2.2. Накладення адміністративних стягнень на неповнолітніх
Відповідно до статті 23 КУпАП мірою відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення. Саме адміністративні стягнення належать до заходів адміністративної відповідальності [13, с.237].
На думку Р. Козюренко, заходи адміністративної відповідальності мають низку відмінних ознак:
– перелік заходів адміністративної відповідальності встановлений КУпАП і є вичерпним;
– накладення та виконання заходів адміністративної відповідальності (адміністративних стягнень) передбачають для правопорушника строк погашення адміністративної відповідальності. Так, ст. 39 КУпАП визначає, якщо особа, на яку накладено адміністративне стягнення, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не булла піддана адміністративному стягненню;
– заходи адміністративної відповідальності (адміністративні стягнення) не застосовуються в момент вчинення правопорушення, їх використовують завжди лише після вчинення адміністративного правопорушення;
– заходи адміністративної відповідальності (адміністративні стягнення) накладаються у тому разі, коли адміністративним правопорушенням завдано незворотної (невідновної) шкоди. Заходи адміністративної відповідальності покликані компенсувати таку шкоду;
– заходи адміністративної відповідальності (адміністративні стягнення) накладаються уповноваженим органом (посадовою особою), коли зібрані, закріплені й вивчені всі докази у справі про адміністративне правопорушення, встановлена вина правопорушника [14, с. 95].
Вважаємо за доцільне уточнити інформацію про вичерпність переліку адміністративних стягнень у КУпАП. На нашу думку, перелік адміністративних стягнень у КУпАП не є вичерпним, про що свідчить частина 2 статті 24 КУпАП, де йдеться про те, що законами України може бути встановлено й інші види адміністративних стягнень [13, с.237].
Щодо класифікації адміністративних стягнень, то їх можна розділити за різними підставами. Окреслимо окремі з них.
Так, за видами санкцій, що застосовуються, розрізняють: 1) попередження; 2) штраф; 3) штрафні бали; 4) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 5) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 6) позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); 7) позбавлення права обіймати певні посадиабо займатися певною діяльністю; 8) громадські роботи; 9) виправні роботи; 10) суспільно корисні роботи; 11) адміністративний арешт; 12) арешт з утриманням на гауптвахті; 13) адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства [4].
Ще одним із критеріїв класифікації адміністративних стягнень є характер позбавлення, якого зазнає особа, притягнута до адміністративної відповідальності. Залежно від цього можна виокремити:
– адміністративні стягнення особистісного характеру: попередження; штрафні бали; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; адміністративний арешт; арешт з утриманням на гауптвахті; адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства;
– адміністративні стягнення майнового характеру: штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виправні роботи [13, с.237].
Також адміністративні стягнення поділяються за порядком призначення на основні та додаткові. Так, ст. 25 КУпАП визначає, що оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – тільки як додаткові; інші адміністративні стягнення, зазначені в ч. 1 ст. 24 цього Кодексу, можуть застосовуватися тільки як основні [4].
Необхідно звернути увагу і на той факт, що сьогодні залишається неврегульованим питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності батьків або осіб, що їх заміняють, за невиконання обов’язків стосовно виховання дітей за ст. 184 КУпАП. Законодавець передбачає за цією статею таке адміністративне стягнення, як попередження та штраф. Інших стягнень не передбачено. Водночас, як свідчить практика, особи, які перебувають під профілактичним наглядом, як правило, ніде не працюють, а тому складені щодо них протоколи не мають жодного впливу, оскільки не спрацьовує механізм виконання прийнятого рішення. У такий спосіб створюються сприятливі умови для вчинення правопорушень неповнолітніми [17, с. 17].
Відтак, проаналізувавши ст. 26-32 КУпАП, зробимо висновок, що тільки адміністративний арешт не може бути застосовано до неповнолітніх. Доречно було б, на нашу думку, також із цього списку виключити виправні роботи, адже такі роботи відповідно до ст. 31 КУпАП застосовуються на строк до двох місяців із відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в дохід держави, а неповнолітні у віці від 16 до 18 років зазвичай не мають постійної роботи.
1 2 3 4