1   2   3
Ім'я файлу: 35 Психологічні технології освітнього тренінгу.doc
Розширення: doc
Розмір: 254кб.
Дата: 11.04.2020
скачати

Модуль 2. Методи навчального тренінгу

Практичне заняття2.1. Дискусійні методи в освітньому тренінгу


  1. Класифікація дискусійних методів навчання.

  2. Характеристика групової дискусії як методу навчання.

  3. Методика «Мозковий штурм». Основні етапи її організації й варіанти проведення.


Підготовку до практичного заняття слід розпочати з огляду основних методів активного соціально-психологічного навчання, де дискусійні методи займають одне з центальних місць. Слід розуміти, що дискусійні методи навчання (дебати, круглий стіл, мозковий штурм тощо) – це вид групових методів, заснованих на спілкуванні чи організаційній комунікації учасників у процесі вирішення ними навчально-професійних завдань.

Особливу увагу слід звернути на психологічні механізми, які задіяні під час використання діскусійних методів. Оскільки будь-яка дискусія передбачає обговорення будь-якого питання, теми чи проблеми, дискусійні методи можуть бути реалізовані у вигляді діалога учасників чи груп учасників, «сократівської» бесіди, групової дискусії чи круглого столу, «мозкового штурму», аналізу конкретної ситуації тощо.

В поданій нижче літературі ознайомтеся з основними методами дискусій. Перш за все, дискусія – це всебічне обговорення спірного питання на відкритій аудиторії людей, в приватній бесіді, спорі тощо.

Круглий стіл – це метод активного навчання, одна з форм пізнавальної діяльності, яка дозволяє закріпити отримані раніше знання, доповнити недостатню інформацію, сформувати вміння вирішувати проблеми, закріпити позиції тощо. Характерною рисою цього методу є поєднання тематичної дискусії з груповою консультацією.

Дебати – явно формалізоване обговорення, побудоване на основі заздалегідь фіксованих виступів учасників – представників двох протидіючих команд (груп), і спростувань. Після закінчення обговорення відбувається поділ аудиторії на сторони «за» і «проти» в залежності від переважання аргументів, таким чином визначається результат дискусії.

Мозковий штурм – метод, який дуже широко застосовується, як спосіб продукування нових ідей для вирішення наукових і практичних проблем. Його мета – організація колективної мисленевої діяльності щодо пошуку нетрадиційних шляхів вирішення проблем.

Таким чином, за допомогою застосування дискусійних методів відбувається вирішення багатьох задач. Наведіть перелік цих можливих задач.
Завдання для самостійної роботи


  1. Розгляньте класифікацію дискусійних методів навчання. Обґрунтуйте різницю між ними.

  2. Розробіть та продемонструйте керовану дискусію з обраної особистісної проблеми учасників.

  3. Поміркуйте над можливими схемами керування ходом групової дискусії.


К онтрольні запитання та завдання



  1. Дайте характеристику навчального тренінгу.

  2. Назвіть класифікацію дискусійних методів.

  3. Прослідкуйте взаємозв’язки між дискусійними методами активного навчання.

  4. Основні етапи організації й варіанти проведення тренінгу за методом «мозкового штурму».


Рекомендована література: 6 (232 – 247);13;14;15-21;50; 51.
Практичне заняття 2.2. Метод кейсів. Тренінг на розвиток умінь до прийняття рішень


  1. Поняття «Кейс-методу» як методу аналізу конкретних ситуацій.

  2. Метод кейсів як форма соціально-психологічного тренінгу.

  3. Тренінг розвитку готовності особистості до прийняття стратегічних життєвих рішень.

  4. Дидактичний потенціал методів інциденту та аналізу конкретних ситуацій у професійному навчанні майбутніх психологів.


Підготовку до практичного заняття необхідно розпочати виходячи з основних завдань соціально-психологічного тренінгу. Широке визнання в практиці використання соціально-психологічного тренінгу отримав метод кейсів. Кейс-метод – це техніка навчання, що користується описом реальних економічних і соціальних ситуацій. Під ситуацією (кейсом) розуміють опис конкретної реальної події в закладі, слухачам пропонують проаналізувати її, знайти шляхи розв’язання та обрати кращий з них. У більшості випадків під час застосування цього методу учасникам пропонують записати список набору обставин, які можуть бути засновані на реальних чи уявних ситуаціях. Отже, кейс-метод (метод ситуаційних вправ) є активним методом, що дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів.

Необхідно усвідомити, що існує три основних правила застосування методу кейсів:

  1. діагностика проблеми;

  2. діагностика однієї чи декількох проблем і вироблення учасниками методів їх вирішення;

  3. оцінка учасниками дій по вирішенню проблеми і їх наслідків (проблема і її вирішення повідомляються в інструкції).

Після вибору варіанту застосування можна приймати рішення, чи буде метод кейсів включати одну задачу чи серію завдань. В залежності від складності цих завдань метод буде застосовуватися або у вигляді коротких вправ на 30-40 хвилин, або в більш розгорнутому вигляді. В деяких випадках навколо дослідження якоїсь важливої ситуації може бути побудована ціла серія тренінгів на декілька днів.

Зверніть увагу на те, що тренер може забезпечувати контроль через встановлення певних правил (збільшення чи зменшення часу роботи, встановленням певних рамок роботи, обмеження чи розширення вимог до учасників тощо), які необхідно обговорювати з учасниками на початку тренінгової роботи.

Необхідно зрозуміти, що щодо методу кейсів є ряд порад для кращої результативності його проведення, а саме:

  • вибір належного матеріалу;

  • наявність альтернатив;

  • невелика кількість учасників у групі.

Відмітимо, що метод кейсів дає унікальну можливість вивчити складні чи емоційно значущі питання пов’язані з ризиком для власного життя чи певних його обставин. Він дозволяє навчатися без хвилювання і тривоги за можливі неприємні наслідки, які можуть виникнути у ситуації неправильного прийняття рішення. Саме тому цей метод частіше за все пропонується для розвитку навичок у вирішенні проблем (problem-solving), прийнятті рішень (decision-making), веденні переговорів.

Готуючись до другого питання, необхідно згадати курс «загальна психологія», оскільки в основі прийняття рішення лежать психічні процеси і, зокрема, мисленева діяльність особистості. Необхідно проаналізувати основні визначення: рішення, прийняття рішень, механізми прийняття рішень, готовність особистості, психічний оберт тощо.

Прийняття рішень у психології розглядається як центральний етап переробки інформації на всіх рівнях психічної регуляції у системі цілеспрямованої діяльності людини й найбільш узагальнено визначається як формування цілей дій та операцій, що знижують вихідну невизначеність проблемної ситуації. Необхідно усвідомити, що прийняти рішення – означає обрати певну мету та спосіб дії, надати їм перевагу перед іншими (Г.О.Балл, Ф.Е.Василюк, У.Джеймс, Д.О.Леонтьєв, Е.Фромм).

Стратегічні життєві рішення – найбільш відповідальні та значущі у житті молодої людини, що впливають на її подальшу долю, зокрема, на визначення життєвої позиції особистості, професійне самовизначення, вибір шлюбного партнера тощо.

Прийняте та втілене в життя доленосне рішення становить вузловий момент життєвого шляху особистості, якісно змінює її життєву ситуацію, коригує життєву позицію. Період навчання молоді у ВНЗ відзначається, з одного боку, активізацією самосвідомості та прагненням до життєвого самовизначення, а, з іншого, неготовністю до свідомого вибору життєвих альтернатив та несформованою відповідальністю за наслідки прийнятих рішень.

З огляду на це є актуальним психологічний тренінг з розвитку готовності студентської молоді до прийняття стратегічних життєвих рішень.

Під час підготовки тренінгу необхідно враховувати наступні рекомендації. Оскільки при визначенні власної життєвої позиції найактивнішими стають мотиваційні психологічні механізми, відповідний блок програми тренінгу має, перш за все, активізувати ціннісну самосвідомість особистості, спонукати студентів до ціннісного самовизначення, усвідомлення значущості особистих цілей тощо.

У процесі прийняття рішень з професійного самовизначення найбільшої активності досягають інтелектуальні психологічні механізми (зокрема, цілепокладання та аргументація), тому розвиток особистісної готовності за цим напрямом вимагає розробки психолого-педагогічних засобів, спрямованих на набуття знань, логічне обґрунтування, цілепокладання.

Зважаючи на те, що у процесі прийняття стратегічних життєвих рішень щодо вибору шлюбного партнера на перший план виходять почуття, емоції (вподобання, прихильність, закоханість, кохання, пристрасть), відповідний блок тренінгу, передусім, має бути спрямованим на розвиток здатності студентів до керування власними емоційними станами, врівноваження логічно-раціонального та почуттєвого, формування здатності класифікувати і впорядковувати почуття та бажання особистості.

Мета тренінгу полягає у розвитку готовності студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень з визначення власної життєвої позиції, професійного самовизначення та вибору шлюбного партнера.

У процесі здійснення тренінгових занять доцільно дотримуватися основних принципів акмео-гуманістичного підходу:

- принципу цілісності особистості (через комплексний вплив розроблених психолого-педагогічних засобів на актуалізацію психологічних механізмів прийняття студентами стратегічних життєвих рішень);

- принципу соціально-психологічної детермінації прийняття особистістю стратегічних життєвих рішень (через врахування виявлених психологічних характеристик студентів та різноманітних зовнішніх впливів, що здійснюються на сучасну молодь в умовах ВНЗ);

- принципу розвитку та самоактуалізації особистості (через врахування виявлених індивідуальних потреб та здатностей до неперервного розвитку, самоактуалізації та самореалізації, в індивідуально-психологічному, сімейному та професійному просторі);

- принципу раціогуманізму (через поєднання у процесі реалізації формувальних впливів на особистість студента як раціонального, так і емоційно-почуттєвого характеру);

- принципу творчої активності особистості (через розкриття можливості реалізації у процесі прийняття стратегічного життєвого рішення індивідуальних та особистісних творчих здібностей студентів, нахилів і талантів у власному життєтворенні);

- принципу свободи волевиявлення особистості у процесі прийняття стратегічного життєвого рішення (через збереження свободи волевиявлення особистості, права здійснювати вчинки, приймати самостійні рішення, стверджувати власні смисли та цінності, якими вона керується).

Зверніть увагу на те, що на початку проведення психологічного тренінгу спільно зі студентами необхідно визначити основні правила групової роботи, серед яких, зокрема: конфіденційність, анонімність, активна взаємодія, добровільність участі, толерантність, персоніфікація висловлювань, доброзичливість і взаємна повага. Як показує практика, наведені правила тренінгової взаємодії сприяють взаємодії учасників та ефективній роботі.

Для кращого засвоєння поданого матеріалу ознайомтесь зі структурою психологічного тренінгу з розвитку готовності особистості до прийняття стратегічних життєвих рішень (Додаток Б).

Поміркуйте над складом вправ та проаналізуйте відповідні блоки тренінгової роботи.
Завдання для самостійної роботи


  1. Ознайомтеся з методом кейсів. Визначте його мету, завдання, функції та найкращі варіанти застосування.

  2. Вправи на розробку методичних зразків застосування дискусійних методів навчання в організації освітнього тренінгу.

  3. Розгляньте різні методи підготовки особистості до прийняття рішень в різноманітних умовах діяльності (напружені емоційні, когнітивні, творчі, в особливих умовах діяльності тощо).

  4. Зверніть увагу на роль цілепокладання у житті людини, розгляньте етапи, зміст та психологічні механізми у процесі постановки цілей.

К онтрольні запитання та завдання



  1. В чому полягає метод аналізу конкретних ситуацій.

  2. Назвіть вимоги до добору ситуацій для практики навчання студентів.

  3. Визначте дидактичний потенціал методу інциденту.

  4. Визначте переваги та недоліки методу кейсів.

  5. Наведіть мету та завдання тренінгу з розвитку готовності особистості до прийняття стратегічних життєвих рішень.

  6. Підберіть (або розробіть) вправи для розвитку здатностей особистості до цілепокладання, здійснення вибору, прийняття рішень.


Рекомендована література: 5; 6 (247-260); 7; 9( 332-341); 17; 18; 25; 35 (179-186, 222-230); 37; 48; 52; 55.

Практичне заняття 2.3. Ігрові методи в освітньому тренінгу


  1. Загальні підходи до науково-методичного дослідження ігрових методів навчання.

  2. Ділові (рольові й операційні) ігри та їх різновиди в розвитку системних, інструментальних і соціально-психологічних компетенцій учасників.


У ході підготовки до першого питання необхідно усвідомити, що рольова гра, як форма людської активності, нараховує, як мінімум, декілька тисяч років. Основна мета використання рольових ігор – акумулювання й передача життєвого досвіду. Починаючи з первісно-общинного устрою, рольова гра в процесі онтогенезу виконує функцію соціалізації й навчання навичкам поведінки, засвоєння соціальних і професійних ролей.

Необхідно розглянути застосування рольової гри в традиційній педагогіці (в якості активного методу навчання з метою підвищення ефективності засвоєння знань), в західних традиціях (в якості професійного навчання). Проаналізуйте також переваги й недоліки рольової гри (за книгою Морри Ван Ментс). Зокрема, Ван Ментс робить висновок про те, що використання рольових ігор найефективніше там, де мова йде про різні аспекти комунікації, ідеально підходить до навчання лінгвістичній діяльності, соціальних працівників, консультантів, педагогів тощо.

Ознайомтесь з книгою Девіда Турнера, де рольові ігри представлені в якості основного методу індустріальних тренінгів у професійному навчанні. За Д.Турнером рольова гра – це моделювання ситуації, де учасникам пропонується виконати роль якоїсь людини в знайомих для них обставинах чи ситуаціях. На практиці більшість рольових ігор – це одноактна сценка без заздалегідь прописаних реплік.

Розгляньте класичні та сучасні теорії гри, створені на сьогоднішній день вченими й практиками, а саме:

  • Теорія надлишкової сили (Surplus Energy Theory, Spencer, 1878);

  • Теорія відновлення сил (Lazarus, 1883);

  • Теорія вправ (Pre-exercise, Groos, 1985);

  • Теорія рекапітуляції (Recapitulation Theory, Hall, 1920);

  • Теорії мотиваційної модуляції гри (Arousal Modulation Theories of Play, Berlyne, 1960; Ellis, 1973; Hatt, 1985);

  • Психодинамічна теорія гри (Psychodynamic Theories of Play, 1961; Erikson,1985);

  • Когнітивно-розвиваючі теорії гри (Cognitive Developmental Theories of Play, Piaget, 1962; Vygotsky, 1966, 1997);

  • Гра як соціалізація (Play as socialization, 1934);

  • Мета комунікативна теорія (Metacommunicative theory, Bateson, 1955).

Особливу увагу слід звернути на різноманітність видів гри (опубликівану в Guade to preparing play strategies, Greater London Authority), а саме:

  1. символічна гра;

  2. ігрова емоційно-практична взаємодія;

  3. соціальна гра-драматизація;

  4. гра з правилами;

  5. продуктивна гра;

  6. гра-спілкування;

  7. гра-драматизація;

  8. глибока гра;

  9. дослідницька гра;

  10. гра-фантазування;

  11. уявлювана гра;

  12. рухлива гра;

  13. гра-засвоєння;

  14. предметна гра;

  15. рольова гра.

Проаналізуйте основні функції, які виконує гра, а саме: інформування, зміна ставлення, з’ясування чужих думок з приводу своєї поведінки, демонстрація моделі поведінки, репетиція можливих реальних ситуацій, коригування самооцінки та підвищення емпатійності.

Для кращого розуміння теми та засвоєння знань у Додатку В поданий алгоритм проведення рольової гри. Розгляньте та проаналізуйте його.

Готуючись до другого питання необхідно ознайомитись з діловими (рольові й операційні) іграми та їх різновидами з розвитку системних, інструментальних і соціально-психологічних компетенцій учасників. Необхідно усвідомити різницю між ними. Як відомо, рольові ігри – рід ігрових методів активного навчання, заснованих на моделюванні й програванні соціальних ролей у процесі вирішення навчально-професійного завдання. Операційні ігри – рід ігрових методів активного навчання, заснованих на моделюванні структурно-функціональної побудови навчально-професійної діяльності.

Слід звернути увагу на те, що операційні ігри за своїми психологічними параметрами (мотивації, участі інтелектуальних ресурсів, емоційного забарвлення тощо) багато в чому аналогічні методу аналізу конкретних ситуацій. Однак, на противагу спонтанному обговоренню, прийнятому в дискусійних методах з суб’єктивною оцінкою ведучого, операційні ігри мають сценарій, у який закладений алгоритм «правильності» чи «неправильності» приймаємого рішення, тобто людина, яка навчається, бачить ту дію, яку справляють її рішення на майбутні події.

Слід зрозуміти, що в операційних іграх, на противагу рольовим, більше підкреслюється аспект інструментального навчання, навчання засобам і способам поведінки і діяльності, і, в той же час, формалізований і спрощений аспект міжособистісної взаємодії.

Для кращого засвоєння матеріалу розгляньте та проаналізуйте структуру тренінгу ділового спілкування, подану у Додатку Г.

Особливу увагу слід звернути на характеристику та функціональне призначення тренінгу ділового спілкування. Оскільки тренінг ділового спілкування – це вид соціально-психологічного тренінгу, він спрямований на набуття знань, умінь та навичок, корекцію і формування установок, необхідних для успішного спілкування в умовах професійної діяльності. Зазвичай, за його допомогою розвиваються уміння вести переговори, виступати перед великою аудиторією, проводити відповідальні наради, адекватно поводити себе в конфліктних ситуаціях тощо.

Головна установка, що забезпечує успішність ділового спілкування, полягає в готовності орієнтуватися на іншу людину, визнавати цінність його особистості, брати до уваги інтереси партнера. Зверніть увагу, що під час занять обов’язково проводяться групові дискусії, рольові ігри, для яких використовуються ситуації, адекватні змісту основної діяльності учасників занять.
Завдання для самостійної роботи



  1. Розробка сценарію сюжетно-рольової гри з психології як дидактичного засобу розвитку інструментальних компетенцій студентів ВНЗ.

К онтрольні запитання та завдання

  1. Охарактеризуйте ділові ігри та їх різновиди.

  2. В чому полягає організаційно-діяльнісна гра, її етапи та рівні взаємодії у грі?

  3. Назвіть основні відмінності організаційно-комунікативної гри.


Рекомендована література: 6 (247-260); 7; 9 ( 332-341); 17; 18; 35 (179-186, 222-230); 37; 48; 52.
Практичне заняття 2.4. Функції та характеристика навчально-теоретичних ігор в освітньому тренінгу


  1. Навчально-теоретичні ігри як засоби освітнього тренінгу.

  2. Вправи на створення ідей методичного сценарію навчальної гри з розвитку інструментальних компетенцій учасників.


Готуючись до практичного заняття необхідно ознайомитися з функціями та характеристиками основних навчально-теоретичних ігор, які використовуються в освітньому тренінгу. Перш за все ознайомтесь з організаційно-діяльнісною грою. Це ігровий метод активного соціально-психологічного навчання, вид операційних ігор, у ході якого з використанням моделювання організації професійної діяльності учасниками вирішуються актуальні теоретичні й практичні проблеми, розвивається рефлексивний компонент творчого мислення.

На противагу діловій грі, мета якої – вирішення актуального педагогічного завдання, метою організаційно-діяльнісної гри є вирішення теоретичної чи практичної проблеми. Завдання – це ситуація, у якій потрібно знайти певний порядок дій (алгоритм) для досягнення мети, і, в якій здійснення цього алгоритму вимагає наявності певних умінь. Проблемна форма організації діяльності, комунікації, рефлексії і мислення, яка застосовується в організаційно-діяльнісній грі, означає, що учасники знаходяться в умовах, коли вони не знають, що і як робити, які потрібно напрацювати способи діяльності, комунікації, мислення, рефлексії тощо.

Розгляньте самостійно структуру та особливості підготовки і проведення організаційно-діяльнісної гри.

Ознайомтеся з наступною грою – організаційно-мисленева гра, у якій для розвитку мисленевих здібностей учасників і для вивчення структури і механізмів мисленевої діяльності предметом розгляду був обраний власний процес мислення учасників гуртка.

Організаційно-комунікативна гра – де, в якості моделюючої практики виступає організація комунікації. Під час цієї гри учасники розподіляються на чотири основні позиції – автора, розуміючого, критика і організатора комунікації. Необхідно звернути увагу на цільові установки у ході гри. Розгляньте їх.

Наступний вид гри – сюжетно-рольова гра. Практики вважають, що це основний вид гри дитини дошкільного віку. Характеризуючи її, С.Л.Рубінштейн підкреслював, що ця гра найбільш спонтанний прояв дитини, але разом з тим – вона будується на взаємодії дитини з дорослим. Їй притаманні такі основні риси: емоційна насиченість і включеність дитини, самостійність, активність, творчість.

Зверніть увагу на те, що основою сюжетно-рольової гри є уявлювана ситуація, яка полягає в тому, що дитина бере на себе роль дорослого і виконує її у створених нею самою обставинах. Основними компонентами гри є сюжет, зміст і роль. Роль – засіб реалізації сюжету і головний компонент сюжетно-рольової гри.

Необхідно порівняти та проаналізувати особливості функціонального навантаження сюжетно-рольової гри у різні роки дошкільного та шкільного життя дитини.
Завдання для самостійної роботи


  1. Ознайомтеся з складовими базовими технологіями в організаційно-діяльнісній грі.

  2. Підготуйте реферат сюжетно-рольової гри з психології як дидактичного засобу розвитку інструментальних компетенцій студентів ВНЗ.


К онтрольні запитання та завдання


  1. Дайте визначення поняття комунікативної компетентності.

  2. Вкажіть основну мету та функції сюжетно-рольової гри.


Рекомендована література:6 (247-260); 7; 9( 332-341); 17; 18; 35 (179-186, 222-230); 37; 48; 52.
Практичне заняття 2.6. Проблема оцінки результативності в освітньому тренінгу


  1. Принцип формування психічного в діяльності.

  2. Критерії оцінки ефективності освітнього тренінгу.

  3. Основні правила продуктивного навчання.


Готуючись до першого питання необхідно згадати основи загальної психології, зокрема, особливості формування психіки людини. Необхідно усвідомити, що будь-який процес (особливо навчання) являє собою складне динамічне утворення – систему. А будь-яка система – поліструктурна, тому сам інноваційний процес теж поліструктурний.

Діяльнісна структура – сукупність таких компонентів як: мотиви, ціль, задачі, зміст, форми, методи, результати тощо. Пам’ятайте, що все починається з мотивів (спонукальних причин) суб’єктів інноваційного процесу, визначення цілей, нововведення, перетворення цілей у цілу низку завдань, розробки змісту інновації тощо. Усі названі компоненти діяльності реалізуються в певних умовах (матеріальних, фінансових, морально-психологічних, часових тощо), які в саму структуру діяльності не входять, але при ігноруванні яких інноваційний процес був би паралізованим.

Зверніть увагу на те, що реалізація принципу діяльнісного підходу передбачає організацію навчання з опором на ведучу діяльність у кожному віці. Однак, порушений розвиток характеризується тим, що ні один із названих видів діяльності не формується своєчасно і повноцінно, отже кожна діяльність у свою чергу потребує корекції.

Реалізуючи психологічну теорію про діяльнісну детермінацію психіки, корекційний навчальний процес організується на наглядно-дійовій основі. Отже реалізація цього принципу передбачає цілеспрямоване формування усіх структурних компонентів діяльності (предметної, ігрової чи навчальної): мотиваційного, цільового, операціонального, регуляційного.

Як відомо, пізнавальна діяльність – це єдність чуттєвого сприйняття, теоретичного мислення й практичної діяльності. Вона здійснюється на кожному життєвому шляху, в усіх видах діяльності і соціальних стосунках суб’єктів, а також шляхом виконання різних предметно-практичних дій у навчальному процесі. Але лише в процесі навчання пізнання приймає чітке оформлення в особливий, притаманний лише людині, вид навчально-пізнавальної діяльності.

Процес навчання відбувається у постійному спілкуванні учнів з вчителем і з однолітками, що впливає на характери протікання пізнавальної діяльності.

Далі необхідно зробити порівняльну характеристику традиційного й інноваційного навчання (за цілями, характеристиками, стилем взаємодії, формами навчання тощо). Із розгляду цих характеристик можна вивести критерії оцінки ефективності освітнього тренінгу, що й буде підготовкою до другого питання практичного заняття.

У ході підготовки до третього питання необхідно ознайомитися з поняттями продуктивної освіти. У сучасній педагогіці до продуктивної освіти відносять концепцію формування життєвої компетенції. Її основу складають провідні ідеї екзистенціальної філософії (Н.Адлер, В.Франкл, Е.Фромм, Е.Еріксон), психології (Л.С.Виготський, А.Маслоу, С.Рубінштейн, Б.Теплов), її коріння сягає в глибини національної культурно-освітньої та педагогічної думки (Григорій Сковорода, Памфіл Юркевич, Софія Русова, Василь Сухомлинський та інші).

        Продуктивна освіта передбачає відновлення змісту навчання з орієнтацією на «ключові компетентності», оволодіння якими дозволить учням вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.

Далі необхідно згадати поняття «компетенція» й розглянути різні види компетенцій. Проаналізуйте, які показники можуть бути правилами продуктивного навчання. До основних характеристик ефективності продуктивного навчання в освіті відносять:

  1. Рівень створення комплексу оптимальних умов для розвитку особистості учня.

  2. Рівень створення умов для розумової діяльності дитини.

  3. Рівень створення в навчально-виховному процесі цілісної системи знань, умінь, навичок.

  4. Максимальне пристосування освіти до потреб людини.

  5. Рівень набуття учнями життєвих умінь, що ініціюють особистісне зростання та індивідуальний розвиток, міжособистісне спілкування, взаємодію та самовизначення.

  6. Отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної діяльності учня згідно із загальними вимогами навчання.

  7. Чітка націленість на реальний продукт, створений учнем під час опанування предмета.

  8. Рівень формування у учнів необхідних, дієвих, міцних, постійно актуальних знань та вмінь.

  9. Організація мотивованого, самостійного практично орієнтованого навчання.

  10. Орієнтація на практичне досягнення успіхів у самоосвітній діяльності.

  11. Спрямованість навчання на завершальний, цілісний результат і практичну самореалізацію кожного учня.

 

Завдання для самостійної роботи


  1. Розгляньте принцип формування психічного в діяльності.

  2. Ознайомтесь та проаналізуйте критерії оцінки ефективності тренінгу.

  3. Проаналізуйте основні підходи до організації продуктивного навчання.


К онтрольні запитання та завдання



  1. Підготуйте реферат на різні форми оцінювання ефективності активного навчання.

  2. Охаратеризуйте форми психічної активності під час тренінгової роботи.


Рекомендована література: 24; 37; 38; 43(217-231); 44 (109-110).
Практичне заняття2.8. Контроль результатів навчання в умовах тренінгової роботи


  1. Методика оцінки ефективності методичної продукції з освітнього тренінгу, підготовленої учасниками навчання.


Завдання для самостійної роботи



  1. Розробити тренінгову програму із розвитку компетенцій студентів, відповідно до вимог Болонського процесу.


К онтрольні запитання та завдання


  1. Болонський процес та основні його характеристики.

  2. Основні компетенції студентів.


Рекомендована література: 24; 37; 38; 43(217-231); 44 (109-110).
1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас