«Проектування рубок І заходів сприяння природному поновленню лісу для майстерської дільниці Катюжанського лісництва дп «Димерське лг» Київської області» сторінка 2

страждають молоді пагони листяних порід. В результаті надмірного зволоження грунту в останні роки на понижених ділянках рельєфу посилилось заболочування і на значній площі відбулось суцільне всихання деревостанів.

Територія підприємства за характером рельєфу представляє собою рівнину з невеликими дюнними горбами водно-льодовикового і еолового походження. Ліси підприємства відносяться до рівнинних.

Основними ґрунтоутворюючими породами є водно-льодовикові (флювіогляціальні) відкладення рівнин і алювіальні піски річкових терас на яких розвиваються дернові середньо підзолисті і дернові слабопідзолисті грунти. За механічним складом переважають супіщані грунти, рідше пішані і глинисто-піщані. Супіщані дерново-середньопідзолисті грунти найбільш розповсюджені в Каменському, Катюжанському і Шевченківському лісництвах. Вони характеризуються досить потужним гумусовим горизонтом. Грунтові води в цих грунтах знаходяться на глибині до 2м.

Піщані дерново-слабопідзолисті грунти більш кислі і бідні гумусом. За вмістом поживних речовин вони найбідніші, приурочені до підвищених місцеположень з піщаними пагорбами, найбільш широко розповсюджені в східній частині Дніпровського лісництва. Грунтові води в піщаних дерново-слабопідзолистих грунтах залягають на глибині 3м і більше.

На понижених елементах рельєфу і в замкнутих западинах розповсюджені глеєві грунти з потужністю гумусового горизонту від 10 до 25-30 см. Грунтові води тут звичайно на глибині від 0,5 до 1,5 м, тому всі генетичні горизонти оглеєні і перенасичені вологою.

До долин і луків приурочені торфянисто-болотні грунти з потужністю торф’яного шару до20 см, торфяно-болотні з потужністю торфу від 20 до 50 см і торфовища з потужністю торфу більше 50 см. Ці грунти зустрічаються у всіх лісництвах, але мають порівняно невелике розповсюдження. Вони зайняті болотами, сінокосами, а ділянки з проточними водами – вільховими насадженнями.

Спокійний рельєф місцевості і відсутність незаліснених пісків виключають можливості розвитку водної і вітрової ерозії на території держлісгоспу.

Територія держлісгоспу зі сходу межує з Київським водосховищем на р.Дніпро, з заходу – з річкою Здвиг. Безпосередньо на території держлісгоспу значних рік немає. Лише по заболочених улоговинах протікають невеликі річки, які характеризуються повільним стоком і місцями гублять ясно виражене русло.

На території Каменського і Дніпровського лісництв глибоко врізаються в сушу затоки Київського водосховища. У зв’зку з цим на прилеглих до водосховища ділянках держлісфонду /кв.кв. 3, 66, 68, 69/ сталося сильне заболочення, а в кв.63 в результаті підтоплення – навіть утворилась група невеликих озер. В кварталах, віддалених від водосховища, болота переважно верхові, з яких значна частина утворилась за останні роки, і, мабуть, мають тимчасовий характер. З цих причин гідролісомеліоративні роботи в держлісгоспі останнім часом не проводились.

Квартали, що безпосередньо межують з водосховищем, піддаються інтенсивній абразії. Найбільш сильне руйнування берега водосховища з утворенням крутих абразивних виступів відмічено в кв .кв. 66, 67 і 99 Дніпровського лісництва.

РОЗДІЛ 1

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

1.1 Місцезнаходження лісництва

1.2. Природно-кліматичні умови