Методи виховання дітей в сучасній родині сторінка 3

1 2 3 4 5

Ім'я файлу: 691410 Методи виховання дітей в суч родині.docx
Розширення: docx
Розмір: 82кб.
Дата: 12.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
ІМ ПЗ.docx
№8.odt
Податкова система Григорчук.docx
lepto.ru.uk.docx
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 7 (Гумова суміш для виготовлення мячів для го
План КСЗІ.docx
Курсова робота Оборотні засоби підприємства та ефективність їх в
МАКС.rtf
КП виконання курсової роботи та Завдання Більченко.docx
Імітаційне моделювання міжнародної логістичної системи.docx

2.3 Сучасні виклики у реалізації сімейного виховання
Протягом усього XX ст. сім’я в Україні переживала глибокі зміни, що торкалися усіх аспектів існування цього давнього соціального інституту. Процес переходу до ринкових відносин негативно позначився на життєдіяльності сучасної молодої сім’ї, зокрема на її матеріально-економічному становищі, житлово-побутових умовах, що вплинуло на морально-психологічний клімат у сім’ї, організацію вільного часу. Тобто одна зі значних проблем, з якими стикається сучасна молода сім’я, – недостатня можливість якісно виконувати функції, покладені на неї суспільством.

Культура сучасного українського суспільства мало орієнтується на формування та розвиток цінностей, які традиційно були в основі сім’ї. Утрачено виховний ідеал сім’ї, це призвело до відчуження батьків і дітей, духовного зубожіння молоді. Катастрофічно знижується рівень психологічного здоров’я, що не може не залишити відбитка на сім’ї. Під загрозою перебуває інтелектуальний і моральний потенціал народу, що зумовлено різким зниженням життєвого рівня більшості сімей в Україні. Ця ж обставина зумовила ситуацію, що народжуваність в Україні не забезпечує простого відтворення поколінь. Все більше сімей обмежується народженням одної дитини. Збільшується кількість пар, які не бажають мати дітей з огляду на соціальні, матеріальні або психологічні причини. Поширюється тенденція до збільшення числа позашлюбних дітей і цивільних шлюбів [20, с.11].

Негативно впливають на розвиток інституту сім’ї зменшення кількості шлюбів і збільшення кількості розлучень. Викликає стурбованість збільшення числа абортів, низька культура регуляції народжуваності й інтимних стосунків.

Аналізуючи сучасну демографічну ситуацію в Україні, то вона відрізняється великою гостротою і напруженістю, характеризується збереженням тенденції до скорочення чисельності населення України. Згідно з останнім переписом населення України, проведеним 5 грудня 2001 року, у країні проживало 48 457 100 осіб. Згідно з даними Державного комітету статистики, в Україні проживало на кінець 1990 року – 54, 94 ; 1991 – 52, 06 ; 1992 – 52,24 ; 1993 – 52,11 ; 1994 – 51,73 ; 1995 – 51,3 ; 1996 – 50,82 ; 1997 – 50,37 ; 1998 – 49,92 ; 1999 – 49,43 ; 2000 – 48,92 ; 2001 – 48,46 ; 2002 – 48,0 ; 2003 – 47,62 ; 2004 – 47,28 ; 2005 – 46,96 млн. осіб [27].

Звідси випливає, що природний приріст населення в Україні в 2005 році, як і раніше, негативний. У країні народилося 389 831 особа, померла – 715 462, причому 3 889 з них – діти у віці до 1 року [27].

Прогноз характеру відтворення населення, здійснений Інститутом демографії і соціальних досліджень Національної Академії Наук разом із Держкомітетом України, показує, що чисельність її населення найближчими роками і далі скорочуватиметься внаслідок зниження протягом останніх 15 років рівня народжуваності і зростання смертності і може скоротитися до 35 млн. осіб у 2050 році. Питома вага населення молодше працездатного віку знизилася з 23% у 1995 році до 15,4% у 2005 році, а молодь, як відомо, є основним джерелом поповнення населення в працездатному віці [27].

Негативно впливає на народжуваність дітей в Україні нестійкість шлюбів. Так, за даними РАЦСу, у 2005 році зареєстровано більше 315 тис. шлюбів і більше 166 тис. розлучень. Загальний коефіцієнт шлюбів - 7,3 на 1 тис. населення, розлучень – 3,9 [27]. Це тільки чисельність проведених відповідними установами реєстрацій без урахування «цивільних шлюбів». Чекати поповнення населення від таких сімей даремно. Небажання молодих людей створювати повноцінні сім’ї та народжувати дітей можна пояснити невпевненістю у майбутньому, безробіттям, малозабезпеченістю, відсутністю житлових умов.

У зв’язку з різким падінням життєвого рівня пріоритетне місце в життєдіяльності більшості сімей займає господарчо-економічна функція. За прогнозами українських соціологів, якщо така ситуація триватиме й далі, можна чекати змін шкали сімейних цінностей, а також, можливо, і всієї системи цінностей окремих особистостей.

Незайнятість значної частини молоді у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків, незабезпеченість молодих сімей житлом і відсутність чітких перспектив для його отримання спричиняє складності внутрісімейних відносин, зростання кількості конфліктів негативно позначається на якості сімейного виховання.

За останні роки спостерігається скорочення складу і структури родини (ріст розлучень, народження дітей самотніми матерями і т.д.). Нині переважний тип родини – це прості нуклеарні родини, що складаються з чоловіка і жінки з дітьми або без них. Значну частку становлять неповні родини. У гнітючому числі випадків це родини самотніх матерів, розлучених жінок і вдівців. У більшості цих родин одна, рідше дві дитини. Незважаючи на матеріальну підтримку держави, бідує більшість родин самотніх матерів. Аналогічні труднощі випробують родини військовослужбовців термінової служби; родини, у яких один з батьків ухиляється від сплати аліментів; родини з дітьми-інвалідами; родини з батьками-інвалідами; родини, що взяли дітей під опіку (піклування); багатодітні родини; родини з малолітніми дітьми (у віці до трьох років). В особливому положенні знаходяться студентські сім’ї з дітьми. У більшості випадків забезпечують їх батьки. До родин, які бідують і особливо потребують підтримки держави, належать сім’ї біженців і змушених переселенців, родини безробітних, що мають неповнолітніх дітей. До особливої категорії відносять девіантні родини. Це родини алкоголіків, наркоманів, правопорушників і ін [4, с.103].

Родина як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім’ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний моральнопсихологічний клімат, який впливає на духовність сім’ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів родини.

В особливо складних умовах у період кризи опинилася молода сім’я, яка визначається як соціальна група, у якої вік чоловіка та дружини, або одного з них, не перевищує 30 років. В Україніналічується 10,3 млн. молоді (віком від 15 до 28 років), що становить 19,1 відсотка загальної кількості населення. В країні мешкає 2 млн. 400 тис. молодих сімей, в яких народжується 80 відсотків усіх народжуваних в Україні дітей. Тобто 46,6 відсотка молодих людей перебувають у шлюбі, і хоча статистика недосконала і не встигає за кількістю розлучень, скажімо, що 50 відсотків молоді перебуває в шлюбі (або була в шлюбі). Є молодь, яка готується до шлюбу. Молодь хвилюють такі питання шлюбно-сімейних відносин: як підготуватися до шлюбу, як обрати супутника життя, як одружитися, зберегти сім’ю, запобігти сімейним чварам, як виховувати дітей та ін [12].

Перед молодою сім’єю стоять особливо гострі проблеми матеріально-економічного та житлово-побутового характеру. Невизначеність майбутнього, незайнятість у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків, непідготовленість до сімейного життя та виживання у таких умовах негативно позначаються не лише на демографічній ситуації в Україні, а й внутрісімейних процесах, характері взаємин членів сім’ї, її стосунків з навколишнім середовищем, вихованні дітей, організації вільного часу.
Висновок до розділу 2
Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. І які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Існує безліч різних стилів сімейного виховання. Розуміння того, який стиль підходить саме тій чи іншій дитині, дозволить створити позитивну атмосферу, що сприяє особистісному зростанню, емоційному та інтелектуальному розвитку дитини.

Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку дітей.

Характерною особливістю сучасних сімей є недостатній рівень реалізації ними низки своїх функцій – економічної, господарсько-побутової, виховної, емоційної, рекреаційної тощо. Зміни соціально-економічних умов у суспільстві, спричинені зокрема фінансово-економічною кризою, призвели до кількісних і якісних змін у житті українських сімей. Економічна залежність сімей, погіршення їх матеріального добробуту не могли не позначитися на становищі дітей та процесі їх виховання у сім’ї. Соціально-економічні чинники значною мірою зумовили напруження внутрішньосімейних стосунків, зростання кількості конфліктів, порушення загального мікроклімату сім’ї. Ці та інші чинники, а також непідготовленість молоді до сімейного життя лежать в основі того, що молода сім’я поки що недостатньо реалізує свою виховну функцію.

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ
3.1. Методика і організація дослідження. Результати та обробка даних
З метою практичного дослідження проблеми змісту сучасного сімейного вихованняучнів, нами було проведено емпіричне дослідження, в якому взяли участь 60 учнів Олександрійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрійської міської ради.

У процесі дослідження були застосовані проективні методики «Школа звірів» (Додаток А) та «Малюнок сім'ї» (Додаток Б).

Методика «Школа звірів» [21, с.117] призначена для визначення взаємостосунків дитини з учителем та однолітками, а також дає змогу оцінити психічний та емоційний стан молодшого школяра.

Методика «Малюнок сім'ї» [21, с.132] спрямована на оцінку внутрішньо сімейних стосунків, переживань, сприйняття дитиною свого місця у сім'ї, відношення дитини до сім'ї в цілому і до окремих членів сім'ї.

Результати проведеного дослідження показали, що у дітей молодшого шкільного віку, з одного боку, спостерігається низький рівень прояву негативних емоцій, які повязані з конкуренцією у навчанні, а з іншого невміння адекватно проявляти свої емоції.

Аналіз результатів дослідження за проективною методикою «Школа звірів» показав, що «позитивні емоції» у навчанні виявляє 51% учнів; мотивовані до навчання 53% дітей; 44% досліджуваних, психологічний клімат навчальної діяльності, сприймають як позитивний.

У цілому, це свідчить про достатньо адекватний розвиток довільної емоційної регуляції у значної кількості молодших школярів та їх зацікавленість навчальним процесом. Також, достатньо позитивними є взаємостосунки цих учнів з однолітками та учителями.

Також, за методикою «Школа звірів» «негативні емоції» у навчальній діяльності мають 46% респондентів; «конфліктні стосунки з однолітками» виявляють 28% учнів; «конфлікт з учителем» мають 14% досліджуваних. Такі результати характеризують низький рівень адаптації до шкільного життя цих учнів, що може спричинити неадекватний та негативний розвиток довільності їх емоційної регуляції. Звертає на себе увагу те, що майже половина досліджуваних показала негативний чи суперечливий емоційний фон навчальної діяльності молодших школярів, що вимагає ґрунтовної профілактичної та корекційної роботи з досліджуваними.

Отже, показники проективної методики «Школа звірів» дозволяють оцінити ставлення дитини до навчального процесу, визначити емоційний фон та рівень емоційного розвитку особистості молодшого школяра та особливостей емоційної взаємодії в системі «учитель-учень».

Для вивчення мікроклімату в оточенні у дітей молодшого шкільного віку, ми використовували проективний тест «Малюнок сім'ї».

За результатами проведеного дослідження, сприятливу сімейну атмосферу мають 34% досліджуваних, що свідчить про взаєморозуміння між членами їх сім'ї та позитивну емоційної взаємодії між дитиною та дорослими. Сім'я з позитивним психологічним кліматом сприяє розвитку довільності емоційної регуляції у дітей, що сприяє їх адаптації у оточуючому середовищі.

У молодшому шкільному віці повинна розвиватися довільна регуляція емоцій, а негативним фактором розвитку може бути розвиток тривожності. За отриманими результатами, 61% учнів з вибірки мають високий та вище середнього рівень тривожності. Ці діти виховуються у сімях з авторитарним стилем виховання, жорсткими вимогами до дитини, або ж у сімях, де проявляються амбівалентні почуття та емоції у спілкування з дітьми. Також, у тривожних батьків, а особливо тривожної матері, діти виховуються у атмосфері постійної тривоги. Також, 42% учнів початкових класів характеризуються високим рівнем конфліктності стосунків, що свідчить про постійні конфлікти, лайки у родині. У конфліктних батьків, діти не уміють стримувати емоції: вони, як правило, збудливі, агресивні, конфліктні з однолітками та іншими дітьми. Почуття неповноцінності у сім'ї мають 24% досліджуваних.

Помилковий стиль батьківської взаємодії з дитиною спричиняє розвиток низького рівня довільної регуляції та нестриманість емоцій у стосунках з батьками. Неефективна система заохочення та покарання може розвивати у дитини тривогу та підсилювати дитячі страхи, що може сформувати неадекватну чи негативну довільну емоційну регуляцію у молодших школярів.

За отриманими даними, 15% досліджуваних вказують на ворожість у сім'ї. Наявність ворожості може спричинити розвиток невпевненості, відчуття відторгненості та негативні зміни у поведінці дитини. Отже, вивчення особливостей довільної емоційної регуляції за шкалами «тривожності», «конфліктності у сім'ї», «почуття неповноцінності» та «ворожості» дають можливість оцінити проблеми у сфері сімейних взаємостосунків та негативні зміни у поведінці дитини, викликані неадекватним розвитком довільності її емоційної сфери.

Показники за проективною методикою «Малюнок сім'ї» відображають систему складних стереотипів сімейних стосунків, що формують світогляд та впливають на особистісний розвиток молодшого школяра. Аналізуючи отримані результати за проведеними методиками з дітьми початкової школи, ми виявили, що важливими чинниками впливу на розвиток молодших школярів, є школа та сімя. Формування позитивного, адекватного контролю емоцій та розвитку довільної сфери у молодшого школяра тісно повязані із взаємостосунками учнів з батьками, вчителями та класним колективом.

За отриманими результатами нашого дослідження, спостерігається певна тенденція до виражених тривожних та конфліктних взаємостосунків у сім'ї. Це свідчить про завищені вимоги та низький рівень позитивного емоційного спілкування батьків з дітьми, що спричиняє негативний розвиток довільності емоційної регуляції у молодшому шкільному віці. Також, виявлено негативне ставлення дітей до своїх однолітків та друзів, що свідчить про конкуренцію та невміння контролювати емоції стосовно життя учнівського колективу. Саме тому, потрібно створити та впровадити в освітню практику програму позитивного розвитку довільності емоційної регуляції у молодших школярів, необхідну для контролю емоційних проявів, успішного навчання та взаємостосунків з однолітками і дорослими у дітей молодшого шкільного віку.
3.2.Аналіз роботи практичних психологів з родинами учнів
Ефективність родинного виховання залежить від багатьох факторів: цілеспрямованої діяльності як педагогів, так і практичних психологів на формування педагогічної культури сімї, єдності педагогічного впливу школи і родини у вихованні дітей, оновленні змісту роботи з батьками, оновлення змісту їх педагогічної освіти. Серед названих факторів чи не найголовнішим є оновлення змісту педагогічної освіти батьків засобами культурно-освітньої роботи та їх педагогічної самоосвіти [5, с.104].

Як показали дослідження, робота практичного психолога з батьками в Олександрійській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеів Олександрійської міської ради здійснюється в двох напрямках: з колективом батьків та індивідуально. В арсеналі практичного психолога багато традиційних форм роботи: загальні та класні збори батьків; колективні та групові консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, батьківський всеобуч. При цьому практичний психолог намагається забезпечити диференційований підхід до процесу формування педагогічної культури батьків, враховуючи їх освітній рівень, життєвий досвід та вікові особливості їхніх дітей. Такі підходи підвищують рівень педагогізації батьків, дають можливість залучити їх до організації навчально-виховного процесу в школі, керівництва гуртками тощо.

Практичний психолог вивчає і рівень обізнаності батьків з родинною педагогікою. З цією метою пропонують батькам анкети. Аналіз анкет дає можливість визначити проблеми, які варто обговорити з батьками на колективних консультаціях, батьківських зборах і які, в свою чергу, розширять обєм знань батьків з родинного виховання на засіданнях народної педагогіки.

В Олександрійській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів створена бібліотечка родинного виховання. Вона укомплектована творами видатних педагогів та етнографів, збірками статей з журналів та газет. На батьківських зборах обговорюються проблеми: «Національні традиції українського народу і їх врахування в родинному вихованні», «Про родину демократію», «Мати й батько як першовихователі», «Роль родини в організації дозвілля дитини» та ін.

Міцно увійшли в практику роботи школи конференції. В їх організації і проведенні активну участь беруть батьківські комітети. На таких конференціях йде обмін досвідом родинного виховання. Цікавими є такі тематичні конференції «Шануймо свій рід», «Батьківський авторитет». Традиційними стають проблемні «круглі столи», наприклад, «Особистий приклад і педагогічний такт батьків».

Проводяться дні відкритих дверей, на яких батьки знайомляться зі змістом, методами та прийомами навчально-виховного процесу. Поряд з питаннями загальношкільного плану чимало місця відводиться розгляду суто родинних проблем: побудова внутрішньо родинних стосунків; створення оптимального мікроклімату в сімях учнів; організація спільного дозвілля дітей і батьків. Саме тут є досвід використання народних традицій.

Аби педагогічна освіта батьків була якнайефективнішою у школі формуються проекти програм батьківського всеобучу, до якої вносяться найактуальніші проблеми, зокрема: завдання і зміст родинного виховання в сучасних умовах; вікові особливості дітей молодшого шкільного віку і їх врахування в родинному вихованні; роль батька й матері у вихованні дітей в родині; традиції української родини; організація дозвілля в сімї; типові помилки родинного виховання, їх врахування батьками в організації виховного процесу; культура спілкування в родині; роль сімї у громадянському вихованні особистості; виховання у дітей готовності до праці; можливості родини в естетичному вихованні дитини; турбота батьків про фізичний розвиток і здоровя дітей та ін.

Практика свідчить, що одним із головних шляхів підвищення ефективності родинного виховання є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками, які базуються на народно-педагогічних традиціях.

1 2 3 4 5

скачати