1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: kazedu_179282.docx
Розширення: docx
Розмір: 101кб.
Дата: 07.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
ТЗ_Гель-лаки..docx
Teaching Phonics in Elementary Schools.docx
РЕФЕРАТ СЕРГЕЯ 2.docx
1 змістовий модуль по екології.Реферат..docx
Відповідальність дорослого за дитячу гру.docx
№ЦЛ-0038 - інструкція для провідників..doc
Педагогічна_діагностика.docx
Конструювання-та-моделювання-одягу_Михайлова-2019.docx
811.doc
я под рево.docx
Практика_ Бондаренко.docx
Медична деонтологія в роботі лікаря-анестезіолога (Шинкарь).docx
реферат Емпірична школа управління (П. Друкер, Р. Девіс, Л. Ньюм
Система керування кольором Засоби контролю якостi кольоропередач
matios-mariia-vasylivna-solodka-darusia15283.pdf
Конфліктологія.doc
Дипломна робота Кубрякова Вікторія ХЧ-4-14ск.pdf
Основи методології.docx
НЕ 1.4 машинобуд.doc
694_метод_указ_диплом_ук.doc




  • нівелювати (не порушуючи біологічних закономірностей) вікові затримки в розвитку окремих фізичних якостей.

При цьому, як вказує ряд фахівців [26, 29], не слід застосовувати інтенсивні навантаження і форсувати розвиток будь-якої рухової функції, поки вона не досягне достатньо високого щаблю свого природного розвитку.

Відповідно до біологічних особливостей розвитку організму молодших школярів ми підвищені вимоги ставили до розвитку силових можливостей, гнучкості, аеробної витривалості та швидкості. Виключались вправи, що можуть здійснювати негативний вплив на формування вигинів хребта.

Відповідно до цього, оптимальна величина фізичних навантажень для розвитку практично усіх видів прояву фізичних якостей (крім швидкості) дітей у таблиці 3.1 позначена мінімальними показниками, що можливо реалізувати в межах уроку.

Слід зауважити, що в залежності від особливостей соматотипу реакція на фізичні навантаження різної тренувальної спрямованості є різною для кожного індивіда, а тому по різному відбувається і фізичне вдосконалення. Проте воно, з точки зору підпорядкованості фізичного вдосконалення біологічним закономірностям розвитку організму, буде оптимальним для кожного підлітка, а, отже, по своєму гармонійним.

Зовнішні параметри фізичних вправ підбирались для кожного індивідуально. Враховуючи відносну самостійність різних сторін рухової активності людини, диференціальний підхід здійснювався в межах кожної фізичної вправи. В залежності від рівня фізичної підготовленості, обиралась власна величина зовнішнього опору, швидкість скорочення м’язів та тривалість роботи.

Слід зауважити, що в залежності від особливостей соматотипу реакція на фізичні навантаження різної тренувальної спрямованості є різною для кожного індивіда, а тому по різному відбувається і фізичне вдосконалення. Проте воно, з точки зору підпорядкованості фізичного вдосконалення біологічним закономірностям розвитку організму, буде оптимальним для кожного підлітка, а, отже, по своєму гармонійним.

Зовнішні параметри фізичних вправ підбирались для кожного індивідуально. Враховуючи відносну самостійність різних сторін рухової активності людини, диференціальний підхід здійснювався в межах кожної фізичної вправи. В залежності від рівня фізичної підготовленості, обиралась власна величина зовнішнього опору, швидкість скорочення м’язів та тривалість роботи]. Серед способів поступового підвищення величини фізичного навантаження в найбільшій мірі застосовувався сходиноподібний, оскільки він повністю відповідає закономірностям розгортання процесів довгострокової адаптації організму підлітків до фізичних навантажень і є найпростішим у плануванні динаміки величини фізичних навантажень. Величина сходинки визначалась для кожного учня індивідуально шляхом виконання відповідних фізичних вправ на максимальний результат.
3.3є. Організація тренувального процесу
З метою усунення односторонньої спрямованості роботи з фізичного виховання молодших школярів ми акцентували увагу на більш доцільному розподілі бюджету часу на кожному занятті.

Загальноприйнята схема уроку, в інтересах підвищення ефективності навчально-тренувальної роботи з дітьми, за рекомендацією провідних фахівців галузі [25, 26], нами була дещо змінена. На кожному уроці фізичного виховання в другій половині основної частини ми передбачили спеціальний час для розвитку фізичних якостей. Час для цього був зекономлений за рахунок оперативного проведення підготовчої і заключної частин.

Економія часу в підготовчій частині була досягнута за рахунок більш чіткої організації роботи. Сюди ввійшли наступні заходи:

  • оперативне повідомлення завдань уроку;

  • виключення часу на перевірку відсутніх;

  • виправдане скорочення комплексів загальнорозвиваючих вправ (по одній вправі на кожну групу м’язів);

Економія часу в заключній частині була досягнута за рахунок оцінювання учнів з рухової підготовки в ході основної частини уроку.

Таким чином нами була удосконалена загальноприйнята структура уроку. Основну частину ми розділили на дві підчастини і тому в уроці стало чотири відносно самостійних частини:

1) підготовча – 6-7 хв.;

2) основна – 36 хв.:

а) технічна підготовка – до 15 хв. (ознайомлення, повторення, закріплення та удосконалення рухових навичок). Тривалість цієї частини обумовлена завданнями уроку, степінню складності завдань, їх загальної кількості в уроці, умов, в яких проводиться заняття і методів організації учнів;

б) загальна фізична підготовка – 20-22 хв. (розвиток фізичних якостей).

3) заключна – 2-3 хв. (дихальні вправи, вправи на розслаблення, повідомлення загальних успіхів та недоліків, повідомлення чи нагадування домашніх завдань).

Висока загальна щільність уроку забезпечувалась оптимізацією умов занять та вибором найбільш раціональних методів організації діяльності учнів (фронтальний, потоковий, груповий, елементи змагального та ігрового методів, які окрім підвищення щільності занять, ще й сприяє позитивному емоційному фону).

Для підвищення моторної щільності процесу розвитку фізичних якостей нами практикувався змінно-груповий метод організації діяльності учнів. Всі учні, в залежності від кількості запланованих фізичних вправ для розвитку того чи іншого виду прояву фізичної якості, поділяються на 3-4 групи по 2-4 учні (хлопці і дівчата окремо) з коловою зміною станцій.

Наприклад, в процесі розвитку динамічної силової витривалості максимальної інтенсивності 1-ша група виконує присідання, 2-га – підтягування на перекладині, 3-тя – віджимання в упорі лежачи, 4-та – підйом колін до підборіддя у висі. Одразу по закінчені виконання вправи учні протягом 20-30 с. виконують вправи на розвиток гнучкості у тій частині опорно-рухового апарату, яка приймала участь у попередній роботі. Далі, без інтервалу для відпочинку за командою вчителя, відбувається зміна станцій за принципом колового тренування [42]. При виконанні короткочасних вправ чи наявності часу коло проходилось два рази.

Передбачалось, що досить малі інтервали відпочинку між вправами висуватимуть підвищені вимоги до серцево-судинної та дихальної систем і цим самим сприятимуть підвищенню величини МСК [26]. Окрім цього, це дало можливість зменшити обсяг вправ на аеробну витривалість.

Така організація діяльності учнів на уроці дозволила реалізувати усі заплановані тренувальні завдання за 20-22 хв. із впливовою величиною фізичних навантажень.

В учнів контрольних класів заняття проводились за традиційною методикою, яка передбачала випереджаючий та одночасний розвиток лише тих фізичних якостей, які необхідні для успішного засвоєння техніки рухових дій;

Проте, моторна щільність занять та їх кількість на тиждень була такою ж, як в експериментальних класах.
Висновки до 3-го розділу
1. Організація фізичної підготовки у процесі фізичного виховання школярів початкових класів включає: 1) формування системи тренувальних завдань; 2) добір відповідних фізичних вправ; 3) визначення оптимального дозування фізичних навантажень; 4) пошук ефективних методів організації заняття.

2. Система тренувальних завдань для комплексного розвитку фізичних якостей формується за такими керівними положеннями: вплив на усі сторони рухової активності школярів; безперервна стимуляція адаптаційних процесів у всіх морфо-функціональних структурах організму; оптимальний вплив на конкретні рухові функції школярів, що забезпечується:

  • зменшенням кількості тренувальних завдань при збереженні всебічності тренувальних впливів;

  • невеликою кількістю тренувальних завдань на окремому занятті;

  • оптимальною послідовністю вирішення завдань;

  • урахуванням оптимальної дієвості тренувальної програми (4-6 тижнів);

  • наступне фізичне навантаження у фазу суперкомпенсації від попереднього.

3. Добір засобів для реалізації тренувальної прогнами повинен базуватись на моделюванні параметрів, що лежать в основі характеристики навчальних і тренувальних завдань, та забезпечення спрямованості вправ на розвиток усіх рухових функцій у кожній головній м’язовій групі.

4. При плануванні окремого заняття слід домагатись найвищої загальної та моторної щільності.

Розділ 4. Вплив експериментальної методики на рівень фізичної підготовленості молодших школярів
4.1 Характеристика рівня фізичної підготовленості учнів 3-іх класів до педагогічного експерименту
Аналіз результатів тестування фізичної підготовленості показав, що кожен з обстежених навчальних класів дітей вірогідно не відрізнявся (Р  0,1).

Абсолютні величини результатів тестування за обов’язковим комплексним тестом оцінювались за 12-ти бальною шкалою. Оцінювання 6 вправ комплексного тесту відбувається за сумою балів. За кращий показник учень отримує 2 бали, за гірший—1 бал. Ще нижчий показник не враховується. Таким чином, максимально учень набирає 12 балів. Після виставлення певної кількості балів установлюється рівень компетентності учня (від початкового до високого) у його фізичній підготовленості.

Аналіз результатів тесту “Човниковий біг 49 м” у хлопців показав, що загальний середній результат контрольних класів становить 12,4  0,52 с. У дітей експериментальних класів загальний середній результат дещо кращий. Проте він становить 12,3  0,47 с що оцінюється в один бал, відповідно до пограми для загальноосвітніх навчальних закладів. Достовірної різниці між кількісними характеристиками результатів за даним тестом не виявлено (табл. 4.1.).

Дещо нижчий рівень розвитку спритності у дівчат. Кількісний показник тесту “Човниковий біг 49 м” в учениць експериментальних класів становив 13,3  0,44 с. Цей результат оцінюється у чотири бали, що відповідає середньому рівневі тренувальних досягнень. Дівчата контрольних класів виконали тест на середній результат 13,33  0,6 с. Він оцінюється в один бал. Вірогідної різниці між кількісними результатами даного тесту у експериментальних та контрольних класів також не виявлено (Р  0,1).

Таблиця 4.1.

Порівняльна характеристика результатів тестування вихідного рівня фізичної підготовленості школярів

Статистичні

Т естові дані

завдання

ЕГ (♂ = 30; ♀ = 26)

КГ (♂ = 32; ♀ = 24)
t
Р

М
σ

 m

М
 σ
 m





Шкільні тести
























1
Човниковий біг 49 м (с)
♂
12,4
0,47
0,08
12,3
0,52
0,09
0,83
> 0,1

♀
13,3
0,44
0,08
13,33
0,6
0,12
0,9
> 0,1

2
Біг 30 м (с)
♂
6,80
0,43
0,07
6,78
0,55
0,09
1,75
> 0,05

♀
7,3
0,45
0,08
7,2
0,39
0,08
0,79
> 0,1

3
Стрибок у довжину з місця (см)
♂
146,8
8,13
1,48
145,5
15,47
2,73
0,38
> 0,1

♀
133,7
12,3
2,42
134,7
15
3,05
1,59
> 0,1

4
Віджимання в упорі лежачи (раз.)
♂
20,1
5,1
0,9
21,0
6,8
1,2
0,66
> 0,1

♀
15,0
2,68
0,52
15,2
2,75
0,56
1,04
> 0,1

5
Підтягування (раз.)
♂
3,5
2,2
0,4
3,6
2,8
0,5
0,62
> 0,1

♀
7,15
3,27
0,64
7,83
3,13
0,63
0,35
> 0,1

6
Біг 1000 м (с)
♂
306,6
31,18
5,69
307,7
45,47
8,09
1,52
> 0,1

♀
351,2
58,8
11,5
353,8
57,8
11,79
0,63
> 0,1

7
Нахил тулуба стоячи (см)
♂
7,3
4,9
0,9
7,8
4,8
0,8
0,41
> 0,1

♀
9,15
5,09
1,0
8,75
5,34
1,09
0,27
> 0,1

1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас