О сновна

1. 
   Алексеев А.П. Аргументация. Познание. Общение. – М.: МГУ, 1991.
   
2. 
   Анисимов О.С. Методологическая культура педагогической деятельности и мышления. М., 1992.
   
3. 
   Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологи. М., 2001.
   
4. 
   Вачков И. Основы технологи групового тренинга. Психотехніка. М., 1995.
   
5. 
   Вербицкий А.А. Психолого-педагогические особенности деловой игры как формы знаково-контекстного обучения // Хрестоматия по педагогической психологии / Составители А.И. Красило, Новгородцева А.П. – М., 1995 (326-331).
   
6. 
   Власова О.І. Методика викладання психології. – К.: «Либідь» , 2007.
   
7. 
   Власова О.І. Педагогічна психологія. – К.: «Либідь» , 2005.
   
8. 
   Волков В.Б. Тренинг социальной активності. – СПб.: Речь, 2005.
   
9. 
   Гинзбург Я.С., Коряк Н.М. Соціально-психологическое сопровождение деловых игр. Хрестоматия по педагогической психологии / Составители А.И. Красило, Новгородцева А.П. - М., 1995 (332-341)
   
10. 
    Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. – М.: ИНТОР, 1996.
    
11. 
    Джонсон Д.В. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування. – К.: КМ Академія, 2003.
    
12. 
    Дьюї Дж. Моральні принципи в освіті. – Львів: Літопис, 2001.
    
13. 
    Еемерен Ф.Х.; Гроостендорст Р. Аргументация, коммуникация, ощибки. – Л.: Васильевский остров, 1992.
    
14. 
    Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. ЛГУ, 1985.
    
15. 
    Ивин А.А. Основы теории аргументации. – М., 1997.
    
16. 
    Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. Кн. для учащихся ст. классов. 2-е изд. – М.: Просвещение , 1990.
    
17. 
    Климов Е.А. Основы психологии. Практикум. Учебное пособие для вузов. – М: ЮНИТИ, 1999.
    
18. 
    Котляревський Ю.Л., Шанцер А.С. Искусство моделирования и природа игры. – М., 1987.
    
19. 
    Красило А.И., Новгородцева А.П. Рекомендации по организации активного обучения. Хрестоматия по педагогической психологии / Составители А.И. Красило, Новгородцева А.П. – М., 1995 (342-379)
    
20. 
    Крысько В.Г. Общая психология в схемах и комментариях: учебное пособие. – СПб.:Питер. 2007.
    
21. 
    Логика: Логические основы общения / Берков В.Ф., Яскевич Я.С., Бартон В.И. и др. – М: наука, 1994.
    
22. 
    Ляудис В.М. Методика преподавания психологии. - М., 2003.
    
23. 
    Монина Е.Б., Лютова-Робертс Е.К. Коммуникативный тренинг (педагоги, психологи, родители) – СПб.: Речь, 2006.
    
24. 
    Пахальян В.Е. Групповой психологический тренинг: Учебное пособие. – СПб.Питер, 2006. – (88-95,199-204).
    
25. 
    Помиткіна Л.В. Психологія прийняття особистістю стратегічних життєвих рішень: монографія / Любов Віталіївна Помиткіна. – К. : Кафедра, 2013. – 381 с.
    
26. 
    Помиткін Е.О. Психологія духовного розвитку особистості: Монографія. – К.: Наш час, 2007. – 280 с.
    

27. 
    Педагогические технологии: Уч. пособие для ст-ов педаг. спец-й / Под общ. ред. В.С. Кукушкина. – Ростов н/Д, 2002.
    
28. 
    Пезешкиан Н. 33 и 1 форма партнерства. Пер с нем. – М.: Институт позитивной психотерапии, 2005.
    
29. 
    Платонов К.К. Занимательная психология. – М., 1997.
    
30. 
    Поварин С.И. Спор. О теории и практике спора. – Пг., 1918.
    
31. 
    Подвойская М.А. Уроки психологии в школе. Конспекты занятий и дневник практического психолога. – М., 1993.
    
32. 
    Пойа Д. Как решать задачу. Хрестоматия по педагогической психологии / Составители А.И. Красило, Новгородцева А.П. - М., 1995 (380-385)
    
33. 
    Полонников А.А. Очерки методики преподавания психо­логии. Системно-ситуативный анализ психологического взаи­модействия. – Мн., 2001.
    
34. 
    Практикум по експериментальной и прикладной психологии: Учеб. Пособие / Под ред. А.А. Крылова. – Л.: ЛГУ, 1990. (179-186, 222-230)
    
35. 
    Практическая психология для преподавателей / Ру-во академика М.К. Тутушкиной. – М., 1997.
    
36. 
    Сапогова Е.Е. Задачи по общей психологии. Учебное по­собие для вузов. – М., 2001.
    
37. 
    Сборник деловых игр, конкретных ситуаций и практических задач. – М., 1997.
    
38. 
    Сидоренко Е. В. Технологии создания тренинга. От замысла к результату. – СПб.: «Речь», 2007.
    
39. 
    Соколова Е.Е. Тринадцать диалогов о психологии. – М., 1997.
    
40. 
    Сопер П. Основы искусства речи. Пер с англ. – з-е изд. Испр. – М.: Яхтсмен, 1995.
    
41. 
    Стюарт Й., Джойнс В. Основи ТА: Транзакційний аналіз: Пер з англ. – К.: ФАДА, ЛТД, 2002.
    
42. 
    Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. – М.: МГУ, 1975.
    
43. 
    Торн К., Маккей Д. – Тренинг. Настольная книга тренера. 2-е изд. –СПб.: Питер, 2008.
    
44. 
    Шевцова И.В. Тренинг тренеров: 9 дней личностного роста. – СПб.:Речь, 2006. (109-110)
    
45. 
    Фельденкрайз М. Осознавание через движение: двенадцать практических уроков. – М:ИСИ, 2000.
    
46. 
    Фопель К. Психологические группы. Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие: Пер. с нем. – 5-е изд. Стер. – М.: Генезис, 2005.
    
47. 
    Хозиев Б.И., Хозиев В.Б. Сборник задач по курсу «Психология». Психологическая феноменология и эксперимент. – М., 1993.
    
48. 
    Хрупкий Е.А. Организация и проведение деловых игр. -М.,1991.
    
49. 
    Хуторской А.В. Эвристическое обучение. Теория, методология практика. – М.: Международная педакадемия, 1998.
    
50. 
    Цукерман Г.А. Виды общения в обучении. – Томск: Пеленг, 1993.
    
51. 
    Чихачев П.В. Лекция как активный метод обучения. – Киев, 1990.
    
52. 
    Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 1978.
    
53. 
    Эсаулов А.Ф. Активизация учебно-познавательной деятельности студентов. – М., 1982.
    
54. 
    Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика. Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006.
    
55. 
    Lyubov, Pomytkina. Personal readiness of youth to making
    strategic life decisions // European Applied Sciences. – Germany (Stuttgart), May, 2013, № 5 – pp. 155-157.
    

П итання

1. 
   Інноваційні, традиційні та тренінгові методи навчання.
   
2. 
   Поняття продуктивності навчання.
   
3. 
   Місце активних методів соціально-психологічного навчання в системі сучасної освіти.
   
4. 
   Освітній тренінг в парадигмі компетентнісного підходу.
   
5. 
   Основні групи компетенцій сучасного випускника ВНЗ. Типи освітнього тренінгу, що їм відповідають.
   
6. 
   Співвідношення понять «освітній тренінг», «психотерапія», «психокорекція» та «активне навчання».
   
7. 
   Методологічні основи методів освітнього тренінгу в роботах К.С. Станіславського.
   
8. 
   Методологічні основи методів освітнього тренінгу в роботах Д.Н. Узнадзе.
   
9. 
   Методологічні основи методів освітнього тренінгу в роботах М. Форверга.
   
10. 
    Принципи активного соціально-психологічного навчання в організації та здійсненні освітнього тренінгу.
    
11. 
    Загальна характеристики тренінгових методів навчання.
    
12. 
    Поняття дискусійних методів.
    
13. 
    Ігрові методи: поняття та класифікація існуючих різновидів.
    
14. 
    Тренінгові методи навчання.
    
15. 
    Види індивідуальних тренінгових методів навчання.
    
16. 
    Аудиторні завдання: алгоритмізовані творчі, пошукові.
    
17. 
    Характеристика форм індивідуальних позааудиторних тренінгів.
    
18. 
    Загальні підходи до науково-психологічного дослідження ігрових методів навчання.
    
19. 
    Поняття системних компетенцій.
    
20. 
    Зміст та методика тренінгу теоретично-пізнавальних умінь.
    
21. 
    Поняття особистісних компетенцій.
    
22. 
    Зміст та методика тренінгу ціле покладання і створення смисложиттєвих перспектив учасників.
    
23. 
    Поняття соціально-психологічних компетенцій.
    
24. 
    Зміст та методика тренінгу соціально-психологічних компетенцій.
    
25. 
    Фази проведення тренінгу спілкування як розвитку міжособистісної чутливості (сенситивності) учасників.
    
26. 
    Тренінг ділового спілкування. Основні цілі та напрямки формування комунікативної культури учасників.
    
27. 
    Характеристика соціально-рольового тренінгу.
    
28. 
    Потенціал методу психодрами (Дж. Морено) в освітньому тренінгу з розвитку особистісних компетенцій. Фази його розгортання.
    
29. 
    Потенціал трансактного аналізу в розвитку комунікативної компетентності учасників освітнього тренінгу.
    
30. 
    Сюжетно-рольва гра: її основна мета та функції в освітньому тренінгу системних компетенцій.
    
31. 
    Класифікація дискусійних методів навчання.
    
32. 
    Характеристика групової дискусії як методу навчання. Схема її організації на занятті з освітнього тренінгу.
    
33. 
    Методика «Мозковий штурм». Основні етапи її організації та варіанти проведення.
    
34. 
    Технологія організації та ведення сократівського діалогу на занятті з освітнього тренінгу.
    
35. 
    Поняття «Кейс-методу» як методу аналізу конкретних ситуацій.
    
36. 
    Дидактичний потенціал методу інциденту та аналізу конкретної ситуації в професійному навчанні в умовах освітнього тренінгу.
    
37. 
    Ситуаційний тренінг. Соціопсихокорекційні можливості групи при його організації в умовах з освітнього тренінгу.
    
38. 
    Основні правила соціально - психологічного навчання.
    
39. 
    Основи духовно-орієнтованого тренінгу.
    
40. 
    Психологічний тренінг з розвитку готовності студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень.
    

• 
  Чи вдалося кожному досягти поставленої мети?
  
• 
  У колі зі свічкою промовляються побажання іншим (або подарунки).
  

1. 
   Знайомство з учасниками групи.
   
2. 
   Зняття емоційної напруги учасників.
   
3. 
   Встановлення позитивного психологічного клімату.
   
4. 
   Створення позитивної мотивації та зацікавленості в роботі тренінгу.
   

1. 
   Узгодження цілі рольової гри з метою тренінгу й навчального завдання.
   
2. 
   Вибір ситуації.
   
3. 
   Вибір учасників.
   
   1. 
      Критерії відбору учасників на «активну роль»:
      

1. 
   Деролізація підігруючого (за необхідністю).
   
2. 
   Звернення до «активного» учасника: емоційне реагування, чи досягнув він свою мету, і, при наявності «прихованого» мотиву, наскільки він зрозумів підігрую чого.
   
3. 
   Звернення до підігруючого: емоційне реагування, як почував себе під час бесіди, і, при наявності «прихованого» мотиву, яким був «прихований» мотив.
   
4. 
   Звернення до спостерігачів: якщо поводилася відеозйомка, то загальне враження про те, як проходила бесіда, без конкретизації вражень і можливості емоційної реакції; якщо відеозйомка не проводилась, то детальне обговорення згідно заданих меж і рефлексія.
   

1. 
   Відпрацювати навички, які підвищують результативність ділового спілкування.
   
2. 
   Удосконалити особистий переговорний стиль спілкування.
   
3. 
   Навчитися визначати тип співбесідника за ведучими каналами сприйняття.
   
4. 
   Набути впевненості в переговорах, отримати алгоритм проведення успішних переговорів.
   
5. 
   Навчитися розпізнавати маніпуляції, навчитися спрямовувати маніпуляцію й агресію клієнтів у конструктивне русло.
   
6. 
   Навчитися зберігати емоційну рівновагу в складних ситуаціях.
   
7. 
   Засвоїти методи зняття емоційної напруги і швидкого самовідновлення.
   

1. 
   Визначення спілкування;
   
2. 
   Варіанти передачі та втрати інформації;
   
3. 
   Вербальні й невербальні прийоми сприйняття й передачі інформації.
   

1. 
   Що таке ділова комунікація;
   
2. 
   Комунікації в організації;
   
3. 
   Ефективне проведення нарад;
   
4. 
   Впевнена поведінка в діловому спілкуванні;
   
5. 
   Етика ділового спілкування.
   

1. 
   Різні підходи до переговорів;
   
2. 
   Етапи переговорів;
   
3. 
   Алгоритм проведення зустрічей і переговорів;
   
4. 
   Встановлення контакту;
   
5. 
   Техніки ведення переговорів;
   
6. 
   Прояснення позиції співбесідника;
   
7. 
   Аргументація;
   
8. 
   Завершення переговорів.
   

1. 
   Як розпізнати маніпуляцію; вигоди і втрати під час маніпуляцій;
   
2. 
   Як сказати «ні» й зберегти добрі стосунки;
   
3. 
   Збереження емоційної рівноваги в складній ситуації.
   

1. 
   Особливості й правила;
   
2. 
   Голос та інтонація під час телефонних переговорів;
   
3. 
   Поза, жести, міміка під час особистої зустрічі;
   
4. 
   Етика спілкування.
   

Психологічні технології освітнього тренінгу