5-6 тижнів і 17—22 тижнів проводять відбір півників за живою масою, розвитком гребеня і сережок. Під час другого відбору оцінку проводять за екстер'єром і якістю сперми.
У деяких господарствах півників утримують разом з курочками, у 6-тижневому віці проводять відбір за живою масою і розвитком вторинних статевих ознак (гребінь і сережки), і саджають окремо. При клітковому утриманні півнів часто спостерігається травмування гребеня, тому запропоновано після відбору і оцінки півників у 5-6-тижневому віці проводити обрізання частини гребеня.
Для профілактики канібалізму (роздзьобування) і зменшення розсипання кормів курочкам у віці 6-10-ти діб ( 'коричневі" кроси) або 7-ми—10-ти тижнів ("білі" кроси) проводять часткове обрізання дзьоба - дебікування, застосовуючи спеціальні апарати. Бригада з проведення дебікування має бути висококваліфікованою і проводити роботу під контролем лікаря ветеринарної медицини.
Головна мета організації годівлі ремонтного молодняку полягає в тому, щоб забезпечити вирощування кондиційних молодок, здатних до високої несучості протягом продуктивного періоду і одержання в майбутньому від них якісної продукції.
Основним кормом при вирощуванні курчат є комбікорм, у складі якого повинна бути необхідна кількість протеїну, збалансованого
за основними амінокислотами, вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів; при необхідності в комбікорм вводять певні препарати для
профілактики захворювань молодняку. Такі комбікорми (гранульовані,
у вигляді крупки чи пластівців, або розсипчасті) згодовують у сухому
вигляді. За рецептом комбікорм має відповідати фазі розвитку і годівлі
молодняку.
Після розміщення курчат під брудером чи в клітках їм відразу згодовують комбікорм, краще у вигляді крупки, з розміром частинок 1-2 мм. У перші дні вирощування курчат годують комбікормом, який насипають на твердий папір, 6-8 разів на день. Після 4-5-добового віку комбікорм згодовують із годівниць досхочу і забезпечують постійно водою з напувалок.
При годівлі сухим комбікормом курчатам до 2-тижневого віку його роздають 5-6 разів на добу, з 2- до 4-тижневого віку - 3-4 рази на добу, а з 4-тижневого віку і до кінця періоду вирощування - 2 рази, при цьому обов'язковим є контроль за точністю дозування і рівномірність розподілу корму впродовж фронту годівлі. Корм і вода мають бути постійно в годівницях і напувалках. Пташниця постійно контролює наявність кормів у годівницях, води в напувалках, щоденно оглядає поголів'я, вибраковує хворих, видаляє загиблих, слідкує, щоб курчата не випадали з кліток. Підтримування чистоти у приміщеннях, а також чистоти напувалок і годівниць забезпечуватиме успішне вирощування ремонтного молодняку.[3]
2.5 Корми,годівля та напування різних вікових груп курей
Корми, які використовують у птахівництві, умовно поділяють на вуглеводисті (енергетичні), білкові, вітамінні, жири та мінеральні добавки. Вуглеводисті корми - це зернові злакові, соковиті (картопля, буряки, топінамбур та ін.), відходи виробництва (висівки, меляса тощо), що містять крохмаль та цукор. Зернові злакові становлять 55-80 % раціону птиці. Високопродуктивній птиці та молодняку до 8-тижневого віку згодовують лише високо- та середньонатурне зерно, яке за стандартом належить до категорії доброякісного. Білкові корми поділяють на тваринні (рибне, м'ясо-кісткове, пір'яне борошно, борошно з криля, сухі молочні відвійки та ін.) і рослинні (зернобобові, макуха, шроти, протеїновий концентрат із соку рослин та умовно дріжджі). Вони містять понад 20 % сирого загального протеїну. Цінність кормів тваринного походження полягає в тому, що вони багаті на повноцінний білок, мінеральні речовини та вітаміни групи В. їх додають до комбікормів з метою збалансування амінокислотного живлення птиці. Для запобігання окисленню жиру, який міститься у м'ясо-кістковому та м'ясному борошні, його обробляють сантохіном або іншими антиокислювачами. Рибне борошно виробляють з нехарчової риби, ракоподібних, а також з відходів переробки харчової риби, крабів, креветок з додаванням або без нього антиокислювача відповідно до вимог стандарту. Зернобобових культур згодовують птиці у розмеленому вигляді, якщо воно відповідає вимогам стандарту. Використовують також трав'яне борошно, енергетична цінність 1 кг якого досягає 5-8 МДж. У 1 кг борошна з люцерни міститься 22 % протеїну, до 18 - клітковини, 1,2-1,5 - кальцію, 0,2-0,3 %- фосфору та 130-180 мг каротину. Частка трав'яного борошна в комбікормах може становити від 1 до 10 % залежно від виду та віку птиці.
Високий рівень енергії в раціонах птиці неможливо забезпечити лише за рахунок зернових кормів. Тому в раціони вводять 1-6 % суміш кормових жирів, які містять необхідні для птиці незамінні жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, арахідонову). Ненасичені кислоти краще засвоюються і поліпшують всмоктування замінних жирних кислот (пальмітинової, стеаринової та ін.), У результаті чого підвищується енергетична цінність раціону. Яловичий жир птиця засвоює на 67 %, свинячий - на 77, соєву олію - на 95 %. їй краще давати рослинні жири або суміш рослинних та тваринних жирів у співвідношенні 1:1. Жири мають бути стабілізованими (120-150 г сантохіну на 1 т жиру) і рівномірно змішаними з усім кормом. Для годівлі птиці слід застосовувати свіжі жири. При низькій їх якості погіршується використання поживних речовин раціону, виникає захворювання птиці на кормову енцефаломаляцію. У раціон племінної птиці та молодняку до 8-тижневого віку треба вводити жири тільки першого сорту. Основна потреба птиці в протеїні задовольняється за рахунок макухи і шротів, які одержують при виробництві олії з насіння олійних культур (соняшник, соя, льон, ріпак, арахіс, суріпиця, кунжут, сафлора, коноплі та бавовник). У птахівництві досить поширене використання зелених кормів та комбінованих силосів. Свіжу траву, яка містить не тільки каротин, а й вітаміни групи В, вітамін Е, добре поїдають молодняк та доросла птиця усіх видів. При цьому поліпшується апетит, підвищується використання ними поживних речовин раціону. Траву згодовують подрібненою окремо або в суміші з комбікормом.
Годівля курок-несучок. Нормовану годівлю яєчних курей здійснюють з урахуванням виробничого призначення (одержання інкубаційних або харчових яєць), за вмістом енергії, основних поживних речовин (протеїн, амінокислоти і мінеральні речовини). Раціони курей батьківського стада практично не відрізняються від раціонів курей промислового стада. Проте для курей батьківського стада комбікорми складаються із найбільш свіжих і доброякісних компонентів, без ознак плісняви. Особливо це стосується кукурудзи, якість якої знижується прямо пропорційно строку зберігання. Негативний вплив кукурудзи, яка довго зберігалася, можна частково усунути застосуванням сантохіну (150—200 г/т комбікорму). З цієї ж причини обмежується введення в раціон племінної птиці кормових жирів низької якості з кислотним числом понад 10. Частка протеїну тваринного походження має становити 20-25 % загальної його кількості в раціоні, оскільки при вищому рівні знижуються інкубаційні якості яєць. Недостатню кількість амінокислот компенсують додаванням у комбікорми синтетичних добавок. Для забезпечення племінних курей кальцієм їм дають черепашку, крейду, вапняк; фосфором - кормові фосфати, кісткове борошно; натрієм-кухонну сіль. Не можна вводити до складу раціону одну крейду, оскільки при цьому знижуються споживання корму і продуктивність птиці.
Дослідженнями встановлено, що 50-57 % загальної кількості кальцію у раціоні доцільно згодовувати у другій половині дня (з 14-15 год.), що збігається з фазою утворення шкаралупи яєць і сприяє підвищенню її якості. У вранішню годівлю доцільно давати вапняки, а в другу-черепашку, яка затримується у травному каналі на більш тривалий час. У раціоні яєчних курок-несучок співвідношення кальцію і фосфору має становити 3-5:1. Рівень загального фосфору не повинен перевищувати 0,8 % маси комбікорму. Рівень натрію слід підтримувати у межах 0,3-0,4 %, а в разі його нестачі - давати кухонну сіль тонкого помелу. Мікроелементи вводять у комбікорми у складі преміксу. Раціон племінної птиці відрізняється від раціону курей промислового стада тим, що в ньому порівняно високий вміст (6-8 %) високоякісного трав'яного борошна, яке багате на вітаміни. Останні позитивно впливають на виводимість, життєздатність і ріст курчат, продуктивність дорослої птиці.
Повноцінність годівлі племінних курей у певні вікові періоди контролюють за такими зоотехнічними показниками: жива маса, інтенсивність несучості, фактичне споживання кормів на одну голову за добу, відповідність їх стандарту для даної лінії, кросу. Вітамінну забезпеченість визначають за вмістом вітамінів у яйці: у високоякісних інкубаційних яйцях у 1 г жовтка має бути не менше 6-8 мкг вітаміну А, 18—20 мкг каротиноїдів, а в 1 г білка 4 мкг вітаміну В,. Порушення живлення племінних курей можна виявити лише після інкубації партії яєць і вивчення патолого-анатомічних змін ембріонів, що припинили розвиток. Для них характерне відставання у рості, викривлення кінцівок, набряки шкіри і недорозвинене ("кучеряве") пір'я, відкладення солей у нирках та інші ознаки порушення обміну речовин.
Від рівня і повноцінності годівлі курей батьківського стада залежать виводимість і якість добового молодняку. Так, при повноцінній годівлі несучок виводимість курчат досягає 95-97 % і більше, а їхня збереженість за перші десять днів життя — 97—99 %, при неповноцінній - 85-90 %. Якщо в раціоні не вистачає вітамінів, високопродуктивна птиця, маючи високу інтенсивність несучості, не може відкласти необхідну кількість поживних речовин у яйці. У таких випадках найбільш біологічно повноцінними будуть яйця від низькопродуктивної птиці. Тому в процесі інкубації яєць та в постембріональний період найбільші втрати ембріонів і молодняку за інших рівних умов спостерігаються у високопродуктивної птиці. Отже, в господарствах із замкнутим циклом виробництва відсутність належного контролю за рівнем та якістю годівлі племінних курей неминуче призводить до погіршення не лише племінних якостей батьківського стада курей, а й продуктивності птиці промислового стада. Запліднюваність яєць та життєздатність молодняку залежать також від стану відтворної функції півнів. Встановлено, що у них порівняно з курками інтенсивніше відбувається білковий та енергетичний обмін, більша потреба у вітамінах та менша в кальції. Півнів, яких використовують для штучного осіменіння, утримують окремо в клітках і згодовують їм спеціальний комбікорм. При спільному утриманні курок і півнів годівниці обладнують обмежувальними перетинками. Це запобігає поїданню півнями корму з годівниць для курок. У годівниці для півнів з обмежувальними бортиками (довжина 50 см, ширина й висота 10 см) щодня засипають комбікорм або суміш зерна кукурудзи і пшениці, збагачену вітамінами А, Е (50-60 г), рибне борошно (5-7 г) та дріжджі (2-5 г). Ці годівниці підвішують із розрахунку одна на 10-15 голів на висоті 55-65 см від підлоги, щоб корм могли поїдати лише півні.
Курей промислового стада утримують у кліткових батареях, що дає змогу підвищити їхню несучість та знизити витрати корму на виробництво яєць на 10-15 % порівняно з утриманням на підлозі. У зв'язку з цим сучасні рекомендації щодо годівлі яєчних курей промислового стада складені з урахуванням змін потреби птиці в поживних речовинах залежно від рівня її продуктивності.
У системі нормування поживних речовин із розрахунку на 100 г сухого корму і годівлі досхочу передбачається визначення не фактичної потреби птиці в поживних речовинах, а лише можливість її забезпечення. Тому застосовують фазову годівлю дорослих курок-несучок. На відміну від системи нормованої годівлі, коли орієнтуються на раціони сталої поживності протягом усього продуктивного періоду, при фазовій годівлі (і за вільного доступу до корму) враховують вік птиці та зміну її продуктивності.
Молодки починають нести яйця у віці 110-120 днів, а їхній ріст триває до 300-360 днів, тому віковий період 150-300 днів визначили як першу фазу годівлі. Враховуючи швидке збільшення несучості і живої маси птиці в цю фазу, її годують так, щоб забезпечити потреби в поживних речовинах на утворення яйця, приріст живої маси та нормальне функціонування всіх фізіологічних процесів. Раціони курей промислового стада у першу фазу годівлі мають високий вміст поживних речовин: 17-17,5 г сирого протеїну, 3,1-3,3 г кальцію і 0,8 г фосфору та 1,13-1,15 МДж обмінної енергії в 100 г корму. У віці 300 днів у птиці стабілізується жива маса. З цього віку починається друга фаза, яка триває від 301 до 420 днів і закінчується, коли спостерігається незначне, але стійке зниження продуктивності на попередньому раціоні. Основною причиною цього є не недостатність поживних речовин, а обмежений, генетично зумовлений потенціал рівня та тривалості несучості. У раціонах другої фази, на відміну від першої, має бути менше поживних речовин: 15-16 г сирого протеїну, 3,0-3,3 г кальцію і 0,8 г фосфору та1,11-1,13 МДж обмінної енергії у 100 г суміші. До 420^50-го дня життя у курей настають зміни у рівні й напрямі окислювальних процесів в організмі, зважаючи на які надлишок поживних речовин у раціоні викликає збільшення живої маси птиці за рахунок відкладення внутрішнього та підшкірного жиру. Тому в третій фазі передбачено подальше зниження кількості протеїну та інших поживних речовин у раціоні до оптимального рівня. Це запобігає ожирінню несучок та стримує надмірне збільшення маси яєць у кінці продуктивного періоду. У раціонах третьої фази продуктивності (вік 421-510 днів) має бути 14-15 г сирого протеїну, 1,05-1,09 МДж обмінної енергії, 3,0—3,1 г кальцію і 0,8 г фосфору в 100 г корму .
Контрольована годівля дає змогу максимально наблизити рівень споживання корму до потреби курей в енергії і поживних речовинах на підтримання життєдіяльності та утворення продукції. Встановлено, що порівняно із дійсною, фізіологічно зумовленою потребою в кормах на підтримання життя та утворення продукції курки-несучки здатні з'їдати їх у середньому на 7-10 % більше, що призводить до зниження ефективності використання поживних речовин. Тому кількість корму при обмеженій годівлі курок-несучок зменшують на 7-10 % порівняно з вільним його споживанням. За несприятливих умов утримання (різкі коливання температури повітря, висока щільність посадки, вакцинація або захворювання птиці) обмежена годівля неефективна. Зазначені фактори самі по собі знижують апетит птиці, а отже, споживання корму.
Годівля ремонтного молодняку. Продуктивність дорослих курей залежить передусім від якості молодняку. Добових курчат оцінюють через 12-18 год. після виведення за такими ознаками: жива маса, рухливість, розмір живота та залишкового жовтка, стан пуху і пір'я на крилах, стан кінцівок, дзьобу, очей, пуповини, клоаки. За екстер'єрними ознаками курчат поділяють на кондиційних та придатних до вирощування. Останніх також поділяють на дві групи. До першої належать курчата з доброю рухливістю, реакцією на звук (постукування), м'яким животом, рожевою чистою клоакою, добре пігментованим блискучим пухом, міцними кінцівками і дзьобом, ясними блискучими очима. Жива маса курчат не нижче 34—35 г. Кондиційні курчата другої групи менш активні та рухливі. До них належать "непросиджені", пізно вилуплені курчата.
При доброму стані курчат застосовують високопоживні раціони із вмістом 20-21 % сирого протеїну та 1,17-1,24 МДж обмінної енергії на 100 г корму. У разі низького рівня виведення курчат спостерігаються неоднорідність екстер'єру та живої маси молодняку: у стаді є слабкі та сильні особини, які з різною активністю споживають корм. Тому, щоб уникнути підвищення відходу курчат слабких партій, на практиці застосовують так звані ощадливі дієти з низьким рівнем протеїну (13-14 %), білкова частина яких складається з молочних продуктів — сухих відвійок, свіжого сиру, кислого молока. Ощадливий раціон використовують протягом одного-двох тижнів. Потім курчат переводять на раціон, який містить 20-21 % сирого протеїну. У перші чотири дні життя для курчат складають спеціальний "нульовий" раціон, до якого входять корми з найбільшою кількістю легкорозчинних та легкоперетравних поживних речовин. У нього не вводять добавки мінеральних речовин - крейди, черепашки, кісткового борошна. Зокрема, "нульовий раціон" може мати такий склад, %: 1) кукурудза - 50, пшениця - 14, ячмінна (вівсяна) крупа -10, шрот соєвий - 14, відвійки сухі - 12; 2) кукурудза - 40, пшениця - 40, шрот соєвий - 10-15, відвійки сухі - 5-10. Компоненти "нульового раціону" мають бути розмелені до розміру часток 1-2 мм. Добовим курчатам можна також згодовувати комбікорм, призначений для птиці віком 5-30 днів. При цьому перевагу віддають комбікорму у вигляді крихти (гранул) з розміром часток 1-2 мм, який курчата споживають краще, ніж розсипний. Надалі рекомендується використовувати двоперіодну зміну складу раціону. Рекомендована поживність кормосумішей (з розрахунку на 100 г) 1,08 МДж, 14 % протеїну, сирої клітковини, кальцію, фосфору, натрію - відповідно, 7,0; 1,2; 0,7; 0,3 % (табл.).
Таблиця 4
Норми вмісту обмінної енергії та поживних речовин у комбікормах для молодняку яєчного напряму продуктивності, %
| Показник | Вік, тижнів | ||
| 1 – 8 1-8 | 9-18 | 19-21 | |
| Обмінна енергія, МДж | 1,21 | 1,08 | 1,10 |
| Сирий протеїн | 20,0 | 14,0 | 16,0 |
| Сира клітковина | 5,00 | 7,00 | 5,50 |
| Кальцій | 1,10 | 1,20 | 2,00 |
| Фосфор | 0,80 | 0,70 | 0,70 |
| Натрій | 0,30 | 0,30 | 0,30 |
| Лізин | 1,00 | 0,70 | 0,80 |
| Метіонін | 0,45 | 0,32 | 0,36 |
| Метіонін + цистин | 0,75 | 0,53 | 0,60 |
| Триптофан | 0,20 | 0,14 | 0,16 |
| Треонін | 0,70 | 0,49 | 0,56 |
Для того, щоб птиця не переїдала, доцільно давати їй корм у розсипному вигляді. Щоб не допустити передчасного статевого дозрівання та забезпечити нормальний ріст ремонтних курок віком 9-10 і до 20-21 тижнів, залежно від їх стану застосовують програму обмеженої годівлі. Як показує досвід, позитивні результати дає кількісне обмеження в кормі (до 20 % від споживання досхочу) або пропускання одного-двох кормових днів на тиждень. При обмеженій годівлі важливо забезпечити одночасний доступ молодняку до корму. Фронт годівлі при застосуванні комбікормів - не менше 3,5 см на одну голову, при комбінованому типі годівлі - 5 см, фронт напування - 3 см.
Ефективність застосовуваних норм та режимів годівлі контролюють зважуванням курчат методом випадкового відбору у визначені вікові періоди (1, ЗО, 60, 90, 120 днів) та порівнянням фактичної живої маси зі стандартом для даної лінії чи кросу.
Критичним у вирощуванні ремонтного молодняку курей є початок продуктивного періоду. Орієнтовно за 2-3 тижні до початку яйцекладки відбуваються суттєві зміни в морфології органів яйцеутворення та в обміні речовин молодих курок. Зокрема, з початком статевого дозрівання в них змінюється характер дії ендокринної системи та посилюється інтенсивність мінерального обміну й депонування кальцію скелета. Норма кальцію для ремонтного молодняку яєчних кросів у віці 17-21 тиждень становить 2 %.
Повноцінність годівлі курчат та ремонтного молодняку контролюють за динамікою живої маси. У разі відхилення показників живої маси молодняку в бік зменшення або збільшення змінюють режим його годівлі.
У випадку появи розкльову протягом трьох днів підряд молодняку випоюють підсолену воду (3 г кухонної солі на 1 л води). Позитивні результати дає також згодовування лимонної кислоти (0,03 – 0,052 г на одну голову).
Канібалізму молодок можна запобігти, згодовуючи їм вівсяну дерть.[6]
2.6 Розпорядок роботи та виробничі обов`язки операторів по обслуговування птиці
Обов`язки оператора інкубаторно – птахівничої станції:
Виконує роботи з інкубації яєць сільськогосподарської птиці;
Виведення і збереження повноцінних курчат;
Забезпечує виконання завдань із закладання яєць (контролює отримання, сортування, та закладання інкубаційних яєць;
Безперебійну роботу інкубаторів та вентиляційних систем;
Здійснює контроль за технічно правильною експлуатацією устаткування, механізмів та інших засобів;
Перевіряє своєчасність початку і кінця роботи;
Вживає оперативних заходів щодо запобігання та усунення відхилення від заданих режимів роботи та технологічних процесів, які зашкоджують нормальній роботі цеху інкубації;
Разом з лікарем ветеринарної медицини проводить розтин відходів інкубації з метою контролю за життєдіяльністю ембріонів;
Бере участь в прийманні устаткування, механізмів, приміщень, які здаються в експлуатацію після монтажу або капітального ремонту;
Надає керівництву інформацію про хід виконання планів, завдань, наказів, розпоряджень;
Дотримує правил виробничої і трудової дисципліни, правил і норм з охорони праці, виробничої санітарії та ветеринарно-санітарних норм і правил.[9]
Таблиця 5
Розпорядок роботи для оператора по догляду за птицею
| Найменування робіт | Час, хв | |
| Початок | Кінець | |
| Для пташниці – оператора | ||
| Підготовка до роботи | 8 – 00 | 8 – 10 |
| Перевірка роботи систем напування | 8 – 10 | 8 – 25 |
| Огляд і вибраковка птиці | 8 – 25 | 8 – 45 |
| Перерив та відпочинок | 8 – 45 | 8 – 55 |
| Огляд та вибраковка птиці | 8 – 45 | 12 – 00 |
| Перерва на обід | 12 – 00 | 13 – 00 |
| Огляд і вибраковка птиці | 13 – 00 | 13 – 15 |
| Прибирання приміщень | 13 – 15 | 14 – 45 |
| Перерва на відпочинок | 14 – 45 | 14 – 55 |
| Прибирання приміщень | 14 – 55 | 16 – 25 |
| Перевірка роботи системи напування | 16 – 25 | 16 – 45 |
| Виконання разових робіт | 16 – 45 | 17 – 02 |
| Заключні роботи | 17 – 02 | 17 – 12 |
| Для оператора | ||
| Підготовка до роботи | 8 – 00 | 8 – 10 |
| Годівля птиці | 8 – 10 | 8 – 45 |
| Напування птиці | 8 – 45 | 8 – 55 |
| Видалення гною | 8 – 55 | 9 – 15 |
| Перевірка роботи транспортерів для збору яєць | 9 – 15 | 9 – 40 |
| Перерва на відпочинок | 9 – 40 | 9 – 50 |
| Технічне обслуговування обладнання | 9 – 50 | 12 – 00 |
| Перерва на обід | 12 – 00 | 13 – 00 |
| Перевірка роботи транспортерів для збору яєць | 13 – 00 | 13 – 25 |
| Годівля птиці | 13 – 25 | 13 – 35 |
| Напування птиці | 13 – 35 | 14 – 10 |
| Технічне обслуговування обладнання | 14 – 10 | 15 – 20 |
| Перерва на відпочинок | 15 – 20 | 15 – 30 |
| Видалення гною | 15 – 30 | 15 – 50 |
| Технічне обслуговування обладнання | 15 – 50 | 16 – 30 |
| Виконання разових робіт | 16 – 30 | 17 – 02 |
| Заключні роботи | 17 – 02 | 17 – 12 |
2.7 Ветеринарно – профілактичні заходи на птахопідприємствах
Спеціалізовані птахівничі господарства працюють у режимі підприємств закритого типу. Категорично забороняється вхід сторонніх осіб у виробничі зони, а також в'їзд будь-якого виду транспорту, не пов'язаного з обслуговуванням господарства.
Обслуговувальному персоналу дозволяється вхід на територію птахівничого господарства тільки через ветеринарно-санітарний пропускник, а в'їзд транспорту - через постійно діюче дезінфекційно-промивальне приміщення (дезбар'єр).
Усі інші входи у виробничі зони птахівничого господарства (ферми) повинні бути постійно закриті.
Перед входом на територію виробничої зони всі працівники зобов'язані у ветеринарно-санітарному пропускнику зняти і залишити в гардеробній (у шафі, закріпленій за кожним працівником виробничої зони) одяг, взуття і одягнути чистий спецодяг і взути спецвзуття. Кожен працівник повинен бути забезпечений не менше ніж двома комплектами спецодягу і спецвзуття (або спецодягом і спецвзуттям одноразового використання). Після закінчення роботи спецодяг зняти, одягнути свій одяг і взутися. Прання спецодягу і чистка спецвзуття повинні проводитись у спеціально виділених приміщеннях або централізовано на спеціалізованих підприємствах. Виходити в спецодязі і спецвзутті, а також виносити їх за межі птахівничої зони категорично забороняється. До і після роботи працівники господарства повинні приймати душ.
Примітка. Повторне використання одноразового одягу забороняється. Утилізація одноразового одягу повинна проводитись згідно з вимогами Закону України «Про відходи».
Відвідування птахівничого господарства сторонніми особами допускається тільки з дозволу головного лікаря ветеринарної медицини господарства. Ці особи зобов'язані пройти санітарну обробку у ветеринарно-санітарному пропускнику, одягнути спецодяг і взути спецвзуття. З цією метою в санпропускнику зберігається спеціальний резерв одягу (халатів) і взуття.
Усім особам, крім обслуговувального персоналу, що заходять на територію виробничої зони, категорично забороняється заходити у виробничі приміщення, контактувати з птицею і кормами.
Паління у цехах господарства і на території заборонено і здійснюється тільки у спеціально відведених місцях. Приймання їжі проводиться у спеціально відведених місцях (кімнатах), або в адміністративно-господарських приміщеннях обладнується їдальня (пункт харчування тощо) з дотриманням відповідних чинних будівельних і санітарних норм.
При вході в пташники, інкубаторій, забійні і кормові цехи, склади та інші приміщення для дезінфекції взуття обладнують дезінфекційні ванни (спеціально зацементовані ями) або ящики на всю ширину проходу довжиною 1,6м, які регулярно заповнюють дезінфекційними розчинами, або спеціальні дезкилими.
У кожному птахівничому приміщенні, кормоцеху, кормоскладі, зерносховищі та інших об'єктах вікна, двері, вентиляційні отвори обладнують рамами з сіткою для запобігання залітанню диких птахів, появи бродячих тварин. Необхідно також вести постійну боротьбу з мишоподібними гризунами та шкідливими комахами (згідно з діючими інструкціями та настановами).
Для запобігання занесенню збудників інфекції на територію птахофабрик (ферм) і господарств різних форм власності робітникам та службовцям цих господарств забороняється придбання птиці з Інших господарствах І на ринку для особистого користування.
Рекомендується продавати робітникам та службовцям для утримання в особистому господарстві добовий і підрощений молодняк з поголів'я птиці господарства, де вони працюють.
Комплектування батьківського стада птицею здійснюють з одного джерела - племінного птахівничого господарства (ферми), благополучного щодо заразних хвороб птиці, шляхом придбання інкубаційних яєць або добового молодняку, що вирощують у господарстві ізольовано від молодняку промислового стада.
Комплектування промислових стад здійснюють шляхом відтворення власного батьківського поголів'я.
Господарствам дозволяється комплектувати промислові стада птиці шляхом завезення підрощеного молодняку зі спеціалізованих господарств, благополучних щодо заразних хвороб птиці.
Інкубаційні яйця і птиця приймаються господарством на підставі документів, що підтверджують благополуччя господарства-постачальника щодо інфекційних хвороб птиці, з указівкою дати дослідження птиці на туберкульоз, мікоплазмоз, пулороз, лейкоз та інші, а також дати вакцинації птиці проти хвороби Ньюкасла та інших хвороб згідно зі схемами вакцинопрофілактики.
Тару для перевезення птиці, яєць і м'яса маркують трафаретом господарства. Устаткування, інвентар, спецодяг, взуття та інші предмети маркують і закріплюють за кожним цехом, пташником, залом. Передавати зазначені предмети з одного цеху (пташника, залу) до іншого забороняється. Зворотну тару, що надходить у господарство, обов'язково піддають механічному очищенню, мийці, дезінфекції і тільки після цього завозять на виробничу територію господарства.
У племінних птахівничих господарствах при пакуванні інкубаційних яєць для реалізації категорично забороняється використання тари, яка була в ужитку (картонних коробок та прокладок).
Для обслуговування птиці закріплюють постійний персонал, який обов'язково пройшов медичне обстеження і відповідну зоотехнічну і ветеринарну підготовку.
З метою створення імунної зони навколо птахогосподарств птицю всіх категорій господарств (у радіусі не менше 5 км) щеплюють проти інфекційних хвороб та проводять інші обробки відповідно до плану протиепізоотичних заходів даного господарства.
Для кожного цеху (ферми) мають бути розроблені правила внутрішнього розпорядку і вивішені календарний план ветеринарно-санітарних заходів і денний розпорядок щодо догляду за птицею.
Територію птахівничих господарств постійно підтримують у чистоті. Біля кожного приміщення (пташника) обладнують відповідні ємкості для посліду, сміття, які спеціальним транспортом, закріпленим за даною зоною, щодня відвозять у цех переробки на пудрет або в послідосховища для біотермічного знезаражування. Вивезення посліду на поля без знезаражування забороняється.
Відпрацьовані і забруднені води з пташників і ветеринарно-санітарних об'єктів знезаражують на санітарно-очисній станції.
При відсутності системи каналізації обладнують цементовані колодязі-відстійники для збору відпрацьованих вод. У цих колодязях воду хлорують і вивозять у спеціально відведене місце (відповідно до діючих ветеринарних та ветеринарно-санітарних норм).
У системі напування птиці необхідно передбачати заходи щодо недопущення потрапляння технологічної води і води з поїлок у пташиний послід, збирання і відведення до каналізації води, що підтікає з поїлок.
У приміщеннях для птиці регулярно очищають сідала, планчасті і сітчасті підлоги, гнізда, піддони, клітки та ін. Годівниці, поїлки, устаткування і механізми для приготування і роздачі кормів регулярно очищають і при потребі дезінфікують.
Перед розміщенням чергової партії птиці передбачають міжциклові профілактичні перерви:
при утриманні всіх видів дорослої птиці і ремонтного молодняку понад 9-тижневий вік на підлозі - 4 тижні,
при утриманні в клітках дорослої птиці і ремонтного молодняку понад 9-тижневий вік - 4 тижні;
при утриманні на підлозі (на підстилці, сітчастих підлогах) і клітковому вирощуванні до 9 тижнів ремонтного молодняку і молодняку на м'ясо всіх видів птиці - 3 тижні після кожного циклу;
при вирощуванні каченят до 4-тижневого віку - після кожного циклу - 2 тижні й одну додаткову перерву на рік після останнього циклу - не менше 3 тижнів;
в інкубаторії між днем остаточної дезінфекції і першим закладанням яєць після перерви - не менше 10 днів протягом року. У вивідному залі (боксі) - не менше 3 днів між черговими партіями виведеного молодняку.
Дні профілактичної перерви обчислюються з моменту відправлення останньої партії птиці з приміщення до початку нового завантаження, при цьому птахівниче приміщення повинно бути вільним після закінчення всіх дезінфекцій - не менше 5 днів.
У період профілактичної перерви (між виведенням птиці і розміщенням нової партії) приміщення з устаткуванням очищають, миють і дезінфікують. Поверхні всього дрібного інвентарю, кормових транспортерів і транспортерів для посліду мають попереджати поглинання шкідливих газів і агресивних середовищ. Вони повинні піддаватися легкому прибиранню і миттю. Електрообладнання, пульти управління, вентилятори та іншу апаратуру встановлюють так, щоб можна було періодично очищати їх від пилу, здійснювати вологу, аерозольну дезінфекцію приладів. Розташування технологічного обладнання повинне забезпечити умови для проведення ефективного механічного прибирання, очищення, миття і дезінфекції інвентарю. Стіни, двері, підлоги, перекриття і систему вентиляції ретельно очищають, миють, дезінфікують.
Витрата води на миття 1 м2 оброблюваної поверхні становить не менше 10 літрів.
Дезінфекцію проводять згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів ветмедицини щодо проведення ветеринарної дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції і дератизації.
Заповнення кожного пташника або ізольованого залу проводять тільки одновіковою партією птиці. Допускається комплектування по залах, при цьому різниця у віці птиці, що перебуває в одному приміщенні, не повинна перевищувати 5 днів. Категорично забороняється підсаджувати додатково птицю замість загиблої або вибракуваної та в інших випадках.
У кожному пташнику, інкубаторії потрібно мати промарковану тару, що легко дезінфікується, для збору відходів інкубації, загиблої і вибракуваної на забій птиці.
Загиблу птицю, відходи інкубації і вибракуване поголів'я також маркують (номер пташника, номер партії, дату закладення яєць в інкубатор) і щоденно доставляють у відділення для розтину або санітарної бійні на спеціальному транспорт!.
Розтин загиблої і ветеринарно-санітарна експертиза вимушено забитої птиці проводять у день загибелі або вимушеного забою, і результати, із зазначенням причин загибелі або забою, заносять у спеціальний журнал.
У сумнівних випадках відібраний патологічний матеріал або хвору птицю з пташника обов'язково направляють для дослідження в державну лабораторію ветеринарної медицини.
З метою дотримання особистої гігієни обслуговувальним персоналом у кожному птахівничому приміщенні необхідно мати вмивальник, аптечку і посудину з дезінфекційною рідиною, із зазначенням дати приготування.
Не дозволяється перетримувати молодняк у залах (клітках) довше строків, передбачених технологічними вимогами. У період вирощування молодняку (усіх видів птиці) не допускають його контакту з дорослою птицею.
При переведенні птиці у приміщення наступної технологічної вікової групи проводять ретельне сортування. Зоотехнічний брак направляють на забій.
При утриманні птиці на глибокій підстилці використовують тільки сухий підстилковий матеріал, який зберігають у закритих приміщеннях.
Як підстилковий матеріал використовують сфагновий торф, подрібнені стрижні качанів кукурудзи, суміш тирси і солом'яної різки, тирси із соняшниковою лузгою, дерев'яну стружку, тирсу та Ін. Категорично забороняється використовувати цвілу, мерзлу, сиру і не перевірену лабораторією підстилку.
Підстилку вкладають на попередньо очищену і продезінфіковану підлогу. Спочатку її посипають шаром вапна-пушонки з розрахунку 0,5 кг на 1 м2, після чого настилають підстилковий матеріал шаром 10 - 15 см для молодняку і 15 - 20 см для дорослої птиці. Верхній шар підстилки регулярно рихлять і в міру потреби додають свіжу.
При зміні кожної партії птиці глибоку підстилку видаляють і проводять ретельне механічне очищення, дезінфекцію, дезінсекцію і дератизацію приміщень.
Колоніальні будиночки, сідала не рідше одного разу на тиждень очищають від посліду і дезінфікують
Для збирання сміття встановлюють ящики з кришками Пташиний послід регулярно відвозять спеціальним транспортом у послідосховище (склад).
У період вирощування систематично спостерігають за фізіологічним станом молодняку, за поїданням кормів, споживанням води, контролюють поведінку кожної партії, динаміку приросту ваги, стан пір'яного покриву. У разі відхилення від фізіологічних норм з'ясовують і усувають причини, що обумовили ці відхилення. При потребі проводять відповідні лабораторні дослідження.
Для профілактики заразних хвороб (хвороби Ньюкасла та інші), крім загальних ветеринарно-санітарних заходів, проводять вакцинацію птиці згідно із затвердженими схемами, з урахуванням епізоотичного стану господарства і навколишніх населених пунктів.
Власники птиці, керівники і фахівці ветеринарної медицини птахогосподарств (незалежно від форм власності), установ ветеринарної медицини, організацій проводять заходи щодо профілактики і ліквідації заразних хвороб птиці, відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину», нормативно-правових актів Міністерства аграрної політики України, Державного департаменту ветеринарної медицини України.[10]
ІІІ. Розрахунок технологічних параметрів виробництва харчових яєць
3.1 Рух поголів`я та обсяги виробництва продукції
а)Розрахунок руху поголів`я ремонтного молодняку для одного комплектування промислового стада
| Показники | Строки пересадки, дн. | ||
| 1 - 30 | 31 - 60 | 61 - 120 | |
| Поголів`я на початок періоду, гол | 91728 | 89893,4 | 85398,7 |
| Збереження,% | 98 | 98 | 98 |
| голів | 89893,4 | 88095,5 | 83690,7 |
| Бракування,% | - | 3 | 15,3 |
| голів | - | 2696,8 | 11955,8 |
| Поголів`я на кінець періоду, гол | 89893,4 | 85398,7 | 71734,9 |
| Перевід в наступну вікову групу, гол | 89893,4 | 85398,7 | 71734,9 |
| Середньо-періодичне поголів`я, гол | 90810,7 | 87646,1 | 78566,8 |
Місткість пташника 70560 * 1,3 = 91728 гол.
3.2 Динаміка поголів`я та виробництво яєць в пташнику
| Місяці несучості | Вік птиці | Поголі`я на поч. місяця | Вибуло за місяць | Поголів`я на кінець місяця | Середнє поголів`я | Несучість шт. | Інтенсивність несучості | Валовий збір, тис шт. | ||||||
| % | голів | |||||||||||||
| | 4 – 5 | 71734,9 | 1,6 | 1174,9 | 70560 | 71147,4 | | | | |||||
| 1 | 5 – 6 | 70560 | 0.5 | 352,8 | 70207,2 | 70383,6 | 15 | 50 | 1055,7 | |||||
| 2 | 6 – 7 | 70207,2 | 1.0 | 705,6 | 69501,6 | 69854,4 | 18 | 60 | 1257,3 | |||||
| 3 | 7 – 8 | 69501,6 | 1.0 | 705,6 | 68796 | 69148,8 | 23 | 76,6 | 1590,4 | |||||
| 4 | 8 – 9 | 68796 | 1.0 | 705,6 | 68090,4 | 68443,2 | 25 | 83,3 | 1711 | |||||
| 5 | 9 – 10 | 68090,4 | 1.5. | 1058,4 | 67032 | 67561,2 | 29 | 96,6 | 1959,2 | |||||
| 6 | 10 – 11 | 67032 | 1.5. | 1058,4 | 65973,6 | 66502,8 | 28 | 93,3 | 1862 | |||||
| 7 | 11 – 12 | 65973,6 | 2.0 | 1411,2 | 64562,4 | 65268 | 28 | 93,3 | 1827,5 | |||||
| 8 | 12 - 13 | 64562,4 | 2.0 | 1411,2 | 63151,2 | 63856,8 | 26 | 86,6 | 1660,2 | |||||
| 9 | 13 – 14 | 63151,2 | 2.5. | 1764 | 61387,2 | 62269,2 | 25 | 83,3 | 1556,7 | |||||
| 10 | 14 – 15 | 61387,2 | 2.5. | 1765 | 59623,2 | 60505,2 | 23 | 76,6 | 1391,6 | |||||
| 11 | 15 – 16 | 59623,2 | 3.0 | 2116,8 | 57506,4 | 58564,8 | 20 | 66,6 | 1171,2 | |||||
| 12 | 16 – 17 | 57506,4 | 3.0 | 2116,8 | 55389,6 | 56448 | 18 | 60 | 1016 | |||||
| 13 | 17 – 18 | 55389,6 | 3.5. | 2469,6 | 52920 | 54154,8 | 16 | 53,3 | 866,4 | |||||
| 14 | 18 – 19 | 52920 | 75 | 52920 | 0 | 26460 | 15 | 50 | 396,9 | |||||
| Разом | | | 100 | | | 62037,88 | 309 | 73,5 | | |||||
Середня інтенсивність = 309(14*30)*100 = 73,5
3.3 Технологічні графіки та карти виробництва продукції
а) технологічний графік комплектування та руху курей-несучок в пташнику за 14 місяців.
| Місяці | Рух поголі`я по пташнику | Разом | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||
| Січень | ПП | 55389,6 | 59623,2 | 63151,2 | 65973,6 | 68090,4 | 312228 |
| Лютий | РМ | 52920 | 57506,4 | 61387,2 | 64562,4 | 67032 | 303408 |
| Березень | 70207,2 | ПП | 55389,6 | 59623,2 | 63151,2 | 65973,6 | 314344,8 |
| Квітень | 69854,4 | РМ | 52920 | 57506,4 | 61387,2 | 64562,4 | 306230,4 |
| Травень | 69501,6 | 70207,2 | ПП | 55389,6 | 59623,2 | 63151,2 | 317872,8 |
| Червень | 68796 | 69854,4 | РМ | 52920 | 57506,4 | 61387,2 | 310464 |
| Липень | 68090,4 | 69501,6 | 70207,2 | ПП | 55389,6 | 59623,2 | 322812 |
| Серпень | 67032 | 68796 | 69854,4 | РМ | 52920 | 57506,4 | 316108,8 |
| Вересень | 65973,6 | 68090,4 | 69501,6 | 70207,2 | ПП | 55389,6 | 329162,4 |
| Жовтень | 64562,4 | 67032 | 68796 | 69854,4 | РМ | 52920 | 323164,8 |
| Листопад | 63151,2 | 65973,6 | 68090,4 | 69501,6 | 70207,2 | ПП | 336924 |
| Грудень | 61387,2 | 64562,4 | 67032 | 68796 | 69854,4 | РМ | 331632 |
| Січень | 59623,2 | 63151,2 | 65973,6 | 68090,4 | 69501,6 | 70207,2 | 396547,2 |
| Лютий | 57506,4 | 61387,2 | 64562,4 | 67032 | 68796 | 69854,4 | 389138,4 |
| Разом | 785685,6 | 776865,6 | 769456,8 | 763459,2 | 758872,8 | 755697,6 | 4610037,6 |
Середньорічне поголів`я курей-несучок = 4610037,6/14 =329288,4
б)Технологічний графік виробництва яєць протягом року, тис. шт.
| Місяці | Надходження харчовіх яєць, тис.шт | Разом | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||
| Січень | ПП | 866,4 | 1171,2 | 1556,7 | 1827,5 | 1959,2 | 7381 |
| Лютий | РМ | 396,9 | 1016 | 1391,6 | 1660,2 | 1862 | 6326,7 |
| Березень | 1055,7 | ПП | 866,4 | 1171,2 | 1556,7 | 1827,5 | 6477,5 |
| Квітень | 1257,3 | РМ | 396,9 | 1016 | 1391,6 | 1660,2 | 5722 |
| Травень | 1590,4 | 1055,7 | ПП | 866,4 | 1171,2 | 1556,7 | 6240,4 |
| Червень | 1711 | 1257,3 | РМ | 396,9 | 1016 | 1391,6 | 5772,8 |
| Липень | 1959,2 | 1590,4 | 1055,7 | ПП | 866,4 | 1171,2 | 6642,9 |
| Серпень | 1862 | 1711 | 1257,3 | РМ | 396,9 | 1016 | 6243,2 |
| Вересень | 1827,5 | 1959,2 | 1590,4 | 1055,7 | ПП | 866,4 | 7299,2 |
| Жовтень | 1660,2 | 1862 | 1711 | 1257,3 | РМ | 396,9 | 6887,4 |
| Листопад | 1556,7 | 1827,5 | 1959,2 | 1590,4 | 1055,7 | ПП | 7989,5 |
| Грудень | 1391,6 | 1660,2 | 1862 | 1711 | 1257,3 | РМ | 7882,1 |
| Січень | 1171,2 | 1556,7 | 1827,5 | 1959,2 | 1590,4 | 1055,7 | 9160,7 |
| Лютий | 1016 | 1391,6 | 1660,2 | 1862 | 1711 | 1257,3 | 8898,1 |
| Разом | 18058,8 | 17134,9 | 16373,8 | 15834,4 | 15500,9 | 16020,7 | 98923,5 |
Несучість на середню несучку
1 2 3 4 5 6