Ім'я файлу: ТУ курсанти інтегр ведення лекция Вакцинопрофілактика..docx
Розширення: docx
Розмір: 139кб.
Дата: 26.10.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 139кб.
Дата: 26.10.2021
скачати
НЕСПРИЯТЛИВІ ПОДІЇ ПІСЛЯ ІМУНІЗАЦІЇ (НППІ)
Несприятливі події після імунізації (НППІ)– усі захворювання, які зареєстровані у щепленого протягом післявакцинального періоду. До НППІ належать: ускладнений перебіг післявакцинального періоду та післявакцинальні реакції і ускладнення.
Між реакціями та ускладненнями важко провести межу. Гострий епізод може або мати з вакцинацією причино-наслідковий зв’язок, або бути збігом. Отже, до закінчення розслідування цей епізод слід вважати «несприятливою подією».
Класифікація післявакцинальних реакцій та ускладнень:
І. Незвичайні (патологічні) реакції (ускладнення) на різні вакцини:
1.Токсичні (надмірно сильні);
2.Неврологічні;
3.Алергійні (місцеві і загальні).
ІІ. Ускладнений перебіг вакцинального процесу:
1.Нашарування інтеркурентних захворювань;
2.Загострення латентних хронічних вогнищ інфекції.
Хоча сучасні вакцини є достатньо безпечними, жодна з них не може абсолютно повністю виключити ризик розвитку післявакцинальних реакцій та післявакцинальних ускладнень.
Післявакцинальні реакції (ПВР) – це порушення у стані здоров'я, що розвинулося після й імовірно внаслідок імунізації, які швидко проходять і не залишають наслідків. Вони виникають з достатньо високою постійністю та частотою, а також з характерним та стереотипним перебігом для даної вакцини. Прояви та частота ПВР визначають ступінь реактогенності вакцини. При правильному проведенні профілактичних щеплень особам, які не мають клінічних протипоказань до імунізації, ПВР не носять патологічного характеру і не потребують серйозного терапевтичного втручання. ПВР характеризуються короткою тривалістю (від декількох годин до 1-2 діб), відсутністю клінічних симптомів, крім тих, що відмічені в інструкції по застосуванню препарату, задовільним самопочуттям щепленого.
В епідеміологічній та клінічній практиці за характером проявів ПВР прийнято розподіляти на місцеві та загальні.
Ступінь тяжкості загальної реакції оцінюють за висотою зміни температури тіла. Так, слабкою вважається реакція, якщо температура тіла 37,1-37,5°С; середньою – 37,6-38,5°С та сильною – вище за 38,5°С.
Місцеві реакції розподіляють за змінами у місці ін'єкції: слабкі, середні та сильні. Слабкі місцеві реакції характеризуються гіперемією без інфільтрату або, при його наявності, діаметром до 20-25 мм; середні – при наявності інфільтрату діаметром 26-50 мм; сильні – понад 50-80 мм та наявність лімфаденіту (не плутати з лімфаденопатією!).
Післявакцинальні ускладнення – це стійкі функціональні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень у стані здоров’я.
Вважають, що основними причинами НППІ можуть бути:
недотримання протипоказань – недостатньо ретельний відбір осіб, яким проводять щеплення (не діагностована супутня патологія, імунодефіцити, алергійні реакції на курячий білок, аміноглікозіди, дріжжі та ін.);
програмні ускладнення – порушення правил та техніки проведення щеплення (використання неодноразового інструментарію, порушення місця та шляху введення), перевищення дози введеного препарату та ін.;
системні помилки вакцинації – недотримання технології виготовлення вакцин та анатоксинів (недостатня інактивація токсинів, контамінація вакцин та ін.); порушення вимог транспортування та зберігання вакцин і анатоксинів (зміна фізико-хімічних властивостей, порушення вакууму та стерильності та ін.);
індивідуальна непередбачуваність (неочікувана сильна алергійна реакція на повторне введення вакцини);
інтеркурентні захворювання.
Більшість вказаних причин розвитку НППІ можна усунути, якщо дотримуватися існуючих нормативних актів з проведення щеплень, проведення нагляду за дотриманням вимог щодо виробництва імунобіологічних препаратів та медичним персоналом, який проводить щеплення.
Кожен випадок НППІ необхідно ретельно аналізувати, щоб своєчасно установити причину та можливий зв'язок із проведеним щепленням. При проведенні розслідування НППІ рекомендують звернути увагу на дозу вакцини, місце та спосіб введення, розчинник вакцини, медичний інструментарій, терміни придатності вакцини, контамінацію вакцини або розчинника, наявність протипоказань у дитини.
Епідеміологічний нагляд за НППІ — це система постійного нагляду за побічною дією вакцин, на основі виявлення, обліку та реєстрації НППІ і розробка заходів їх профілактики. Епідеміологічний нагляд за післявакцинальними ускладненнями повинен здійснюватися як інтегральна частина програм імунізації населення, сприяти покращанню якості вакцинації та формуванню позитивного відношення до неї населення. Основною кінцевою метою епідеміологічного нагляду за післявакцинальними порушеннями є запобігання виникненню новим НППІ та підвищення рівня охоплення населення профілактичними щепленнями.
Медичні працівники, які проводять щеплення, повинні виявляти випадки НППІ, забезпечувати лікування, якщо в цьому є потреба, а також інформувати батьків або щеплених дорослих про їх виникнення. З метою виключення гіпердіагностики післявакцинальних реакцій (ПВР) та післявакцинальних ускладнень (ПВУ) слід знати, що частина із них має зі щепленням тільки зв'язок за часом, тому медичні працівники повинні мати певний рівень знань, щоб провести диференційну діагностику і виявити ПВР або ПВУ.
Орієнтовні критерії диференційної діагностики ПВУ:
загальні тяжкі реакції із підвищеною температурою, фебрильними судомами на АКДП, АДП та АДП-м з'являються не пізніше 48 годин після щеплення, на живі вакцини – не раніше 2-5 дня;
реакції на живі вакцини (за винятком алергійних реакцій негайного типу у перші часи після щеплення) не можуть з'явитися раніше 4 дня та понад 12-15 днів після корової, 30 днів у реципієнта ОПВ та 60 днів у контактного з реципієнтом ОПВ та 42 дня – після паротитної;
енцефалопатія не характерна для реакцій на паротитну вакцину та ОПВ;
неврит лицьового нерва (параліч Бела) не є ускладненням ОПВ та інших вакцин;
алергійні реакції негайного типу відмічаються не пізніше 24 годин після будь-якого виду імунізації, а анафілактичний шок – 4 годин;
кишкові, ниркові симптоми, серцева та дихальна недостатність, як правило, не характерна для ускладнень вакцинації і є ознаками супутніх хвороб;
катаральний синдром може бути специфічною реакцією на корову вакцину, якщо виникає не раніше 5 дня та не пізніше 12-14 дня після вакцинації, але не характерний для інших вакцин;
артралгії та артрити характерні тільки для краснушної вакцини та ймовірність їх виникнення пов'язане з віком та статтю (зростає до 40% у молодих жінок).
Терміни розвитку поствакцинальних реакцій та ускладнень викладені в Наказі № 595.
Післявакцинальні ускладнення введення вакцини БЦЖ.
Відповідно до класифікації ВООЗ, ускладнення після вакцинації проти туберкульозу підрозділяють на чотири категорії.
Перша категорія – місцеві патологічні реакції (холодний абсцес, виразка, реґіонарний лімфаденіт, келоїдний рубець).
Підшкірний холодний абсцес (асептичний інфільтрат) може виникати через 1-8 міс. після вакцинації (ревакцинації), частіше при порушенні техніки введення вакцини. В місті проведення щепленя поступово утворюються припухлість із флуктуацією, а потім може з'явитися свищ або виразка. Перебіг процесу триває при відсутності лікування – 1-1,5 року, при застосуванні лікування – 6-7 міс. Загоєння відбувається з утворенням зірчастого рубця.
Поверхневі і глибокі виразки з'являються через 3-4 тижні після вакцинації (ревакцинації).
Регіонарний лімфаденіт – збільшення пахвових, шийних лімфатичних вузлів через 2-3 міс. після вакцинації. Перебіг млявий, тривалий. Розсмоктування відбувається протягом 1-2 років, іноді утворюються свищі, кальцинат у лімфатичному вузлі більше 10 мм у діаметрі.
Келоідні рубці – розвиваються протягом 1-2 міс, частіше після ревакцинації БЦЖ дівчаток у пре- та пубертатному віці. Рубець щільний, гладкий, округлої чи еліпсоїдної форми, з рівними краями. У його товщі розвивається судинна мережа.
Друга категорія – персистуюча і дисемінована БЦЖ-інфекція без летального результату.
Остеїти виникають через 7-35 міс. після вакцинації. Клінічно перебігають як кістковий туберкульоз.
Лімфаденіти двох і більш локалізації. Клініка така ж, як при реґіонарних лімфаденітах, однак раніш і частіше розвиваються явища інтоксикації.
Рідкі ускладнення у вигляді алергійних васкулітів, червоного вовчака і т. інш.
Третя категорія – генералізована БЦЖ-інфекція з поліморфною клінічною симптоматикою, обумовленої ураженням різних органів. Зустрічається у дітей з Т-клітиним імунодефіцитом. Результат частіше летальний.
Четверта категорія – після-БЦЖ-синдром. Виникає незабаром після вакцинації і характеризується, головним чином, проявами алергійного характеру: анафілактичний шок, вузлувата еритема, екзантема.
Післявакцинальні ускладнення введення оральної поліомієлітної вакцини.
Токсичні ускладнення не характерні.
Неврологічні ускладнення: найбільш серйозне – вакцинасоційований поліомієліт, що обумовлений реверсією вакцинального штаму вірусу і зустрічається, як правило, у дітей із імунодефіцитними станами. ВІН може виникати як у вакцинованих, так і в контактних з ними осіб.
Діагноз вакцинасоційованого поліомієліту встановлюється в стаціонарі комісійно на підставі наступних критеріїв, визначених ВООЗ:
а) виникнення у вакцинованих в терміни з 4-30-й день, у контактних з вакцинованими – до 60 днів;
б) розвиток млявих паралічів чи парезів без порушення чутливості і з залишковими явищами після завершення 2 міс. хвороби;
в) відсутність прогресування захворювання;
г) виділення вакцинального штаму вірусу і не менш ніж 4-кратне зростання титру типоспеціфічних антитіл.
Алергійні реакції зустрічаються рідко, звичайно в схильних до алергії дітей у перші 4 дні від вакцинації.
Післявакцинальні ускладнення введення АКДП вакцини.
Токсичні реакції – надмірно сильні (гіпертермія, виражена інтоксикація) розвиваються в перші дві доби після вакцинації.
Неврологічні ускладнення:
а) пронизливий крик у 1-у добу після щеплення обумовлений гостро виниклим підвищенням внутрішньочерепного тиску. Відзначається у дітей перших 6 міс. життя, частіше після 1-ї та 2-ї вакцинації;
б) судомні припадки без гіпертермії у вигляді розгорнутих приступів і "малих" судомних припадків (кивки, клювки, посмикування). Виникають на 4-ій добі після вакцинації і пізніше. Афебрильні судоми свідчать про попереднє органічне ураження головного мозку;
в) судомний синдром на фоні гіпертермії (фебрильні судоми – тонічні чи клоніко-тонічні) розвиваються протягом перших 48 годин після щеплення.
Алергійні реакції (загальні):
а) анафілактичний шок, розвивається в перші 5-6 годин після щеплення;
б) колаптоїдний стан у дітей до 1 року (різка блідість, млявість, ціаноз, падіння артеріального тиску, поява холодного поту, іноді супроводжується втратою свідомості), виникає протягом 1 тижня після щеплення;
в) алергійні висипки, набряк Квінке;
г) астматичний синдром, геморагічний синдром, гемолітикоуремічний синдром, синдром крупа, токсико-алергійний стан (зустрічаються дуже рідко).
Алергійні реакції (місцеві): гіперемія шкіри і набряк м'яких тканин у місці введення препарату (більш 8,0 см у діаметрі).
Післявакцинальні ускладнення введення живої корової вакцини.
Токсичні реакції (гіпертермія, значне порушення самопочуття, блювота, носова кровотеча, абдомінальний синдром) виникають з 6-го по 11-й день щеплення. Ці клінічні прояви зберігаються 2-5 днів потім зникають.
Неврологічні ускладнення:
- судомний синдром – фебрильні тоніко-клонічні судоми з втратою свідомості й іншими загальномозковими симптомами. Продовжуються 1-2 хвилини, можуть повторюватися 2-3 рази. Розвиваються на 5-15-й день після вакцинації.
Алергічні реакції зустрічаються вкрай рідко (геморагічна висипка із тромбоцитопенією і носовими, вагінальними, кишковими кровотечами; астматичний синдром; кропив’янка; набряк Квінке; артралгії). Виникають з 1-го по 15-й день вакцинації.
Післявакцинальні ускладнення введення живої паротитної вакцини.
Токсичні реакції (підвищення температури тіла, блювота, болі в животі) виникають на 7-15 добу після щеплення.
Неврологічні ускладнення:
а) судомний синдром – фебрильні судоми;
б) серозний менінгіт – вкрай рідке ускладнення, виникає на 5-30-й день після вакцинації, характеризується доброякісним перебігом.
Алергійні реакції (висипки, набряк Квінке, анафілактичний шок) виникають на 1-16-ій добі після вакцинації, частіше в дітей з несприятливим алергійним анамнезом.
Рідкі ускладнення: синдром Рея, розвиток гострого паротиту і цукрового діабету.
Післявакцинальні ускладнення введення вакцини проти гепатиту В.
Токсичні і неврологічні реакції звичайно відсутні.
Алергійні реакції (анафілактичний шок, кропив’янка, екзантема, артралгії, міалгії, вузлувата еритема) зустрічаються рідко.
Нерідко буває важко визначити, чи є розвинений після щеплення стан патологічною реакцією на вакцинацію, або обумовлений нашаруванням інтеркурентних захворювань. Підвищення температури тіла чи погіршення загального стану пізніше 2-го дня після щеплення інактивованними препаратами (АКДП, АДП, АДП-М), а також протягом 4-5 днів після вакцинації чи через 15 днів від введення живих вірусних вакцин (корова, паротитна, краснушна), як правило, обумовлено приєднанням гострих інфекційних захворювань. У неясних випадках рекомендується госпіталізація в стаціонар для уточнення діагнозу.
Про кожний випадок ускладнення, шоку, смерті чи незвичайної реакції після застосування бактерійного, вірусного або сироваткового препарату обласні заклади охорони здоров'я надсилають повідомлення до МОЗ України та ДП «Центр імунобіологічних препаратів» протягом 24 годин після одержання інформації з місця. ДП «Центр імунобіологічних препаратів» протягом 24 годин інформує виробника МІБП.
Кожен випадок НППІ ускладнення (або підозри на ускладнення) після щеплення підлягає реєстрації та розслідуванню. За результатами розслідування складається акт розслідування побічної дії (ускладнення) після щеплення
Висновок комісії про причини ускладнення.
Основна мета розслідування — це встановлення зв'язку патологічного стану, виникнення якого співпадає в часі зі щепленнями, з якістю вакцини або процедурою імунізації. З метою виключення як гіпер- так і гіподіагностики побічної дії вакцин слід зважати на те, що частина таких станів має з вакцинацією зв'язок тільки за часом, тому медичні працівники повинні мати певний рівень знань, щоб провести диференційну діагностику.
У таблиці 3 зазначені реакції та симптоми, які можуть бути виявлені в перші тижні після імунізації.
До типових помилок, які призводять до НППІ, відносять: проведення щеплень на фоні недіагностованого захворювання; не витримування інтервалу між перенесеним захворюванням та щепленням; ігнорування незвичайних та тяжких реакцій на попередні щеплення. За даними літератури, близько 90 % помилок припадає на порушення техніки проведення щеплень медичним персоналом.
Табл.3 Перелік НППІ, які можуть виникнути протягом 4 тижнів після імунізації (рекомендовані ВООЗ для реєстрації та моніторінгу)
| Реакції | Симптоми |
| Місцеві | абсцес на місці введення препарату (бактеріального походження, стерильний); лімфаденіти (у тому числі гнійні); інші тяжкі місцеві реакції |
| Ураження Центральної нервової системи | гострий параліч (паралітичний поліомієліт, пов'язаний ізвведенням вакцини, синдром Гійєна-Барре); енцефалопатія; енцефаліт; менінгіт |
| Інші | алергійна реакція; анафілактична реакція (гостра гіпералергійна реакція); анафілактичний шок; артралгія (стійка, тимчасова); дисемінована інфекція, викликана після застосування БЦЖ; гарячка (помірне підвищення температури, висока температура, гранично висока температура, припустимо висока температура без зазначення величин); колапс; остит (остеомієліт); невпинний пронизливий крик; сепсис; синдром токсичного шоку |
З метою запобігання НППІ слід виконувати наступні рекомендації:
1. Для виключення технічних помилок при вакцинації.
•дотримуватися правил зберігання та транспортування препаратів для щеплення;
•всі маніпуляції, які пов'язані із імунізацією, повинні проводитися спеціально підготовленим персоналом, чітко виконувати інструкцію щодо застосування кожного препарату для щеплення (особливості розведення, стерильність, доза, спосіб введення).
2. Правильний відбір дітей на щеплення.
•планова вакцинація при відсутності гострих або загострення хронічних захворювань;
• огляд лікарем перед вакцинацією та термометрія;
• індивідуальний підхід до кожного щепленого (ознайомлення із анамнезом, спадковістю, динамікою фізичного та психічного розвитку, перенесеними хворобами, реакціями на попередні щеплення, наявністю сенсибілізації до тих чи інших антигенів);
• не проводити щеплення безпосередньо перед прийомом дитини у дитячий дошкільний заклад;
• проводити нагляд за щепленими дітьми у поствакцинальному періоді;
• проводити щеплення тільки за згодою пацієнта або родичів з наданням інформації щодо мети щеплення. Реєстрація про відмову.
Таблиця 4 Помилки при вакцинації та їх наслідки
| Помилки при імунізації | Небажані явища, які можуть виникнути |
| Порушення стерильності: • нестерильний медінструментарій; • забруднення вакцини та розчинника; •використання відновленої вакцини, яка зберігалася із порушенням терміну | • абсцеси, сепсис, синдром токсичного шоку; • смерть; • парентеральні інфекції (вірусні гепатити В і С, ВІЛ, тощо) |
| Помилки при підготовці вакцини: • використання іншого розчинника; | • місцеві абсцеси через недостатнє струшування вакцини; |
| • недостатнє струшування вакцини; • помилкове використання іншого лікарського препарату замість вакцини | • негативна дія лікарського препарату (наприклад, інсуліну); • смерть |
| Неправильний вибір способу або місця введення: • введення підшкірно БЦЖ; •введення адсорбованих вакцин (АКДП, АДП, АДП-М та ін.) недостатньо глибоко або підшкірно; | • місцева реакція або абсцес; • пошкодження сідничного нерва |
1 2 3 4 5 6