1.2Визначення необхідної площі
Загальна площа малого підприємства включає виробничу, допоміжну, складську та площу для управлінських служб.
Виробнича площа розраховується, виходячи із корисної з урахуванням коефіцієнта використання корисної площі:
.Допоміжна площа визначається з розрахунку 15% від виробничої:
.Площа під управлінські служби також дорівнює 15% від виробничої (24,32 кв.м). Площа складських приміщень дорівнює 10% виробничої площі:
.Таким чином, загальна площа підприємства:
На основі того, що тип переробляючої підсистеми масовий, а також за урахуванням розрахунків устаткування та площі можна обрати лінійно-потокову схему планування. При розміщенні устаткування треба додержуватись основних принципів організації виробничого процесу: прямо точності, безперервності, пропорційності, системності та ін. Планування виробничих приміщень представлено у Додатку А.
1.3Розрахунок кількості робітників
Розрахунок кількості робітників ведеться за категоріями.
Чисельність основних робочих розраховується на підставі даних про трудомісткість виробничої програми на рік та корисного фонду робочого часу одного робітника за формулою:
де ΣТпрj – сумарна річна трудомісткість виготовлення виробів, нормо-годин;
Fpol – корисний річний фонд часу роботи одного робітника, год.;
Квнв – коефіцієнт виконання норм виробітку.
Чисельність допоміжних робочих складає 30% від основних:
70% допоміжних робочих, безпосередньо, зайняті обслуговуванням та ремонтом устаткування:
Чисельність управлінського персоналу складає 15% відсотків від основних та допоміжних робітників:
Загальна кількість робітників:
1.4Проектування оргструктури управління підприємством
На основі розрахунків чисельності працюючих створюється організаційна структура управління підприємством. Схема організаційної структури представлена у Додатку Б.
Організаційна структура підприємством – це сукупність відділів та служб, що займаються побудовою та координацією функціонування системи менеджменту, розробкою та реалізацією управлінських рішень по виконанню бізнес-плану. Поняття організаційної структури обов’язково включає в себе системну організацію, характер підлеглості та підзвітності підрозділів апарату управління один одному, а також набір інформаційних та координаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління різним рівням та підрозділам управлінської ієрархії.
Складність та ієрархічність організаційної структури підприємства залежить від таких факторів: об’єм продаж; номенклатура, рівень уніфікації, складність продукції; масштаб, спеціалізація, кооперація, концентрація, комбінування виробництва; розвиток інфраструктури регіону, міжнародна інтегрованість підприємства та ін. В даному курсовому проекті вибір організаційної структури підприємства можна зробити на основі розрахованої чисельності робітників по категоріям, а також з урахуванням того, що підприємство є малим, виробляє обмежену номенклатуру нескладної продукції. З урахуванням цих фактів найбільш доцільно використовувати лінійну структуру управління.
Особливостями лінійної структури управління є чіткий розподіл праці, ієрархічність управління (вертикальна підлеглість), наявність формальних правил і норм управління. Сутність такої системи управління полягає у тому, що управляючий вплив на об’єкт передається тільки однією особою – керівником. Він отримує інформацію лише від безпосередньо підпорядкованих йому працівників, приймає рішення по всім питанням, що стосуються тієї частини об’єкта, яка керується ним; несе відповідальність за її роботу перед вищестоящим керівництвом.
Переваги лінійної структури пояснюються простотою вертикальних зв’язків при мінімальних горизонтальних зв’язках. Всі обов’язки та повноваження тут строго розподілені, тому складуються умови для оперативного прийняття рішень і підтримки необхідної дисципліни в колективі. Недоліками такої структури є слабка ув’язка між цілями підрозділів, складність координації функцій управління по горизонталі, негнучкість. Крім того, лінійна структура управління пред’являє високі вимоги до кваліфікації керівників та їх компетенції по всім питанням виробництва і управління підлеглими.
На проектованому підприємстві лінійна структура управління буде складатися з 6 чоловік: 3-х керівників (директор, інженер-технолог, майстер виробничих ділянок) та 3-х спеціалістів (бухгалтер-економіст, менеджер по збуту, менеджер по постачанню).
Директор є головним керівником на підприємстві. Він підпорядковується зборам акціонерів (власнику підприємства). Директору підлеглі всі лінійні керівники (майстер виробничих ділянок та інженер-технолог) і спеціалісти (бухгалтер-економіст, менеджер по збуту, менеджер по постачанню). Основні функції директора:
виконує рішення загальних зборів акціонерів
здійснює керування виробничо-господарською діяльністю підприємства відповідно до чинного законодавства України
визначає стратегію і тактику розвитку підприємства, координує роботу функціональних підрозділів
вживає заходи щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами
мотивує підлеглих до діяльності, спрямованої на досягнення встановлених цілей організації
бере участь у процесі оперативного контролю за діяльністю підприємства (розглядає щомісячні звіти функціональних підрозділів, на основі яких затверджує або коригує політику керування).
Інженер-технолог є технічним керівником підприємства. Він підлеглий директору. Основними функціями інженера-технолога є:
визначає технічну політику і напрямки технічного розвитку підприємства
забезпечує своєчасну підготовку технічної документації (креслень, специфікацій, технічних умов, технологічних карт)
визначає і затверджує нормативи прямих витрат матеріалів, енергії, робочого часу
здійснює проектування робочих місць, виробничого транспорту і допоміжних пристроїв
організує проведення ремонтних робіт
проводить технічний контроль якості обробки деталей і вузлів по всіх операціях техпроцесу.
Функції менеджера по збуту:
маркетингове дослідження ринку споживачів, вивчення динаміки попиту на продукцію, визначення перспективних видів продукції
пошук замовників, оцінка їхньої платоспроможності, встановлення форм і етапів оплати, відстеження дебіторської заборгованості клієнтів, визначення оптимальних розмірів партій відвантаження товарів замовнику без загрози для фінансового стану підприємства
формування замовлень на виробництво продукції
контроль над процесом відвантаження товарів замовникові
планування виробництва на наступний період.
Функції менеджера по постачанню:
проведення маркетингових досліджень ринку постачальників, вибір постачальників
підписання договорі з постачальниками
організація своєчасної доставки матеріалів, комплектуючих, інструментів від постачальників на склад підприємства
приймання та перевірка якості, кількості товарів, наявності і правильності документації
систематичний аналіз організаційно-технічного рівня виробництва і якості продукції у конкурентів постачальника і підготовка пропозицій щодо підвищення конкурентноздатності ресурсів, які випускає постачальник або зміні постачальника конкретного виду ресурсів.
Бухгалтер-економіст виконує наступні функції:
планує доходи і видатки підприємства, веде оперативний облік і контроль за фактичними витратами
розраховує планову калькуляцію собівартості виготовлення продукції
проводить розрахунки економічної ефективності нових напрямків діяльності
проводить аналіз динаміки основних техніко-економічних показників діяльності підприємства.
організує бухгалтерський облік господарко-фінансової діяльності і контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових і фін. ресурсів, схоронністю власності підприємства
складання балансу й оперативних звітів про використання бюджету, іншої бухгалтерської і статистичної звітності, надання її у встановленому порядку у відповідні органи
Майстер виробничих ділянок забезпечує виконання у встановлений термін виробничих завдань по обсягу виробництва продукції (робот, послуг), якості, заданій номенклатурі, підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості продукції на основі раціонального завантаження устаткування і використання його технічних можливостей, підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування, ощадлива витрата сировини, матеріалів, палива, енергії та зниження витрат. Проводить вчасну підготовку виробництва, контролює дотримання технологічних процесів, оперативно виявляє й усовує причини їхнього порушення.
Допоміжні робітники (9 чол.) підлеглі інженеру-технологу. До них належать слюсарі-ремонтники, комірник та контролер якості продукції.
Після побудови організаційної структури управління проектується схема взаємозв’язку елементів переробної, підсистеми що забезпечує та плануючої підсистеми операційної системи підприємства. Схема представлена в Додатку В.
1 2 3 4 5 6 7