Ім'я файлу: Методичка КУРСОВІ тпм_академ.доброчесність.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 864кб.
Дата: 17.09.2021
скачати
Пов'язані файли:

11 такими рекомендаціями. У назві роботи визначити основні змістові поняття. Зміст кожного з них розкрити у пунктах теоретичного розділу. Послідовність розгляду змісту понять залежить від того, які з них входять в об'єкт, а які – у предмет дослідження. Традиційно огляд літератури починається з більш широких понять
(тобто об'єкта дослідження), а потім переходить до більш конкретних (тобто предмета дослідження) відповідно до завдань роботи.
Наприкінці огляду літератури з певного питання здобувач вищої освіти має підбити підсумки: коротко охарактеризувати виконаний обсяг роботи
(проаналізовано..., узагальнено...., порівняно.... тощо) та в найбільш загальному вигляді розкрити зміст основного питання пункту чи розділу (визначено, що..., виявлено, що....тощо).
Подаючи огляд літератури в кожному з підрозділів та пунктів, не доцільно перераховувати всі опрацьовані студентом джерела. Необхідно розкривати сутність основних питань, виділяти головні положення та провідні ідеї відповідно до завдань дослідження та логіки викладу проблеми.
Огляд літератури може ґрунтуватися на:

логіці сходження від розгляду загальних проблем до опису конкретних питань;

історичній логіці – хронології досліджень у цій області;

географічній логіці – підходах до дослідження проблеми за кордоном та у вітчизняній науці;

генетичній логіці – вивченні динаміки психічних явищ;

вивченні окремих сторін проблеми тощо.
Посилання на літературні джерела. З тексту роботи має бути зрозумілим, на яких авторів та на які праці спирається її автор. З цією метою використовуються посилання на літературні джерела. Посилання виконують у тексті роботи дві важливі функції. По-перше, це прояв поваги до авторського права.
Посилання вказують, кому належить певна думка, класифікація, визначення, оригінальна точка зору, підхід до вивчення проблеми, хто проводив дослідження та виявив певні наукові факти. По-друге, посилання надають читачеві орієнтир – у яких авторів і в яких джерелах може бути знайдена додаткова інформація з певного питання.
У навчально-дослідній роботі можливі кілька варіантів оформлення посилань на літературні джерела.
По-перше, узагальнено подається думка кола дослідників, авторів різних книг чи статей або думка одного автора, викладена ним у низці праць, без посилання на джерела.
У вітчизняній психології теорію гри, що виходить із визначення її соціальної природи, розробляли Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв та Д.Б Ельконін.
По-друге, своїми словами переказується думка вченого (чи кількох вчених), яка може бути викладена ним на одній сторінці роботи і у змісті цілої книги.
Як зазначав Ф. Фребель, «гра - кращий засіб для людського розвитку». [37].
Зверніть увагу на те, що:
• ініціали авторів подаються попереду прізвищ;
• у посиланні зазначено ім'я дослідника (для цього можна використовувати

12 такі фрази, як: «на думку Л.С. Виготського», «як вважає Д. Б. Ельконін»,
«О.М. Леонтьєв підкреслює, що...» тощо);
• після авторської думки у квадратних дужках вказано номер джерела, з якої
її взято (номер подано за списком літератури наприкінці курсової роботи);
• не вказуються сторінки джерела, на яких саме була зазначена думка дослідника;
• крапка чи інші розділові знаки ставляться після дужок, наприклад, [37].
Найважливіші, найвагоміші авторські думки дослідників подаються дослівно у вигляді цитати.
А. Макаренко вважав: «Є ще один важливий метод

гра... Треба, насамперед, сказати, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає...У кожній хорошій грі є робоче зусилля та зусилля думки...Дехто гадає, що робота відрізняється від ігри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така сама велика відповідальність, як і в роботі, звичайно, у грі хорошій, правильній...»[43, с. 367-368].
Зверніть увагу на те, що:
•
Не слід подавати у вигляді цитати цілі абзаци тексту з інших джерел.
•
Думка, подана у вигляді цитати, має бути самобутньою. Думка автора подається у лапках у тій граматичній формі, у якій вона подана у джерелі, без довільного скорочення та перекручення авторського тексту.
• Одразу після лапок у квадратних дужках ставиться спочатку номер джерела у списку літератури та через кому сторінка (сторінки), з якої саме взято цитату.
Для збагачення лексики наукової роботи, подаючи посилання на ідеї інших авторів, а також виражаючи власне ставлення до їх думок, використовуйте такі дієслова: аналізує, заперечує, висловлює думку, додає, доводить, припускає, ставить питання, викладає, констатує, сподівається, знаходить, починає, не поділяє точку зору, не погоджується, виявляє, обговорює, пояснює, схвалює, відповідає, відзначає, відстоює, визначає, переказує, пише, повторює, підтримує, підтверджує, дозволяє, розуміє, пропонує, представляє, визнає, приймає точку зору, доходить висновку, розглядає питання, поділяє, розмірковує, роз'яснює, рекомендує, вирішує проблему, погоджується, сумнівається, повідомляє, запитує, посилається, вважає, вказує, стверджує, уточнює.
Типовою помилкою здобувачів вищої освіти є те, що вони наводять визначення поняття, посилаючись на одного вченого, хоча аналогічні визначення є і в інших авторів. У такому разі правильно буде висловити загальний зміст поняття, вказавши в дужках усіх авторів, які дотримуються зазначеної точки зору. Адже чим більша кількість психологів описує певну ідею, тим більш визнаною серед психологів вона є.
Стилістичні особливості викладу матеріалу. Написання тексту курсової роботи здійснюється діловою мовою наукового стилю, що виключає використання фразеологічних зворотів, зменшувальних слів, окличних речень, епіграфів та інших емоційно забарвлених мовних одиниць, що притаманні художньому стилю.

13
Необхідною умовою викладу матеріалу курсової роботи є не просто подача здобувачем вищої освіти поглядів інших авторів, але й обґрунтоване висловлення власної думки. З цією метою використовуються безособові речення, наприклад «у цій роботі...», «звернемося до...», «розглянемо...» тощо. Займенники «ми», «наш» ін. вживаються лише у випадках, коли необхідно наголосити на точці зору, авторському праві тощо.
Зверніть увагу на те, що у тексті кваліфікаційної роботи не використовуються займенники «я», «мій» тощо.
Під час викладу матеріалу доцільно використовувати «мовні кліше», які допомагають читачеві зрозуміти хід думок автора:
«Мовні кліше» наукового стилю
При переході до іншої думки перш ніж вказати на..., слід розглянути..., зупинимося..., перейдемо до аналізу... тощо
Для відображення причинно- наслідкових зв'язків у матеріалі, який викладається тому...; відповідно до чого...; у зв'язку з тим, що... крім цього і тощо
При наведенні аргументів втім...; у той час, як...; поряд з тим...; у результаті...; відповідно до... тощо
При формулюванні висновків таким чином...; на завершення...; вищезазначене дає змогу зробити такі висновки...; узагальнюючи, слід зазначити, що... тощо
Зв'язок теоретичної, методичної та практичної частин курсової роботи
Під час написання курсової роботи слід дотримуватися тісного зв'язку між її теоретичною та практичними частинами. Основні теоретичні положення роботи мають бути покладені в основу добору методичних процедур та проведення емпіричного дослідження.
У результаті опрацювання проблеми дослідження у висновках теоретичного розділу курсової роботи студент має чітко визначити основні показники, форми прояву, складові та/або детермінанти досліджуваного явища, які й підлягатимуть емпіричному дослідженню.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Експериментально-практична частина містить у собі уточнення мети та завдань експериментально-дослідницької роботи, викладення методики її проведення, опис експерименту, фіксацію й аналіз отриманих результатів, висновки.
Етапи проведення дослідження
Процес практичного дослідження зазвичай включає такі етапи:

14 1. Планування дослідження.
2. Проведення дослідження, емпіричного матеріалу.
3. Кількісна та якісна обробка даних.
4. Обговорення та інтерпретація даних.
5. Формування висновків, які підтверджують або спростовують гіпотези, а також рекомендацій.
Спочатку описується констатуючий експеримент. Це здебільшого, робиться у першому параграфі розділу за такою послідовністю:

завдання констатуючого експерименту;

термін та база його проведення;

кількість дітей, що брали участь в експерименті (визначення контрольної та експериментальної групи);

зміст методик констатації (для найбільш відомих методик достатньо вказати назву та критерії оцінки; маловідомі, оригінальні методики описуються повністю);

результати констатації (таблиці, графіки, діаграми) та їх аналіз;

висновки (стан проблеми у практиці роботи дитячих садків; вихідні рівні розвитку дітей ЕГ та КГ).
Другий параграф присвячується опису формуючого експерименту.
Вказуються терміни та методика його проведення. Методика формуючого експерименту повинна розкривати шляхи реалізації мети дослідження (зазначаються використані засоби, окреслюється зміст роботи, її форми та система їх планування, описуються методи та прийоми формування та ін.).
За результатами формування проводиться контрольний експеримент.
Послідовність його опису така:
Вказуються контрольні методики. (Якщо вони аналогічні методикам констатуючого експерименту, то достатньо вказати їх назву; якщо в них внесені зміни, то розкривається характер цих змін та причини їх внесення; якщо застосовано нові методики, то вони описуються, включаючи критерії оцінки).
Наводяться результати контрольного експерименту у порівнянні з даними констатуючого (порівняльні таблиці, графіки, діаграми) та подається їх кількісний та якісний аналіз.
Робляться висновки щодо показників приросту отриманих даних.
Для збору первинних емпіричних даних можуть бути використані такі методи наукового психологічного дослідження, як тестування, опитування, експеримент, спостереження, метод аналізу продуктів діяльності тощо. Кожен з них має свої переваги та недоліки, хоча зазвичай здобувачами вищої освіти використовується саме метод тестування.
Обираючи методи дослідження, здобувач вищої освіти повинен прагнути отримати найбільш об'єктивні дані. Обираючи конкретні методики емпіричного дослідження, необхідно враховувати їх валідність та надійність.
Доцільно використовувати відомі, апробовані методики, чия ефективність доведена у багаторазових дослідженнях на вітчизняній популяції досліджуваних.
Використовуючи авторські методики, подані у статтях, дисертаціях, монографіях, необхідно знати та враховувати умови їх розробки і попередньої апробації.

15
Кількість методик емпіричного дослідження залежить від:
• мети та завдань дослідження (чим більше завдань, тим більше методик);
• змісту методик та їх трудомісткості (чим складніші методики, тим їх менше);
• обсягу вибірки дослідження (чим більша вибірка, тим менше методик);
• точності (надійності) виміру певного явища (чим більше взаємоперевірних методик, тим вища точність).
Тобто, по-перше, методик повинно бути стільки, скільки необхідно для дослідження всіх аспектів досліджуваного явища, які відображені у меті та завданнях дослідження.
По-друге, слід враховувати зміст та трудомісткість методик.
По-третє, невеликий обсяг вибірки досліджуваних (до 30 осіб) потребує збільшення кількості методик дослідження для забезпечення достовірності результатів.
Вибірка досліджуваних
Обираючи вибірку досліджуваних дітей, необхідно враховувати: вік, стать, стан здоров'я, індивідуально-психологічні особливості та інші параметри, які можуть вплинути на результати.
Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто моделювати генеральну сукупність. Необхідно спеціально добирати вибірку так, щоб вона представляла основні типи досліджуваних, які є у популяції.
Чисельність вибірки досліджуваних для емпіричного дослідження чи практичної психологічної роботи повинна забезпечувати доказовість положень, які захищаються в роботі. Виходячи з методів математичної обробки, рекомендується, щоб чисельність досліджуваних була не меншою ніж 30-35 осіб. Чисельність вибірки, як виняток, може бути меншою за умов проведення лонгітюдного дослідження із застосуванням великої кількості методик або потужного формувального дослідження. Біографічне дослідження припускає довготривале обстеження і одного досліджуваного. Якщо метою дослідження передбачено порівняння результатів двох (чи кількох) груп, наприклад, експериментальної та контрольної, то кожна з них має бути не меншою ніж 30 осіб. Проведення психологічних досліджень, основним методом збору даних в яких є опитування, потребує збільшення кількості вибірки до 100 осіб та більше.
Ускладнення завдань емпіричного дослідження від курсової до дипломної роботи може передбачати збільшення обсягу вибірки.
Для підвищення достовірності висновків доцільно під час обробки даних використовувати методи математичної статистики. Вибір методу математичної обробки отриманих емпіричних даних є важливою частиною дослідження. Ще на етапі планування необхідно продумати, які емпіричні показники будуть реєструватися, з допомогою яких методів оброблятимуться, і які висновки при різних варіантах обробки можна буде зробити. Вибір критерію математичної статистики залежить від дослідницьких завдань.

16
Проведення дослідження
Плануючи емпіричне дослідження, необхідно вдало визначити час, місце та обставини, за яких відбуватиметься взаємодія з досліджуваними та збір даних.
Після планування дослідження рекомендується провести пробне (пілотажне) дослідження на невеликій вибірці. Воно дасть змогу вдосконалити програму дослідження, підвищити достовірність отриманих результатів. Дані пілотажного дослідження не включаються в загальну вибірку під час обробки даних.
Надзвичайно важливим для проведення емпіричного дослідження є уміння здобувача вищої освіти встановлювати довірливий робочий контакт із досліджуваними, дотримання ним норм професійної етики психолога.
Здобувач вищої освіти зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь у дослідженні. Якщо умови дослідження потребують необізнаності досліджуваних із його суттю і результатами, здобувач вищої освіти має пересвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасників експерименту. Такі відомості можуть бути розкриті після завершення дослідницької програми.
Здобувач вищої освіти заздалегідь інформує досліджуваних про право відмовитися від участі у дослідженні. Коли ж попри це вони дають згоду брати у ньому участь, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, піклувальників, які наполягають пройти дослідження).
Здобувач вищої освіти відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, несе відповідальність за правильне і доступне роз'яснення непрофесіоналам суті застосовуваних психологічних методів.
Здобувач вищої освіти зобов'язаний зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додержуватися анонімності
імені досліджуваного.
Для демонстрації
і прослуховування будь-яких матеріалів потрібний письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були записані.
Дотримання зазначених етичних вимог дає змогу підвищити вірогідність отримання достовірних даних психологічного дослідження.
Опис результатів емпіричного дослідження
Розділ роботи та його складові (підрозділи, пункти) мають бути подані за такою схемою: назва розділу, назва підрозділу, вступне речення, виклад основного змісту підрозділу, абзац (чи кілька) висновку до підрозділу, речення-перехід до наступного підрозділу, назва наступного підрозділу та його виклад за наведеною схемою, висновки до розділу (у формі окремого абзацу (-ів), речення-перехід до наступного розділу.
Даний розділ має містити наступні елементи:

1   2   3   4

скачати