Ім'я файлу: lkostenko_omfdfexz.rld.docx
Розширення: docx
Розмір: 113кб.
Дата: 19.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Фактори і резерви підвищення продуктивності праці персоналу підп
Фактори і резерви підвищення продуктивності праці персоналу підп
Аналітика цін на салат.docx
Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту.docx
Розвиток вищих психічних функцій в онтогенезі.docx
analizrizikivprimanevruvanniuzonibojovihdijumori_acl3gokc.ucx.do
Методи, способи та стилі адміністративного управління в сучасних
Історія.docx
Конституційний принцип визнання та гарантування місцевого самовр
Розширення: docx
Розмір: 113кб.
Дата: 19.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Фактори і резерви підвищення продуктивності праці персоналу підп
Фактори і резерви підвищення продуктивності праці персоналу підп
Аналітика цін на салат.docx
Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту.docx
Розвиток вищих психічних функцій в онтогенезі.docx
analizrizikivprimanevruvanniuzonibojovihdijumori_acl3gokc.ucx.do
Методи, способи та стилі адміністративного управління в сучасних
Історія.docx
Конституційний принцип визнання та гарантування місцевого самовр
РОЗДІЛ 2. МЕЛОДIЙНЕ ВТIЛЕННЯ ПОЕТИЧНОГО ДОРОБКУ МИСТКИНI
2.1 Злиття музики i поезії Л. Костенко (на матерiалi вокального цикла Богдани Фiльц)
Музичнi композиції до віршів Ліни Костенко найбiльш присутнi у доробку видатної сучасної композиторки Богдани Фільц – кандидату мистецтвознавства, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Премій ім. М. Лисенка, члена Національної спілки композиторів України. Вона дуже полюбила творчiсть Лiни Василiвни та написала музику в різних музичних жанрах: симфонічному, інструментальному, камерно-вокальному та хоровому. Понад 500 музичних творів, якi широко виконуються в Україні та поза її межами – в Канаді, США, Німеччині, Франції, Австрії, Фінляндії, Данії, Бельгії, Польщі, Болгарії, Латвії, Естонії, Росії, Південній Африці; широко залучаються до програм різноманітних Всеукраїнських і Міжнародних конкурсів і фестивалів (фортепіанних, хорових, вокальних). Композиторка у своій творчостi часто звертається до майстерного слова поетеси. Ще наприкінці 1990-х років були створені чудові хорові цикли для дітей «Весняні сценки» (І. Чекайте квітами Весна: (телеграма-блискавка); ІІ. Вербові сережки; ІІІ. Польові дзвіночки; IV. Берізки по коліно у воді; V. Бабуся-ягуся) і «Осінні сюжети» (І. Здивовані квіти; ІІ. Білочка восени; ІІІ. Ліс на світанку; IV. Осінні хмари сірі, як слони), які публікувалися у різних виданнях, а згодом вийшли у збірці хорових творів для дітей «Жива криниця». Як зазначила доктор мистецтвознавства М. Загайкевич: «З темою природи щонайтісніше пов’язані два цикли пісень композиторки на слова Ліни Костенко, які є своєрідними близькими світу казки музичними замальовками. Цi два музичнi цикли складені на основі збірки «Бузиновий цар» Лiни Василiвни, яка охоплює дотепні, напрочуд колоритнi, вірші для дітей дошкільного віку. В них діють одухотворені сили природи, комахи, звірятка, рослини: верба роздає подарунки, зайченята як люди посилають телеграму, розмовляють про «житлові умови» бджілки. На характері музичного тлумачення поетичних текстів виразно позначився вплив своєрідної поетики Ліни Костенко, її уміння стислими, лаконічними штрихами, інколи в межах всього лиш чотирирядкового вірша, накреслити неповторно оригінальний і свіжий мистецький образ, розповісти дивовижну історію. Хорові пісні музикознавицi на слова Лiни Костенко, відповідно засадам вокального письма для дітей, прості за формою, інтонаційною структурою, фактурою. Але все ж таки, в музиці можна знайти те саме, що притаманне лише творчості Ліни Василiвни – гостру характеристичність образів, максимальну концентрацію уваги на виразних емоційних нюансах [5; 111-114].
У 2014 році вийшов вокальний цикл «Калина міряє коралі» на слова Л. Костенко. До нього ввійшли п’ять романсiв: «Не час минає», «Самі на себе дивляться ліси», «Калина міряє коралі», «Спинюся я і довго буду слухать» та «Дощі програють по городах гаму». Цей цикл з яскравою мелодійністю і співучістю в поєднанні з філігранністю у галузі форми та фактури, опорою на народнопісенний матеріал з глибоким синтезом поетичного тексту і музики посів вагоме значення в розвитку українського вокального і фортепіанного концертного і педагогічного репертуару.
Найновiший цикл романсiв на слова Л. Костенко з’явився упродовж перших п’яти місяців 2016 року. Солоспіви: «Ненаписаний лист», «Ранесенько, акації ще спали», «У світі злому і холодному», писалися до літературно-музичної композиції «Сьогодні день такий...», поставленої 15 лютого 2016 року за творами лiтературної мисткинi у Колонному залі ім. М. Лисенка Національної філармонії України. Згодом на слова Л.В. Костенко був створений романс «Ти пам’ятаєш», який продовжив тематику попередніх творів, що торкаються найпотаємніших струн людського життя – таїни любові. Солоспів «Стоїть у ружах золота колиска» розкриває тему творчості, сутності поезії Л. Костенко, а твір «В маєтку гетьмана Івана Сулими» повертає нас до звитяжного образу українського козацтва. В 2016 роцi відбулась презентація двох солоспівів з циклу Б. Фільц «Золота колиска» на слова поетеси – «Стоїть у ружах золота колиска» і «Ненаписаний лист». Виконавцями були піаністка Неліда Афанасьєва i співачка Любов Хахаліна. Цикл солоспівів отримав символічну містку назву, закодовану в поезії мисткинi «Стоїть у ружах золота колиска». Колиска – це перша земна домівка людини, символ безсмертя роду, це образ батьківської оселі, нашої честі і гідності, нашого життя і духа, таланту і творчості. Власне творчість – це невід’ємна частина життя.
«На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово» [5; 1] – так сказано в Євангелії від Івана про слово як світотворчу ідею. «Мистецтво слова є невичерпним джерелом істини і краси, а долучитися до його сутності допомагає митець, втаємничений зв’язком із космосом, з Богом. Творчість, будучи вічною в часі, відкриває все нові й нові грані буття поза часом» [11;146]. Серед поезій Лiни Василiвни Костенко, які розкривають тему творчості, слова і натхнення, цікавими є багато вiршiв, наприклад: «Слайди», «Рана ведмедя», «Вночі із хаосу безсоння...», «Душа моя, знайди біда», «Буває мить якогось потрясіння» та ін. У поезії «Стоїть у ружах золота колиска» з музичного циклу «Що в нас було? Любов і літо» для осягнення сутності поезії поетеса повертає читача в раннє дитинство із притаманним йому «первісним (не обтяженим вербально) світовідчуттям» [11;147]:
«Стоїть у ружах золота колиска. / Блакитні вії хата підніма. / Ще дивен дим, і хата ще казкова, / і ще ніяк нічого ще не звуть.. / Ще кожен пальчик сам собі Бетховен. / Ще все на світі гарне і моє» [9;245].
Застосовані тут епітети «золота колиска», «блакитні вії», «незбагненний світ», «казкова хата», «дивен дим» чутливо передають перші дитячі враження від світу, де «ще ніяк нічого ще не звуть». Проте, кожен пальчик «сам собі Бетховен» і тут наша Лiна Василiвна порівнює геніальність Божого творіння – новонароджену людину, з генієм музичного мистецтва, адже цими дитячими руками буде творитися майбутнє світу, тільки зберегти геніальність вкрай важко. І в цих рядках прочитується першооснова поезії, яка і є Господнім даром:
«Ще слів нема. Поезія вже є».
У цьому заголовному солоспіві автор музики Б. Фільц звертається до одного зі стійких музичних архетипів – інтонацій колискових, що надає їм риси народності. Вокальна партія в дусі колискової, гармонічні похитування і повторюваність у партії фортепіано, ніжність і наспівність у двох куплетах композиції вводять у світ одного з найдавніших жанрів народної пісенності – колискової. Третій куплет Allegretto con brio («Ще кожен пальчик сам собі Бетховен.») – жвавий і схвильований епізод твору, на який випадає кульмінаційний сплеск, підтриманий появою висхідних ходів до високих звуків у вокальній партії, а також наповненням фортепіанної фактури. Кода твору (meno mosso, «Ще слів нема. Поезія вже є») розпочинається на різкій зміні гармонічного тла у фортепіанній партії з мінору в мажор і звучить наче молитовне вивершення, що цілком відповідає філософському змісту поетичної основи солоспіву.
Не можливо обiйти стороною солоспiв на слова твору Л. В. Костенко «В маєтку гетьмана Івана Сулими». Сулими були однією з найвпливовіших родин, представники яких займали полкові й генеральні уряди. Вони відігравали визначну роль у Запорізькій Січі та урядах Гетьманщини [25].
На схід від Борисполя розкинулося мальовниче невелике село Сулимівка (тепер Бориспільського району), відоме від 1615 року, яке стало родинною колискою численних поколінь Сулим. Серед талантів Івана Сулими – військове завзяття, хист до дипломатії, знання кількох мов, природний художній смак. Талановиті художники, яких він запросив, витворили іконостас Свято-Покровської церкви в селі Сулимівка (збудованої 1629 року стараннями його прадіда). Як зазначають дослідники, від цього іконостасу збереглося кілька ікон, а також портрети Семена Сулими і його дружини, які мають велику художню цінність. А храмова ікона на честь Покрови Пресвятої Богородиці зі зображенням представників роду Сулим – безцінний культовий скарб роду [25]. Церква стала також родовою усипальницею Сулим, де знайшли свій вічний спокій нащадки гетьмана.
За героїзм і видатні заслуги в боротьбі з турецькою агресією Івану Сулимі Папа Павло V дарував титул римського князя і нагородив золотою медаллю зі своїм портретом. За свідченням Львівського літопису довідуємось, що 1635 року «козаки п’ять разів ходили на море» під проводом хороброго Івана Сулими, який був обраний гетьманом удруге. «Козацькі напади завдавали великої шкоди Туреччині, тому 1635 року турецький султан відкрито пригрозив Польщі війною, якщо вона не приборкає козаків. Івана Сулиму було по-зрадницьки схоплено і разом з іншими козацькими ватажками відправлено до Варшави» [26; 273]. За рішенням сейму гетьмана і трьох його сподвижників стратили на центральній площі Варшави 12 грудня 1635 року. Останки гетьмана покояться у містечку Стєвки Живицького повіту в Сілезії [14; 43].
З плином часу, зміною суспільно-історичних обставин незмінною залишалася шляхетна суть численних носіїв герба Сулими: здобувати перемогу в чесному бою або загинути. Життя гетьмана Івана Сулими сьогодні є чудовим прикладом вірного служіння своєму народу. Глибина поезії Лiни Костенко, приналежність до роду герба Сулими, захоплення героїзмом «козаків минулого і сьогодення» спонукали музикознавицю до написання солоспіву для баритона в супроводі фортепіано «В маєтку гетьмана Івана Сулими. Поезія Ліни Костенко написана ще в радянський час, проте поряд з поетичною замальовкою, коли сучасні хлопці скачуть на конях в селі Сулимівка – гетьманському маєтку, поетеса звертається до історичної пам’яті, слави запорозьких козаків, наголошує на тому, що це нащадки козаків. У цьому солоспіві «В маєтку гетьмана Івана Сулими» композитору вдалося домогтися глибокого злиття поезії та музики. Розпочинається твір доволі розгорненою фортепіанною інтермедією, в якій майстерно зібрано фрагменти усіх тематичних і образних планів твору – від імпровізаційних переборів думного епосу, унікального жанру українського фольклору (Grave, grandioso improvisato), лірично-споглядальних епізодів (Andantino melancolico) до героїки історичних пісень.
Вокальній партії твору притаманний характер дум та історичних пісень, їхня інтонаційність. Героїчні епізоди солоспіву вирізняються енергійністю, рішучістю, динамізмом, а часом і патетикою. Підтримані віртуозним фортепіанним супроводом, з частим вживанням низхідних і висхідних каскадів дисонуючих гармоній і хроматичних пасажів (martellato), вони творять цілісну картину мужності й відваги запорозького козацтва.
До кінських грив припадені грудьми, / Промчали хлопці – загула бруківка – / І тільки гриви...курява...і свист... / Лунких копит оддаленілий цокіт...
Цікавою є кінцівка вірша, коли автор запитує:
«А що такого? Підлітки на конях. / В маєтку гетьмана. Івана Сулими».
У цьому епізоді (Allegro agitato) композиторка використовує повнозвучні глибокі акорди у низькому регістрі фортепіано, стверджуючи історичні, культурні, духовні традиції народу. У завершенні твору фраза «В маєтку гетьмана Івана Сулими» проводиться двічі: звучить спочатку розповідно і спокійно, підтримана прозорою фактурою супроводу; згодом через миттєве наростання гучності й ускладнення партії фортепіано (Grave grandioso) звучить як наказ пам’ятати своїх предків, свою духовну спадщину і дбати про майбуття. Завершується твір фортепіанною постлюдією на матеріалі імпровізаційних переборів у дусі думного епосу зі вступу та повнозвучними акордами в крайніх регістрах фортепіано (alla campane), які нагадують урочисто- величальні дзвони.
Наступні чотири солоспіви циклу «Золота колиска» – це любовна лірика, яка посідає вагоме місце у творчості поетеси. Почуття любові у Ліни Костенко представлене багатобарвним спектром: від палкої, пристрасної до прикритої, спокійної чи затаєної. Живописну картину весняної природи у поєднанні з глибоким почуттям спостерігаємо в рядках поезії Л. Костенко «Ранесенько, акації ще спали» та солоспіві Б. Фільц для баритона у супроводі фортепіано. Роса на кущах, вишневий цвіт, пахучі трави – усі ці поетичні образи природи в музицi передаються спочатку у яскравій, проте ніжній мелодії з виразним колоритом гармонії у розгорненому фортепіанному вступі, згодом все це відтворює вокальна партія, що доповнюється лаконічною строгістю фортепіанного супроводу, який чутливо йде за текстом, органічно доповнюючи вокальну лінію. На завершення цієї замальовки чотиритактова фортепіанна перегра приводить до епізоду, в якому:
«Стояла тиша. Плесо придніпрове / торкала чайка, вигнуте крило» і закохані у гармонійній тиші гуляють берегами Дніпра.
Б. Фільц майстерно передає всi цi поетичнi моменти у звучанні застиглих гармоній у партії лівої руки фортепіанного супроводу та поодиноких блискіток мерехтливих секунд у верхньому регістрі фортепіано. Після цього бурхливий пасаж veloce на великій звучності переростає у кульмінаційний сплеск:
(А сонце, сонце, сонце – пурпурове! / – такого ще ніколи не було),
втілений у вокальній партії, який розкриває внутрішній стан впевненого ліричного героя, що додає звучанню яскравої фарби, наче й сонце відчуває пристрасть закоханих. Все це підтримує повнозвучна акордова фактура фортепіанного акомпанементу, яка раптово змінюється на віртуозну і грайливу інтермедію й приводить до завершального розділу твору. Знову повертається кришталева чистота весняного ранку, сповненого тишею, яку бояться порушити навіть закохані.
В одному зі зразків інтимної лірики «У світі злому і холодному» Ліна Костенко торкається теми кохання, що вже зникло, залишивши приємні, щасливі й сповнені жалю спогади. В однойменному солоспіві композитор фортепіанний вступ (Moderato cantabile melancolico), побудований на тематичному матеріалі середнього розділу твору, вводить у світ сумовитої чудової мелодії у тональності g-moll. Після викладу теми на постійному наростанні гучності наступає епізод із застосуванням акцентованих терпких секундових співзвуч, які вносять тривогу в інструментальну канву твору. Вокальна партія першого і другого розділу без широких інтервалів, але з незначним пунктирним забарвленням ритмічного малюнка підкреслює зміст поетичних рядків про болісну тему прощання й розлуки:
«щастя зіткане з прощань», «несподівана печаль», «в ніжності німій».
У третьому розділі твору мелодична лінія розширюється, стає емоційнішою, схвильованою, відбуваються зміни в тональному плані солоспіву – дві останні строфи ствердно і повно звучать в мажорному забарвленні. Фактура насичується повнозвучними акордами, тремолюючими співзвуччями. Це вже зовсім інший образ, відбиття душевного стану
(Нехай це сонечко посвітить. / Нехай ця туга продзвенить), в основі якого – журба і смуток але й надія на нове почуття.
«Отримала я ненаписаний лист» – ще один зразок любовної лірики поетеси, покладений на музику. Тут, як і в інших віршах авторка застосовує порівняння доторку до листа з торканням струн гітари:
(«Отримала я ненаписаний лист. / Торкнула той лист, як струну гітарист),
що вилилося у фортепіанному супроводі солоспіву в дусі гітарного акомпанементу. Ця інтимно-психологічна площина поезії особливо тонко звучить у музичному творі. Другий епізод вокальної мініатюри характеризується великим емоційним сплеском.
І в тексті, і в музиці, почуття кохання нерозривно пов’язане з болем.
(«Кохання – це мука. Кохання – це хист. / Кохання – це твій ненаписаний лист»),
що яскраво проявилося у вокальній партії – динамічне і темпове наростання, висока теситура та у фортепіанному супроводі – арпеджовані пасажі у партії лівої руки при одночасному репетиційному звучанні повнозвучних акордів у правій. Як розв’язка-епілог звучить повторення словосполучення «ненаписаний лист» із фортепіанним супроводом, що нагадує звуки гітари.
Завершується цикл чудовим співом «Ти пам ’ятаєш, ти прийшов із пристані», написаним в манері старовинного українського романсу. Композитор втілила тут музичний задум високої шляхетності, що випливає з настрою поетичних слів Лiни Василiвни та переплітається з витонченою простотою і щирістю.
Вірш «Ти пам’ятаєш, ти прийшов із пристані», написаний про перше кохання Ліни Костенко, про її чоловіка і батька доньки Оксани, Єжи-Яна Пахльовського, польського письменника. Культуролог і письменниця Оксана Пахльовська, пишучи про творчість своєї матері, зазначила:
«Я за фахом літературознавець, тож не можу оминути постать мами в літературі. Але її вірші – це також і моє життя, моя пам’ять. У нас спільні радощі, спільне долання проблем і спільні втрати. Тому мій стосунок з маминими віршами – це особлива історія. Адже для мене існують не просто вірші Ліни Костенко про любов – за ними стоїть мій тато.
«Ти пам’ятаєш, ти прийшов із пристані. / Такі сади були тоді розхристані».
А я досі бачу, як мама йде мені назустріч під руку з татом – магнетична і загадкова, в чорному костюмі, прошитому блискучою темно-синьою ниткою. І світиться до мене блакитним сяйвом міжвечорових верб над річкою Леглич. А «той силует у вікні золотому»: все життя бачитиму татовий силует – він завжди зустрічав – і назавжди зустрічає – нас із мамою з усіх наших близьких і далеких доріг» [20; 11].
Тож, важливу роль у цьому солоспіві відіграє фортепіанний супровід. Він є невід’ємним компонентом художньої форми. Розвиваючи чуттєвий мелодичний образ романсу, доповнюючи його зміст, супровід розкриває його відтінки, адже мелодія наділена великою вокальною виразністю: звучання голосу співачки розкривається поступово, досягаючи всієї повноти і насиченості в кульмінації твору. У цьому творі кохання пронизує все навкруги, воно загострює відчуття і наповнює простір.
1 2 3 4