«регіональні особливості розвитку готельного господарства в україні» сторінка 3

37 плідної співпраці стейкхолдерів сфери готельного бізнесу в регіону та створення продуманого та виваженого плану дій.
Хоча кількість підприємств готельного господарства в Україні є відносно невеликою, можна простежити динаміку зростання їх кількості у 2015-2019 рр. Це пов’язано з тим, що зростає інтерес до нашої країни, а відповідно – кількість прибуттів іноземних та внутрішніх туристів.
Аналізуючи розвиток готельного господарства України, можна зробити висновки, що їхня кількість дуже мала порівняно з країнами Європи та сусідніми країнами. За даними Державної служби статистики[14], у 2019 році Україна налічувала 5335 колективних засобів розміщування в той час як сусідня Румунія, наприклад, мала понад 3,5 тис. готелів, хоча за площею наша країна є найбільшою в Європі. Також цікавим є те, що у структурі готельного господарства
європейських країн переважають готелі сімейного типу та мотелі, а лише 15-25% від усіх підприємств є великими готелями. В той же час, в Україні близько 70% усіх ліжко-місць зосереджені у великих готелях, а типові для Європи мотелі та кемпінги у нас дуже мало поширені [28].
Розглядаючинаявністатистичнідані, можна визначити регіони, що є лідерами за кількістю готельних підприємств та місць у них:
Таблиця 3.1
Кількість колективних засобів розміщення за регіонами України станом на
2019 р. (складено за даними [14])
Усього
Готелі та аналогічні засоби розміщування
Інші засоби розміщування
Україна
1626
792
834
Вінницька
21 16 5
Волинська
61 13 48
Дніпропетровська
106 59 47

38
Донецька
88 17 71
Житомирська
19 17 2
Закарпатська
59 49 10
Запорізька
133 17 116
Івано-Франківська
64 44 20
Київська
96 59 37
Кіровоградська
37 16 21
Луганська
11 6
5
Львівська
130 106 24
Миколаївська
103 22 81
Одеська
187 72 115
Полтавська
44 30 14
Рівненська
18 15 3
Сумська
21 11 10
Тернопільська
15 11 4
Харківська
73 38 35
Херсонська
88 17 71
Хмельницька
31 24 7
Черкаська
55 24 31
Чернівецька
13 9
4
Чернігівська
24 14 10 м. Київ
129 86 43
*Дані про КЗР на території Луганської та Донецької областей складені з урахуванням тимчасової окупації цих територій
За даними, наведеними вище, можна зробити висновок, що до регіонів- лідерів за кількістю колективних засобів розміщування відносяться Одеська,
Львівська, Запорізька, Миколаївська області та м. Київ. В той же час, до регіонів- аутсайдерів відносяться Луганська, Чернівецька, Тернопільська та Рівненська області.

39
Готельнегосподарстворегіонумає свою специфіку та формується і розвиваєтьсяпідвпливомфакторів, в тому числі й геополітичних.
До таких факторіввіднесемо:
• регіональніфакторифункціонуванняготельногогосподарства;
• еколого-географічніфактори (сезонністьтощо);
• спеціалізаціяготельногогосподарства в регіоні (курортно-санаторна, ділова, спортивна тощо);
• соціальнаспрямованістьготельногогосподарства в регіоні;
• рівеньякостіготельнихпослуг та безпеки в регіоні;
• наявність та розвиненістьтуристичноїінфраструктури;
• кваліфікація персоналу готельногогосподарства;
• асортиментготельнихпослуг в регіоні;
• комплексністьрегіональнихтуристичнихпродуктівтощо.
Важливою складовою розвитку готельної індустрії є збільшення кількості
іноземних туристів, що використовують засоби розміщення. До 2020 р. можна було спостерігати поступове збільшення туристичного потоку з-за кордону, але через пандемію та військові дії на території країни це зростання призупинилося.
Завдяки закриттю кордонів та обмеженням на виїзд збільшилася кількість внутрішніх туристів, що в основному обирали сімейний відпочинок та поєднання ділового та рекреаційного видів туризму.
У перспективних для розвитку регіонах – багатих на природні та культурно-
історичні ресурси – можна спостерігати зміщення фокусу на створення та розвиток туристичної інфраструктури та рекреаційного господарства країни. До таких регіонів можна віднести Одеську, Миколаївську, Запорізьку та Херсонську області, що мають виходи до моря та сприятливі умови для пляжно-купального та оздоровчого відпочинку. Щодо регіонів заходу України, можна виділити
Поліський та Карпатський рекреаційні регіони.

40
Розподіл підприємств, що надають послуги тимчасового розміщення по регіонам нерівномірний (рис. 3.1):
Рис. 3.1 Розподіл колективних засобів розміщення по регіонам України
(побудовано за [14, 19])
Розподіл областей України за регіонами за географічним розташуванням продемонстровано у додатку А.
Аналізуючи наведені вище дані, можна зробити висновок, що розподіл колективних засобів розміщування за регіонами нерівномірний і залежить від багатьох чинників, до яких насамперед відносяться: природно-кліматичні умови, наявність туристичних атракцій, культурно-історичні ресурси, рівень розвиненості транспортної інфраструктури та економіко-географічне розташування.
Далі наведена аналітика за основними регіонами України.
Центральний регіон
Розподіл засобів тимчасового розміщування у регіоні пропорціональний за винятком Кіровоградської області (рис. 3.2). У Дніпропетровській області переважну більшість складають готелі – 50%, бізнес-готелі – 27,3%, 4 мотелі та 11 хостелів. Стан готельної індустрії Центрального регіону в цілому
40%
20%
7%
23%
10%
Північний
Західний
Східний
Південний
Центральний

41 характеризується середнім станом матеріально-технічної бази, малою часткою готелів високої категорії та категорії «Люкс».
Рис. 3.2 Розподіл готельних підприємств за областями у Центральному регіоні (побудовано за [19])
Північний регіон
Серед областей північного регіону перше місце займає Київська область за рахунок самого м. Києва (рис. 3.3). Основною метою подорожей до Києва виділяють діловий туризм, в той час як поїздки культурно-пізнавального характеру мають місце значно рідше.
16%
18%
17%
8%
22%
19%
Черкаська
Полтавська
Вінницька
Кіровоградська
Дніпропетровська
Хмельницька

42
Рис. 3.3 Розподіл готельних підприємств за областями у Північному регіоні
(побудовано за [19])
Західний регіон
Західний регіон включає у себе найбільшу кількість областей. Розподіл засобів розміщування у ньому також є нерівномірним (рис. 3.4).
За даними Державної служби статистики, інших офіційних джерел та
інтернет-ресурсів, лідером з прийому гостей є Львівська область. На неї припадає в середньому 2/3 відвідувань Західного регіону.
Тернопільська область багата історико-культурними ресурсами, а також лікувально-оздоровчими. Незважаючи на це, на даний момент туристична
інфраструктура досі розвивається. Ця область найбільш пристосована до таких видів туризму як культурно-пізнавальний, спелеотуризм, гірський, екстремальний, лікувально-оздоровчий та зелений. Також є передумови для релігійного туризму
(с. Онішковці, чудодійне джерело Святої Ганни).
Більшість готелів даного регіону розміщуються у великих містах, в той час як аналогічні засоби розміщення більш поширені за містом.
73%
3%
5%
5%
14%
м. Київ
Житомирська
Сумська
Чернігівська
Київська

43
Рис. 3.4 Розподіл готельних підприємств за областями у Західному регіоні
(побудовано за [19])
Південний регіон
Південний регіон вирізняється серед інших тим, що він має досить добру матеріально-технічну базу, оскільки є традиційно курортним. Розподіл засобів розміщення, як і в інших регіонах, є нерівномірним (рис. 3.5).
Одеська область має потужну санаторно-курортну базу, однак поїздки з метою лікування та оздоровлення на даний момент стають все рідшими, адже в раніші роки оздоровлення в основному фінансувалося профспілками та державою.
Купівельна спроможність населення через численні кризи знизилася, відповідно і попит на дані послуги сильно впав. Найбільш активно функціонують підприємства у курортних містах, таких як Білгород-Дністровський та Затока.
Миколаївська область часто характеризується туристичними сайтами як варіант для сімейного відпочинку та «готелі без зірок». Найбільш популярними є такі напрямки, як м. Коблево та подібні.
61%
11%
2%
5%
13%
5%
3%
Львіська
Івано-Франківська
Рівненська
Чернівецька
Закарпатська
Тернопільська
Волинська

44
Херсонська область має природну перевагу – вихід до одразу двох морів,
Азовського та Чорного, однак туризм тут слабо розвинений через фокус лише на пляжно-купальний відпочинок, сезон якого є досить коротким.
Рис. 3.5 Розподіл готельних підприємств у Південному регіоні (побудовано за [19])
Східний регіон
Наразі доцільно розглядати лише Харківську область, адже велика частина даного регіону знаходиться у тимчасовій окупації з 2014 р.
Більшість готельних підприємств Харківської області розташовані у самому місті Харків. Туди подорожують в основному з діловими цілями, також незначна частка поїздок з культурно-пізнавальною ціллю.
Також до недавніх подій на території країни, Маріуполь був одним із місць для пляжно-купального та культурно-пізнавального туризму.
Часткаготелів у структурірозміщенняХарківськоїобластіскладаєлише 13%, тоді як апартаменти – аж 60%.
80%
4%
11%
5%
Одеська
Запорізька
Херсонська
Миколаївська

45
3.2
Обмеження
та
слабкісторонирозвиткуготельногобізнесу
у
регіонахУкраїни
Через впливзовнішніх та внутрішніхчинниківпростежуєтьсяскороченняготельного фонду та ліжко-місць у готеляхУкраїни.
Для подальшогоаналізуможнарозглянутистатистичніданірозвиткуіндустріїрозміщення та визначитиіндекси приросту (додаток Б).
Такожважливим буде простежитидинамікукількостімісць у готельнихгосподарствах за регіонамиУкраїни (рис. 3.6).
Рис. 3.6 Динамікакількостімісць у готельнихгосподарствах за регіонами
(побудовано за [14, 19])
Порівняно з 2018 роком, у 2019 зменшилась кількість місць у Херсонській області та м. Київ. Тим не менш, у Запорізькій, Київській, Одеській,
Дніпропетровській, Закарпатській та Вінницькій областях кількість місць
0 10000 20000 30000 40000 50000 60000 70000 80000
Центральний
Північний
Західний
Східний
Південний
2018 2019

46 збільшилась. У інших областях ситуація з кількістю ліжко-місць залишається майже без змін.
Також зменшилась кількість підприємств готельного господарства на території Луганської та Донецької областей, що знаходяться на лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями. Будь-яка інформація щодо стану готельної індустрії на тимчасово окупованих територіях Луганської,
Донецької областей та АР Крим відсутня з 2014 р [37].
Усі області України страждають від недостатнього розвитку маркетингових стратегій для приваблення туристів. Також дуже обмежена або, в деяких випадках, взагалі відсутня інформація про різноманітні види послуг, що надає індустрія гостинності.
Одним із доказів недостатнього використання промоції та маркетингу є те, що основні туристичні сайти володіють інформацією лише про половину наявних підприємств готельного господарства. На міжнародному сервісі бронювань житла
Booking.comє інформація лише по половині підприємств, що зазначені у відомостях Державної служби статистики [19].
В усіх областях Західного регіону, не включаючи Львівську, слабо розвинена туристична інфраструктура, стан матеріально-технічного забезпечення бажає кращого, обмежена кількість та різноманітність додаткових послуг.
У Північному регіоні значного розвитку у плані готельної індустрії отримало лише м. Київ та Київська, які є в основному центрами ділового туризму.
Незважаючи на те, що регіон дуже багатий культурно-історичними ресурсами та рекреаційним потенціалом, розвиток цього напрямку дуже повільний.
Проблемою Південного регіону здебільшого є мала тривалість туристичного сезону, яка складає в середньому 3,5 місяці. Регіон в основному фокусується на пляжно-купальному туризмі, хоча має усі передумови для розвитку інших видів туризму.

47
У Центральному регіоні недостатньо розвинена матеріально-технічна база, відсутні маркетингові стратегії для популяризації регіону та послуги не вирізняються різноманітністю.
3.3 Шляхи підвищенняефективностірозвиткуготельногогосподарства
України
Для покращення стану готельногогосподарства в усіхрегіонахУкраїнимаєвпроваджуватися широкий спектр заходів, якізалежать як відвлади та держави, так і відвласниківготельнихгосподарств [11].
До основних з них можнавіднести:
• Збільшенняасортиментупослуг та якостіїхнадання;
• Розвитоксучасних систем зв'язку та автоматизація (в т.ч. розвитокбільшого спектру онлайн-послуг);
• Збільшенняобсягуінвестицій;
• Законодавча та державнапідтримкапідприємствготельноїіндустріїтощо.
Для усіхрегіонівУкраїни
є загальноютенденціявизначеннянеобхідностівпровадженняінновацій та ефективнихвзаємовідносинміж органами влади та державного самоврядування, турагентствами, туроператорами та готельнимипідприємствамизадляколективногостимулюваннярозвиткурегіональни хінфраструктур, щомає бути реалізовано через залученнярізноманітнихджерелфінансування [31].
Перспективною тенденцією розвитку індустрії гостинності України є орієнтація на екологічність.
Міжнародна організація еко-сертифікації
GreenKeyвидала сертифікати екологічності 14 українським підприємствам розміщення [5]. Для того, аби отримати такий сертифікат, підприємство має

48 відповідати ряду вимог щодо екологічності. Еко-сертифікат підвищує престижність закладу в очах відвідувачів, тому що показує відповідальне ставлення до навколишнього середовища, а отже і суспільства в цілому.
На табл. 3.2 наведено засоби розміщення України, що отримали еко- сертифікат GreenKey:
Таблиця 3.2
Засоби розміщення України, що отримали еко-сертифікат
GreenKey(складено за даними [5])
Місто
Підприємство готельного господарства
Київ
Radisson Blu Hotel, Maison Blanche, Maison Blanche
(Mytnitsa), Rus Accord Hotel, Баккара Арт-готель
Львів
ReikartzDworzecLviv, ReikartzMedievaleLviv, Дністер
Прем’єр Готель
Миколаїв
ReikartzРівер Миколаїв
Запоріжжя
Reikartz Запоріжжя
Дніпро
Reikartz Дніпро
Харків
Reikartz Харків
Проаналізувавши таблицю, можна побачити, що більшість еко- сертифікованих готелів належить українській мережі REIKARTZHOTELGROUP, з чого можна зробити висновок, що ця мережа впроваджує сучасні підходи до ведення бізнесу. Екологізація готельної індустрії швидко набуває поширення у світі, все більше готелів обирають для інтер’єрів екологічно безпечні матеріали, впроваджують zero-wasteтехнології, екологічно чисті продукти та напої тощо.
Внаслідок цього готелі стають більш конкурентноспроможними та привабливими для гостей.

49
Також, зважаючи на те, що більшу частину у структурі готельного господарства країни займають саме великі готелі, доцільним буде створення регіональних мереж закладів розміщення по типу хостелів, що будуть надавати свої послуги за низькими цінами, тим самим приваблюючи молодих туристів та так званих «бекпекерів» (від англ. Backpack – наплічник), які подорожують з мінімумом речей, обмеженим бюджетом та шукають найпростішого засобу розміщування. Світовий досвід показує, що незважаючи на низьку ціну послуг, такий вид розміщення є популярним та може приносити значний прибуток [34-35].
Іншим перспективним шляхом розвитку може стати об’єднання малих готелів на природі, включаючи сімейні готелі та пансіонати. Головним завданням такого об’єднання має стати формування нового іміджу відпочинку для природі та гідна його презентація на світовому ринку туристичних послуг.
Можливості для розвитку готельного господарства регіонів можуть незначуще відрізнятися в залежності від ресурсів окремо взятого регіону, але до універсальних можна віднести:
• Завоювання нових ринків шляхом розвитку новітніх видів туризму;
• Запровадження системи франчайзингу;
• Запозичення іноземного досвіду управління сферою гостинності та залучення інвестицій;
• Розвиток національної мережі готельних підприємств тощо.
До основних перспектив розвитку індустрії гостинності належать оновлення та покращення законодавчої та нормативно-правової бази щодо підприємств готельного господарства, створення державних програм заохочення інвестицій у готельний бізнес, створення робочих місць з метою формування прибуткової галузі регіону, розробка та затвердження регіональних та місцевих програм розвитку готельного господарства, створення таких видів засобів розміщування як

50 хостели та мотелі, спрощена система оподаткування на час перших років функціонування.
Також доцільною буде підтримка, реконструкція та відновлення існуючих об’єктів з метою підвищення їхнього рівня до міжнародних стандартів.
Загальний розвиток туризму в регіонах напряму впливатиме на заповнюваність номерів у готелях, а отже на прибуток для галузі та можливості для її подальшого розвитку.

51
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи все сказане вище, можна сказати, що Україна рухається до того, аби зробити готельне господарство одним з найприбутковіших секторів економіки. У роботі було зазначено, що наразі у світі існує безліч видів підприємств розміщення, деякі з яких також розповсюджені і на території
України, як-от великі готелі, хостели, сімейні готелі, мотелі тощо.
З боку законодавчих засад регулювання готельного господарства в Україні було пройдено чималий шлях, запроваджено та використовується багато державних стандартів та вимог до готелів, хоча цього, на жаль, недостатньо для досягнення вітчизняними готелями міжнародних стандартів. Також досі не існує закону, який би регулював та визначав саме готельне господарство як суб’єкт підприємницької діяльності, що також дещо гальмує процес розвитку.
Провівши аналіз сучасного готельного господарства України можна дійти висновку, що, хоча Україна має перспективи для успішного функціонування готельної індустрії, на цьому шляху є низка проблем, таких як застаріла матеріально-технічна база, недостатня кваліфікація персоналу та невідповідність вітчизняних готельних підприємств міжнародним стандартам. Також важливим чинником, що впливає на стан готельного господарства є соціально-політична обстановка в країні та такі зовнішні чинники як пандемія Covid-19 та повномасштабний військовий конфлікт, що наносять колосальні збитки підприємствам сфери розміщування, змушуючи їх скорочувати чисельність персоналу, підлаштовуватися під нові реалії чи зовсім закривати заклади.
Варто зазначити, що розвиток готельного господарства по регіонам України
є досить нерівномірним, на що впливають такі чинники, як наявність та розвиненість туристичної інфраструктури, рівень якості надаваних готельних послуг, безпека у регіоні, спеціалізація готельної сфери в регіоні тощо. За кількістю колективних засобів розміщування лідерами є м. Київ, Одеська,

52
Львівська та Миколаївська області, що закономірно, адже Київ – центр ділового туризму в Україні, Одеська та Миколаївська області мають вихід до моря та лікувально-оздоровчі ресурси, а Львівська область є популярним історико- культурним центром. В той же час Чернівецька, Тернопільська та Рівненська області мають найменшу кількість колективних засобів розміщування, недостатній рівень розвитку туристичної інфраструктури та малий асортимент готельних послуг.
Шляхами підвищення ефективності розвитку туристичного господарства можуть бути збільшення асортименту послуг, залучення інвестицій, орієнтація на сучасні тенденції (наприклад екологічність), розвиток національної мережі готельних підприємств та оновлення вже наявних готелів.