Ім'я файлу: Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
Розширення: docx
Розмір: 866кб.
Дата: 24.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
Розширення: docx
Розмір: 866кб.
Дата: 24.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
2.2 Застосування методик діагностики інтелектуального рівня дітей з особливими потребами
Важливого значення у роботі з особливими дітьми має діагностика їх інтелектуального рівня, так як без цього не будуть здійснюватись наступні етапи психофізичного розвитку. Нормальний інтелект – фундамент успішного розвитку людини!
Важливою умовою роботи в спеціальному закладі, та й просто в усіх загальноосвітніх закладах, є такий аспект, діагностика інтелектуального рівня дітей, яка проводиться тричі (в спеціальних закладах) на рік, первинні результати якої записують в індивідуальну картку розвитку дитини, за допомогою якої потім складають подальший план роботи.
Було проведено діагностику інтелектуального рівня дітей в навчально – реабілітаційному центрі (дивись додаток №4). Для проведення цієї експериментальної частини роботи було охоплено 4 дітей з середньої групи та 4 дітей з старшої групи (група для дітей-аутистів та дітей із затримкою психічного розвитку):
Катя І. (4роки) – зпр – середній рівень розвитку
Маша К. (4 роки) – аутист – низький рівень розвитку
Міша Б. (4 роки) – зпр – високий рівень розвитку
Саша Г. (4 роки) – аутист – низький рівень розвитку
Альона Л. (5 років) – зпр – середній рівень розвитку
Іра Н. (5 років) – зпр – середній рівень розвитку
Максим Г (6 років) – аутист – середній рівень розвитку
Саша К (6 років) – зпр – високий рівень розитку.
Спочатку був проведений тест на загальну обізнаність, на який діти відповідали з труднощами. Наприклад: Назви своє ім’я?
- своє ім’я деякі діти не знають;
- діти-аутисти взагалі ставляться до цього байдуже.
На запитання тесту: скільки тобі років?
деякі показують на пальцях;
діти старшого дошкільного віку більш-менш вільніше називають свій вік.
Якщо брати запитання про часові уявлення, то більшість дітей путають, які пори року та місяці і їх порядок, через це педагог-дефектолог застосовує в своїй роботі куточок природи, щоб діти легше орієнтувалися.
Другим завданням експериментальної роботи було визначення навиків встановлення логічних зв’язків дітьми. На першому малюнку (дивись додаток №5, мал.1) потрібно було показати себе та своїх родичів. Старші діти та діти із затримкою у розвитку справились гарно з цим завданням (Катя І., Міша Б., Саша К., Альона Л., Іра Н.) , хоча для цього потрібно було виділити деякий час. Діти з ознаками аутизму (Маша К., Саша Г., Максим Г.) не могли обвести на малюнку ту відповідність, яку потрібно було зробити. Вони все сприймають, як єдине ціле.
На другому малюнку (дивись додаток №5, мал.2) дітям потрібно було пройти лабіринт, з цим завдання могли впоратись тільки діти старшого дошкільного віку (Саша К., Альона Л., Іра Н.), але з великим ускладненням.
На останньому малюнку (дивись додаток №5, мал.3), потрібно було вказати, які плоди де ростуть. Це одне з найулюбленіших завдань дітей, з яким вони легко справились, але в в деяких із них були проблеми (Маша К, Максим Г, Катя І.).
Останнє завдання в наші практичній частині – декілька запитань із методики Векслера (дивись додаток №5) і визначили, що діти з затримкою психічного розвитку легко справились з цим завданням, але все таки в деяких дітей страждає логічне мислення (Катя І, Іра Н.). Діти-аутисти (Маша К., Саша Г., Максим Г) не виконали цього завдання, тому що вони мають проблеми з логічним мислення, і в загальному в них страждає уявлення про навколишній світ, через їх байдужість.
2.3 Розробка методичних рекомендацій та пам’яток для педагогів та батьків з дітьми з особливими потребами
Третім етапом дослідницької роботи є розробка методичних рекомендацій та пам’яток для педагогів та батьків (дивіться додаток № 4-5).
Так, першим до уваги була представлена пам’ятка (дивіться додаток № 4), в якій зазначено перечень класифікацій порушень дітей. Для кожної класифікації порушень застосовуються індивідуальні вимоги, тобто допомога, яку повинні надавати батьки або педагоги дітям з особливими освітніми потребами. Наприклад: розумово відсталим дітям зовсім не підійдуть ті рекомендації, які будуть надавати дітям-аутистам. Хоча іноді деякі батьки та навіть педагоги можуть цього не розуміти. Тому, щоб такої обізнаності не траплялось, вони точно повинні знати, що підходить для їхньої дитини і сприяє розвитку, а що ні.
На прохання батьків були розроблені пам’ятки, які були подаровані після проведення анкетування та методики, навчально-реабілітаційному центру та батькам. В пам’ятці для батьків на розпізнання ознак, які вказують на порушення мислення (інтелекту) у дитини (дошкільного віку) (див. додаток №5) було перечислень ряд ознак, за допомогою яких можна визначити чи нормальний інтелект у дитини або має певні патології.
Методичні рекомендації, пам’ятки, розробки розроблялися відповідно запитів батьків і педагогів.
Методичні матеріали можуть мати місце для розповсюдження на батьківських зборах та на педагогічних радах.
Висновки
В курсовій роботі, було теоретично обґрунтовано важливість раннього прогнозування, діагностики та методи для запобігання труднощів у навчанні та вихованні. І експериментально перевірено ефективність застосування методик діагностики.
На даному етапі розвитку тема раннього прогнозування, діагностики та запобігання труднощів у навчанні і вихованні, дійсно є актуальною. Так як за допомогою реабілітаційного центру, було досліджено, що з кожним роком в нашій країні з великим розмахом збільшується кількість дітей з особливими освітніми потребами. Тому що більшість батьків перед вагітністю та під час неї не роблять спеціальних прогностичних дій, які відіграють важливу роль у майбутньому розвитку дитини, за допомогою яких можна виявити майбутні патології.
Діагностика дитини займає також не менш важливе значення. Якщо вже у дитини трапились якісь відхилення, то ми можемо діагностувати її психічні функції, інтелект тощо. І в майбутньому за допомогою цього, вже шукати методи корекції для поліпшення розвитку дитини з особливими потребами.
Головним завданням після всіх цих дій – знайти відповідні індивідуальні методи запобігання труднощам у вихованні та навчанні, щоб в майбутньому у дитини, не виникло ще більш проблем і вона спокійно змогла адаптуватися до навколишнього середовища (суспільства).
В ході експерименту були реалізовані всі поставлені завдання та досягнуто поставленої мети.
Під час експериментальної частини, при перевірці обізнаності педагогів-дефектологів та батьків в роботі та взаємодії за своїми дітьми, головних осіб, від яких залежить майбутнє дитини та її розвиток, ми дійшли висновку, що все ж працівники спеціальних закладів є більш компетентні та проінформовані у роботі з дітьми, але все ж є куди ще вдосконалювати їх навички. Але рівень батьківської компетенції дуже страждає, лише 35% батьків мають компетентність у роботі та взаємодії зі своїми дітьми, а інші 65% є необізнаними. Спеціалісти спеціальних закладів, повинні звернути велику увагу не тільки на дітей, а й на роботу з батьками, тому що вони є головним фактором який діє на майбутнє своєї дитини. Кожна сім’я, яка має дітей з особливими потребами, має пройти спеціальні курси по підготовці в роботі та взаємодії зі своєю дитиною, тому що рівень обізнаності та взаємодії з дитиною має фатальний стан.
Головне що було досліджено – це діагностування інтелектуального рівня дітей з особливими потребами за допомогою різних методик. Можемо дійти такого висновку, що в них страждає інтелект та психічні функції. Таким дітям тяжко орієнтуватись у просторі та часі, логічно міркувати, запам’ятовувати (100% - у всіх дітей). Є такі діти, які зовсім к цьому не пристосовані і їх інтелектуальний рівень знаходиться на нулі, вони не можуть відповісти на елементарні запитання – як тебе звати або скільки тобі років (35% дітей).
Спеціальна робота педагогів-дефектологів відіграє важливу роль у розвитку, вихованні та навчанні дітей, адже за допомогою спеціального навчання та виховання, діти від нульового інтелектуального розвитку досягають значного прогресу.
Отже, дослідивши детально нашу тему, можемо дійти висновку, що кожен аспект, з якого вона складається, є безумовно необхідним для нормально розвитку, допомагає корегувати та уникати подальші недоліки у психофізичному розвитку.
Список літератури
1. Наказ Міністерства освіти і науки України № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання» від 1 жовтня 2010 року.
2. Бабаніна С. Активізація пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами. Журнал: Сучасна школа України, 2012, № 12.
3. Бочелюк В.Й., Турубарова А.В. Психологія людини з обмеженими можливостями. Навч.посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 264 с.
4. Вассерман Л.И. и др. Методы нейропсихологической диагностики.— СПб., 1997.
5. Демченко І. Основи інклюзивної освіти: навч.-метод.посібн / уклад. Ірина Іванівна Демченко. – Умань: Видавничо – поліграфічний центр “Візаві”, 2013. – 150 с.
6. Калініченко І. Організація навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах. Журнал: Завуч, 2013, №16.
7. Кисла О.Ф. Корекційна педагогіка: навч. посібник / О.Ф.Кисла. – К.: Кондор-Видавництво, 2015. – 320с.
8. Колупаєва А.А. Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально-методичний посібник / Кол. авторів: Колупаєва А.А, Софій Н.З., Найда Ю.М. та ін. За заг. ред. Даниленко Л.І., – 2-ге видання, стереотипне – К.: ФО-П Парашин І.С., 2010. – 128 с.
9. Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади: Монографія. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 458с.
10. Кочерга О. Психофізіологія дітей з особливими потребами / Олександр Кочерга. – К.: Редакції газет з дошкільної та початкової освіти, 2012. – 128с.
11. Кузьменко В. Психологічна діагностика дитини з порушеннями розвитку. Журнал: Практичний психолог: школа, 2013, №1.
12. Лихачев В. Педагогика: Курс лекций. - М., 1993. – 946с.
13. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології: Навч. посібник. –К.: Вища шк., 1994. – 143с.
14. Хворова Г. Адаптація методик незавершених ситуацій для діагностики і формування компетентності. Журнал: Особлива дитини: навчання і виховання, 2016, №4.
15. Електронний ресурс: https: Режим посилання: //uk.wikipedia.org/wiki/
16. Електронний ресурс: https: Режим посилання: // http://sirotstvy.net
17. Електронний ресурс: https: Режим посилання: // http://med.rda.dp.ua
Додаток №1
Анкета для педагогів
1. Як Ви вважаєте, кількість дітей з порушеннями розвитку в Україні щороку: а) зменшується; б) збільшується; в) залишається без змін.
2. Прихильником якої форми освіти для дітей з особливими потребами Ви є? (виберіть кілька відповідей) а) спеціальні класи в складі ЗНЗ; б) спеціальні школи; в) індивідуальна форма навчання; г) інклюзивні класи з наявністю асистента вчителя.
3. Залучення дитини з особливими потребами в реабілітаційний заклад сприяє: (виберіть кілька відповідей) а) загальній соціалізації; б) розвитку комунікативних функцій; в) виробленню позитивних вмінь і навичок; г) ваша відповідь.
4. Які якості проявляють діти під час спілкування (взаємодії з іншими дітьми)?
5. Які якості діти проявляються під час гри?
6. Чи вважаєте ви гру діагностичним методом ?
7. Які особливості дитини можна розкрити під час спостереження?
8. Яку науково-методичну консультацію із перелічених питань Ви б хотіли одержати? (виберіть кілька відповідей) а) Діти з особливими потребами та організація їх навчання; б)Діагностика дітей в) нові методики роботи г) Створення сприятливої атмосфери в дитячому середовищі, в якому навчається дитина з функціональними обмеженнями; д) Інше (зазначте): _______________________________________________
9. Які методики ви використовуйте найчастіше у роботі з дітьми?
10. Яка причина, на Вашу думку, перешкоджає нормальному подальшому розвитку дитини з ОП ? а) відсутність знань та інформації з даної проблеми; б) фінансова і матеріальна незабезпеченість; в) відношення та стереотипи людей; г) Ваш варіант __________________________________________________
11. Для забезпечення оптимальних умов розвитку та навчання дітей з психофізичними вадами, насамперед, потрібно: а) надавати психопрофілактичну та психокорекційну допомогу дитині; б) провести інформаційно-пояснювальну роботу з педагогами та батьками навчального закладу; в) надавати консультації батькам дитини, що має психофізичні вади; г) організувати соціальне середовище через спеціальну підготовку педагогів та учнів конкретного класу; д) Ваш варіант __________________________________________________
12. Яких правил, насамперед, потрібно дотримуватись спеціальному педагогу ? а) сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми; б) закінчувати заняття, коли діти втомилися чи відволікаються; в) знати анамнез дитини та особливості перебігу хвороби; г) адаптувати навчальні плани, методики до спеціальних потреб дітей; д) залучати батьків дітей з психофізичними вадами до активної участі в житті; е) сприймати дитину з особливими потребами як повноцінну особистість соціуму; є) враховувати динаміку стану психічних процесів дитини під час навчання і корекції; ж) заняття повинне сприяти отриманню знань, розвитку та коригуванню психічних процесів, поведінки дитини; з) знати позитивні сторони особистості дитини з вадою і залишкові можливості;
13. За допомогою яких методик ви діагностуєте інтелектуальний рівень дитини?
Додаток №2
Анкета для батьків
1) На протязі якого часу ви відвідуєте реабілітаційний центр?
2) Як ви дізнались, що у вашої дитини є порушення у психофізичному розвитку? Що ви знаєте про хворобу своєї дитини?
3) Що ви знаєте про ранню діагностику? Чи проходили ви ранню діагностику перед вагітністю? Які проблеми можна діагностувати за допомогою ранньої діагностики?
4) Скільки цілеспрямованого часу ви витрачаєте на розвиток дитини?
5) Що для вас являється найбільш обов’язковим з роботі з дитиною?
6) Які визначаються особливості поведінки?
7)В яких саме ситуаціях виникає агресія у вашій дитини? Які методи ви використовуєте для її припинення?
8) Наскільки дитина виявляє ініціативу і прагне до спілкування?
9) Які якості проявляє ваша дитини під час спілкування?
10) Які методи ви застосовуєте для психофізичного розвитку дитини?
11) Часто ви відвідуєте семінари, тренінги, курси по правильній роботі зі своєю дитиною….?
12) Чи вмієте ви визначати рівень інтелекту дитини за якою-небудь методики діагностики?
13) Чи важлива для вас є інтеграція дитини? І яку користь вона приносить для неї?
Методика незавершених ситуацій
Незважаючи на деякі спроби привчити його використовувати горщик, досить робить свої справи де завгодно.
Вимагає щоб усі вікна квартири весь час були наглухо зачинені, інакше кричить, б’є себе по голові.
Не має мотивації до навчання.
Додаток №3
Діагностика інтелектуального рівня дітей з особливими потребами
Тест на загальну обізнаність
- Як тебе звати?
- Скільки тобі років?
- Ти вчишся в школі?
- Як звати твою вчительку?
- Який зараз місяць? скільки ти знаєш пор року?
- Який буде місяць після травня?
Назви ці дві пори року.
Чим подобається вам весна? Чим саме?
Чи подобається вам літо? Чим саме?
Завдання на встановлення зв’язків та відповідності
(мал.1)
Уважно подивись на малюнок, покажи де ти бачиш себе, маму, тата, дідуся, бабусю?
Покажи тваринці шлях до улюбленої їжі
(мал.2)
(мал.3)
Вкажи, що з наведених плодів росте на дереві, на поверхні?
Методика Векслера
Дати відповіді на запитання
1. Скільки у тебе вух?
2.Скільки лап у собаки?
3. Від якої тварини ми отримуємо молоко?
4. Скільки днів в тижні?
5. З чого будують будинок?
Додаток №4
Пам’ятка
для педагогів-дефектологів та батьків в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами
З порушеннями опорно-рухового апарату
Необхідність користуватися інвалідним візком – це, як не дивно, спосіб більш вільного пересування (якщо немає технічних перешкод). Водночас, в наших умовах, коли всі практично будівлі, в тому числі і школи, не об лаштовані пандусами і ліфтами, людині на візку потрібна допомога, щоб подолати численні бар’єри.
Якщо ви хочете допомогти дитині на візку, запитайте у батьків або фахівців, що потрібно робити, і дійте чітко за інструкціями, особливо, якщо ви допомагаєте їй подолати сходи. Деякі інваліди, котрі пройшли спеціальні тренінги, можуть самостійно або за мінімальної допомоги долати сходи. Але це подібно до екстремального спорту і завжди небезпечно. Коли йдетьсь про дітей, допомога потрібно практично завжди, а помічникам потрібен інструктаж.
Візок слід котити повільно, оскільки він легко набирає швидкість і несподіваний поштовх може призвести до втрати рівноваги.
Завжди переконуйтесь у доступності місць, де заплановані заходи: наприклад, екскурсія. Заздалегідь поцікавтесь, які можуть виникнути проблеми і як їх можна подолати. Розкажіть про них, щоб батьки (чи сама дитина) могла прийняти рішення. Пам’ятайте: допоміжні засоби мають бути справними і під рукою. Подбайте аби там, де є бар’єри (сходи, двері, пороги тощо) були люди, готові прийти на допомогу. Потурбуйтесь і про те, щоб особа на візку могла дотягнутися до речей, які їй потрібні.
З порушенням зору
Намагайтеся надавати інформацію в тому вигляді, в якому її хотіла б отримувати дитина, яка не бачить або бачить погано. Якщо у вас немає змоги перевести інформацію в потрібний формат (шрифт Брайля – рельєфно- крапкова система для письма і читання, крупний шрифт – 16-18 та більших кеглів, дискета, щоб прочитати її за допомогою комп’ютера зі звуковою програмою, аудіо касета), віддайте її в тому вигляді, в якому вона є: це однаково краще, аніж нічого.
Якщо ви збираєтесь читати вголос дитині, яка не бачить, спочатку попередьте про це. Говоріть нормальним голосом. Не пропускайте інформацію, якщо вас про це не просять і не замінюйте читання переказом.
Якщо ви знаходитесь із дитиною, яка не бачить, у новому приміщенні, опишіть коротко, де ви перебуваєте. Наприклад: “У центрі класу (аудиторії), приблизно за шість кроків від тебе, праворуч і ліворуч – ряди парт, дошка – попереду ”. Або: “Ліворуч від дверей, при вході, - шафа”. Зверніть увагу на наявність “небезпечних” предметів. Уникайте розмитих визначень та описів, які, зазвичай, супроводжуються жестами, виразами на кшталт: “ Склянка знаходить десь там на столі, це біля тебе …”. Намагайтеся бути точними: “ Склянка посередині столу ”, “ Стілець праворуч від тебе ”.
Завжди називайте себе і інших співрозмовників, а також усіх присутніх, і тих, хто вийшов і повернувся до приміщення. Не забувайте озвучувати свої жести і написи. Намагайтесь передати словами те, що часто висловлюють мімікою і жестами – не забувайте, що звичайний жест “ там…” людина, яка не бачить, не зрозуміє. Коли ви спілкуєтесь із групою таких дітей, не забувайте щоразу називати того, до кого ви звертаєтесь. Не змушуйте співрозмовника говорити в порожнечу: якщо ви пересуваєтеся, попередьте його.
Дізнайтесь, чи потрібно попереджувати дитину, про перешкоди під час руху (двері, сходи тощо). Якщо ви помітили, що вона збилася зі шляху або попереду неї є перешкода, не керуйте її рухом на відстані, підійдіть і допоможіть повернутися на правильний шлях.
Якщо не встигаєте підійти, голосно попередьте про небезпеку. Коли спускаєтесь або підіймаєтесь сходами, ведіть її боком до них. Пересуваючись, не робіть різких рухів.
За столом можна пояснити, що і де знаходить на тарілці.
Необхідно навчити школярів орієнтуватися у приміщенні школи (до моменту, доки дитина не запам’ятає усі маршрути; у випадку якихось змін її слід супроводжувати); надавати якщо це можливо, навчальні матеріали в інших формах (шрифтом Брайля, крупним шрифтом, на аудіо касеті); дати можливість використовувати звукозаписуючі прилади і комп’ютери. Не слід забувати про те, що все написане має бути озвучено. Крім того, у приміщенні та на подвір’ї потрібно передбачити, аби всі наявні перешкоди виділялися контрастними кольорами (крайні сходинки, двері тощо).
З порушеннями слуху
Деякі діти можуть чути, але сприймають окремі звуки спотворено. У цьому випадку говоріть трохи голосніше й чіткіше, добираючи необхідний рівень звучання. Іноді достатньо лише понизити висоту голосу, оскільки дитина втратила здатність сприймати високі частоти.
Починаючи розмову, приверніть її увагу. Якщо слух дитини дозволяє, назвіть її ім’я, якщо ні – злегка покладіть руку на плече або поплескайте – але не різко. Під час розмови дивіться на неї. Не затуляйте своє обличчя: дитина має стежити за його виразом та вашим артикуляційним апаратом. Говоріть чітко й рівно. Не потрібно занадто виділяти щось, надто гучно говорити, кричати, особливо на вухо. Якщо вас просять повторити щось, спробуйте перефразувати своє речення. Використовуйте жести.
Переконайтеся, що вас зрозуміли. Не соромтесь про це запитати. Якщо ви не зрозуміли, попросіть дитину повторити або записати те, що вона хотіла сказати. Але уникайте при цьому навіть натяку на поблажливість.
Якщо ви повідомляєте інформацію, яка містить номер, правило, формулу, технічний або складний термін, адресу – запишіть її. У деяких випадках потрібно запитати, чи не буде простіше листуватися. За такої форми спілкування речення мають бути простими.
Не забувайте про середовище, що вас оточує. У великих або багатолюдних приміщеннях складніше спілкуватися з людьми, які погано чують.
Не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте перехідні фрази на кшталт: “Добре, а тепер нам слід обговорити…”.
Дуже часто глухі люди використовують мову жестів. Необхідність перекладача залежить від ситуації та людей, які спілкуються.
Участь перекладача дає змогу: підвищити якість спілкування; уникнути непорозумінь під час розмови; економити час; учасники розмови вільніше й повніше висловлюють свої думки.
Кількість порад під час роботи з перекладачем
Під час розмови звертайся безпосередньо до співрозмовника, який не чує, а не до його перекладача. Не кажіть: “Запитай у нього…”, “Скажи їх…”.
Керуючись своєю професійною етикою, перекладач має перекладати все, в тому числі, що не стосується вашої бесіди, наприклад, коментарі та сторонні телефонні розмови, і вам не бажано просити перекладача не робити цього.
Не всі люди, які погано чують, можуть читати по губам. Вам краще запитати про це під час першої зустрічі. Якщо дитина володіє цією навичкою, потрібно дотримуватись кількох правил:
з десяти слів добре прочитуються лише три;
потрібно дивитись в обличчя співрозмовникові і говорити чітко та повільно, використовувати прості фрази та уникати зайвих слів. Не намагайтеся надмірно чітко вимовляти слова – це змінює артикуляцію і створює додаткові труднощі;
потрібно використовувати вираз обличчя, жести, рухи тіла, якщо хочете підкреслити або пояснити зміст сказаного.
З порушеннями мовлення
Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з нею потребуватиме більше часу. Не перебивайте, не квапте і не виправляйте її.
Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення мовлення – показник низького рівня інтелекту, і що дитина, яка має мовленнєві порушення, не може зрозуміти вас.
Спочатку намагайтесь ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови (так, ні).
Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли і не соромтеся перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквам.
Якщо у вас виникають проблеми у спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб – надрукувати, написати.
Із затримкою розвитку
Використовуйте доступне мовлення, висловлюйтесь точно та лаконічно. Якщо вам потрібно пояснити щось складне, розподіліть інформацію на частини.
Уникайте словесних штампів і образних висловлювань, якщо ви не впевнені у тому, що дитина їх знає. Не використовуйте сарказм і натяки.
Викладаючи новий матеріал, розповідайте все крок за кроком. Надайте дитині можливість усвідомити кожен крок після пояснення. Якщо необхідно, використовуйте ілюстрації. Будьте готові повторити декілька раз. Не зневірюйтесь, якщо вас з першого разу не розуміють.
Ставтесь до дітей із затримкою у розвитку так само, як і до їх однолітків, обговорюйте з ними ті самі теми.
Деякі діти з затримкою у розвитку прагнуть догодити співрозмовнику і кажуть те, що, як їм здається, хочуть від них почути. Тому, щоб досягти достовірної інформації, ставте запитання на тему, яка вас цікавить, кілька разів, перефразовуючи їх.
З труднощами у навчанні
Коли ви розумієте, що дитина не сприймає інформацію в певній формі, запропонуйте іншу ( не може читати – пояснити словами; якщо не сприймає на слух – запишіть тощо). Якщо вам складно виявити це – запитайте. Будьте відвертими зі своїм співрозмовником.
З порушенням психічної діяльності
Ставтеся до них як до особистостей. Якщо людина із психічними порушеннями засмучена або відчуває стрес, запитайте її спокійно, що ви можете зробити, аби допомогти їй. Можливо потрібно зв’язатися з кимось із її близьких.
При епілепсії дитину необхідно покласти на горизонтальну поверхню, розстібнути комір сорочки та поясок і стежити, щоб вона не прикусила язика. Для цього необхідно між верхніми і нижніми зубами помістити щось тверде. Родичі або лікар зобов’язані проінформувати шкільний медперсонал і вчителів про наявність нападів у дитини та пов’язані з цим обмеження. Якщо не має особливих вказівок, дитині з епілепсією можна брати участь у всіх спортивних і масових заходах, що проводяться. Можна дитині нагадувати приймати ліки. Важливо також пояснити школярам, що таке епілепсія, що вона не заразна і як поводитись, коли у людини трапляється напад.
З гіперкінезами
Якщо ви бачите людину з гіперкінезами, не слід відверто звертати уваги на її рухи. Під час розмови не відволікайтеся на мимовільні рухи, оскільки можете пропускати щось важливе.
Пропонуйте допомогу, не привертаючи загальної уваги.
Не бійтеся суперечити людині із гіперкінезами, побоюючись змусити її хвилюватися. Пропозиція “тільки не хвилюйся ” призведе до втрати часу. Спокійно висловлюйте свої аргументи, навіть коли бачите, що ваш співрозмовник нервує.
З низьким ростом
Переконайтесь, що людина може дістати необхідні предмети і використовувати обладнання. Розмовляючи з людиною маленького зросту, намагайтесь розміститися так, щоб ваші обличчя були на одному рівні – можна сісти на стілець, нахилитися тощо.
Віл – інфіковані
Не бійтеся заразитися вірусом від доторку. Якщо ви ставитесь до ВІЛ – інфікованої людини без упереджень, дайте їй зрозуміти, що ви приймаєте і цінуєте її.
У спілкуванні з людиною, інфікованою ВІЛ, намагайтесь уникати виразів “ ВІЛ-інфікований ”, “ хворий на СНІД”, які акцентують увагу на інфекції або захворювання.
Не забувайте, що ВІЛ-інфікована людина може дуже легко заразитися будь-якою інфекцією, тому, коли ви або хтось із вашої групи захворіли навіть на нежить, то маєте обов’язково попередити про це, не наражаючи її на небезпеку.
Дадоток №5
Пам’ятка для батьків
на розпізнання ознак, які вказують на порушення мислення і інтелекту у дитини дошкільного віку
Незрілість і нерозвиненість емоцій.
Дитина з раннього дитинства має проблеми із мовленням, довго час не говорить. Через це з’являється нерозуміння навколишнього середовища.
Невисока працездатність, виникає через підвищену виснаження
Одною з головної діяльності дитини – гра. Дитина проявляє себе пасивно в грі, їй не цікаво або вона не розуміє як потрібно діяти.
Порушення мислення. Тобто при завданнях на розвиток або грі дитина не може узагальнювати предмети, абстрагувати їх, а тільки утворює конкретні зв’язки.
Якщо дитина не може собою керувати, в неї порушена саморегуляція та самоконтроль, виявляється нетипова поведінка.
Дитина тяжко переходить від одного процесу до іншого.
Бідність асоціацій. Тобто дитина не може асоціювати якийсь предмет або дію.
В дитини різко пропадає думка або ж вона починає загальмовано виконувати дію.
Від того що в дитини порушена пізнавальна сфера, і в неї недостатньо знань, вона починає повторювати те що не правильно, не намагаючись виправитись.
Діти з порушенням інтелекту часто роблять безглузді помилки, виконують завдання протягом довгого часу.
1 2 3 4