Ім'я файлу: Алергічні_захворювання_методичка_4_к.docx
Розширення: docx
Розмір: 80кб.
Дата: 28.09.2020
скачати
Пов'язані файли:
Лаб №5 Формирование биполярного транзистора методом диффузии_00
Лаб №5 Формирование биполярного транзистора методом диффузии_00
Розширення: docx
Розмір: 80кб.
Дата: 28.09.2020
скачати
Пов'язані файли:
Лаб №5 Формирование биполярного транзистора методом диффузии_00
Лаб №5 Формирование биполярного транзистора методом диффузии_00
КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ
У клініці риніту характерний раптовий початок у вигляді продромальних ознак: свербіння; чхання, частіше нападоподібне; заложеніость носа за рахунок набряку слизової оболонки, «алергічний салют» - дитина постійно чеше ніс, морщить його («ніс кролика»); «алергічне сяйво» - сині і темні круги навколо очей.
Основні клінічні симптоми алергічного риніту:
• ринорея – водянисті виділення з носа;
• чхання, нерідко нападоподібне, частіше вранці, пароксизми чхання можуть виникати спонтанно;
• свербіння в носі, іноді піднебіння і глотки, постійне чухання кінчика носа долонею від низу до верху, внаслідок чого у частини дітей з'являється поперечна носова складка, подряпини на носі;
• заложенність носа (при полінозах - в денний час, при цілорічному риніті – більш виражено в нічний час), характерне дихання ротом, сопіння, хропіння, зміна голосу; зниження нюху.
Додаткові симптоми алергічного риніту
• подразнення, набряклість, гіперемія шкіри над верхньою губою і на крилах носа;
• носові кровотечі внаслідок форсованого сякання і колупання в носі;
• біль в горлі, покашлювання, біль і тріск у вухах, особливо при ковтанні, порушення слуху за рахунок алергічного туботиту;
• сльозотеча, свербіння очей, ін’єцированість склер і кон'юнктиви, фотофобії.
Загальні неспецифічні симптоми
• слабкість, нездужання, дратівливість, головні болі, порушення концентрації уваги;
• порушення сну, пригніченість настрою;
• втрата апетиту, нудота.
Клінічна картина алергічного риніту відрізняється великою різноманітністю. Залежно від переважання клінічних симптомів пацієнти з алергічним ринітом зазвичай розділяються на дві групи: «чихальників» і «блокадників». Таб.2
Таблиця 2. Клінічні прояви алергічного риніту у дітей.
| Клінічні прояви | Хворі з переважанням чхання і ринореї | Хворі з переважанням утрудненого носового дихання |
| Чхання (особливо пароксиз-мальне) | Виражено, особливо вранці | Рідко або відсутній |
| Виділення з носа | Водянисті, в основному з передньої частини носа | Густий слиз, в основному із задньої частини носа |
| Свербіння в носі | Виражено | Відсутнє |
| Добові ритми | Погіршення протягом дня, поліпшення вночі | Збереження симптомів протягом доби з погіршенням в нічний час |
| Кон'юнктивіт | Часто | Рідко |
Симптоми хронічного алергічного риніту зберігаються постійно, частіше зустрічаються «блокадники», ніж «чихальники».
2. Риноскопічні критерії (за даними прямої риноскопії):
Набухання слизистої оболонки носової перетинки носа, нижніх і середніх носових раковин.
Слизиста оболонка носа блідо-сіра з голубуватим відтінком, з блискучою поверхнею і мармуровим малюнком.
Рентгенологічні критерії:
Набряк слизистої оболонки гайморових пазух, може бути пристінковий гайморит.
Цитологічні критерії: (за даними обстеження виділень з носа):
Еозинофілія, базофілія. Нейтрофілія – при приєднанні бактерійної інфекції.
5. Додаткові алергологічні критерії:
Проведення шкірних скарифікаційних тестів з алергенами;
Визначення загального і специфічних Ig E в сироватці крові в періоді ремісії.
У загальному аналізі крові – еозинофілія.
6. Алергологічний анамнез. При зборі анамнезу необхідно звернути увагу:
а) Поява симптомів зв'язана – з перенесеною інфекцією, початком нового
сезону, появою (нового) домашньої тварини, ін. змінами в
навколишньому середовищу.
б) Наявність свербіння, заложеності носу, чхання, кон'юнктивіту, ринореї.
в) Характер виділень з носа, сезонна повторюваність с-мів, залежність від годин
доби, частота появи с-мів, їх тяжкість.
г) Наявність специфічних пускових факторів(тригерів) – пилку, пилу, тварин
погоди, змін температури повітря, тютюнового диму, запахів і так далі.
д) Супутні захворювання – атопічний дерматит, харчова алергія, бронхи-
альна астма, рецидивуючий синусит, рецидивуючий середній отит.
ж) Ефективність і побічні ефекти попередньої терапії.
з) Сімейний анамнез (алергічні захворювання у батьків, родичів).
ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ
Традиційна терапевтична стратегія при алергічних (сезонних і цілорічних) ринітах включає: елімінацію алергенів, фармакотерапию і специфічну імунотерапію.
Елімінація алергенів:
При хронічному алергічному риніті – елімінація алергенів полягає в щоденному вологому прибиранні, зберіганні книг в засклених шафах, відсутності в будинку домашніх рослин з сильним запахом або що виділяють ефірні масла; тварин, речей тих, що містять шерсть тварин (м'які меблі, килими, пуховий одяг, шкіряні вироби); відсутності птахів і не тільки живих, але і чучел, виробів з пір'я і пуху (ліжко, одяг); акваріумних риб; тарганів, сильно пахучих хімікатів, миючих засобів в порошку і аерозолях. Категорично забороняється палити в приміщеннях, де знаходяться діти. Необхідно підтримувати в приміщення вологість не менше 50%.
При сезонному алергічному риніт - елімінація алергенів полягає в моніторингу і прогнозуванні сезонів цвітіння рослин; уникати регіонів, де в повітрі міститься велика кількість пилку; залишатися удома під час цвітіння рослин (особливо в уранішні години і в жаркі дні); щільно закривати вікна і двері, використовувати захисні фільтри в автомобілях; носити окуляри на вулиці; частіше стояти під душем, змиваючи пилок; дотримувати гіпоалергенну дієту з урахуванням перехресної алергії.
Фармакотерапія:
Для лікування алергічного риніту або для попередження його загострення застосовуються наступні групи лікарських засобів.
1 .Антигістамінні препарати. 2. Судинозвужувальні засоби (деконгестанти).
3. Комбіновані препарати (поєднання антигістамінних і декогестантів).
4. Препарати кромоглікату натрію в ніс. 5. Глюкокортикоїди, перш за все, інтраназально. 6. Антихолінергичні препарати. 7. Зволожуючі засоби.
8. Специфічна імунотерапія (СІТ).
При виборі тактики лікування залежно від домінуючих симптомів необхідно брати до уваги ефективність різних препаратів в пригнічені того або іншого симптому (табл.3).
Таблиця 3. Ефективність різних препаратів при лікуванні
алергічного риніту.
| Препарат | Свербіння/чхання | Виділення з носа | Закладеність носа | Порушення нюху |
| Кромоглікат натрію | + | ++ | +/- | - |
| Антигістамінні засоби per os | +++ | ++ | +/- | - |
| Місцеві судинозвужувальні засоби | - | - | +/- | - |
| Топічні кортикостероїди | +++ | +++ | ++ | + |
Виходячи з тяжкості перебігу риніту, Міжнародний консенсус рекомендує наступний ступінчастий підхід до лікування риніту (табл. 4)
Таблиця 4. Ступінчастий підхід до лікування риніту.
| Види риніту і характер течії | Лікування |
| Сезонний алергічний риніт Легкий перебіг захворювання або епізодичні симптоми Середнє тяжкий перебіг з вира-женими симптомами з боку порожнини носа Середнє тяжкий перебіг з вира-женими симптомами з боку очей. Важка течія | Прийом швидкодіючих переоральних неседативних блокаторів Н1-гистамінових рецепторів Антигістамінні препарати або кромглікат натрію місцево в очі або в ніс Щодня глюкокортикоїди интраназально (починати лікування на початку сезону) Антигістамінні препарати або кромглікат натрію місцево в очі Антигістамінні препарати перорально щодня і глюкокортикоїди интраназально, і антигістамінні або кромглікат натрію місцево в очі Теж, що і при середньотяжкому + системні стероїди -при кризових ситуаціях |
| Цілорічний алергічний риніт | Топічні стероїди тривало і неседативні блокатори Н1-гистамінових рецепторів |
Основним патогенетичним методом лікування алергічного риніту є специфічна алерговакцинація (специфічна імунотерапія - СИТ), яка заснована на утворенні блокуючих антитіл класу Ig G, що запобігають розвитку імунологічної реакції АГ+АТ, зменшенню відповіді базофілів на дію алергену, зменшенню специфічних імуноглобулінів, а значить і клінічної картини алергічного риніту. СІТ ефективна при її застосуванні 3 роки підряд. Алерговакцинація проводиться на підставі шкірних проб, проведених у хворого.
Симптоматичною терапією в період загострення є застосування деконгестантів (судинозвужувальних) препаратів і зволожуючих засобів.
Лікарські форми кромглікату для лікування алергічного риніту:
- кромогексал (дозований назальний спрей, 1 доза -2,8 міліграм) не менш 3-х місяців;
- кромосол (дозований назальний спрей, 1 доза -2,8 міліграм) не менш 3-х місяців;
- іфірал (краплі в ніс, 1 крапля – 1 міліграм), по 2 краплі 4 рази на день не менш 3-х місяців.
При сезонному алергічному риніті і кон'юнктивіті лікування починають за 3-4 тижні до сезону цвітіння і проводять протягом всього періоду пиління причинно-значущих рослин.
Лікарські форми топических стероїдів для лікування алергічного риніту:
- беклазон (беконазе, інтраназальний спрей,1 доза – 50 мкг). По 2 дози на добу 2 раза в день;
- флютиказон (фліксоназе, інтраназальний спрей, 1доза -150 мкг). 1доза 1 раз на добу
- мометазон (назонекс, інтраназальний спрей, 1доза -150 мкг), 2 дози 1 раз на добу.
Топічні стероїди застосовують не менш 2-х місяців, при цілорічному риниті можна – до 3-4-х місяців. Ці препарати мають більш виражений протизапальний ефект, ніж кромоглікати. Вони відновлюють прохідність носових ходів і надають тривалий протективний ефект.
Лікарські форми антигістамінних засобів лікування алергічного риніту:
Враховуючи значну кількість побічних ефектів і неможливість тривалого застосування в педіатричній практиці, препарати 1 покоління застосовуються рідко. Переважні препарати 11 і 111 покоління антигістамінних через високу специфічність до Н1-рецепторів, швидкості початку дії, тривалість ефекту до 24 годин, відсутність холінергічної блокади і проникнення через ГЕБ, незалежність від прийому їжи. Препарати призначають дітям старше 6 років протягом 3-4 тижнів.
Антигістамінні препарати 11 покоління – лоратадин (кларитин, лорано); цетиризин (цетиризина гексал, зодак, зиртек, цетрин); астелазін (аллергоділ).
Антигістамінні препарати 111 покоління – фексофенадін (телфаст); дезлоратадін (эріус,фібріс).
Крім того, є місцеві антигістамінні засоби у вигляді спрея для носа і крапель для очей – це аллергоділ, гістимет і віброцил, які застосовуються не більше 7 – 10 днів. Не можна застосовувати місцеві і системні антигістамінні одночасно, оскільки можливі потенційовані побічні ефекти.
Деконгестанти (судинозвужувальні ) препарати
Деконгестанти використовуються в періоді загострення не більше 5 – 7 днів. Тривале і часте застосування їх може привести до порушення мікроциркуляції в слизовій оболонці носа і формування медикаментозного риніту.
Нафозолін (санорін, санорін-аналлергін); ринозолін; оксиметазолін (назол, називін); тетризолін (тізин); ксилометазолін (галазолін, отривін, Длянос).
Антихолінергичні препарати – іпратропіум бромід у вигляді назального спрея використовується при вираженій ринореї у дітей старше 12 років по одній дозі 2-3 рази на день до 4-8 тижнів.
Зволожуючі засоби застосовуються як в періоді загострення, так і в періоді ремісії при вираженій сухості слизової оболонки носа і при підвищеній в'язкості слизу.
Це фізіологічний розчин, салін, аква маріс.
Перспективне лікування алергічного риніту антилейкотриєновими препаратами, які зменшують в основному заложеність носа.
АЛЕРГІЧНА КРОПИВ'ЯНКА І НАБРЯК КВІНКЕ
Кропив'янка – це етіологічно різнорідне захворювання, яке характеризується появою на шкірі пухирів, що зудять, плям, папул рожевого кольору різних розмірів і виникає на тлі алергічної, псевдоалергічної або аутоіммунної основи.
Набряк Квінке – це гігантська кропив'янка із залученням до патологічного процесу підшкірної клітковини з набряком її в області голови, шиї, кістей рук, ступень ніг, зовнішніх статевих органів.
Алергічна кропив'янка і набряк Квінке достатньо поширене захворювання, як у дітей, так і у дорослих і складає близько 20% всієї алергічної патології.
ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ АЛЕРГІЧНОЇ
КРОПИВ'ЯНКИ І НАБРЯКУ КВІНКЕ
У дітей в 70-80% випадків причиною гострої алергічної кропив'янки і набряку Квінке є харчові продукти (соки, шоколад, яйця, морква, риба, горіхи, фрукти і ін.), лікарські препарати (аналгетики, антибіотики, вітаміни і ін.), укуси комах, рідше пилок трав і дерев. У хворих, як правило, є ознаки атопії в сімейному і особистому анамнезі. Така кропив'янка обумовлена Ig E-залежними алергічними реакціями. Крім того, кропив'янка може бути викликана паразитарними інфекціями і вірусами (гепатит В, вірус Епштейн-Бара, віруси герпесу 6 типу і ін.). Така кропив'янка обумовлена алергічними реакціями 111 типу за Gell і Cumbs.
Інші види кропив'янок (псевдоалергічні або неімунні), такі як теплова, сонячна, холодова, холінергічна (при фізичних навантаженнях, прийомі гарячого душу) і ін., як правило, супроводжуються патологією шлунково-кишкового тракту, носять хронічний характер і викликають дегрануляцію опасистих клітин без участі імунологічних механізмів, безпосередньо діючи на клітини або активують комплемент і калікреїн-кинінову систему.
Основну роль в патогенезі кропив'янки і ангіоневротичного набряку грають медіатори, що виділяються при дегрануляції опасистих клітин (тканинних базофілів) і базофілів крові. Під їх впливом наступає розширення судин, підвищується судинна проникність і розвивається свербіння.
КЛАСИФІКАЦІЯ
За течією:
- гостра кропив'янка (симптоми тривають не більше 6 тижнів);
- рецидивуюча кропив'янка (повторні епізоди на протязі не більше 6-ти місяців);
- хронічна кропив'янка (симптоми тривають більше 6 тижнів або рецидивів на протязі більше 6-ти місяців).
По этіопатогенезу: _
- алергічна;
- холінергічна;
- психогенна (адренергічна);
- обумовлена фізичними факторами;
- аутоіммунна;
- контактна;
- в результаті інфекційних і соматичних захворювань;
- змішаній етіології;
- ідіопатична.
По ступеню тяжкості:
- важкий перебіг кропив'янки – генералізована - з системними реакціями, набряком Квінке;
- кропив'янка середньої тяжкості;
- легкий перебіг кропив'янки.
1 2 3 4