Рисунок 1.1 Структурно-логічна схема використання чистого прибутку
підприємства
Розрізняють пасивну й активну стадії складання плану прибутку. Розроблення плану прибутку з урахуванням корективів, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов, - це пасивна стадія планування. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості підприємства з урахуванням зовнішніх і внутрішніх змін. Активна стадія дає змогу збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії розроблення плану, завдяки пошуку й мобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продажу продукції, частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів[4].
Чистий прибуток розподіляється в порядку, передбаченому в установчих документах підприємства. В узагальненому вигляді чистий прибуток підрозділяється на прибуток, що направляється на накопичення, прибуток, що направляється на споживання, і резервний фонд. Прибуток, що спрямовується на накопичення, служить джерелом фінансування розширення, розвитку підприємства. З прибутку, що спрямовується на споживання, підприємство виплачує дивіденди власникам капіталу, надає соціальні виплати працівникам підприємства. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку [3].
З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі й використанні прибутку підприємств (рис. 1.2).
Рисунок 1.2 Розподіл й використання прибутку підприємств
Одержаний підприємством прибуток направляється на виплату податків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фонду комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів,що формуються за рішенням підприємства[2].
Головна вимога, яка пред'являється сьогодні до системи порядку планування розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.
Ефективність політики управління прибутком підприємства визначається не тільки результатами її формування, але і характером її розподілу. Характер розподілу прибутку визначає багато суттєвих аспектів діяльності торговельного підприємства, вказуючи вплив на результат[1].
Важливе значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення фондів нагромадження та споживання. Нині використання чистого прибутку (напрям і пропорції) визначається самостійно кожним підприємством. Їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. В останні роки відбулися негативні зміни у структурі використання прибутку: у різних галузях економіки зменшилася частка прибутку, спрямована на виробничий розвиток, на утворення резервного (страхового) фонду, тобто у фонд нагромадження, що негативно позначиться на організаційно-технічному розвитку підприємств різних галузей у майбутньому[3].
В умовах ринку механізм розподілу прибутку має велике значення. У ньому відображається ефективність господарської діяльності, від нього залежить дієвість господарської самостійності й самофінансування. Від досконалості форм і методів розподілу прибутку залежить зацікавленість торговельних підприємств та окремих працівників у постійному зростанні й удосконаленні діяльності. Можна стверджувати, що прибуток підприємства - основний критерій ефективності господарювання підприємства, тому вміле і раціональне його використання - одна із основних задач організації у сучасних умовах ринку.
На підставі аналізу літературних джерел можливо зробити висновки.
Важливим чинником зростання рентабельності в нинішніх умовах є робота підприємств з ресурсозбереження, що веде до зниження зростання прибуткусобівартості, а отже, справа в тому, що розвиток виробництва за рахунок економії ресурсів на даному етапі набагато дешевше, ніж розробка нових родовищ і залучення у виробництво нових ресурсів.
Зниження собівартості має стати головною умовою зростання прибутковості і рентабельності виробництва.
2.ФІНАНСОВИЙ ПЛАН
| При функціонуванні підприємства відбувається безперервний кругообіг коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства, в основу якої покладено належне забезпечення фінансування суб’єкта підприємницької діяльності. Фінансування – це залучення необхідних коштів для покриття потреби підприємства в основному і оборотному капіталі. Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє та зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов’язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії тощо. Розрізняють також фінансування за рахунок власних і залучених коштів. До залучених коштів належать ті, які треба повертати, тобто: -банківські кредити; -позики інших підприємств; -кошти від випуску векселів та інших боргових зобов’язань; -кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству; -іноземні інвестиції. Решта коштів виступає як власний капітал. При цьому кожне підприємство повинне забезпечувати оптимальне співвідношення власного й залученого капіталу. Однією із форм фінансування є кредит, тобто платне надання підприємству грошових коштів або інших цінностей у борг на певний час. Залучення кредитів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, пов’язаний із необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченими коштами. Для об’єктивної оцінки поточних і майбутніх фінансових потреб на підприємстві складається фінансовий план, тобто план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Основна мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів і витрат у плановому періоді. При перевищенні доходів над витратами сума перевищення направляється до резервного фонду. Якщо витрати перевищують доходи, визначається сума дефіциту фінансових ресурсів, яку можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо. Фінансові плани за тривалістю дії поділяються на: довгострокові ((перспективні) на період 3-5 років із розбивкою по роках); поточні (на рік із розбивкою по кварталах); оперативні (на квартал із розбивкою по місяцях). На даному етапі підприємства самостійно визначають, які розділи і показники фінансового плану їм необхідно розробити та в якій формі його скласти. Затверджено також Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (крім казенного) , згідно якого фінансовий план складається з таких розділів: -джерела формування та надходження коштів; -приріст активів підприємства; -повернення залучених коштів; -витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та --державних цільових фондів; -покриття збитків минулих періодів. Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної частини. Фінансовий план служить необхідною умовою для раціональної організації роботи на всіх ділянках фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансове планування – це визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для виробничо-господарської діяльності підприємства, а також джерел їх надходження. Принципи фінансового планування: наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них; єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу фінансових ресурсів, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.; -безперервність, яка означає взаємозв’язок довгострокових (перспективних), поточних і оперативних фінансових планів; -стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів. Основні завдання фінансового планування: -забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами; -визначення напрямків ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання; -виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів. У процесі розробки довгострокового та поточного фінансових планів виконуються такі роботи: -аналізується фінансово-господарська діяльність підприємства за минулі періоди; -розраховуються основні показники господарської діяльності у поточному році та на перспективу: визначаються обсяги реалізації продукції або послуг, витрати на їх виробництво або надання, прибуток від реалізації основної продукції та іншої діяльності підприємства, розраховуються амортизаційні відрахування та ін.; -визначаються напрямки вкладання інвестицій і джерела їх фінансування; розробляється оперативний план. При складанні фінансового плану повинен бути розроблений баланс доходів і видатків підприємства по всіх видах діяльності: операційній, інвестиційній та фінансовій. Згідно П(С)БО 3 до операційної діяльності належить основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. У процесі планування визначається: дохід від реалізації продукції та інший операційний дохід (наприклад, реалізація оборотних активів, операційна оренда активів, відшкодування раніше списаних активів тощо). Витрати, пов’язані з основною діяльністю, розраховуються за функціями: ·виробництво – визначається виробнича собівартість продукції; ·управління – розраховуються необхідні адміністративні витрати; ·витрати на збут продукції – витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції. Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного та позикового капіталу підприємства. У процесі планування доходу та витрат, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю, встановлюють: - дохід від участі в капіталі (відображається дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі); - інші фінансові доходи (показуються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій, (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі)); - інші доходи (показується дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від не-операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства); - фінансові витрати (показуються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу); - втрати від участі в капіталі (відображається збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких провадиться методом участі в капіталі); - інші витрати (відображається собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, (крім фінансових витрат), але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства). Згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності у процесі планування проводиться співставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) у плановому періоді. Для цього визначається фінансовий результат від операційної, звичайної та надзвичайної діяльності. Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення. Надзвичайна діяльність – операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно (стихійне лихо, аварії, пожежі та ін.) Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється ув’язка кожного виду витрат та відрахувань із джерелом фінансування. Важливе значення для виробничо-господарської діяльності має оперативне фінансове планування, яке включає розробку та виконання таких оперативних планів: - оперативного фінансового плану (балансу надходжень і видатків коштів); - платіжного календаря; - кредитного плану; - касового плану. При оперативному фінансовому плануванні проводиться порівняння майбутніх грошових надходжень у кожному місяці з сумами, призначеними до сплати і, таким чином, виявляється надлишок надходжень або їх дефіцит, а також контролюється виконання поточного фінансового плану. На підприємстві доцільно складати баланс грошових надходжень. Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Оперативне фінансове планування полягає в складанні та використанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий обіг підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відображено рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання. У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємства незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий обіг за певний проміжок планового періоду. Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства. Своєчасне забезпечення готівкою характеризує стан фінансових відносин між підприємством і трудовим колективом. До каси підприємства гроші надходять з розрахункового рахунку і призначаються для виплати заробітної плати працівникам та інших виплат. Розрахунки надходжень і виплат проводяться при складанні касового плану. Касовий план – це план обороту готівки підприємства, необхідний для контролю за їх надходженням і витрачанням. Він складається за типовою формою на квартал і у встановлені строки передається в кредитну установу, з якою підприємство складає договір про розрахунково-касове обслуговування. В умовах самостійності підприємств у плануванні своєї діяльності окремо кредитний і касовий плани можуть не складатися, тоді їх позиції включаються в платіжний календар. |
Фінансовий план починається з складання кошторису витрат.
Формування витрат виробництва, їхній облік мають важливе значення для підприємницької діяльності організацій. Це важливо не тільки у взаємозв'язку з діючим у даний час податковим законодавством, але і відповідно до місця бухгалтерського обліку в системі управління організацією.
Основою для розробки і реалізації управлінських рішень є відповідна інформація про стан справ у тій чи іншій області діяльності організації в конкретний момент часу. Так, дані обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є важливим засобом виявлення виробничих резервів, постійного контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою підвищення рентабельності виробництва. Це визначає, що ділянка витрат виробництва (звертання) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) займає найбільше важливе місце в системі організації.
Побудова обліку виробничих витрат і вибір методів калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у значній мірі залежать від особливості галузі, типу і виду виробництва, характеру його організації і технологічного процесу, виконуваних робіт і послуг, масовості випуску, об'єктів калькулювання, структури організації й інших умов. Викладене визначає порядок документального оформлення витрат, угруповання і систематизації даних первинних документів, побудова аналітичного обліку, способи числення собівартості конкретних видів продукції (робіт, послуг). Побудова обліку витрат залежить також і від того, яка інформація необхідна для прийняття управлінських рішень.
Основною формою планування витрат підрозділів як центрів відповідальності є складання їх кошторисів. Кошторис охоплює всі витрати підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з коротким виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період, як правило, збігаються. Якщо виробничий цикл тривалий і змінюються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду, такої відповідності немає.
Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції, як організуюча, контролююча і стимулююча. Організуюча функція кошторису полягає в тому, що, маючи встановлену планову величину витрат, працівник, відповідальний за їх рівень, намагається дотримуватись чинного регламенту і норм використання ресурсів. Кошториси підрозділів дають змогу контролювати роботу працівників, відповідальних, за рівень витрат. Це здійснюється порівнянням фактичних витрат з плановими, передбаченими в кошторисах.
Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Структурно він може будуватися за статтями й елементами витрат.
Таблиця 2.1 – Кошторис витрат на виробництво промислового підприємства, тис.грн.
| № з/р | Витрати | Усього на планований рік | В тому числі на IV квартал |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Сировина й основні матеріали | 39973,40 | 10715,90 |
| 2 | Допоміжні матеріали | 9406,60 | 2770,20 |
| в тому числі | - | - | |
| 2.1 | придбані сировина і матеріали, комплектуючі вироби і послуги промислового характеру | 3829,90 | 935,00 |
| 3 | Паливо | 1869,60 | 475,00 |
| 4 | Електроенергія | 2800,1 | 573,30 |
| 5 | Плата за спеціальне використання водяних ресурсів | 879,40 | 273,60 |
| 6 | Відрахування на геологорозвідувальні роботи | 190,90 | 52,70 |
| 7 | Матеріальні витрати | 55120,00 | 14960,70 |
| 8 | Амортизаційні відрахування | 11292,40 | 2823,10 |
| 9 | Витрати на оплату праці | 9971,90 | 2156,60 |
| 10 | Відрахування у фонди соціального страхування – усього | 3609,83 | 133,70 |
| в тому числі | |||
| 10.1 | пенсійний фонд | 3310,68 | 69,01 |
| 10.2 | поточне соціальне страхування | 139,60 | 30,19 |
| 10.3 | державний фонд сприяння зайнятості | 159,55 | 34,50 |
| 11 | Фонд захисту навколишнього середовища | 14,7 | 3 |
| 12 | Фонд охорони праці підприємств | 20,8 | 4,6 |
| 13 | Інші витрати – усього | 103,80 | 30,80 |
| | в тому числі | - | - |
| 13.1 | оплата послуг зв’язку | 5,7 | 1,5 |
| 13.2 | плата за оренду | 44,3 | 11,5 |
| 13.3 | відсотки за кредит | 53,80 | 17,80 |
| 14 | Витрати на виробництво | 80133,42 | 20085,49 |
| 15 | Списано витрат на виробничі цілі | 89,20 | 23,00 |
| 16 | Витрати на валову продукцію | 80044,22 | 20062,49 |
| 17 | Зміна залишків незавершеного виробництва | - 1762,44 | - 440,61 |
| 18 | Виробнича собівартість товарної продукції | 81806,66 | 20503,10 |
Продовження таблиці 2.1
| 19 | Позавиробничі витрати | 1636,13 | 410,06 |
| 20 | Повна собівартість товарної продукції | 83442,79 | 20913,16 |
| 21 | Товарна продукція у відпускних цінах підприємства | 108475,63 | 27187,12 |
Для того щоб знайти матеріальні витрати на плановий рік, необхідно скласти сировину й основні матеріали, допоміжні матеріали, паливо, електроенергію, плату за спеціальне використання водяних ресурсів та відрахування на геологорозвідувальні роботи, для четвертого квартала розраховуємо аналогічно:
997,40+9406,60+1869,60+2800,10+879,40+190,9*0=55120,00 тис.грн.
10715,90+2870,2+475,00+573,30+273,60+52,70=14960,70 тис.грн.
Розрахунок суми амортизаційних відрахувань здійснюється в таблиці 2.7 (використовуючі данні таблиці 2.8). Знайденний результат 11292,40 вносимо у таблицю 2.1 річна сума амортизаціі. Амортизацію зв четвертий квартал розраховуємо як 25% від суми амортизаціі на плановий рік тобто:
11292,40÷4 квартал = 2823,10 тис.грн.
Щоб знайти відрахування на плановий рік у фонди соціального страхування потрібно скласти пенсійний фонд, поточний соціального страхування та державний фонд сприяння зайнятості, так же розраховуємо і на четвертий квартал:
3310,68+139,60+159,55=3609,83 тис.грн.
69,01+30,19+34,50=133,70 тис.грн.
А щоб знайти пенсійний фонд, необхідно пенсійний фонд помножити на витрати на оплату праці 0,332, также розраховуємо і на четвертий квартал:
9971,90 * 0,332=3310,68 тис.грн.
2156,60*0,332=69,01 тис.грн.
Поточне соціальне страхування 0,014 помножити на витрати на оплату праці, аналогічно розраховуємо на четвертий квартал:
9971,90 * 0,014 = 139,60 тис.грн.
2156,60 * 0,014= 30,19 тис.грн.
Щоб знайти державний фонд сприяння зайнятості, необхідно 0,016 помножити на витрати на оплату праці, аналогічно розраховуємо на четвертий квартал квартал:
9971,90 *0,016 = 159,5 тис.грн.
2156,60 * 0,016 = 34,50 тис.грн.
Інші витрати знаходимо як суму оплати послуг зв’язку, плату за оренду та відсотки за кредит, так же розраховуємо на четвертий квартал:
5,70+44,30+53,80=103,80 тис.грн.
1,50+11,50+17,80=30,80 тис.грн.
Витрати на виробництво, знаходимо як суму: матеріальніх витрат, амортизаційних відрахуваннь, витрат на оплату праці, відрахування у фонди соціального страхування, фонд захисту навколишнього середовища, фонд охорони праці підприємств, інші витрати, аналогічно розраховуємо на четвертий квартал:
55120,00+11292,40+9971,90+3609,80+14,70+ 20,80+103,80=80133,42 тис.грн.
14960,70+2823,10+2156,60+133,70+3+4,6+30,80=20085,49 тис.грн.
Щоб знайти витрати на валову продукцію необхідно, витрати на виробництво мінус списані витрати на виробничі цілі, аналогічно розраховуємо на четвертий квартал:
80133,42-89,20=80044,22 тис.грн.
20085,49-23,00=20062,49 тис.грн.
Лише після розрахунку таблиці 2.6, результат -440.61 тис.грн. вносимо на четвертий квартал, розраховуємо зміну залишків незавершеного виробництва , а на плановий рік цей результат множимо на чотири:
-440,61*4=-1762,44 тис.грн.
Розраховуємо виробничу собівартість товарної продукції як витрати на валову продукцію мінус зміна залишків незавершеного виробництва, аналогічно розраховуємо на четвертий квартал квартал:
80044,22+1762,44=81806,66 тис.грн.
20062,49+440,61=20503,10 тис.грн.
Позавиробничі витрати це 2% від виробничої собівартості товарної продукції, аналогічно розраховуємо на четвертий квартал:
81806,66*0,02=1636,13 тис.грн.
20503,10*0,02=410,06 тис.грн.
Повна собівартість товарної продукції це виробнича собівартість товарної продукції плюс позаівиробничі витрати, аналогічно розраховуємо на четвертий квартал:
81806,66+1636,13=83442,79 тис.грн.
20503,10+410,06=20913,16 тис.грн.
Далі знаходимо товарну продукцію у відпускних цінах підприємства необхідно повну собівартість товарної продукції помножити на 1,3, аналогічно розраховуємо на четвертий квартал
83442,79*1,3=108,475,63 тис.грн.
0913,16*1,3=27187,12 тис.грн.
Зведений кошторис показує усі витрати й результати з основних розділів річного плану соціально-економічного розвитку підприємства.
Таблиця 2.2- Розрахунок обсягу реалізації продукції та прибутку, тис.грн.
| № з/р | Показники | Значення |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року | |
| 1.1 | по повній собівартості | 905,70 |
| 1.2 | за оптовими цінами підприємства | 1153,90 |
| 1.3 | прибуток | 248,20 |
| 2 | Товарна продукція на планований рік | - |
| 2.1 | по повній собівартості | 83442,79 |
| 2.2 | за оптовими цінами підприємства | 108475,63 |
| 2.3 | прибуток | 25032,84 |
| 3 | Залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року | - |
| 3.1 | у днях | 14,4 |
| 3.2 | по повній собівартості | 3337,74 |
| 3.3 | за оптовими цінами підприємства | 4339,03 |
| 3.4 | прибуток | 1001,32 |
| 4 | Реалізація продукції в плановому році | - |
| 4.1 | по повній собівартості | 81010,78 |
| 4.2 | за оптовими цінами підприємства | 105290,50 |
| 4.3 | прибуток | 24279,72 |
Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток.
Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.
Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів прибутку:
- валовий;
- від операційної діяльності;
- від звичайної діяльності до оподаткування;
- від звичайної діяльності;
- чистий.
Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків) .
Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток .Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.
При плануванні чистого прибутку надзвичайні події, доходи та збитки від них не можна визначити, тому що невідомо, які події та коли відбудуться. Тому чистий прибуток плановий – це прибуток від звичайної діяльності.
При плануванні прибутку враховуються зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства. До зовнішніх відносять зміни макроекономічних чинників (зміна законодавства, структури попиту, інфляції та інше).
Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.
Податковий прибуток (збиток) – сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.
Існує пасивна й активна стадії складання плану з прибутку. Пасивна стадія планування – це розробка плану з прибутку із урахуванням корективи, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості підприємства, тобто стадія, що дозволяє збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії розробки плану, завдяки пошуку та мобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продаж, частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів тощо.
Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
На залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року розраховуваємо прибуток , від оптової ціни підприємства відняти повну собівартість:
1153,90-905,70=248,20 тис.грн.
Щоб розрахувати прибуток товарної продукції на плановий рік необхідно відняти товарну продукцію на планований рік за оптовими цінами підприємства від товарної продукції на планований рік по повній собівартості:
108475,63-83442,79=25032,84 тис.грн.
Товарну продукцію на планований рік по повній собівартості поділити на 360 і помножити на залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року у днях, так розраховуємо залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року по повній собівартості :
83442,79/360*14,4=3337,71 тис.грн.
Залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року за оптовими цінами підприємства знаходимо як товарну продукцію на планований рік за оптовими цінами підприємства поділити на 360 і помножити на залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року у днях:
108475,63/360*14,4=4339,03 тис.грн.
Прибуток по залишкам готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року це залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року за оптовими цінами підприємства відняти залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року по повній собівартості:
4339,03-3337,71=1001,32 тис.грн.
Далі знаходимо реалізацію продукції в плановому році по повній собівартості необхідно залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року по повній собівартості додати товарну продукцію на планований рік по повній собівартості і відняти залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року по повній собівартості:
905,7+108475,63-3337,71=81010,78 тис.грн.
Розраховуємо реалізацію продукції в плановому році за оптовими цінами підприємства як залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року за оптовими цінами підприємства плюс товарна продукція на планований рік за оптовими цінами підприємства мінус залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року за оптовими цінами підприємства:
1153,90+108475,63-4339,03=105290,50 тис.грн.
Реалізація продукції в плановому році за оптовими цінами підприємства мінус реалізація продукції в плановому році по повній собівартості, так розраховується прибуток від реалізації продукції в плановому році
105290,50-81010,78=24279,72 тис.грн.
Фінансовий результат, відображений у балансі, називається балансовим прибутком (збитком).
Таблиця 2.3 – Розрахунок фінансового результату від діяльності підприємства у плановому році, тис.грн.
| № з/р | Показники | Значення |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності | 24279,72 |
| 2 | Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої операційної діяльності | 92,80 |
| 3 | Фінансовий результат (прибуток, збиток) від операційної діяльності | 24372,52 |
| 4 | Фінансовий результат (прибуток, збиток) від фінансових операцій | 200,80 |
| 5 | Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої звичайної діяльності | 10,16 |
| 6 | Фінансовий результат (прибуток,збиток) від звичайної діяльності | 24583,48 |
Анализ формирования прибыли на предприятии складывается из изучения финансовых результатов и анализа факторов, влияющих на величину и структуру изменений прибыли.
Анализ финансовых результатов деятельности предприятия включает в качестве следующих показателей:
- исследование изменений каждого показателя за текущий анализируемый период (“горизонтальный” анализ);
- исследование структуры соответствующих показателей и их изменений
Для оценки и анализа уровней и динамики показателей финансовых результатов деятельности предприятия составляется следующая таблица:
Знаходимо фінансовий результат від операційної діяльності, необхідно фінансовий результат від основної діяльності додати фінансовий результат від іншої операційної діяльності:
24279,72+92,80=24372,52 тис.грн.
Щоб знайти фінансовий результат від звичайної діяльності необхідно суму фінансового результату від операційної діяльності, фінансовий результат від фінансових операцій та фінансовий результат від іншої звичайної діяльності:
24372,52+200,80+10,16=24583,48 тис.грн.
Досягнення позитивного, збалансованого з потребами фінансового результату забезпечується цілеспрямованим управлінням процесом формування прибутку на основі комплексного урахування всіх зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на виробництво та реалізацію товарів, робіт, послуг.
Таблиця 2.4 – Розрахунок податку на прибуток і визначення чистого прибутку підприємства , тис.грн.
| № з/р | Показники | Значення |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Валові доходи підприємства | 112424,90 |
| 2 | Не включаються у валові доходи | 2112,80 |
| 3 | Валові витрати підприємства | 103214,60 |
| 4 | Амортизація | 11292,40 |
| 5 | Оподаткування на прибуток | - 4194,90 |
| 6 | Ставка податку на прибуток, % | 25% |
| 7 | Сума податку на прибуток | - |
| 8 | Чистий прибуток (збиток) підприємства | - 4194,90 |
У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспекти діяльності господарюючого суб'єкта: технологія і організація виробництва, система внутрішнього та зовнішнього управління, особливості діяльності.
Результатом господарської діяльності є економічний її підсумок у грошовій формі, який має два “полюси” прояву: позитивний і негативний, тобто прибуток і збиток.
Позитивний фінансовий результат - прибуток - є метою, заради якої працює або, принаймні, повинно працювати підприємство.
Прибуток - найбільш проста і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є стержнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємств в цій економіці. В той же час його складність визначається різноманітністю сутнісних сторін, які він відображає, а також різноманітністю форм, в яких він виступає.
У загальному вигляді “прибуток” представляє собою виражений в грошовій формі чистий доход підприємця на вкладений капітал та характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, який являє собою різницю між сукупним доходом та сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.
Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток:
Отримання і сплата штрафів враховуються при визначенні прибутку від іншої операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку. Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг його чистого прибутку.
Оподатковуваний прибуток розраховується так:
112424,90-2112,8-103214,6-11292,4= - 4194,90 тис.грн.
Так як, оподаткування на прибуток с результатом негативним, то чистий прибуток теж буде негативним, а суму податку не разраховуємо.
Таблиця 2.5 – Розрахунок податку на додану вартість, тис.грн.
| № з/р | Показники | Значення |
| 1 | Вартість реалізованих товарів, послуг підприємства за оптовими цінами | 105290.58 |
| 2 | Реалізація продукції підсобного господарства | 7348.40 |
Продовження таблиці 2.5
| 3 | Реалізація продукції, послуг допоміжного виробництва | 167.90 |
| 4 | Витрати, пов’язані з закупівлею палива, сировини, матеріалів, напівфабрикатів виробничого призначення | 82127.80 |
| 5 | Вартість придбаних послуг промислового характеру, допоміжних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів | 3829.90 |
| 5.1 | Сума податкових зобов’язань | 22561.36 |
| 5.2 | Сума податкового кредиту | 3503.57 |
| 6 | Ставка ПДВ, % | 20% |
| 7 | Сума, що підлягає сплаті в бюджет | 19057.79 |
| 8 | Сума, що підлягає відшкодуванню з бюджету | - |
Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. В випадку, якщо звичайна ціна (ціна даного товару чи послуги за умови його продажу стороннім особам – які не мають жодних відносин з постачальником) перевищує фактичну більш, ніж на 20%, то базою оподаткування є звичайна ціна. Якщо товар чи послуга є імпортованою, то базою є договірна ціна, але не менша за митну вартість.
Слід мати на увазі, що до бази оподаткування включено всі податки – в тому числі і акцизний та митний збори.
Існує дві можливих ставки оподаткування – звичайна (двадцять відсотків) і нульова (відповідно, нуль відсотків).
Пода́ток на до́дану ва́ртість (ПДВ) - податок, що стягується з підприємств, на суму приросту вартості на даному підприємстві, обчислювану у вигляді різниці між виторгом від реалізації товарів і послуг і сумою на сировину, матеріали, напівфабрикати, отримані від інших виробників. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість. Сутність ПДВ в тому, що він є частиною створеної вартості, яку стягують з покупців усіх видів товарів та послуг.
Вартість реалізованих товарів, послуг підприємства за оптовими цінами плюс реалізація продукції підсобного господарства плюс реалізація продукції, послуг допоміжного виробництва і все це помножити на 20% (0,2) так знаходимо суму податкових зобов’язань :
(105290,50+7348,40+167,90)*0,2=22561,36 тис.грн.
Далі, витрати, пов’язані з закупівлею палива, сировини, матеріалів, напівфабрикатів виробничого призначення діляться на 6 додається вартість придбаних послуг промислового характеру, допоміжних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів і множиться на 0,2 - це знаходимо суму податкового кредиту:
82127,80÷6+3829,90)*0,2=3503,57 тис.грн.
Податок на додаткову вартість, що підлягає сплаті в державний бюджет, визначається за формулою:
ПДВ = Податкові зобов’язання – Податковий кредит (2.1)
22561,36-3503,57=19057,79 тис.грн.
Цей результат вноситься до суми, що підлягає сплаті в бюджет.
Так як результат позитивний, то сума, що підлягає відшкодуванню з бюджету не розраховуємо.
Таблиця 2.6 – Норми і умови для розрахунку нормативу власних обігових коштів, тис.грн.
| № з/р | Нормовані обігові кошти | Норматив на початок року | Норматив на плановий рік | Приріст (зменшення) нормативу | ||
| Витрати IV кварталу | Норма запасу в днях | Норматив на кінець року | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1 | Сировина й основні матеріали | 4319,90 | 10715,90 | 44,60 | 5310,32 | 990,42 |
| 2 | Допоміжні матеріали | 898,20 | 2870,20 | 28,50 | 908,89 | 10,69 |
| 3 | Паливо | 142,70 | 475,00 | 20,60 | 108,72 | -33,95 |
| 4 | Покупна тара | 23,30 | 240,20 | 9,2 | 24,55 | 1,25 |
| 5 | Незавершене виробництво | 1867,30 | 20062,49 | 6,2 | 1426,69 | -440,61 |
| 6 | Витрати майбутніх періодів | 51,30 | - | - | 59,4 | 8,1 |
| 7 | Готові вироби | 1051,80 | 20691,78 | 5,1 | 1218,52 | 166,72 |
Виробництво і реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг неможливі без використання сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів, безгрошових коштів та інших оборотних активів. На відміну від необоротних активів, ці елементи майна підприємства споживаються протягом певного терміну (одного року або одного операційного циклу, якщо його тривалість більше одного року). У зв’язку з цим виникає необхідність постійного авансування фінансових ресурсів для поповнення їх запасів. Фінансові результати виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства у значній мірі залежать від ефективності інвестування фінансових ресурсів у його оборотні активи та від ефективності їх використання. Нормування обігових коштів для створення виробничих запасів. До складу виробничих запасів належать: сировина, основні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, комплектуючі частини тощо. Норматив виробничих запасів (Нвз) розраховують за формулою
Нвз = Овз х Твз, (2.2)
Овз – одноденне витрачання виробничих запасів за окремими їх видами (статтями) у грн;
Твз – норма запасу обігових коштів за окремими їх видами у днях.
Розмір одноденного витрачання виробничих запасів (Овз) обчислюють діленням обсягу їх витрачання у четвертому кварталі планового року згідно кошторису виробництва на 90 (90 – середня кількість днів у кварталі).
Овз = З/90 (2.3)
де З – обсяг витрачання виробничих запасів у четвертому кварталі планового року, грн.
Норма запасу обігових коштів (Твз) складається з таких елементів: транспортний запас, підготовчий запас, технологічний запас, поточний (складський) запас, гарантійний (страховий) запас.
Для розрахунку нормативу на кінець року необхідно витрати четвертого кварталу поділити на 90 і помножити на норму запасу в днях:
10715,90÷90*44,6=5310,32 тис.грн.
2870,2÷90*28,9=908,89 тис.грн.
475,00÷90*20,6=108,72 тис.грн.
240,20÷90*9,2=24,55 тис.грн.
20062,49÷90*6,2=1426,69 тис.грн.
20691,78÷90*5,1=1218,52 тис.грн.
Норматив на кінець року мінус норматив на початок року, так розраховується приріст (зменшення) нормативу :
5310,32-4319,90=990,42 тис.грн.
908,89-898,20=10,69 тис.грн.
108,72-142,70= -33,98 тис.грн.
24,55-23,30=1,25 тис.грн.
1426,69-1867,30= -440,61 тис.грн.
59,40-51,30=8,10 тис.грн.
1218,52-10581,80=166,72 тис.грн.
Аналізуючи стан нормованих обігових коштів на підприємстві, необхідно зазначити, що і перевищення нормативів негативно впливає на його фінансовий стан, оскільки означає перетягування коштів із позапланових джерел, веде до зростання кредиторської заборгованості та т.ін.
Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.
Також, оборотні кошти є - важливою частиною майна підприємства.
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості. . У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.
Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості
1 2 3 4 5 6