Правопорушення у сфері охорони здоров’я як підстава дляюридичної відповідальності у медичному праві: поняття, ознаки, склад.
Актуальність теми.
Чинне законодавство України передбачає достатньо сувору відповідальність за протиправні дії, вчинені лікувальними закладами та медичними працівниками під час здійснення ними своєї діяльності. Юридична відповідальність – це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.
Юридична відповідальність медичного працівника за професійне правопорушення — це застосування до особи, яка вчинила правопорушення при виконанні професійних обов’язків у сфері медичної діяльності, заходів державного примусу, передбачених правовими нормами, які супроводжуються необхідністю для винного зазнати певних втрат особистого, організаційного або майнового характеру. Медичним працівникам необхідно знати види дефектів надання медичної допомоги та можливі міри відповідальності за правопорушення в галузі охорони здоров’я.
Загальна мета – формування знань про відповідальність за правопорушення в галузі охорони здоров’я.
Теоретичні питання, що підлягають доповідям та обговоренню на практичному занятті:
1. Охарактеризуйте поняття юридичного конфлікту як підстави захисту прав суб’єктів медичних відносин.
2. Які форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин Ви знаєте?
3. Які неюрисдикційні форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин Ви знаєте? Які, на Вашу думку, є найдієвішими і чому?
4. На які суспільні відносини посягають медичні правопорушення?
5. Які види юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони здоров’я передбачено чинним законодавством України?
6. Розкрийте суть цивільно-правової відповідальності у сфері охорони здоров’я.
7. Окресліть процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності медичного працівника на підставі висновку за результатами клініко-експертної оцінки про виявлені недоліки (ситуація моделюється студентом самостійно)?
8. Назвіть види адміністративних правопорушень, що можуть вчинятися суб’єктами медичних правовідносин.
9. Назвіть медичні злочини, за які працівники сфери охорони здоров’я можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
10. Охарактеризуйте особливості юридичної відповідальності пацієнтів.
Поняття юридичної відповідальності
Юридична відповідальність медичного працівника за професійне правопорушення – це застосування до особи, яка вчинила правопорушення при виконанні професійних обов’язків у сфері медичної діяльності, заходів державного примусу, передбачених правовими нормами, які супроводжуються необхідністю для винного зазнати певних втрат особистого, організаційного або майнового характеру.
Види відповідальності лікарів за вчинені правопорушення:
1) кримінальна;
2) цивільна;
3) адміністративна;
4) дисциплінарна.
Цивільно-правова відповідальність у галузі охорони здоров’я – це вид юридичної відповідальності, який виникає внаслідок порушення майнових або особистих немайнових прав людини у сфері охорони здоров’я і полягає в необхідності відшкодування шкоди.
До особистих немайнових благ громадян, які безпосередньо пов’язані з медичною діяльністю, відносяться перш за все життя і здоров’я. З цієї причини можна стверджувати, що цивільно-правова відповідальність – це своєрідний засіб забезпечення захисту особистих немайнових прав (життя і здоров’я) пацієнтів при наданні медичної допомоги.
Основними документами, які складають нормативно-правову базу, що визначає майнову відповідальність медиків за вчинення професійних правопорушень, є:
— Цивільний кодекс України;
— Закон України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року
Сучасне законодавство визначає такі умови настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності:
1. Протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) медичного персоналу.
2. Заподіяння шкоди пацієнту.
3. Причиновий зв’язок між протиправністю та настанням шкідливих наслідків.
4. Вина заподіювача шкоди.
Юридичні засади протиправності та шкоди
Протиправність – це наявність певного відступу від правил (норм) надання медичної допомоги, порушення суб’єктивного права пацієнта. Протиправність може виражатись як у дії, так і в бездіяльності. Наприклад, під стандартизацією, яка запроваджується у практику охорони здоров’я, розуміють використання певних стандартів (протоколів) ведення хворих з тими чи іншими захворюваннями. Відступ від таких стандартів у лікуванні захворювання, при настанні несприятливого результату, є протиправним і може розглядатись як одна з умов настання цивільно-правової відповідальності медичної установи. А порушення суб’єктивного права пацієнта може виражатись у недостатньому інформуванні його з боку медичного працівника про наступне медичне втручання, у результаті чого порушується суб’єктивне право пацієнта на поінформовану добровільну згоду на медичне втручання.
Шкода – це матеріальні збитки, які виражаються у зменшенні майна потерпілого пацієнта і (або) зменшенні його нематеріального блага (життя, здоров’я). Різновидами шкоди як результату протиправного медичного втручання є:
— майнова (реальні втрати, неотримані доходи, витрати на харчування, лікування, догляд тощо);
— моральна (фізичні та моральні переживання пацієнта, який постраждав у результаті медичного втручання).
Фізична шкода здоров’ю визначається відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року.
Майнова шкода визначається в результаті підрахунків втраченого заробітку, витрат на лікування, додаткове харчування, придбання ліків, догляд і таке ін. Іншими словами – це все ті витрати, які в пацієнта виникли у зв’язку із заподіянням йому шкоди, а також всі доходи, які потерпілий міг би точно отримати. Ці обставини повинні бути підтверджені документально. Наприклад, витрати на додаткове харчування визначаються на основі довідки медичної установи про раціон додаткового харчування і довідки про ціни на продукти, що склалися у тій місцевості, де потерпілий зазнав витрат. Відповідно витрати на лікарські засоби встановлюються на підставі чеків, товарних накладних, а за їх відсутності – за допомогою витягу з медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого, де відзначено, які ліки призначались і потім застосовувались, та довідки з аптечного управління, де буде зазначено вартість ліків на ринку фармпослуг за певний місяць.
Адміністративна відповідальність медичного працівника – це окремий варіант юридичної відповідальності, яка настає у разі вчинення правопорушення, передбаченого адміністративним законодавством.
Сучасна ситуація розвитку охорони здоров’я в Україні, коли створена нормативно-правова база медичної діяльності, формується медичне право, свідчить про значущість адміністративного права та адміністративно-правової відповідальності як дієвого засобу регламентації всієї сфери медичної діяльності.
Слід зазначити, що суспільні відносити, які регулюються адміністративним правом, є владними відносинами. Це означає, що в них завжди бере участь той суб’єкт, який представляє інтереси держави, тобто публічно-правові інтереси. Це поряд з тим, що адміністративне право регулює суспільні відносини у сфері державного управління (у сфері виконавчої влади), дає підстави вважати синонімом адміністративного права термін „управлінське право”. Оскільки між тими, хто управляє, і тими, ким управляють, у системі адміністративного права немає відносин рівності, властивих цивільно-правовому регулюванню, сторони управлінських відносин не знаходяться на одному правовому рівні, тобто вони в юридичному розумінні не рівні.
Для розумінні ролі та значення даного виду відповідальності медичних працівників, наведемо загальні принципи адміністративної відповідальності. До них відносяться:
1. Адміністративна відповідальність настає не за будь-яке правопорушення, скоєне у галузі державного управління. Перелік сфер застосування самих правопорушень наведений в Кодексі України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р.(далі – КпАП). Для медичних працівників найбільше значення мають адміністративні правопорушення у галузі охорони здоров’я населення (глава 5).
2. Адміністративна відповідальність поширюється як на фізичних, так і на юридичних осіб, які діють у сфері, що регулюється правилами, не залежно від форми власності, підвідомчості.
3. Заходи адміністративної відповідальності застосовуються спеціальними суб’єктами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення.
4. Заходи адміністративної відповідальності застосовуються згідно з особливим процесуальним порядком – провадженням у справах про адміністративні правопорушення.
5. Адміністративна відповідальність безпосередньо виражається у застосуванні до осіб, які вчиняють правопорушення, адміністративних стягнень.
Серед адміністративних правопорушень, які перелічені в КпАП і мають найбільше значення в контексті медичної діяльності, необхідно зазначити такі:
1. Ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження (ст. 44-1);
2. Ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу (ст. 45);
3. Порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (ст. 45-1);
4. Умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46)та інші.
Діючий КпАП визначає такі види адміністративних стягнень (ст. 23):
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого громадянинові;
6) виправні роботи
7) адміністративний арешт;
8) адміністративне видворення за межі України іноземного громадянина або особи без громадянства.
Дисциплінарна відповідальність медичного працівника – це окремий варіант юридичної відповідальності, яка настає у випадку порушення трудових обов’язків. Слід особливо підкреслити, що мова йде саме про порушення трудових обов’язків медичного працівника. Причому якщо розглядати дані порушення, то дисциплінарна відповідальність – найменш суворий варіант.
Важливо визначити, що ж саме може складати порушення трудового законодавства. Відповідь на дане запитання треба розглядати в контексті прав та обов’язків працівника перед роботодавцем.
Працівник зобов’язаний:
— чесно і сумлінно працювати;
— своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу;
— додержуватись трудової і технологічної дисципліни;
— додержуватись вимог нормативних актів про охорону праці;
— дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП).
У зв’язку з цим за недотримання будь-якого з перелічених обов’язків медичний працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності. Протиправною є така поведінка (тобто дії або бездіяльність) працівника, яка не відповідає встановленим правилам. Наприклад, запізнення на роботу, прогул, поява на роботі в стані сп’яніння. Рівно ж протиправною є відмова від виконання законного розпорядження керівника закладу охорони здоров’я (роботодавця), недотримання правил роботи на відповідному устаткуванні, правил зберігання сильнодіючих речовин, а також отруйних, наркотичних речовин і таке ін.
Не може розглядатись як підстава для накладення дисциплінарного стягнення невиконання трудових обов’язків за відсутності належного медичного устаткування, нормальних умов праці, належної кваліфікації медичного персоналу. За умови іншого способу розв’язання цього питання фінансові, організаційні та багато інших проблем вітчизняної охорони здоров’я можуть бути в аспекті відповідальності перекладені на окремих медичних працівників. Цікавим є міжнародний досвід дисциплінарно-правового регулювання медичної діяльності. Так, наприклад, в деяких зарубіжних країнах дисциплінарні стягнення на медичних працівників накладаються професійними асоціаціями, в статутах і правилах яких закріплені такі повноваження. Як дисциплінарні стягнення до порушників застосовують догану, штраф, тимчасове відсторонення від заняття медичною практикою, позбавлення права на здійснення медичної діяльності.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11