«облік праці І заробітної плати» сторінка 4

1 2 3 4 5

Ім'я файлу: МБ Елементи і категорії витрат часу, їх індексація, шифри елемен
Розширення: docx
Розмір: 1038кб.
Дата: 20.06.2021
скачати

3. Техніка нарахування заробітної плати та облік відпускних, лікарняних

Якщо підприємство використовує просту погодинну систему оплати праці, то розрахунок розміру заробітку працівника здійснюється наступним чином:

З/п _{погодинна}= Т/с Год, (3.1)

де З/п _{погодинна}– заробітна плата робітника; Т/с – ставка за годину відпрацьованого часу;

Год – фактична кількість відпрацьованих годин.

При застосуванні погодинно-преміальної форми, підприємство крім тарифної заробітної плати додатково нараховує премію за виконання працівником певних якісних, кількісних показників або високих кінцевих результатів, це відбувається за формулою:

^(3.2)

^З/ппогодинно-прем. ^{= Т/с}^^{Год + П,}де П – величина премії.

Якщо на підприємстві є працівники, які отримують заробітну плату за посадовим окладом, то в такому випадку розраховують кількість фактично відпрацьованих днів та кількість робочих днів у відповідному місяці:
^(3.3)

,
Д /_В

З/п _оклад= П/о ×

Д /_Р

де З/п _оклад– зарплата за посадовим окладом; П/о – сума посадового окладу;

Д/в – кількість відпрацьованих за місяць днів;

Д/р – кількість робочих днів у місяці згідно із графіком роботи (дні).

Для ефективного використання відрядної форми розрахунку заробітку, підприємством потрібно:

розробити кількісні норми показників виробітку та розцінок, відповідно до яких в майбутньому розраховуватиметься зарплата працівникам;
вести перевірку якості та кількості виробітку працівників-відрядників;
розглянути можливості підвищення продуктивності праці та кваліфікації робітників для забезпечення високих кінцевих результатів;
забезпечити науково та законодавчо обґрунтовані норми та умови праці, а також ведення достовірного обліку виконаної роботи.

При прямій відрядній системі встановлюють норми часу (виробітку) і обґрунтовані тарифні ставки (розцінки):

З/п _{відрядна}= В  Р, ^(3.4)

де З/п _{відрядна}– заробіток працівника-відрядника;

В – кількість фактично виробленої продукції (робіт, послуг); Р – розцінка за одиницю.

Розцінки визначаються підприємством, переважно шляхом ділення тарифної ставки за годину роботи на норму виробітку або множення такої ставки на норму часу (виражену в годинах) на виготовлення одиниці продукції.

Суть відрядно-преміальної форми полягає в тому, що працівникам нараховують заробітну плату за прямою відрядною формою, а також розраховують премію у відсотках до заробітку за виробіток понад встановленні норми[11, с.178].

^З/пвідрядно-прем. ^{= В}^^{Р + П,}^(3.5)

де З/п _{відрядно-прем}– сума заробітку відрядно-преміальної форми; П – премія.

Розрахунок заробітної плати за відрядно-прогресивно формою проводиться наступним чином: по-перше, виробіток у межах встановленого виробничого завдання передбачає оплачують за затвердженими нормами розцінок; по-друге, оплату за виробіток понад завдання – за підвищеними розцінками, які збільшують прогресивно збільшенню кількості виробітку

^З/пвідрядно-прогрес. ^{= В}0 ^^Р0 ^{+ В}1 ^^Р1^,^(3.6)

де З/п _{відрядно-прогрес.}– зарплата при відрядно-прогресивній формі; В₀ – виробіток в межах завдання;

В₁ – виробіток понад завдання; Р₀ – затверджена розцінка;

Р₁– підвищена розцінка.

Акордна форма оплати праці, яка застосовується здебільшого для виробничої бригади, передбачає встановлення розцінки на весь комплекс виконуваних робіт, враховуючи діючі норми. За такої форми наперед відомі обсяги робіт та терміни їх виконання, а також сума заробітку за нарядом.

Найпоширенішим методом розподілу заробітку при акордній формі оплати праці є – метод присвоєння розрядів працівникам і визначення фактично відпрацьованого часу кожним робітником з коригуванням на КТУ.

За даним методом (КТУ) кожному робітнику відповідає певний коефіцієнт, який показує рівень його участь у виконанні загального комплексу роботи. Базовим КТУ вважають одиницю.

В залежності від трудової участі кожного робітника в бригаді базовий критерій КТУ може збільшуватися (за високої продуктивності праці або високої якості роботи)або зменшуватися (при невиконанні виробничого завдання, виявленні браку в роботі, при прогулах тощо)[11, с. 181].

Якщо робітники бригади мають різні розряди і невідпрацьований час, то розподіл відбувається відповідно до тарифної заробітної плати кожного з них з врахуванням КТУ.

^(3.7)

З / п

КТУ ^

^З^/^пбригади

Х

З / п_і

КТУ _і _,

_З / п_і КТУ _іі1

де З/п _КТУ– заробіток окремого робітника з використанням КТУ; З/п _{бригади}– сума загального заробітку бригадою;

Х
З/п _і– тарифний заробіток окремого робітника; КТУ_і– КТУ окремого робітника;

_^З^/^п_і^^КТУ_і– сума добутків тарифного заробітку кожного робітника та

і 1

відповідних КТУ;

^^З^/^п_і^^КТУ_і^– добуток тарифного заробітку робітника та відповідного

КТУ.

Згідно з Главою VII «Оплата праці» Кодексу законів про працю, окрім

заробітної плати працівнику можуть нараховувати надбавки і доплати:

Оплата за роботу в нічний час визначається договором і не може бути нижчою 20% тарифної ставки чи окладу за кожну годину відпрацьованого часу.
Доплата за бригадирство встановлюється колективним договоромі здебільшого становить 20% до основного заробітку.
Якщо працівник відпрацював час понад встановленні норми, то доплата за понаднормовий час здійснюється у подвійному розмірі годинної тарифної ставки.
За роботу у святкові та вихідні дні оплату здійснюють: при годинній формі – у подвійному розмірі годинної тарифної ставки, при відрядній – за подвійними розцінками за одиницю виготовленої продукції (робіт).
Оплата за час простою: з вини працівника – не оплачується, за вини підприємства – оплачується в розмірі не нижчому за дві третини тарифної ставки (окладу) робітника. Якщо простій виник через певну виробничу ситуацію, що становить небезпеку для життя чи здоров’я працівника, то за працівником зберігається середній заробіток[9, с. 218].
Оплата праці при виявленні браку:

а) не з вини працівника:

оплачують за заниженими розцінками, але місячний заробіток такого працівника не повинен бути нижчим двох третин тарифної ставки, встановленого йому розряду (окладу);
брак внаслідок прихованого дефекту в процесі обробки та браквиявлений після приймання продукції підрозділом технічного контролю, оплачується нарівні з придатною продукцією.

б) брак з вини робітника:

повний не оплачується;
частковий оплачується за заниженими розцінками, відповідно до ступеня придатності продукції.

7) інші види доплат та надбавок, передбачені КЗпП.

Крім оплати праці за відпрацьований працівником час, підприємство оплачує невідпрацьований час відповідно до середнього заробітку. Відповідно до Порядку нарахування середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ, середній заробіток розраховують:

для надання різних видів відпусток (рис. 3.1);
при виконанні працівником, у робочий час, державних і громадських обов’язків;
у зв’язку з переведенням працівника на легшу, нижче оплачувану роботу за станом здоров’я та жінок, які мають дітей віком до трьох років;
для виплати вихідної допомоги;
у зв’язку з службовим відрядженням;
через вимушений прогул;
для інших обставин, відповідно до чинного законодавства. До розрахунку середнього заробітку включають: основний заробіток,

доплати і надбавки, виробничі премії, винагороду за річними підсумками роботи та вислугу років тощо.

Премії включаються у заробітну плату відповідного до місяця нарахування згідно з розрахунковою відомістю.

Премії за квартал чи триваліший термін відносять до заробітку в частині, що відповідає кількості днів у розрахунковому періоді.

У разі наявності одноразової винагороди за річними підсумками роботи або за вислугу років, то їх розрахунок до середнього заробітку здійснюється шляхом додавання до основної зарплати кожного місяця відповідного періоду 1/12 такої винагороди, нарахованої за попередній календарний рік[11, с. 189].

Не включають до обчислення середнього заробітку:

виплати за виконання певних одноразових завдань чи робіт, що не входять до обов’язків працівника;
одноразові виплати (наприклад, компенсація невикористаної відпустки, матеріальна допомога при виході на пенсію, вихідна допомога тощо);
соціальні та компенсаційні виплати;
доходи, у вигляді дивідендів, відсотків, роялті.

Особливості розрахунку заробітку за час відпустки визначені Законом України «Про відпустки». Відповідно до законодавства якого, працівники маю право на відпустки різних видів.

Рис. 3.1. Види відпусток

Існує два види щорічної відпустки – основна і додаткова. Основна відпустка надається кожному працівнику, незалежно від виконуваної роботи, а додаткова – у випадку певних особливих умов чи характеру роботи. КЗпП затверджено, що тривалість щорічної оплачуваної відпустки повинна бути не менше 24 календарних днів.

Відповідно до Порядку розрахунку середньої заробітної плати при розрахунку відпускних враховують сумарний заробіток за останні 12 місяців роботи. Якщо найманий працівник пропрацював менше року, то для розрахунку беруть фактично відпрацьований період. Проте, щорічна відпустка за перший рік роботи надається лише після шести місяців безперервної роботи.
^(3.8)

_В_^З^/^п12 ^^Вневкл. __Д

³⁶⁵^^Дсвяткові

де В – відпускні;

відппустки ^,

З/п₁₂ – заробіток за останні 12 міс.;

В _невкл.– суми виплат, що не включаються до середнього заробітку;

Д _{святкові}– кількість святкових та неробочих днів у році, відповідно до чинного законодавства;

Д _{відпустки}– кількість днів відпустки.

Відповідно до законодавства, в Україні встановлено 11 святкових та неробочих днів року. При цьому, якщо такі дні припадають на час відпустки, то вони не включаються до тривалості і не оплачуються.

Згідно П(С)БО 26 «Виплати працівникам», щорічна відпустка належить до поточних виплат, які накопичуються та визнаються зобов’язаннями, тому обов’язковим на підприємстві є створення резерву на оплату відпускних.

Розрахунок проводиться наступним чином:

^(3.9)

Р Ф

^ПРВ

відпустки

ОП ,

ОПрп

Ф
де Ф_ОП– фактичний фонд оплати праці відповідного місяця; П_РВ– планова річна сума відпусток;

Ф_ОП_рп– сума планового річного фонду оплати праці.

Відповідно до Постанови КМУ про Порядок обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, працівники мають право на соціальні виплати.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю є одною з видів соціальних виплат (рис 3.2).

Рис. 3.2. Види соціальних виплат

Нарахування допомоги здійснюється на підставі листка непрацездатності, що вдається лікувальним закладом. При цьому, перші п’ять днів хвороби чи травми оплачуються підприємством, починаючи з шостого дня до допомогу оплачує Фонд соціального страхування[11, с. 189].

Сума лікарняних залежить від загального страхового стажу працівника:

50% середнього заробітку –стаж до 3-х років;
60% середнього заробітку – стаж від 3-х до 5-ти років;
70% середнього заробітку – стаж від 5-ти до 8-ми років;

100% середнього заробітку – стаж понад 8 років (а також особам пільгових категорій, що визначенні чинним законодавством).

Розрахунок суми лікарняних здійснюється:

Д  ^З^/^п¹² П  В _,^(3.10)

ТН _Д
р12

ТН стаж

де Д_ТН– допомога з тимчасової непрацездатності;

З/п₁₂ – сума річної заробітної плати, відповідного періоду; Д_р12 – кількість робочих днів за останні 12 місяців;

П_ТН– період тимчасової непрацездатності;

В _стаж– відсоток, відповідно до страхового стажу.

Законом України передбачено надання оплачуваної соціальної відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами. У більшості випадках відпустка становить 126 календарних днів, у разі ускладнених пологів або народження більше однієї дитини 140 календарних днів. Сума допомоги (Д_В) розраховується:

Д_В З / п_с₁₂ Д_В_,^(3.11)
де З/п_с12 – сума середньої заробітної плати за останні 12 місяців роботи; Д_В– кількість днів відпустки.

Отже, відповідно до законодавства, підприємства зобов’язанні надавати працівникам щорічну (обов’язкову) відпустку, але за бажанням працівника певну її частину можуть замінити грошовою компенсацією. Також, роботодавці повинні враховувати те, що святкові та неробочі дні, які припадають на час відпустки не враховують в її тривалість.

Дослідивши особливості техніки нарахування заробітку працівникам, можна зазначити, що підприємства можуть самостійно обирати форму оплати праці, відповідно до специфіки роботи, проте зобов’язані дотримуватися порядку їх розрахунку та особливостей нарахування за середнім заробітком, відповідно до чинного законодавства.

1 2 3 4 5

скачати