Техніка проведення (період підготовки):
хворий знаходиться в положенні лежачи на спині, на твердій основі (землі, підлозі, столі, на щиті тощо);
під лопатки підкладається згорнутий одяг;
людина, що надає допомогу, знаходиться з лівого боку на колінах чи стоїть (якщо хворий лежить на ліжку із щитом, столі, на тапчані);
розстібають одяг, що стискує грудну клітку;
перевіряють, чи вільні дихальні шляхи (їх може закривати язик, сторонні предмети або слиз).
Голову потерпілого максимально закидають назад. Підборіддя повинно бути майже на одній лінії з шиєю. При цьому корінь язика зміщується від задньої стінки гортані, дихальні шляхи розпрямляються і прохідність відновлюється, рот розкривається. При наявності в ротовій порожнині слизу голову й плечі потерпілого необхідно повернути набік, носовою хустинкою або краєм сорочки, намотаними на вказівний палець, прочистити рот та гортань. Після цих попередніх підготовчих дій можна приступити до штучної вентиляції легень і масажу серця.
Найефективнішою вважається штучна вентиляція легенів за методом "рот в рот" або "рот в ніс". При цьому в леґені хворого вдувають до 1,5 л повітря, що за обсягом дорівнює одному глибокому вдиху здорової людини. Леґені розширюються, рефлекторно подразнюючи дихальний центр головного мозку. Це у свою чергу, сприяє відновленню самостійних дихальних рухів та створює в організмі необхідні для газообміну умови.
Техніка проведення: правою рукою необхідно зафіксувати голову в закинутому положенні. Лівою рукою захопити підборіддя, і підтягнувши його вперед і рухом донизу відкрити рот. Першим і другим пальцями лівої руки зажати ніс, зробити глибокий вдих. Щільно, герметично захватити відкритим ротом губи потерпілого, які попередньо накривають куском бинта, марлі (але не хустинкою). Зробити різкий сильний видих; середня тривалість видиху повинна бути 1 с. Частота вдувань повітря - 12-15 за 1 хвилину. При кожному вдуванні необхідно стежити за дихальними рухами передньої стінки грудної клітки. Після вдування повітря негайно звільнити рот хворого. Контролювати пасивний видих по спаданню передньої стінки грудної клітки і по звуку повітря, яке виходить.
Масаж серця зовнішній (непрямий). Важливою складовою частиною оживлення потерпілого є непрямий масаж серця. У випадку зупинки серця, що визначається за відсутністю пульсу на сонній артерії і розширенню зіниць, непрямий масаж необхідно проводити негайно. Іноді при раптовій зупинці серця (внаслідок удару блискавки, задушення тощо) одразу після кількох стискань грудної клітки в ритмі 60-70 за 1 хв. Внаслідок механічного подразнення серця відновлюється його робота, хоча й у мінімальному обсязі. У головному мозку та судинах серця починає циркулювати кров і організм за допомогою своїх компенсаторних механізмів здатний сам справитися з нанесеною йому травмою. Зупинка серцевої діяльності найчастіше спостерігається при травмах, хоча можливе й при інших станах і захворюваннях (прямий удар в серце, крововтрата, опіки, замерзання, інфаркт міокарда отруєння газами, сонячний удар, утоплення тощо). Розрізняють два види штучного масажу серця: прямий (роблять на оголеному серці) і непрямий (стискання грудної клітки).
Суть штучного непрямого масажу серця полягає в насильному стискуванні серця для стимуляції проходження крові по судинному руслу.
Дії працівників при виявленні в цеху чи на території об’єкта задимлення, загорання або пожежі. Дії працівників після прибуття пожежних підрозділів.
Які нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню.
Фактори, які впливають на наслідок ураження елкктричним струмом
Тяжкість електротравми визначається впливом факторів:
— електричного характеру — величина напруги, сила струму, вид струму (постійний чи змінний), частота при змінному струмі;
— неелектричного характеру — тривалість дії електроструму;
— навколишнього середовища — температура, тиск, вологість повітря;
— шляху протікання струму через тіло людини.
У разі ураження людини електричним струмом основним уражуючим фактором є сила струму, що проходить через тіло людини. При цьому ступінь негативного впливу на організм людини збільшується із зростанням струму. За характером дії струм оцінюють так, як наведено в табл. 4.1.
Таблиця 4.1. Характер впливу електричного струму на організм людини
| Струм, мА | Характер дії | |
| | Змінний струм | Постійний струм |
| 0,6—1,5 | Початок відчуття, легке тремтіння пальців рук. | Не відчувається. |
| 2—3 | Сильне тремтіння пальців рук. | Не відчувається. |
| 5—7 | Судороги в руках. | Свербіння. Відчуття нагріву. |
| 8—10 | Руки з зусиллям, але ще можна відірвати від електродів, сильний біль у пальцях і кистях рук. | Підсилений нагрів. |
| 20—25 | Параліч рук, відірвати їх від електрода неможливо. Дуже сильний біль. Дихання затруднене. | Надто сильний нагрів. Незначне скорочення м'язів рук. |
| 50—80 | Зупинка дихання. Початок фібриляції. | Скорочення м'язів. Судороги, затруднене дихання. |
Білет №11
Порядок створення служби охорони праці
Згідно із Законом України «Про охорону праці», роботодавець створює службу охорони праці для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.
Для цього на основі Типового положення про службу охорони праці з урахуванням видів діяльності та специфіки виробництва, чисельності працівників, умов праці роботодавець розробляє, затверджує своїм наказом і вводить в дію Положення про службу охорони праці підприємства. Цей документ визначає структуру служби охорони праці, чисельність, завдання, функції та права її працівників відповідно до чинних нормативно-правових актів.
Центральні органи виконавчої влади в Положенні про структурний підрозділ з охорони праці також враховують вимоги Типового положення про службу охорони праці. Законом України «Про охорону праці» (ст. 34) встановлено порядок створення та організації роботи структурних підрозділів з охорони праці місцевих органів виконавчої влади.
Об’єднання підприємств розробляють і затверджують Положення про службу охорони праці відповідно до ст. 36 Закону України «Про охорону праці» в межах делегованих їм підприємствами функцій.
На всіх підприємствах, незалежно від форм власності та видів діяльності, служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю (власнику, керівнику).
Порядок створення, права, обов’язки, функції служби охорони праці регламентуються Типовим положенням про службу охорони праці.
Відповідальність за порушення законодавства про працю
На сьогодні законодавством передбачено 5 видів відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, фінансова та кримінальна. При цьому такі види відповідальності будуть застосовуватися незалежно один від одного.
Слід зазначити, що саме на підставі результатів перевірки Держпраці посадових осіб може бути притягнуто до адміністративної та кримінальної відповідальності, а саме підприємство — до фінансової відповідальності.
Наводимо приклади типових помилок, які виникають на підприємствах, та наслідки таких ситуацій:
Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати
Відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
2) необхідності догляду за хворою дитиною;
3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.
Періоди тимчасової непрацездатності, що підлягають оплаті
| Страховий випадок | Період тимчасової непрацездатності, що підлягає оплаті |
| Тимчасова непрацездатність унаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві | Увесь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності чи до встановлення МСЕК групи інвалідності: перші 5 днів оплачуються за рахунок коштів роботодавця, із 6-го дня — за рахунок коштів Фонду |
| Тимчасова непрацездатність унаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві застрахованих інвалідів, які працюють на підприємствах в організаціях товариств УТОГ і УТОС | Виплачується Фондом із першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності |
| Тимчасова непрацездатність унаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах | Надається не більш як на 75 календарних днів протягом календарного року: перші 5 днів оплачуються за рахунок коштів роботодавця, із 6-го дня — за рахунок коштів Фонду |
| Тимчасова непрацездатність по догляду за хворою дитиною віком до 14 років застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах | Надається не більш як на 75 календарних днів протягом календарного року: із першого дня за рахунок коштів Фонду, але не більше 14 календарних днів |
| Тимчасова непрацездатність по догляду за хворою дитиною віком до 14 років | Оплачується з першого дня за рахунок коштів Фонду: період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 календарних днів; |
| увесь час перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною віком до 6 років (до 14 років — у разі лікування важкохворої дитини, на підставі висновку ЛКК); | |
| увесь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, дитини, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС; | |
| увесь час стаціонарного лікування дітей віком до 14 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (СНІД) або хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання та постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС | |
| Тимчасова непрацездатність по догляду за хворим членом сім’ї (окрім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) | Оплачується з першого дня за рахунок коштів Фонду, але не більше 3 днів (залежно від тяжкості перебігу захворювання та побутових умов строк може бути подовжений за рішенням ЛКК або головного лікаря, але не більше ніж за 7 календарних днів) |
| Тимчасова непрацездатність у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох* років або дитиною-інвалідом віком до 18 років | Допомога надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, із першого дня за кошти Фонду — за період захворювання, коли мати за медвисновкам не може здійснювати догляд за дитиною |
| Тимчасова непрацездатність викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби | Допомога надається з першого дня за рахунок Фонду — за весь час відсутності на роботі із цієї причини за рахунок Фонду |
| У разі тимчасового переведення відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу | Допомога надається з першого дня за час такої роботи за рахунок Фонду, але не більше ніж на 2 місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до переведення |
| Протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства | Допомога надається з першого дня за кошти Фонду за весь період перебування на цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства й назад |
| Тимчасова непрацездатність у разі здійснення санаторно-курортного лікування | Допомога за рахунок коштів Фонду надається: у разі здійснення санаторно-курортного лікування, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу й назад; за весь час перебування в санаторно - курортному закладі (із урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу й у зворотному напрямку), якщо застрахована особа направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо зі стаціонару лікувального закладу; особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років, за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу й назад) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею |
Перша допомога при ударах. Струс головного мозку. Удари в області хребта. Синдром здавлювання
Закриті ушкодження - це травматизація тканини і органів, спричинені. впливом зовнішніх факторів без порушення цілісності шкіри й видимих слизових оболонок. Причина закритих ушкоджень: удари тупими предметами, різні види травматизму, надзвичайні стани і стихійні лиха. Види закритих ушкоджень: струси, здавлювання, удари, розтяги, розриви, вивихи.
Ознаки удару: біль, травматичний набряк тканин, синець, підвищення температури та порушення функцій, крововиливи, гематоми.
Перша допомога при ударі
Щоб попередити виникнення крововиливу і зменшити біль, треба забезпечити спокій пошкодженої частини тіла, а якщо це кінцівка, то надати їй високе положення. На ушкоджену ділянку необхідно накласти холод: гумовий міхур або поліетиленовий мішечок з льодом чи холодний компрес, який необхідно часто змінювати. Через 2-3 дні для більш швидкого розсмоктування крововиливу до ушкодженого місця прикладають грілку або роблять теплі ванночки. При сильному ударі після вище застосованих заходів потрібно звернутися до лікаря, щоб не пропустити більш серйозного ушкодження, наприклад, перелому.
Забезпечення пожежної безпеки. Обов’язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки. Обов’язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки.
Власники пiдприємств, установ та органiзацiй або уповноваженi ними органи (далi - власники), а також орендарi зобов'язанi:
розробляти комплекснi заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки i технiки, позитивний досвiд;
вiдповiдно до нормативних актiв з пожежної безпеки розробляти i затверджувати положення, iнструкцiї, iншi нормативнi акти, що дiють у межах пiдприємства, установи та органiзацiї, здiйснювати постiйний контроль за їх додержанням;
забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартiв, норм, правил, а також виконання вимог приписiв i постанов органiв державного пожежного нагляду;
органiзовувати навчання працiвникiв правилам пожежної безпеки та пропаганду заходiв щодо їх забезпечення;
у разi вiдсутностi в нормативних актах вимог, необхiдних для забезпечення пожежної безпеки, вживати вiдповiдних заходiв, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;
утримувати в справному станi засоби протипожежного захисту i зв'язку, пожежну технiку, обладнання та iнвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
створювати у разi потреби вiдповiдно до встановленого порядку пiдроздiли пожежної охорони та необхiдну для їх функцiонування матерiально-технiчну базу;
подавати на вимогу державної пожежної охорони вiдомостi та документи про стан пожежної безпеки об'єктiв i продукцiї, що ними виробляється;
здiйснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобiв виявлення та гасiння пожеж i використання для цiєї мети виробничої автоматики;
своєчасно iнформувати пожежну охорону про несправнiсть пожежної технiки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття дорiг i проїздiв на своїй територiї;
проводити службове розслiдування випадкiв пожеж.
Громадяни України, iноземнi громадяни та особи без громадянства, якi перебувають на територiї України, зобов'язанi:
виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будiвлi, якi їм належать на правi особистої власностi, первинними засобами гасiння пожеж i протипожежним iнвентарем, виховувати у дiтей обережнiсть у поводженнi з вогнем;
повiдомляти пожежну охорону про виникнення пожежi та вживати заходiв до її лiквiдацiї, рятування людей i майна.