1 2 3 4 5 6 . Амортизація основних засобів – це процес перенесення авансової раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість виготовлюваної продукції з метою її повного відшкодування. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють шляхом множення середньорічної вартості їх на відповідні норми амортизації і поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається шляхом додавання до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці помножити норму амортизаційних відрахувань і поділити на 100. (64708,90+10,4-1031,00)*(2÷100)=1273,77 тис.грн. (11001,50+102,90-7)*(10÷100)= 1103,18 тис.грн. (9816,20+118,50-105,2)*(6÷100)=589,77 тис.грн. (158,90+24,60-3,2)*(15÷100)=27,05 тис.грн. Вартість основних фондів підприємства на початок планованого року розраховується як вартість основних фондів на початок четвертого кварталу, року, що передує плановому плюс запровадження в дію основних фондів в четвертому кварталі мінус вибуття основних фондів в четвертому кварталі мінус сума нарахованих амортизаційних відрахувань в четвертому кварталі, року, що передує плановому: 64708,9+10,4-1031-1273,77=62414,53 тис.грн. 11001,5+102,9-72,6-1103,18=9928,62 тис.грн. 9816,2+118,5-105,2-589,77=9239,73 тис.грн. 158,9+24,6-3,2-27,05=153,25 тис.грн. Середньорічна вартість основних фондів розраховується як вартість основних фондів підприємства на початок планованого року плюс планове запровадження в дію основних фондів у розрахунок на рік мінус планове вибуття основних фондів у розрахунку на рік: 2414,53+60,5-61,3=62413,73 тис.грн. 9928,62+37,3-12,4=9953,5 тис.грн. 9239,73+14,7-10,8=9243,63 тис.грн. 153,25+22,6-10,2=165,65 тис.грн. Щоб знайти суму амортизаційних відрахувань необхідно середньорічну вартість основних фондів помножити на норму амортизаційних відрахувань поділити на 100 і помножити на 4: 62413,73*2÷100*4=4993,12 тис.грн. 9953,5*10÷100*4=3981,4 тис.грн. 9243,63*6÷100*4=2218,48 тис.грн. 165,65*15÷100*4=99,4 тис.грн. Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію. Амортизаційні відрахування справляють за певними нормами, котрі характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів, розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано. При встановленні норм амортизаційних відрахувань слід виходити із економічно доцільних середніх строків функціонування засобів роботи, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів й врахування техніко – економічного їхнього старіння. При цьому найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду конкретних видів засобів роботи. Звичайно його встановлюють із урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності й економічності капітального ремонту засобів роботи, строків настання техніко – економічного старіння, доцільності застосування методу прискореної амортизації тощо. Таблиця 2.7 – Розрахунок амортизаційних відрахувань , тис.грн.
Таблиця 2.8 – Планове введення і вибуття основних фондів, тис.грн.
Основні засоби (фонди) – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим, натуральним характером і видами, за використанням і належністю. За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні фонди, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо), та невиробничі основні засоби , які створюють умови для праці та життя працівників. До виробничих основних фондів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми та інші основні фонди. У складі виробничих основних фондів виділяють їх активну частину - машини, обладнання, транспортні засоби. Невиробничі основні фонди безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основні фонди належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення. За використанням основні фонди поділяються на діючі (всі основні фонди, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів основних фондів). В балансі по статті «Основні фонди» показується вартість основних фондів, як діючих, так і тих, що знаходяться на консервації або в запасі. Середньорічне введення (вибуття) визначають за результатом перемноження абсолютного його розміру і коефіцієнта функціонування протягом розрахункового року засобів праці, що будуть введені в дію і вибудуть,тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12. Планове введення фондів і планове вибуття основних фондів по всім групам розраховується за формулою: (2.4) К1 = 9; К2 = 6 ; К3 = 3; К4 = 1 - кількість місяців, що залишилася з моменту уведення основних фондів у відповідному кварталі до кінця року. Таблиця 2.9 – Розрахунок мобілізації (іммобілізації) оборотних коштів у будівництві, тис.грн.
Продовження таблиці 2.9
Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхідні будовам для створення запасів устаткування, придбання матеріалів, для витрат майбутніх періодів та формування незавершеного виробництва. Крім того, необхідно враховувати, що протягом планового періоду може статися приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості. До її складу включають: заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби. Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів визначається за формулою: 1 2 3 4 5 6 |