Ім'я файлу: Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
Розширення: docx
Розмір: 866кб.
Дата: 24.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
Розширення: docx
Розмір: 866кб.
Дата: 24.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
Уманський Державний Педагогічний Університет (Автосохраненный).d
База експериментального дослідження: м. Умань - Уманський навчально – реабілітаційний центр Черкаської обласної ради .
Розділ I. Теоретичні основи вивчення (виявлення) проблем та їх вирішення у дітей з особливими потребами
1.1 Поняття та характеристика дітей з особливими потребами
В сучасному суспільстві, досить часто ми можемо почути таке поняття, як “діти з особливими потребами”. Але ж що це означає? Діти з особливими потребами – це діти, у яких порушено нормальний перебіг загального розвитку, що спричинено наявністю фізичного або психічного дефекту. У міжнародних правових документах, державних законодавчо-нормативних актах соціального спрямування багатьох країн існує загальновживаний термін – «Children with Special Needs». Це поняття застосовується до дітей-інвалідів, дітей із незначними порушеннями здоров’я, соціальними проблемами та навіть обдарованих дітей.
Понад півстоліття у психолого-педагогічній науці та практиці, серед назв осіб з порушеннями психофізичного розвитку використовували такі терміни, як “дефектна дитина”, “аномальна дитина”, “дитина з вадами розвитку” і т.д. Але в останнє десятиліття і в нашій країні почали використовувати міжнародну назву “діти з особливими потребами”. Як би не називалася дитина з порушенням психофізичного розвитку, слід зазначити, що в кожному терміні єдина суть – це дитина, не менш розвинена, а своєрідно, інакше розвинена [10,16].
Особливі діти не можуть самостійно забезпечити повністю або частково потреби нормального особистісного або соціального життя в силу недоліку, його фізичних або розумових можливостей. Вада цих дітей обумовлена фізичними, сенсорними або інтелектуально-психічними недоліками, які заважають йому самостійно розвиватись та пересуватись. Унаслідок відгородженості дитини від світу, відсутня можливість формування активної життєвої позиції та не складається позитивна самооцінка. Дуже часто страждає емоційно-вольова сфера та поведінка. Часто бувають проблеми із самообслуговуванням. В основі аномального розвитку завжди лежать органічні чи функціональні порушення нервової системи або периферичні порушення певного аналізатора [12].
Залежно від причин виникнення дитячих аномалій їх поділяють на вроджені та набуті.
Виділяють такі категорії особливих дітей.
- з порушенням слуху (глухі, оглухлі, зі зниженням слуху);
- з порушенням зору (сліпі, осліплі, зі зниженням зору);
- з порушенням інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);
- з порушенням мовлення;
- з порушенням опорно-рухового апарату;
- зі складною структурою порушень (розумово відсталі і сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);
- з емоційно – вольовими порушеннями та дітей з аутизмом [5].
Діти з порушенням опорно-рухового апарату
Порушення опорно – рухового апарату виникають внаслідок певного захворювання, що призвело до розладу рухових функцій, внаслідок травми, ампутації. Діти з порушенням опорно-рухового апарату відчувають труднощі під час пересування, користуються різноманітними допоміжними засобами.
Травма хребта. При деяких важких переломах хребта стається ушкодження спинного мозку, який відповідає за рухову активність кінцівок, внаслідок чого відбувається їх параліч. Хребет можу бути зламаний у різних місцях, тож наслідки травми, залежно від того, яка частина спинного мозку ушкоджена і якою мірою, може бути різними.
Дитячий церебральний параліч (ДЦП). Виникає внаслідок порушень у тій частині мозку, яка відповідає за контроль і координацію роботи м’язів. Часто це трапляється під час пологів через кисневу недостатність або в перші місяці життя дитини.
Діти з порушенням зору
Порушення зору може мати різний ступінь – від тотальної сліпоти, що зустрічається рідко (10%); часткової сліпоти, коли людина не може розрізняти колір і форму, але може бачити світло, до незначного зниження зору. За певної підготовки, яку діти з порушенням зору починають отримувати ще в дошкільному закладі, вони досить вільно і самостійно орієнтуватися, пересуватися. Існує безліч засобів і технологій, що допомагають людям із порушенням зору.
Діти з порушенням мовлення
Порушення мовлення може бути різноманітними – слабкий голос, афазія (втрата спроможності користуватися словами і фразами як засобом висловлювання думки внаслідок ураження мозку), алалія (відсутність або обмеження мовлення у дітей внаслідок недорозвитку або ураження мовних зон великих півкуль кори головного мозку), заїкання, нечітке мовлення та ін.
Діти із затримкою розвитку
Діти із затримкою в розвитку навчаються новим навичкам і сприймають нову інформацію повільніше, ніж інші. Однак, все це досить умовно і залежить від багатьох факторів, зокрема, виховання, місцевих традицій тощо. Дуже часто “розумово відсталими” помилково називають дітей, які мають порушення мовлення, слуху, а також педагогічно занедбаних дітей.
Синдром Дауна. Синдром Дауна – це порушення хромосомного коду, пов’язане з розладами у розвитку, коли у клітині з’являється 47 хромосома. Дитина, яка народилась з цим синдромом, має характеру зовнішність. Синдром Дауна означає, що малюк розвиватиметься повільніше, ніж його однолітки і пізніше проходитимуть загальні етапи розвитку. У різних дітей із синдромом Дауна різні розумові здібності, різна поведінка і фізичний розвиток. Вони можуть набагато краще розвинути свої здібності, якщо живуть вдома, в атмосфері любові, якщо в дитинстві вони навчаються за програмою ранньої допомоги, якщо отримують спеціальну освіту, медичне обслуговування і відчувають позитивне ставлення оточуючих. Зараз в Україні існують організації, які допомагають батькам виховувати дітей із синдромом Дауна.
Аутизм. Аутизм виявляється в 10-15 випадках на 10000 новонароджених. Причини аутизму невідомі. Є припущення,що це трапляється через неврологічні порушення і біохімічний дисбаланс. Психологічні фактори не впливають на виникнення аутизму. Хлопчики страждають від цього захворювання частіше, ніж дівчатка. При аутизмі порушення розвитку суттєво впливає на вербальне і невербальне спілкування та соціальну взаємодію. Зазвичай, він чітко проявляється у дітей до трьох років. Аутичні діти дуже різняться за інтелектом, можливостями і поведінкою. Деякі з них не говорять, мовлення інших обмежене і часто містить фрази і монологи, які повторюються. При аутизмі легшої форми діти можуть говорити на деякі теми, але у них спостерігаються труднощі абстрактного мислення. В аутичних дітей може виникнути нестандартна реакція на сенсорну інформацію (голосний шум, світло, певні продукти). Існують програми, спрямовані на покращення поведінкових, соціальних, комунікативних, освітніх здібностей, розвиток побутових навичок. Програма освіти має бути послідовною і передбачуваною. Спілкування з іншими дітьми також важливе, оскільки воно помагає навчатися від оточуючих зразків мовлення, та моделей поведінки. Щоб вирішити проблеми, пов’язані з засвоєнням шкільних дисциплін, необхідно створювати програми для батьків, які б продовжували навчання дитини вдома.
Діти з труднощами у навчанні
Така форма порушень певною мірою прихована. У дітей спостерігаються труднощі концентрації уваги, запам’ятовування, пригадування та відтворення інформації, але не з самим процесом мислення. Досить часто такі люди мають високий рівень інтелекту. Порушення пам’яті трапляються досить часто і є дуже різноманітними. З ними пов’язані функціональні обмеження слуху, мовлення, навчальних здібностей, уваги, організованості, координації, сприйняття та інтеграції інформації. Відповідно можна спостерігати такі ознаки: дислексія, дисграфія, дис-орграфія, неспроможність сприймати інформацію на слух або зір. Коли ви розумієте, що дитина не сприймає інформацію в певній формі, запропонуйте іншу.
Діти з порушенням психічної діяльності
Часто такі розлади пов’язані з психічними захворюваннями та розладами центральної нервової системи. Людський мозок контролює сприйняття, пам'ять, мислення, мовлення, рівновагу, виникнення і прояв почуттів, дихання тощо. Будь – яка із цих функцій та їх синхронна робота можуть бути порушені внаслідок психічного захворювання. Ознаки психічного захворювання: виникнення різких змін у повсякденній поведінці, ускладнення мислення та спілкування, манія, негативізм, зловживання алкоголем та наркотиками, тривала депресія, ілюзії та галюцинації, неспроможність впоратись із щоденними справами, раптові зміни в настрої. Найбільш поширеними психічними захворюваннями є маніакально – депресивний психоз та шизофренія.
Маніакально-деприсивний психоз – періодичні зміни настрою.
Шизофренія – це загальна назва групи психозів, за яких стан характеризується аномальним мисленням, поведінкою та емоціями.
Поведінка, ступінь розладу психіки таких людей може варіюватися, залежно від форми, характеру перебігу та індивідуальних особливостей особистості. Хронічне психічне захворювання завжди проявляється хвилями: загострення – це наростання хвороби, ремісія – сприятливий період, коли лише незначні коливання стану і певні дивні вчинки.
Психічні порушення – це не те саме, що затримка у розвитку. Люди з психічними розладами можуть відчувати емоційні розлади або збентеження. У них може бути свій особливий, мінливий погляд на світ. Не слід думати, що люди з психічними порушеннями потребують додаткову допомогу і специфічне ставлення до них.
Епілепсія – це наслідок порушення центральної нервової системи, причини якого остаточно не з’ясовано. Інколи епілепсія передається спадково, а також може бути спричинена травмою голови. Це трапляється в однієї дитини з сотні. Напади можуть статися коли завгодно. Під час епілепсії може спостерігатися втрата свідомості, падіння та судоми, часто із закиданням голови і прикусом язика, протягом 1-2 хвилин.
Діти із гіперкінезами (спастикою). Гіперкінези – мимовільні рухи тіла або кінцівок, які властиві людям із ДЦП і можуть виникати у людей з пошкодженням спинного мозку.
Люди низького росту. Існує близько 200 причин, які призводять до порушення росту людини. Дуже часто людей маленького зросту недооцінюють, сприймаючи їх як дітей.
Захворювання внутрішніх органів
Хвороби серця. Більшість хвороб серця у дітей проявляються вже при народженні. У таких дітей можуть спостерігатися ускладнення дихання, блакитний відтінок шкіри, можуть повільно рости, набирати зайву вагу. Часто відчувають втому або слабкість. Діти із захворюванням серця менш витривалі, ніж їхні однолітки.
Віл – інфіковані люди. У людей, які інфіковані вірусом імунодефіциту, уражена імунна система, тому їхньому організму важче долати інфекції. З приводу СНІДу й осіб, які інфіковані вірусом, у суспільстві потребує чимало упереджень і побоювань, які ускладнюють життя цим людям [5].
Є первинний дефект, викликаний хворобливим фактором, на основі першого утворюється вторинний дефект.
Найчисленнішу групу дітей з особливими освітніми потребами вважають дітей з розумовою відсталістю та важкими мовленнєвими порушеннями.
Отже, за твердженням відомого психолога Л.Виготського, “…дефектна дитина – якісно відмінний, своєрідний тип розвитку. Як з кисню та водню виникає не суміш газів, а вода, так само особистість дитини з порушеннями є щось якісно інше, ніж звичайна сума недорозвинених функцій та властивосте. Дитина, розвиток якої ускладнений дефектом, не є просто менш розвинена, ніж її нормальні однолітки, діти, а інакше розвинена” [10].
1.2 Раннє прогнозування дефекту у особливих дітей
Раннє прогнозування дитини є дуже важливим аспектом для її майбутнього, нормального фізичного та психічного розвитку. Воно проводиться з метою раннього виявлення аномалії та надання своєчасної допомоги, тобто застосування методів, які могли б коректувати дефект.
Для раннього прогнозування потрібно знати причини, які можуть викликати порушення у дитини. По-перше, це різні шкідливі впливи на плід дитини під час внутрішньоутробного періоду: інтоксикації, інфекції та віруси, наявність великої кількість інвазій в організмі матері, травми, порушення харчування матері. Ці причини виникають через спосіб життя вагітної. Таке інфекційно-паразитарне захворювання, як токсоплазмоз, яке передається через тварин до матері, а від матері до дитини, і може призвести до порушень. Наступні причини – застосування медикаментів, соматичне захворювання матері, алкогольні отруєння, токсикози матері. Внутрішньоутробний розвиток може порушитись і в результаті несумісності груп крові матері та плода або резус конфлікт крові між батьком та матері, які можуть призвести до різноманітних мозкових уражень дитини. По-друге, наслідок дії генетичних факторів [12].
Більшість цих причин можна з’ясувати ще до народження дитини або починаючи з третього місяця пренатального періоду.
Більшість причин аутизму у дітей не досліджено наукою.
В більшості розвинених країн, в наш час, є обов’язковим діагностика батьків перед народженням дитини, тобто чоловік та жінка повинні пройти медичне обстеження, для того, щоб виявити, які в них є захворювання і як в майбутньому вони можуть негативно вплинути на дитину та знайти методи для вирішення цих проблем.
Обстеження, які варто робити подружжю перед вагітністю, для майбутнього прогнозування дефекту у дитини.
Визначення групи крові, а також резус-фактора. Це дуже важливі аналізи, які визначають схильність жінки до того або іншого захворювання, наявність вроджених патологій, а також залежність груп крові партнерів один від одного. Як їх контакт відіб’ється на здоров’ї малюка, чи будуть які-небудь відхилення. Якщо вагітна жінка, яка планує народити здорову дитину, не приділила уваги даному обстеженню, то можливий ризик втрати дитини, передчасні пологи, розвиток серйозних хвороб, як у жінки, так і у виношуваної плоду, пошкодження мозку дитини, розвитку розумової відсталості, неврологічних розладів, зниження слуху.
Повинні перевіритись сім’ї з “підвищеним ризиком”: де вже є дитина з вадами; батьки з психофізичними відхиленнями (ДЦП, розумово відсталі, з порушенням аналізатора).
Якщо батьки мають соматичні захворювання, то знайти шляхи вирішення, щоб вони не мали негативної дії на дитину. По можливості, мінімально приймати медичні препаратів.
Провести діагностику у обох батьків перед вагітністю, на інфекції, віруси, інвазії, які можуть стати причиною загибелі плоду або виникнення вроджених вад.
Чоловік повинен здати сперматограму, щоб отримати відомості про сперматозоїди, чи в нормальному стані вони знадяться і не мають будь-якої мутації.
Обстеження, які варто робити матері під час вагітності, для майбутнього прогнозування дефекту у дитини.
В пренатальний період жінка повинна робити скрінінгове УЗІ - це метод оцінки ризику появи проблем у майбутнього малюка на етапі вагітності. Правда, достовірність аналізу часто не перевищує 70%, за допомогою якого можна дізнатись, про майбутні порушення у плоді, а саме, хромосомні порушення, виявити які соматичні і конституційні захворювання можуть чекати на дитину, порушення центральної нервової системи.
Можуть застосовувати ультразвуковий метод дослідження, біопсію хоріона, амніоцентез, плацентоцентез, кордоцентез.
Каріотипування – це складання карти хромосом людини. В деяких країнах, до речі, це дослідження стало таким же звичайним, як визначення групи крові. Його роблять обом батькам, адже дитина отримує половину хромосом від мами, а половину – від тата. Каріотип допомагає виявити перестройку в хромосомному наборі, коли вся генна інформація зберігається, але під час розподілу один “шматочок” хромосоми «пересаджують» на іншу. Ці перестановки не заважають майбутнім батькам жити, але вони небезпечні для дитини. Проблема в тому, що майбутній малюк може успадкувати ту хромосому, в якій не вистачає шматочка або є зайвий. Якщо перестройки в хромосомному наборі подружжя виявлено вчасно, спеціальне обстеження під час вагітності може запобігти появи хворого малюка.
Раннє прогнозування в постнатальний період.
Імунізація – за діючим на території України календарем щеплень новонароджені отримують в пологовому відділенні 2 щеплення: від гепатиту В на першій добі життя та від туберкульозу перед випискою зі стаціонару.
Генетичний скринінг – на 4 добу життя у новонародженого набирають аналіз крові на спеціальний фільтрувальний папір. Обстеження має показати наявність або відсутність у дитини таких захворювань, як муковісцидоз, адреногенітальний синдром, гіпотиреоз та фенілкетонурія.
Великого значення для раннього прогнозування на даний час має превентивна медицина. Це напрям в сучасній медичній науці і практиці, головною метою якої є збереження здоров'я людини за рахунок попередження розвитку різних захворювань і патологій. Історично склалось так, що багато віків медицина була покликана допомагати людям, які отримали рани, травми, заразилися небезпечними інфекційними і другими гострими хворобами. Основним завданням лікарів було зберегти життя і провести екстрений ремонт людського тіла. Йшли століття, змінювалося життя, змінювалася і медицина. В наш час на перший план стала виходити раннє прогнозування і діагностика захворювань, що дозволяє лікарям своєчасно виявити недолік і почати виправлення його(почати лікування). Основними принципами превентивної медицини є проведення попереджуючих, профілактичних заходів задовго до початку хвороби. Європейські фахівці вже кілька років активно розвивають цей напрямок. Превентивна медицина займається попередженням захворювань різного роду. Як правило, попередити хворобу значно легше, ніж вилікувати, тому така методика завойовує все більшу популярність [17].
Отже, раннє прогнозування – це головний інструмент, який допомагає нам дослідити дитину та її аномалії, сприяє уникненню проблеми, якщо це можливо. Сподіваюсь, що в майбутньому, хоча б 70% сімейних пар, перед народженням дитини та під час вагітності будуть робити раннє прогнозування для зниження ризику.
1 2 3 4