відповне визначання дали Андреас Каплан та Майкл Хенлайн: «Соціальні медіа – це група Інтернет-додатків, які побудовані на ідеологічних та технологічних засадах другого вебу та дозволяють користувачам створювати контент та обмінюватись ним [8]. Cоціальні медіа «використовують інформаційні технології для перетворення комунікації в інтерактивний діалог…» [9] та через свій стрімкий розвиток і зміну моделі взаємодії ЗМІ з аудиторією (а особливо представленні нового типу контенту – непрофесійного або любительського – що, у свою чергу, піднімає питання достовірності інформації, дотримання журналістських стандартів тощо), а також перетворення у мережеву площадку для комунікації представляють інтерес для багатьох дослідників у різних сферах.
Багато дослідників звернули увагу на феномен соціальні медіа, але їх кількість досі зростає, причиною чого є стрімкий розвиток Інтернет простору та журналістських підходів до визначення цього терміну. Вчені, які займалися даною проблематикою – це Кузнецова О., Глейзер Марк, Сергєєв Є., Мюллер К., Градюшко А., Калмиков О., Нік Ньюман, Лавренчук А.Е., Горошко О.І., та це далеко не всі.
Загалом вивченням соціальні медіа в цілому, а також їх складових окремо (блоги, соціальні мережі) займаються компанії маркетингових досліджень та центри соціологічних досліджень, які підіймають різні аспекти цього феномену.
М. Морріс у статті "Інтернет як мас-медіа" зазначає про можливість поділу інтернет-аудиторії на чотири сторони: асинхронна комунікація "один на один" (через електронну пошта), асинхронна комунікація "багато з багатьма" (Usenet, це групи новин, електронні дошки оголошень та поштові реєстри), синхронна комунікація "один на один", "один з кількома" або "один з багатьма", яка може бути організована стосовно спільної теми для обговорення, теми у чаті чи рольової гри, і асинхронна комунікація, яка, зазвичай, характеризується необхідністю пошуку одержувачем доступу до сайтів, щоб отримати інформацію. Така комунікація має характер "багато з одним", "один з одним" або "один з багатьма" (веб-сайти, пошукові сайти, FTP сайти і т.п.). Беручи до уваги темпи розвитку Інтернету, можна сказати, що сьогодні роль користувача характерно змінилася. Тепер кожен може стати не лише автором, а й співавтором та активним співрозмовником в Мережі
Необхідно ззазначити, що більшість блогерів (сюди віднесемо і відеоблогерів) не є професійними журналістими, але користувачами Інтернету різних фахів, які користуються свободою вираження власної думки [10], а соціальні мережі є основним каналом опосередкованого спілкування [11], що, в свою чергу, актуалізує проблему віднесення соціальних медіа до ЗМІ [10, 12].
Соціальні мережі можна розглядати як ЗМІ нового типу, що відрізняються тим, що їх основний продукт та їх основне завданням є створення комунікативних структур, тобто груп користувачів, об'єднаних якоюсь загальною ознакою [12]. Але соціальні мережі не є ЗМІ через їх низьку якість та достовірність інформації.
Варванін В. наголошує на браку об‘єктивності та достовірності. В свою чергу Ніколас Карр на ці недоліки також вказує. Але Платов має зовсім іншу думку і називає соціальні мережі ЗМІ нового покоління. Окрім цього його підримують Олексій Чуйкін та Тетяна Нестерова [13].
Але необхідно нагадати про те, що соціальні мережі створювались як технологія міжособистісних комунікацій, для зав‘язування дружніх відносин, підтримки стосунків. Проте нині їх роль набрала обертів, в результаті чого соціальні мережі зачепили усі сфери людського життя, стали площадкою ділових відносин [15].
Соціальні мережі забезпечують дві сторони взаємодії – міжособистісну та масову, так як сторінкам соціальних мережах, які намагаються стати ЗМІ, необхідно мати більш ніж тисячну аудиторію. Це стосується і блогів, які можуть мати багатотисячну аудиторію [10].
Проблемні питання, які підіймають дослідники - це роль соціальних медіа у формуванні громадянського суспільства, яка проявляється через проникнення соціальних медіа у громадську сферу, забезпечення умов реалізації права свободи слова та мобілізацію громадської спільноти [16]. Також дослідники аналізують функціональні характеристики соціальних медіа, які ґрунтуються на технологіях другого вебу – мультимедійність (яка притаманна всім Інтернет-ЗМІ), обмін інформацією та головне, її створення [8]; використання соціальних медіа в освіті тощо.
Дослідження функціонування соціальних медіа в Україні проводяться компаніями та центрами: Factum Group, GFK, TNS, Gemius – компанії з маркетингових досліджень; Yandex – Інтернет-компанія, Universal McCann – медіа-компанія, Facebook, Livejournal – представники блогсервісів та соціальних мереж, Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва – громадська організація.
Для визначення хронологічних рамок, в яких актуалізувалось поняття «соціальні медіа», необхідно позначити ключові дати в історії їх розвитку:
1990-і рр. - панування культури статичних веб-сторінок. Поява форумів, де користувачі могли створювати свої теми і відповідати на теми інших користувачів.
Середина 1990-х рр. - поява перших блогів. Виникнення блогів Йохай Бенклер пов'язує з появою програмного забезпечення, що дозволяє змінювати веб-сторінки за допомогою простого і доступного інтерфейсу: «Технічно блоги є частиною більш широкої категорії інновацій, які зробили Мережа« придатною для письма »( 'writable' Web)» 1998 - запуск сервісу онлайн-щоденників (блогів) Open Diary, який ввів можливість коментування записів (постів), а також представляв собою ранню форму онлайнової соціальної мережі.
1999 - підстава блог-сервісу LiveJournal.
2001 - запуск багатомовного довідкового ресурсу Wikipedia, який дозволяє користувачам писати і редагувати статті.
2003 - запуск онлайнової соціальної мережі MySpace, на якій представлена можливість створення співтовариств по інтересах, персональних профілів, ведення блогів, розміщення фото-, відео- і музичного контенту.
2004 - заснування онлайнової соціальної мережі Facebook. На даний момент налічує більше 400 млн користувачів по всьому світу [Facebook, 2010].
2005 - запуск відеохостингу YouTube, що дозволяло користувачам завантажувати і дивитися відео безпосередньо зі свого сайту або вставляти відео безпосередньо в тіло веб-сторінки.
2006 - підстава сервісу мікроблогінгу Twitter. Його відмінною рисою є обмеження розміру записи 140 символами - формат, який зробив його популярним серед користувачів і зручним для моніторингу та аналізу.
Соціальні медіа з’явилися приблизно десятиріччя тому та ототожнювались виключно з блогосферою, проте сьогодні це поняття включає в себе, окрім блогів, соціальні мережі, Інтернет-форуми, проект вікіпедії, підкасти, відеохостінги тощо [29]. В центрі нашої уваги знаходиться така риса соціальних медіа, як «інформаційна участь», яка вміщує в себе рівні участі у виробництві та споживанні інформації від суто споживання до виробництва інформації [20], що сприяє актуалізації громадянської журналістики та поширенню джерел інформації з контентом, що формують не професійні журналісти у складі медійних організацій, а окремі індивіди, які можуть бути як професійними журналістами, що представляють власні авторські проекти, так і любителями, які не мають професійної журналістської підготовки. Соціальні медіа нівелюють таку рису ЗМІ, як наявність організацій та установ, у межах яких відбувається інституційна взаємодія. Окрім того, на даний момент в нашій країні відсутнє правове регулювання діяльності електронних ЗМІ. Поняття Інтернет-ЗМІ не прописано і не оформлено законодавчо, а реєстрація онлайнових ЗМІ відбувається на розсуд власника ЗМІ. Отже в таких ЗМІ на перший план виходить не організація в структурі соціального інституту ЗМІ, а особистість, із своєю суб’єктивною оцінкою реальності, яка часто не піддається цензурі. Таким чином, при розгляді довіри до соціальних медіа має сенс звертання до мікрорівня, а саме – до вивчення особистісної довіри, яка в даному контексті носить односторонній характер (довіра читача до автора, яка зростає з розвитком соціальних медіа та поширенням різноанітного контенту).