Ім'я файлу: Водоп'янова О.О.Державна муніципальна соціально-економічна політ
Розширення: docx
Розмір: 428кб.
Дата: 05.07.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 428кб.
Дата: 05.07.2022
скачати
Висновки до 2 розділу
Розроблені та реалізовані сьогодні програми соціально-економічного розвитку регіону мають багато недоліків та методологічних прорахунків, які не дозволяють оптимально використовувати фінанси, ресурси, організаційні можливості та всі наявні можливості регіону. Інвестиційні механізми, технології та інструменти не можуть реально сприяти залученню додаткових інвестиційних ресурсів в регіон. Такі висновки базуються на наступних недоліках сучасного підходу до розробки програм.
відсутність єдиної методології та методологічної бази;
принцип розподілу фінансових ресурсів на основі внутрішніх джерел програми;
низький рівень методології аналізу, планування та прогнозування;
відсутність системного доступу;
невідповідність програм та інвестиційних проектів пріоритетам та інтересам регіону, а також тенденціям соціального розвитку регіону;
відсутність інформаційного забезпечення процесу реалізації програми соціально-економічного розвитку, створення позитивного іміджу програми в регіоні (мобілізація внутрішніх ресурсів) та за кордоном (залучення партнерів та потенційних інвесторів в економіку регіону).
Львівська область має особливості, які впливають на її економічний розвиток. Тому до факторів, що визначають особливості регіону і створюють переваги вихідних умов для його випереджаючого розвитку, необхідно передусім віднести геополітичні, історичні традиції, економічні та рекреаційні фактори.
Оцінка тенденцій економічного розвитку Львівщини доводить, що вона має реальний вплив на світову економіку, фінансову кризу та економічну ситуацію в країні.
Важливим елементом розвитку самостійних галузей і сфер діяльності є реалізація загальнодержавних і регіональних цільових програм, спрямованих на забезпечення сталого соціально-економічного зростання, підвищення соціальних стандартів, підвищення реальних доходів працівників і загалом покращення соціального становища. в регіоні. та якість життя громадян області.
Львівська область здійснить рішучий та системний перехід до інвестиційно-інноваційних моделей розвитку, створення нової економіки знань та вдосконалення функцій державного регулювання з урахуванням інтеграційного процесу та досягнення його цілей. Цілі, закладені у стратегії розвитку Львівської області до 2020 року, дозволяють досягти високого рівня економічного зростання.
Розділ 3. Удосконалення процесу формування та реалізації регіональних програм
3.1 Соціально-економічний розвиток України: проблеми та шляхи вирішення
Виникнення проблем регіонального розвитку зумовлене особливостями регіону, серед яких: сучасна тенденція регіонального розвитку; різноманітні історичні, природні, соціально-економічні та політичні фактори; економічна кваліфікація; складність і перспективність розвитку, його конкурентна перевага; регіональне положення та значення, наприклад територіальні системи розподілу робочої сили та інтеграційні процеси.
На сучасному етапі регіонального розвитку можна виділити кілька груп проблем, пов’язаних з наявністю міжрегіональних відмінностей, які мають суттєвий вплив на темпи реформ соціально-економічного розвитку регіонів.
проблеми національного рівня, що виникають у регіоні, оскільки він є підсистемою цілісної системи, що репрезентує країну;
регіональні проблеми, що зумовлені історичними, природними та демографічними факторами, які відрізняють регіони один від одного;
проблеми, що випливають з історичного досвіду управління регіональною економікою, зумовлені недосконалістю адміністративної системи, що потребує використання нових форм і методів;
виробничо-економічні, фінансові, соціальні тощо соціально-економічні та політичні питання. [67, с. 114].
Територіальні відмінності в регіональному соціально-економічному розвитку існують практично в усіх країнах, незалежно від розміру, економічного потенціалу, державного устрою та політичного устрою. Вони з'являються на всіх рівнях світової економіки. У зв’язку з цим пошук шляхів зменшення негативних наслідків нерівномірності регіонального розвитку та розробка ефективної регіональної політики посідають одне з провідних місць у країнах світу, особливо в країнах з розвиненою економікою.
Серед основних проблем регіональної економіки України можна виділити такі: низький рівень конкурентоспроможності регіональної економіки; посилити диспропорції регіонального розвитку; несприятливі умови для розвитку людського, інтелектуального та соціального капіталу, неорганізованість інвестиційних процесів на регіональному рівні; недостатня інфраструктура для здійснення комплексу структурних змін регіональної економіки. Це зумовлено зниженням потенціалу інноваційного розвитку регіонів України; спеціалізація товарної сировини; зниження здатності до відтворення капіталу в пріоритетних галузях; посилення нерівності на регіональному ринку праці; зменшення бази оподаткування внаслідок зменшення розміру діяльності компанії; зменшення обсягів фінансування з боку соціальної сфери; погіршилася демографічна ситуація [62, с. 67].
Стратегічний підхід до управління розвитком регіонального господарського комплексу спрямований на вирівнювання умов економічної діяльності в усіх регіонах, оптимальне використання регіонального виробничо-ресурсного потенціалу, забезпечення сталого економічного зростання та покращення показників соціально-економічного рівня. Рівень життя населення України. Для досягнення цих цілей необхідно:
Формування пріоритетів розвитку економіки України;
розробити механізм прискорення економічного зростання на найважливіших напрямках економічного розвитку України;
Створення умов для взаємодії підприємств та організацій, що визначають потенціал кожного регіону на основі використання науково-виробничого потенціалу України;
підтримка підприємств, які забезпечують внутрішні потреби України;
збереження існуючих земель та створення нових робочих місць;
Зменшити соціальні наслідки структурних змін в економіці України;
Збільшення інвестиційного інтересу до України;
розвиток української інфраструктури, ринку товарів і цінних паперів;
взаємодія органів місцевого самоврядування, промислових підприємств, економічно активного населення;
організація регіонального ринку.
Відмінності в рівнях розвитку регіонів України потребують використання різних підходів до реалізації регіональної державної політики та необхідності стимулювання розвитку самостійних територій. Для забезпечення стратегічного розвитку регіональної економіки України завданнями регіональної політики є:
самостійно визначати довгострокову стратегію соціально-економічного розвитку регіону та обирати засоби її реалізації;
посилити регіональну самостійність у формуванні та витрачанні коштів обласного бюджету у віданні регіональних органів управління; участь територіальних громад в управлінні регіональним розвитком;
активна участь органів місцевого самоврядування та населення в управлінні та вирішенні соціально-економічних проблем розвитку територій;
впровадження інноваційних технологій і методів вирішення соціально-економічних проблем регіонального розвитку.
Також необхідно здійснити адміністративні реформи шляхом реформування органів державної влади та місцевого самоврядування, що має підвищити ефективність управління регіональним розвитком в Україні [22, с. 33]. У сфері управління соціально-економічним розвитком основним напрямом зміни взаємовідносин між центральною та регіональною владою визнається наступне.
забезпечити доступ місцевої влади до фінансових ринків та кредитних джерел;
встановити нові критерії адміністративної відповідальності голів ОМС та розпорядників публічних коштів;
запровадження нових принципів і механізмів взаємовідносин «держава – громадськість» щодо формування програм, механізмів підзвітності та громадського контролю;
зміна фінансового забезпечення регіональних програм відповідно до зміни функції належного розвитку регіонального соціального сектору та надання належних якісних соціальних послуг населенню [9].
Розробка державних програм базується на врахуванні впливів та аналізі тенденцій таких впливів. Під час розроблення державної програми економічного і соціального розвитку та державної цільової програми на основі комплексного аналізу здійснюються: показники демографічної ситуації; використання природного, промислового, науково-технічного та освітнього потенціалу; рівень конкурентоспроможності національної економіки; на основі врахування сучасного стану економічного і соціального розвитку, впливу політичних, економічних та інших факторів. На основі аналітичних даних визначено основні проблеми розвитку економіки та соціальної сфери, на основі чого визначено цілі економічного та соціального розвитку, пріоритети та систему ресурсів реалізації державної політики. визначено [22, с. 35].
Такий підхід до розроблення програм економічного і соціального розвитку та державних цільових програм дає всі підстави розглядати їх як дуже важливий інструмент державного регулювання, що забезпечує реалізацію державної політики щодо забезпечення якості життя населення. і широко впливати на них.
Реалізація програми економічного і соціального розвитку спрямована на вирішення таких проблем якості життя, як доходи населення, зайнятість населення, соціальний захист, охорона здоров'я та освіта населення.
Аналіз програм економічного та соціального розвитку дав змогу визначити наступні дії щодо впливу держави на якість життя.
у сфері доходів: забезпечити зростання реальних доходів населення, збільшити частку заробітної плати у ВВП, збільшити частку заробітної плати в структурі доходів населення, довести мінімальний рівень державного соціального забезпечення до етап. упорядкування прожиткового мінімуму та заборгованості із заробітної плати;
у сфері зайнятості: розширити коло зайнятості; забезпечити ефективну координацію діяльності з професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; підтримувати зайнятість населення, яке не може конкурувати на ринку праці;
підвищення мобільності працівників;
у сфері соціального захисту: удосконалення правового середовища надання соціальних послуг, розроблення проекту державних соціальних стандартів якості соціальних послуг, надання державної підтримки соціально незахищеним верствам населення;
у сфері охорони здоров’я: розширення доступу та збільшення обсягів спеціальної медичної допомоги, реформування системи охорони здоров’я, у тому числі первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, збільшення обсягів фінансування з галузевих джерел, оздоровлення. громадяни;
у сфері освіти: збільшити доступ до якісної освіти, збільшити кількість грошей, інформувати систему освіти.
Такі цілі вказують на важливу роль, яку відіграють ці програми в управлінні якістю життя. Однак їх аналіз показує деякі недоліки:
невизначена роль програм економічного та соціального розвитку в довгостроковій стратегії розвитку країни;
нечітке визначення та обґрунтування кількісних показників результатів; Невизначеність ефективного механізму реалізації програми;
надмірний акцент на законодавстві [65].
У багатьох містах і областях України планування економічного розвитку здійснюється лише на короткий термін, як правило, на один рік. Перелік проблем, які вирішуються згідно з річним планом соціально-економічного розвитку області, обмежується поточними проблемами, які вирішують нагальні потреби населення [65].
На сучасному етапі ринкових реформ розвиток українських регіонів зіткнувся з низкою об’єктивних і суб’єктивних факторів, які призвели до незбалансованості, нерівномірності та диспропорційності. Підставою для цього стала невизначеність стратегічних пріоритетів розвитку регіонів у кризовий та посткризовий періоди, неготовність регіонів до постійного посилення конкурентного тиску на внутрішньому та зовнішньому ринках у боротьбі за матеріальні, фінансові та людські ресурси. . ресурси. , уміння ефективно використовувати геополітичне розташування регіональних систем і комплексів. Тактичний прорахунок регіонального розвитку України (коротко- та середньострокового) зумовлений відсутністю чітких та науково обґрунтованих стратегічних пріоритетів економіки та соціальної сфери, неврахуванням особливостей довгострокових тенденцій розвитку. розвиток регіону, що створювався та діяв у посткризовій фазі економічних реформ [17, с. 105-107].
Ця стратегія має стати основою для визначення та узгодження спільних планів дій між Кабінетом Міністрів та обласними радами України, а також має забезпечити стабільність відносин між центральною та регіональною владою. Створення ефективного інформаційного забезпечення, управління стратегічною реалізацією та результативністю включають:
налагоджена система збору, координації та використання статистичних, аналітичних, стандартизаційних, програмно-планових і прогнозних даних для прийняття рішень державним управлінням на регіональному (місцевому) рівні;
систематичний моніторинг широкого спектру показників соціально-економічного розвитку та екологічного стану;
- регулярно інформувати громадськість про відкритість та прозорість діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, зокрема про основні проблеми соціально-економічного та культурного розвитку регіону, шляхи їх вирішення та перспективи; приймати раціональні рішення державного управління;
активізувати участь населення та громадських об’єднань області у підготовці, обговоренні та вирішенні проблем соціально-економічного та культурного розвитку регіону.
Наявність великих регіональних відмінностей у соціально-економічному розвитку потребує вдосконалення державної політики у сфері регіонального розвитку, а також відповідних правових, організаційних та економічних механізмів.
Для досягнення цих цілей необхідно розробити такі комплексні заходи.
нейтралізувати слабкі сторони соціально-економічного розвитку та забезпечити ефективне використання регіональних ресурсів на основі реальної оцінки можливості активізації сильних;
розробка та затвердження нормативних документів, спрямованих не лише на регулювання регіональної політики, а й на її децентралізацію, а відтак ефективний соціально-економічний розвиток регіону та зменшення існуючої нерівності;
визначення довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку регіонів, розроблення та реалізації програми регіонального розвитку з урахуванням потенціалу кожного регіону;
здійснити структурні зміни в регіоні та створити умови для розміщення виробництва в економічно відсталих регіонах для забезпечення сталості;
розробити та ефективно запровадити регіональну систему стимулювання для створення умов для більш повного використання регіональних ресурсів для підвищення ефективності діяльності;
підвищення активності торгівлі та інновацій на основі взаємодії місцевих автономних організацій, промислових підприємств та економічно активного населення, що сприятиме розвитку регіональної інфраструктури, ринків товарів і цінних паперів;
зростання інтересу до інвестування регіону, що сприятиме впровадженню інноваційних технологій і методів вирішення соціально-економічних проблем регіону;
забезпечення соціальної згуртованості для зменшення соціальних наслідків реструктуризації регіональної економіки;
посилення регіональної свідомості населення, забезпечення участі територіальної громади в реалізації її потенціалу та управлінні розвитком регіону (мал 3.1).
Мал. 3.1 Заходи подолання соціально-економічних диспропорцій регіону.
Отже, реалізація заходів щодо зменшення регіональної нерівності полягає у створенні умов для підвищення рівня та якості життя населення в усіх сферах його життєдіяльності на основі створення ефективної системи регіонального відтворення. Створити умови для використання потенціалу розвитку економічно сильних регіонів, ефективної підтримки слаборозвинутих і занепадаючих регіонів, подолання існуючих негативних тенденцій.
3.2 Забезпечення цільового програмування соціально-економічного розвитку
Процес ефективного стратегічного планування регіонального розвитку можна поділити на наступні етапи (рис. 3.2).
Мал. 3.2 Мал. 1. Процес ефективного стратегічного планування розвитку регіонів
Ефективність управління регіональною економікою нерозривно пов'язана з максимальним використанням наявних можливостей, переваг, прогресивних методів і переваг регіону (головним чином залежить від економіко-географічного положення; оптимального використання ресурсних можливостей). Це перший крок до аналізу та оцінки стану регіону шляхом зменшення ризиків, загроз і слабких сторін регіонального економічного розвитку. Другий етап створення та розвитку концепції регіонального розвитку.
Процес стратегічного планування не встановлює єдиних підходів, методів і процедур, оскільки територіальні групи відрізняються за географічними особливостями, наявними ресурсами, економічною активністю, соціальною організацією життя населення та локальною ефективністю. влади [62, с. 68].
Для забезпечення необхідної гнучкості та відносної свободи дій у виборі механізмів метод стратегічного планування розвитку територіальних громад слід обирати та розвивати на основі прагматичного вибору елементів різноманітних концепцій і методів та їх синтезу. . засоби реалізації стратегії в конкретних соціально-економічних умовах життя територіальної громади.
Третій етап — визначення можливих шляхів і засобів реалізації розробленого плану та створення найкращих умов для його реалізації. Реальність реалізації стратегії регіонального розвитку залежить від ресурсного забезпечення пріоритетних напрямків розвитку кожного регіону, а результати реалізації – від узгодженості законодавчих та нормативно-правових актів регіонального розвитку, оскільки вони належним чином визначені та структуровані. є стратегічними цілями.
Виходячи з послідовності стратегічного планування регіонального розвитку, можна визначити такі вимоги до ефективного та доцільного планування.
узгодження перспектив стратегічного розвитку територій зі стратегіями вищого рівня, таких як райони та області;
розробити систему цілей на основі стратегічного бачення економічного розвитку регіону, проблем і можливостей розвитку, стратегічних тенденцій району, економічної моделі соціального добробуту регіону;
Обґрунтуйте поточні цілі за допомогою проектного підходу, включаючи планування ресурсів, необхідних для реалізації проекту, часові рамки проекту, підрядників проекту та створення системи ключових показників для відстеження та моніторингу виконання плану.
До повноважень регіональних та місцевих органів влади передається функція планування та прогнозування соціально-економічного розвитку території. У період планово-централізованої економіки планування регіонального розвитку організовувалося федеральними або республіканськими структурами, але в сучасних умовах регіони повинні самостійно визначати і керувати економічними перспективами, враховуючи інтереси населення території. економічний розвиток. На жаль, сьогодні переважає стихійність і різна ступінь інтенсивності в набутті регіональними органами влади нових функцій. Серед причин такої ситуації варто відзначити такі: відсутність єдиної національної стратегії і тактики децентралізації управління; відсутність експертів з відповідними професійними знаннями та досвідом у сфері регіонального економічного розвитку; малий регіональний досвід управління в умовах ринкової економіки [24, c. 12-14].
Розробка нормативно-правових актів, які регламентують реалізацію програми, триває до грудня, що унеможливлює реальний вплив таких дій на ситуацію.
Проте, незважаючи на ці недоліки, програми економічного та соціального розвитку є важливим і ефективним засобом державного регулювання якості життя населення, оскільки не лише поєднують комплексні завдання, а й їх реалізація сприятиме якісному регулюванню. спосіб життя, але містить перелік конкретних ресурсів, спрямованих на їх вирішення, і регламентує розпорядження ресурсами, необхідними для реалізації визначеного завдання.
Ще один різновид державних програм — комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на вирішення найважливіших проблем розвитку держави, галузі економіки, адміністративно-територіальної одиниці. Відповідно до державного бюджету України та умов реалізації, складу підприємців та ресурсного забезпечення [22, с. 30].
Використання державних цільових програм спрямоване на вирішення конкретних завдань розвитку країни, і на відміну від програм економічного і соціального розвитку, термін реалізації може бути довшим, у зв’язку з чим виділяють такі.
короткочасні (до одного року);
середньострокові (термін дії від одного до п'яти років); довгострокові програми (більше п'яти років).
Іншою особливістю державних цільових програм є можливість їх використання як для вирішення загальнодержавних проблем (тобто проблем, що стосуються всієї території держави або значної кількості її регіонів), так і для вирішення окремих проблем економічного розвитку. і суспільства, а також розвиток самостійних галузей економіки, адміністративно-територіальних одиниць, що потребують державної підтримки.
Головною перевагою використання державної цільової програми як інструменту державного регулювання якості життя є можливість зосередитися на конкретних питаннях, визначити конкретні завдання та заходи, необхідні для їх реалізації, обов’язково визначити обсяги та джерела фінансування. Для визначення соціально-економічної ефективності програми та її впливу на соціально-економічний розвиток України необхідно проаналізувати всі проекти такої програми, а пропозиції щодо внесення змін до державної цільової програми погоджуються центральним органом виконавчої влади, що здійснює державне забезпечення. відповідальний за роботу та робочі проблеми. соціальна політика, що забезпечує дотримання соціальної значимості реалізації програми [22, с. 32].
Серед державних цільових програм найбільший вплив на якість життя мають цільові соціальні програми, безпосередньо спрямовані на підвищення рівня та якості життя, вирішення проблеми безробіття, посилення соціальної захищеності населення та поліпшення умов праці. , розвиток охорони здоров'я та освіти.
Реалізація завдань, визначених у стратегії регіонального розвитку, має базуватися на створенні умов для вирішення наявних проблем за допомогою програмно-цільового методу в системі планування та розвитку регіону.
Безпосередніми виконавцями основних завдань щодо ефективної реалізації стратегічних положень є органи місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування, державні установи та організації. Відповідно до стратегії, їхня діяльність заохочуватиме та спрямовуватиме діяльність підприємств, окремих осіб, урядових та автономних організацій відповідно до цілей, пріоритетів та завдань, зазначених у стратегії.
Тому реалізація стратегії має бути результатом єдиних загальних зусиль, фактором, що об’єднує всі творчі сили. Реалізація стратегії регіонального розвитку відбувається в процесі розробки та реалізації комплексу програмних, планових та нормативно-правових документів, зокрема виходячи з такого.
1. Включаються план заходів щодо реалізації стратегії, визначені ним завдання на цей період, відповідальна організація, період, орієнтовний обсяг фінансування, джерела фінансування та очікувані результати. Розробник – облдержадміністрація. План повинен бути затверджений зональною радою.
2. Річні регіональні програми соціально-економічного розвитку, розроблені на основі стратегій та планів реалізації стратегій. Розробник – облдержадміністрація. План повинен бути затверджений зональною радою.
3. Цільові регіональні програми, спрямовані на вирішення конкретних економічних проблем регіону, забезпечення гарантованого соціального захисту населення, вирішення проблем у сферах житлово-комунального господарства, зовнішньоекономічної діяльності та екологічної безпеки [15, с. 203].
Вони розробляються для визначення стратегічних положень і планів дій щодо реалізації стратегії в окремих сферах.
Фінансування регіональних цільових програм здійснюється в межах затвердженого бюджетного призначення поточного року із залученням небюджетних джерел фінансування.
4. Стратегія розвитку внутрішньої території області, яка визначає основні пріоритети та завдання розвитку території в рамках реалізації спільних пріоритетів та завдань, що входять до стратегії та цільової програми. Розробником є місцевий орган виконавчої влади, погоджений органом місцевого самоврядування відповідного рівня [15, с. 204].
Висновки до 3 розділу
Програма має бути проблемно-орієнтованою, а правильне визначення проблеми означає створення передумов для використання ключових рішень.
Важливо відповісти на такі питання, як її характер (галузева, територіальна, національна проблема), ставлення до неї населення регіону, можливість її вирішення різними способами, необхідність правильного використання інструментів, які пропонує програма. Будь ласка, опишіть проблему, яка потребує застосування. З цієї точки зору вибір об'єкта програмного рішення є найбільш відповідальною дією. Невизначеність вибору, зрештою, є однією з головних причин успіху програми та неефективного впровадження.
Регіональна цільова програма є засобом прямого державного впливу на ринкову економіку території і є поєднанням принципів саморегулювання та цілесвідомості в її розвитку. Програмно-орієнтований метод господарсько-територіального управління є одним із найважливіших заходів активного впливу держави на соціально-економічний комплекс «проблемних» регіонів – кризових, слаборозвинутих, розвинутих, а також промислово розвинених, поточних і стратегічних цілей.
Незважаючи на труднощі реалізації цільових комплексних програм на регіональному рівні, він залишається важливим інструментом управлінського впливу, спрямованого на забезпечення сталого економічного зростання та вирішення соціально-економічних проблем, що є стратегічною метою економічного розвитку регіону. і необхідність покращення якості життя нинішнього та майбутніх поколінь.
Для підвищення ефективності регіональних програм необхідно забезпечити їх оптимальну кількість, пріоритетне фінансування, уточнення переліку завдань і заходів, впровадження ефективних механізмів обміну інформацією між виконавцями регіональних цільових програм, координації. цю роботу.
1 2 3 4 5