Ім'я файлу: МБ Елементи і категорії витрат часу, їх індексація, шифри елемен
Розширення: docx
Розмір: 1038кб.
Дата: 20.06.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 1038кб.
Дата: 20.06.2021
скачати
2. Облік особового складу, відпрацьованого часу та виробітку
Безперервне отримання підприємством інформації про чисельність працівників, про їх склад за певними категоріями (стать, вік, посада, освіта, стаж роботи, рівень кваліфікації тощо), по підрозділах та за іншими ознаками забезпечується обліком особового складу.
Облікова чисельність працівників – це кількість працівників підприємства на певну дату, які входять до його особового складу[16, с. 206]. До особового складу підприємства належать не лише працівники, які працюють на постійній основі, але й ті, що прийняті на сезонні та тимчасові роботи терміном на день і більше від дня їх зарахування. Кожного дня на підприємстві проводиться перевірка, за допомогою первинних документів обліку особового складу (рис. 2.1), які затвердженні наказом Державної служби статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», а саме фактична присутність чи відсутність працівників на робочому місці.
Відповідно до законодавства України, при влаштуванні на роботу, працівник зобов'язаний пред'явити обов’язкові документи, а саме:
документ, що засвідчує особу (український паспорт чи іншої країни);
трудова книжка (у разі, якщо це перше працевлаштування, оформляється підприємством);
довідка, що видана податкових органом країни, про присвоєння ідентифікаційного номера;
документ про отриману освіту;
довідка про стан здоров’я, уніфікованої форми;
заява про прийняття на роботу;
інші документи.
Потрібно зауважити, що це не остаточний перелік необхідних документів, для різних підприємств та груп працівників (пільговиків, військовослужбовців тощо) він може відрізнятися.
Відповідальність за ведення обліку особового складу на підприємстві безпосередньо несе відділ кадрів, менеджер чи інспектор з кадрів, секретар або інша уповноважена особа, що призначається наказом директора (власника) організації.
Рис. 2.1. Первинна документація з обліку праці
При прийнятті робітника на роботу оформляють Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (ТФ № П-1), в кому зазначається дата, посада, структурний підрозділ, умови праці, форма і розмір заробітної плати та інше.
Робітник та роботодавець оформляють свої трудові відносини в трудовому договорі, який є угодою, відповідно до якої одна сторона зобов’язується виконувати певну визначену роботу, а інша зобов’язується створювати необхідні умови для виконання такої роботи та оплачувати її.
Класифікація трудових договорів:
За способом оформлення: письмовий або усний;
За терміном дії: безстроковий, на невизначений термін; на визначений час; на час виконання певних робіт.
Трудова книжка – це документом, що відображає трудову діяльність працівника і призначення для майбутнього встановлення стажу його роботи.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, бланки та вкладиші трудових книжок зберігаються в бухгалтерії фірми як документи суворої звітності, а також в обов’язковому порядку керівником підприємства назначається відповідальна особа за їх ведення.
Згідно законодавства, трудові книжки оформляють на кожного працівника підприємства, за умови, що вони пропрацювали більше п’яти днів.
На кожному підприємстві ведуть облік трудових книжок і їх бланків, за допомогою первинних документів, типові форми яких затверджені наказом ДССУ «Про затвердження типових форм первинного обліку особового складу»:
Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них (ТФ № П-9);
Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (ТФ № П-10).
Після прийняття працівника на роботу, на постійну, тимчасову чи за сумісництвом, підприємство оформляє на нього особову картку (ТФ № П-2 ).
Особова картка – це документ, що відображає інформацію про особу, відповідно до поданих ним документів, слугує для обліку кадрів та їх складу.
В процесі господарської діяльності підприємства, відбуваються певні зміни в його особовому складі, такі як: прийняття на роботу нових працівників,
звільнення, кадрове переміщення між структурними підрозділами, використання працівниками обов’язкової відпустки, сумісництво, направлення у відпусту та інші. Усі зміни оформляються відповідними первинними документами обліку особового складу: наказом про переведення на іншу роботу (посаду), наказом (розпорядження) про надання відпустки (ТФ № П-3), наказом (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (ТФ
№ П-4)[12, с. 183].
Підприємство здійснює безперервний контроль за робочою дисципліною, належного виконання роботи та використання робочого часу для подальшого правильного нарахування заробітної плати працівникам. Основним документом за допомогою якого здійснюється облік використаного робочого часу є табель обліку використання робочого часу (ТФ № П-5) – список працюючих осіб загалом на підприємстві, певного його структурного підрозділу або відділу з відмітками про фактично відпрацьований час, прогули, неявку з тимчасової непрацездатності тощо.
В процесі приймання особи на роботу їй присвоюють індивідуальний табельний номер, який в подальшому використовується в усіх документах обліку особового складу. Табельний номер на підприємстві не може повторюватися та після звільнення залишається вільним і не може передаватися іншим працівникам протягом трьох років[9, с. 192].
Контроль за своєчасний початок і закінчення роботи, правильне її виконання та дотримання трудової дисципліни здійснює керівник відповідного структурного підрозділу. Табель формують на кожний місяць і ведуть облік з використання робочого часу за кожний день. Він є підставою на основі, якої розраховують заробітну плату працівникам за погодинної форми оплати.
Працівник, який уповноважений вести табель підписує його і в установленні терміни передає його у відділ кадрів, здебільшого термін становить не пізніше другого робочого дня після закінчення періоду.
Після перевірки правильності його оформлення та заповнення, у відділі кадрів підписується табель і передається до бухгалтерії у визначенні терміни для розрахунку заробітної плати за фактично відпрацьований час .
Належним чином оформлений табель передають в бухгалтерію двічі на місяць:
вперше для розрахунку заробітку першої половини місяця (авансу);
вдруге для нарахування заробітної плати за відпрацьований місяць.
У табелі відображають фактичне використання робочого часу, застосовуючи для цього буквені або цифрові умовні позначення. Наведемо приклад деяких з них: відпрацьовані передбачені договором – «Р» (01), вечірні години – «ВЧ» (03) або нічні години роботи – «РН» (04), надурочний відпрацьований час – «НУ» (05), робота у вихідні або святкові дні – «РВ» (06),відрядження – «ВД» (07), щорічна відпустка – «В» (08), прогули – «ПР» (24), оплачувана тимчасова непрацездатність – «ТН» (26).
У разі, якщо підприємство використовує відрядну форму оплати праці, то розрахунок і нарахування заробітної плати за певну виконану роботу (обсяг виготовленої продукції, наданих послуг) здійснюється за допомогою первинних документів з обліку виробітку. Первинні документи для нарахування заробітної плати з урахуванням виробітку не є однаковими для всіх підприємств, тут обов’язково потрібно враховувати специфіку його діяльності, галузь в якій функціонує тощо. Такими документами є:
1. В індивідуальному та дрібносерійному виробництві, будівництві, основним обліковим документом виробітку та розрахунку заробітку працівникам-відрядникам є наряд на відрядні роботи. Наряди складаються для бригади або для окремого робітника-відрядника, на кожний виробничий процес або на сукупність робіт.
Види нарядів:
Індивідуальний;
Бригадний;
Разовий;
Накопичувальний.
Для серійних виробництв первинним документом є маршрутний листок, який формується один на цілу партію продукції, на весь комплекс виконуваних робіт, що виконується різними працівниками для випуску партії або на процес обробки.
Масові виробництва здебільшого використовують змінний рапорт. По закінченню зміни у рапорті вказується підсумок виробітку кожного працівника. Якщо на робочому місці є певні відхилення від нормальних умов праці,
то для розрахунку заробітку оформляють листок на доплату. У разі виникнення простою не з вини працівника, то використовують лист простою, де вказують причину, тривалість і винуватця простою, а також належу оплату. Якщо в процесі виробництва виявляється брак, то складають акт на брак з вказанням винуватця та сум втрати[11, с. 176].
Отже, кожний суб’єкт господарювання для правильного розрахунку оплати праці повинен вести облік особового складу та використання робочого часу в установленому порядку, використовуючи первині документи, що затверджені відповідним органом державної влади.
1 2 3 4 5