Ім'я файлу: +ЦБ (ЛК-8). Протидія домашньому насильству+.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 01.11.2020
скачати

Цивільна безпека
Лекція 8. КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ

  1. Фактори ризику насильства в сім’ї.

  2. Фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насильство у сім’ї.

  3. Нормативно-правова база у сфері запобігання та протидії насильству в сім’ї.

  4. Гендерні чинники насильства.



    1. Фактори ризику насильства в сім’ї


6 грудня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», яким, зокрема, доповнила КК України ст. 1261 «Домашнє насильство».

По-перше, насильство – це вплив. З таким твердженням погоджується більшість науковців, а також, зокрема, і як вплив визначає «насильство» Великий тлумачний словник української мови. Відповідно до цього ж словника вплив – це дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета.

Під впливом ми розуміємо застосування до людини чинників навколишнього середовища (механічних, фізичних, хімічних, біологічних, психічних і т. д.) на шкоду її життю, здоров’ю (у тому числі психічному) або свободі (у тому числі свободі волевиявлення).

Складно уявити собі ситуацію заподіяння психічної шкоди без впливу на психіку людини.

Фізичне насильство завжди супроводжується травмами психічного характеру (за винятком випадків, коли фізичну травму заподіюють людині, що перебуває в непритомному стані, наприклад, під наркозом). Отже, фізичне насильство само по собі є своєрідним джерелом інформації, що травмує психіку.

Тож, коли ми говоримо про вплив як ознаку насильства, маємо на увазі вплив як на тіло, так і на психіку людини. Крім того, впливаючи на тіло чи на психіку потерпілого, винний в окремих випадках може впливати і на свободу потерпілого. Ідеться як про фізичну свободу (яка страждає при викраденні, позбавленні волі, зв’язуванні тощо), так і про свободу волевиявлення (яка страждає при примушуванні потерпілого до вчинення чи невчинення певних дій, вигідних для винного). Можливі і випадки впливу на свободу потерпілого без безпосереднього впливу на його тіло (наприклад, замикання в приміщенні, в яке потерпілий зайшов добровільно). Варто зауважити, що насильство може посягати не лише на фізичну свободу людини, але і на свободу її волевиявлення.

У тлумачних словниках української мови, зазначено, що воля (свобода) – це одна із функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки.

Особиста воля – це можливість людини реалізовувати своє право робити те, що вона забажає та діяти так як вона хоче, але в межах дозволеного законом і не порушуючи при цьому права та свободи інших осіб. Отже, коли винний

умисно придушує, ламає волю потерпілого, він негативно впливає на психіку потерпілого, заподіюючи шкоду його психічному здоров’ю, що є ознакою насильства.

Наслідками насильства в кримінальному праві прийнято вважати, зокрема, заподіяння шкоди життю та здоров’ю потерпілого. Крім того, наслідком насильства може бути обмеження чи позбавлення потерпілого свободи. Шкода життю людини полягає в заподіянні смерті. До шкоди здоров’ю, вважаємо, доцільно відносити біль, тілесні ушкодження, а також заподіяння шкоди психіці (психічну шкоду).

Важливою ознакою насильства як поняття потрібно визнавати умисність та спеціальну мету.

Варто зазначити, що з об’єктивного погляду насильство і заподіяння шкоди життю чи здоров’ю людей не відрізняється, а отже і в Кримінальному кодексі, термін «насильство» потрібно вживати для позначення умисного заподіяння шкоди життю, здоров’ю чи свободі потерпілого. До того ж, якщо проаналізувати норми Кримінального кодексу, в яких насильство постає способом вчинення злочину, то ми побачимо, що йдеться про умисні злочини.

Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 1261 КК України складається з діяння – систематичного вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства, наслідків у вигляді фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи та причинного зв’язку між діянням та наслідками.

Стосовно змісту психологічного насильства (елементу складу злочину

«домашнє насильство»), варто зазначити, що, оскільки КК України передбачає кримінальну відповідальність лише за погрозу вбивством, як самостійний злочин, то відповідальність за образи та усі погрози (крім погрози вбивством) мала би настати за ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

    1. Фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насильство у сім’ї


Домашнє насильство проявляється в таких формах:

  • фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

  • сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

  • психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження,

переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

  • економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.



    1. Нормативно-правова база у сфері запобігання та протидії насильству в сім’ї


Стаття 24 закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає такі спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству:

  • терміновий заборонний припис стосовно кривдника;

  • обмежувальний припис стосовно кривдника;

  • взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;

  • направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Крім того не сприятливі наслідки для кривдника за домашнє насильство передбачені кодексом про адміністративні правопорушення України та Кримінальним кодексом України.

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Відповідно до ст. 25 закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Для реалізації цього положення Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 654 «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника».

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Форма оцінки вчинення домашнього насильства відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ та Міністерства соціальної політики «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства» складається з 27 питань, на які поліцейський має відповісти «так»,

«ні», «невідомо». Питання стосуються безпосередньо безпеки постраждалої особи: чи погрожував кривдник вбити, чи застосовував кривдник фізичне насильство, що мало наслідком спричинення середнього та/або тяжкого

ступеня тілесних ушкоджень, чи має кривдник алкогольну або наркотичну залежність, чи має кривдник зброю та/або може її легко дістати й застосувати тощо.

У разі визначення високого рівня безпеки кривднику обов’язково виноситься терміновий заборонний припис. Якщо визначено середній рівень безпеки, рекомендовано винесення термінового заборонного припису, а у разі його винесення – застосування не всіх заходів, які в ньому містяться. Якщо визначено низький рівень небезпеки, то припис виноситься на розсуд працівника поліції.

Припис виноситься строком до 10 діб. Документ передбачає вжиття стосовно кривдника таких заходів, як зобов’язання залишити місце проживання чи перебування постраждалої особи, заборону на вхід та перебування в місці проживання або перебування постраждалої особи, а також заборону в будь- який спосіб контактувати з постраждалим від домашнього насильства.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

Обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Зокрема, в ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:

      1. Заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.

      2. Усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи.

      3. Обмеження спілкування з постраждалою дитиною.

      4. Заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.

      5. Заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

      6. Заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Окрім постраждалої особи до суду мають право звернутись батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини, а також орган опіки та піклування, у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини, у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців, та може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку.

Крім того, законом встановлено право постраждалої особи вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника.

Справи про видачу обмежувального припису розглядаються в порядку окремого провадження не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи. Відповідно до ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» профілактичний облік – це здійснення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України організаційно-практичних заходів щодо контролю за поведінкою кривдника з метою недопущення повторного вчинення домашнього насильства, за дотриманням ним тимчасових обмежень його прав та виконанням обов’язків, покладених на нього у зв’язку із вчиненням домашнього насильства.

Уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк і проводить з ним профілактичну роботу.

Відповідно до наказу МВС України «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України» підставами для поставлення кривдника на профілактичний облік є:

  • складений адміністративний протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП;

  • терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції;

  • отримання уповноваженим підрозділом поліції в установленому законом порядку інформації про видачу судом обмежувального припису кривднику;

  • рішення суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП;

  • відкриття кримінального провадження стосовно кривдника у зв’язку з вчиненням ним домашнього насильства чи насильства за ознакою статі;

  • повідомлення установи виконання покарань про звільнення від відбування покарання кривдника, засудженого за вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі.

Направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Програма для постраждалої особи – це комплекс заходів, спрямованих на позбавлення емоційної залежності, невпевненості у собі та формування у постраждалої особи здатності відстоювати власну гідність, захищати свої права у приватних стосунках, у тому числі за допомогою уповноважених органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Суб’єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування вони організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм.

Кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

4. Гендерні чинники насильства


В Конституції України закріплено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (статті 27, 55 Конституції).

Відповідно до частин другої та третьої статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Види гендерного насильства. Найпоширенішими видами гендерного насильства у світі вважають зґвалтування, домашнє насильство (або насильство в сім’ї), проституцію, секс-торгівлю, сексуальні домагання.

Окрім того, розповсюджені у світі також приклади гендерного насильства, які пояснюються так званою культурою, традиціями та звичаями. Наприклад, ранні або дитячі (часто примусові) шлюби, обрізання жіночих статевих органів, убивство честі.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) привертає окрему увагу до сексуального насильства щодо жінок із боку інтимного партнера (Intimate partner and sexual violence against women).

На реалізацію цих конституційних гарантій Верховною Радою України прийнято, зокрема, Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

Закон визначає порядок оскарження дискримінації за ознакою статі, сексуальних домагань, насильства за ознакою статі та передбачає можливість відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації за ознакою статі, сексуальних домагань чи насильства за ознакою статі.

В абзацах шостому та сьомому статті 1 Закону визначено, що сексуальні домагання – це дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування.

Насильство за ознакою статі – це діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Згідно зі статтею 6 Закону дискримінація за ознакою статі забороняється. Не вважаються дискримінацією за ознакою статі: спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини; обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом; різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом; особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я; позитивні дії.

Станом на сьогодні Україна є стороною наступних міжнародних документів, в яких закріплені норми щодо попередження насильства за ознакою статі:

    • Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року № 217 А (ІІІ);

    • Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 року, ратифікована Президіумом Верховної Ради СРСР 19 грудня 1980 року;

    • Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, ратифікований Законом України від 5 червня 2003 року № 946-IV;

    • Конвенція про права дитини 1989 року, ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII;

    • Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами 1949 року, приєднання Української РСР із застереженнями до статті 22 від 15 листопада 1954 року;

    • Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ратифікований Законом України від 4 лютого 2004 року № 1433-IV;

    • Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії, ратифікований Законом України від 3 квітня 2003 року № 716-IV;

    • Декларація про викорінення насильства проти жінок, проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1993 року № 48/104;

    • Декларація про захист жінок та дітей в надзвичайних ситуаціях та в період збройних конфліктів, проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3318 (XXIX).

Що робити у випадку насильства в сім’ї? Українська Гельсінська спілка з прав людини дає поради – що робити у випадку насильства в сім’ї.

Якщо життя у Вашій сім’ї перетворилося на жах, зволікати не варто.

Складіть заздалегідь план своїх дій – що робити, куди піти в разі небезпеки.

Якщо необхідно піти з дому – підготуйтеся: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують Ваші права власності на житло, машину тощо. У випадку, якщо з Вами будуть діти – також підготуйте все необхідне.

Визначте не одне, а декілька місць, де Ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким Ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися.

Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань, якщо Ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки – питання спільного майна, місця проживання дітей та виплати аліментів. Юристи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безкоштовну консультацію, якою варто скористатися.

Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся й підготуйте необхідні документи для керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки Ви, і ніхто, крім Вас, не має права забирати їх.

Якщо Вам чи Вашим дітям уже завдали тілесних ушкоджень, обов’язково розкажіть про це працівникові поліції та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося.

Не дозволяйте нікому принижувати та ображати Вас. Уявіть найгірший розвиток подій та свій стан у такому випадку. Також уявіть своє життя без насильства. Намагайтеся досягнути бажаних змін. Якщо Ви не можете визначитися щодо подальшого життя або Вам важко прийняти рішення – скористайтеся безкоштовними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також неурядових організацій.

У випадку проявів насильства звертатися за допомогою:

      • до дільничного інспектора поліції;

      • до кримінальної поліції у справах дітей;

      • до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

      • до управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;

      • до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства;

      • безкоштовні консультації.

Національна «гаряча лінія» з попередження домашньогонасильства,

торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 386 (короткий

номер із мобільного). Національна дитяча «гаряча лінія»: 0 800 500225

або 772 (для дзвінків із мобільного).

Контрольні запитання


  1. Поясніть сутність насильства у сім’ї.

  2. Охарактеризуйте різні форми домашнього насильства.

  3. Назвіть спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.

  4. Поясніть, у чому полягає терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

  5. Обґрунтуйте, в яких випадках застосовується обмежувальний припис стосовно кривдника.

  6. Опишіть порядок дій щодо взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи.

  7. Назвіть гендерні чинники насильства.

  8. Ознайомтеся із Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

  9. Поясніть, як діяти людини у випадку насильства у сім’ї.

Список рекомендованої літератури


    1. Довгань-Бочкова Н. Домашнє насильство: аналіз об’єктивної сторони складу злочину. Вісник Львівського університету. Серія Юридична. 2018. Випуск 66. С. 187–197.

    2. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

    3. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.35).

    4. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996,

№ 30, ст. 141).

    1. Наконечна Л. А. Насильство як наскрізне кримінально-правове поняття: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08. Львів, 2016. 210 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас