Ім'я файлу: Курсовая тер. акт ст. 258 ККУ.docx
Розширення: docx
Розмір: 100кб.
Дата: 16.08.2021
скачати
Пов'язані файли:
Курсова робота_Кримінально-правова характеристика зловживання вл
Розширення: docx
Розмір: 100кб.
Дата: 16.08.2021
скачати
Пов'язані файли:
Курсова робота_Кримінально-правова характеристика зловживання вл
кримінально-правова характеристика злочину, насамперед, повинна включати елементи, необхідні для правильної кваліфікації злочину, зокрема: 1) склад злочину; 2) кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину; 3) характер (вид та розмір) покарання за злочин; 4) спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності або обставини, що виключають злочинність діяння. Водночас для повного та всебічного наукового вивчення злочину, удосконалення підстав кримінальної відповідальності за його вчинення, правильного тлумачення ознак складу злочину, призначення покарання, застосування заохочувальних кримінально-правових норм мають значення й інші елементи, зокрема: історія виникнення, становлення та розвитку кримінальної відповідальності за злочин; підстави криміналізації діяння; зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за злочин; ознаки відмежування від суміжних злочинів, правопорушень та дисциплінарних проступків тощо
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Кримінально-правова характеристика терористичного акту (ст. 258 КК України). Відмежування терористичного акту від захоплення заручників (ст. 147 КК України).
План
Вступ
Розділ 1. Сучасне розуміння понять: терору, тероризму та терористичного акту в правовій системі.
Розділ 2. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого
ст. 258 КК України
2.1 Об'єкт та об'єктивна сторона злочину
2.2 Суб'єкт злочину та суб'єктивна сторона злочину
Розділ 3. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки терористичного акту
Розділ 4. Відповідальність за вчинення терористичного акту
Розділ 5. Відмежування терористичного акту від захоплення заручників
Висновки
Список використаних джерел
6. Практичне завдання.
Вступ.
1.Актуальність теми. Тема даної курсової роботи “Кримінально-правова характеристика терористичного акту за кримінальним законодавством ” є вкрай важливою для дослідження. Оскільки проблема тероризму багато років є актуальним питанням у міжнародній спільноті. З давніх часів терористична діяльність використовувалася в якості незаконного, але гострого і ефективного засобу для вирішення політичних та соціальних протиріч.
На жаль, актуальність проблеми боротьби з тероризмом продиктована нашою дійсністю. Тероризм в будь-яких формах свого прояву перетворився в одну з небезпечних за своїми масштабами, непередбачуваністю і наслідками суспільно політичних і моральних проблем, з якими людство увійшло в ХХI століття.
Тероризм як негативне соціально-політичне і кримінальне явище існує і досліджується давно. Але тероризм сьогодні - складніший і небезпечніший, ніж, зокрема, у минулі часи. Нині він перетворився у потужну зброю, інструмент і навіть технологію, що використовуються проти влади, суспільства і людства в цілому. Він має складну як соціально-політичну, так і кримінально - правову природу. Різноманітність засобів скоєння терористичних актів перешкоджають його ефективній протидії, адже головною тенденцією сучасного тероризму є його інтенсивні зміни в напрямі підвищення суспільної небезпеки за рівнем організованості, матеріально-технічного й фінансового забезпечення, національних і транснаціональних масштабів, за настанням тяжких наслідків тощо. Сьогодні терористи можуть виступити по радіо, телебаченню або надіслати повідомлення до друкованих видань. Такий вільний доступ до джерел масової інформації робить насильницькі терористичні дії могутньою зброєю, яка призводить до залякування великої кількості людей одночасно та у різних куточках світу.
2. Мета. Метою моєї роботи є дослідження такого специфічного кримінального правопорушення передбаченого ст. 258 КК України - терористичний акт , його кримінально-правова характеристика, порівняння його з такими поняттями, як терор і тероризм. Також встановити відмінності терористичного акту від правопорушення, передбаченого ст. 147 КК України - захоплення заручників.
3. Завдання.I. Дослідити поняття терористичного акту, а також терору і тероризму.
II. Охарактеризувати об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 258 КК України.
III. Визначити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки терористичного акту.
IV. Охарактеризувати відповідальність за вчинення терористичного акту.
V. Порівняти кримінальну характеристику терористичного акту з захопленням заручників.
4. Об'єкт. Об’єктом цього дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з проявами тероризму і застосуванням законодавства щодо боротьби з цим явищем.
5. Предмет. Предметом дослідження є кримінально-правова норма, що передбачає відповідальність за терористичний акт
6. Методи. Під час дослідження своєї теми я використовував такі методи: аналіз, синтез, систематизація, зіставлення, класифікація науково-психологічних джерел інформації, що дозволило узагальнити та систематизувати погляди вчених на проблему, яка вивчається.
Розділ 1. Сучасне розуміння понять: терору, тероризму та терористичного акту в правовій системі.
Тероризм здавна вважається великою загрозою для людства, яка супроводжує розвиток цивілізації, однак за останні десятиліття у світі стрімко збільшується кількість терористичних актів. Тероризм – одне з найнебезпечніших явищ у світі, яке набирає оберти та масштаби. Результатом є масова загибель людей, великі матеріальні втрати та створення атмосфери жаху, недовіри, злоби, ненависті в суспільстві й державі.
«Тероризм» у перекладі з латини означає «жах», «страх». У сучасній літературі існує понад сто визначень поняття «тероризм», але всі вчені єдині у тому, що він є специфічною формою насильства, спрямованого проти невинних людей. Тероризм можна визначити як загрозу застосування насильства, що породжує почуття страху як у окремих громадян, так і серед багатьох людей, і розрахована на їх залякування та породження недовіри до органів державної влади у здатності протидіяти цим злочинним проявам.
«Відомо, що «тероризм» характеризується насильницькими актами, вчиненими проти осіб або об’єктів, що знаходяться під захистом норм права. Як правило, екстремісти використовують цей засіб в якості способу політичної боротьби з метою тиску та залякування держави. Особливо небезпечні ці злочини з використанням терористами ядерних, хімічних і біологічних речовин. А також захоплення або спроба захоплення ядерних, хімічних та особливо важливих об’єктів» [5, с. 25].
В українському законодавстві визначення терміну тероризм закріплено в Законі України «Про боротьбу з тероризмом» відповідно до якого, «тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомомуцілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей». [15]
Тероризм - це соціальне явище, що підтверджується тим, що він має соціальну зумовленість, може істотно впливати на найважливіші соціальні процеси; має історичні витоки та глобальний характер, має здатність набувати нових форм та різновидів. Можна виділити політичну, правову, міжнародну, психологічну, економічну, моральну та інші сутності тероризму як соціального явища. Таким чином, при дослідженні цього явища потрібно враховувати його багато аспектність. Ми розглядатимемо тероризм як кримінально-правове явище, що повинно мати визначений характер і чіткі межі, адже існуюча термінологічна плутанина в значній мірі перешкоджає ефективній антитерористичній діяльності.
Аналіз ряду робіт вітчизняних авторів свідчить про те, що загальним практично для всіх дослідників при розробці визначення є прагнення чіткіше розмежувати поняття “терор”, “тероризм”, “терористичний акт”.
У літературі ці поняття найчастіше ідентифікуються за своїм значенням і вживаються як синоніми. Така ідентифікація понять “терор” і “тероризм” вигідна саме з позиції лексичного вживання. Будь-які акти насильства, вбивства, захоплення заручників можуть належати до категорії терористичного акту, оскільки ці акти мають на меті кого-небудь залякати. У цьому випадку поняття “терор” і “тероризм” є ідентичними за своїм змістом. Але відносно суб'єкта, який здійснює цей акт, і об'єкта “його адресата” така ідентифікація понять терор і тероризм нівелює специфіку конкретної ситуації, в якій терористичний акт або сукупність терористичних актів здійснюється.
«Терор - це метод впливу шляхом здійснення теракту (терактів) для досягнення певних цілей, за якого жертва теракту є об'єктом даного методу впливу, в той час як тероризм - це метод впливу шляхом здійснення теракту задля досягнення певних цілей, за якого жертва теракту не є об'єктом даного методу впливу» [8, C.35].
Що етимології слова «терор», то воно запозичене з латині, де terror означає «страх», «жах». Відповідно, такий самий сенс мають похідні від нього англійське слово terror і французьке teurreur. У своєму сучасному значенні слово «терор» з'явилося наприкінці ХVIII ст. Його поняттєве оформлення відноситься до періоду Великої французької революції.
Оксфордський тлумачний словник виділяє два основних значення лексеми "терор":надзвичайний страх; людина або річ, що є причиною надзвичайного страху.
Основні характерні ознаки терору:
- масовість насильства. Це означає необмежену кількість осіб, які підпадають під це насильство, а також потенційну можливість його розповсюдження на ще більш невизначену групу людей.
- системність актів насильства. Це означає, що ці акти повинні бути не поодинокі, а складати певну сукупність дій, кінцевою метою вчинення яких є створення обстановки пригніченості, страху, дестабілізації суспільства. Системність не є систематичність. Останнє являє собою певну циклічність, повторюваність, можна навіть абстрактно сказати сукупність відокремлених у часі дій. Перше ж поняття містить сукупність актів насильства, об'єднаних однією спільною метою:
- суб'єктами терору може виступати як держава, так і недержавні організації.
- терор є цілеспрямований, тобто спрямований на досягнення певної мети, але у більшості випадків індиферентний щодо жертв.
Терор, як і тероризм, має трьох суб'єктів (своїх носіїв): окремого індивіда, групу (від малої до великої) і державний апарат. При цьому для кожного суб'єкта існує своя міра використання терору або тероризму.
«Аналіз наукової літератури, міжнародних документів та кримінального законодавства низки країн дозволяє визначити такі ознаки тероризму: здійснення загально небезпечних дій або загрози таким, що породжує загальну небезпеку; публічний характер виконання з претензією на широкий розголос;навмисне створення обстановки страху, напруженості на соціальному рівні, що спрямоване на залякування населення або якоїсь його частини;- застосування загально-небезпечного насилля по відношенню до одних осіб (невинних жертв) або майна з метою спрямувати поведінку інших осіб відповідно до потреб терористів» [9, с.7].
Отже, буде більш правомірним і логічним, якщо поняття терору буде відноситись до сил, які знаходяться при владі, які спираються на владні структури і репресивний апарат примусу, армію, різні спецслужби, тобто, які об'єктивно є більш сильною стороною в конфлікті і протиборстві; а поняття тероризму - відноситись до опозиційних сил, які є об'єктивно більш слабкою стороною.
Визначення тероризму в різних державах сильно відрізняються. Це зумовлено передусім тим, що кожна держава мала справу лише з певним притаманним для її регіону видом тероризму, а тому й визначення цього явища у своєму законодавстві намагалася узгодити з власним досвідом. Але, у ХХ столітті людство всерйоз зіткнулося з проблемою міжнародного тероризму, коли розробляти визначення «під себе» держави уже не мали змоги. Необхідно було віднайти узгоджене і прийнятне для всіх визначення. Це, однак, є проблемою і по сьогодні. Євген Звєрєв у своїй роботі «До питання юридичного визначення тероризму» пропонує дати таке визначення тероризму, яке б можна було адаптувати до конкретних обставин в конкретному суспільстві, застосовуючи при цьому гнучке право: «Тероризм - діяння чи погрози їх вчинення, спрямовані на порушення засадничих прав людини чи групи людей, прийнятих у відповідному суспільстві та (або) державі, а також фундаментальних основ, на яких базує своє існування відповідне суспільство та (або) держава чи засад, на яких створена міжнародна організація, шляхом залякування населення або окремих осіб з метою примушування відповідних суб'єктів до вчинення чи утримання від вчинення певних дій, якщо такі діяння отримали широкий публічний резонанс та суспільний осуд».
Науковці України, зокрема В.Ємельянов визначає «тероризм як загально небезпечні дії або загроза ними, що вчинюються публічно і посягають на суспільну безпеку та спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, непокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних». З цієї кількості визначень виділимо ряд діянь, що, як зазначається, становлять тероризм як злочин: насильницькі акти проти певних категорій громадян; вибухи і вся сукупність суспільно небезпечних у міжнародному масштабі діянь; злочинна діяльність, що виявляється в залякуванні населення та органів влади;- організація, фінансування, підтримка, створення терористичних груп та ін.
Як видається, перелік ознак, що становлять поняття тероризму, є багато і, напевно, цей перелік не є вичерпним.
Міністерство оборони у США (директива № 2000.12 від 20.12.83) дає таке визначення: «тероризм - протиправне застосування чи погроза застосування сили або насильства революційною організацією проти індивідів чи власності з метою справити тиск або залякати уряд у політичних чи ідеологічних цілях» [10, C. 112]
Як бачимо, при всій уявній тотожності, слід відрізняти поняття терору та тероризму, адже терор - є ширшим поняттям, а тероризм більш вузьким.
То в чому ж таке явище як тероризм знаходить своє об'єктивне вираження? З наведених визначень та ознак вважаємо, що в конкретному своєму прояві - у терористичному акті, який полягає у вчиненні певних злочинних діянь, а саме - вибухів, підпалів та інших загально небезпечних дій, що реально можуть заподіяти чи заподіюють шкоду невизначеній кількості осіб і можуть спричинити чи спричиняють інші тяжкі наслідки, і так само погроза вчинення таких дій.
Протидія тероризму не може бути ефективною без якісного нормативно-правового забезпечення, особливо у кримінально-правовій галузі, оскільки в прийнятих останнім часом міжнародних конвенціях, присвячених проблемам боротьби з тероризмом, намітилась чітка тенденція до розширення сфери кримінально-правової заборони відносно будь-яких терористичних проявів і встановлення спеціальних складів злочинів в національному законодавстві.
До недавнього часу питання протидії тероризму в Україні мали здебільшого теоретичний характер, а прийняті законодавчі акти виконували функцію так званої превентивної криміналізації. Тому коли нещодавно наша країна зіштовхнулася з численними зухвалими проявами тероризму, це стало серйозним викликом для кримінально-правової політики України та гостро поставило питання щодо її готовності ефективно протидіяти цьому суспільно небезпечному явищу.
У сучасних умовах існування збройного конфлікту на території України та проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей особливої актуальності набула кваліфікація злочинних проявів, що мають місце в цих регіонах. Особливо складним стає кваліфікація злочинів терористичної спрямованості та їх відмежування від проявів сепаратизму та від інших злочинів проти основ національної безпеки України.
Антитерористичне законодавство України представлено рядом нормативних актів. В 2002 р. Верховна Рада України ратифікувала Міжнародну конвенцію ООН «Про боротьбу з фінансуванням тероризму» (1996) та тим самим встановила відповідальність за фінансування тероризму ст. 258-5. Крім того, ГА ООН закликала держави вжити всебічних заходів, щоб перешкодити фінансуванню терористів і терористичних організацій, незалежно від джерел фінансування. Після ратифікації конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005р., прийнято Закон України від 21 вересня 2006 р. № 170-V, яким було виключено частини четверту та п’яту ст.258 КК України та Кримінальний кодекс України був доповнений статтями 2581−2584, що передбачають відповідальність за втягнення у вчинення терористичного акту (ст. 2581 КК), публічні заклики до вчинення терористичного акту (ст. 2582 КК), створення терористичної групи чи терористичної організації (ст. 2583 КК), сприяння вчиненню терористичного акту (ст. 2584 КК).[6]
Після цього, Законом України від 18 травня 2010 р. № 2258-VІ було внесено такі зміни і доповнення: з диспозиції ст.2583 КК були вилучені ознаки матеріального сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації, з диспозиції ст. 2584 КК − ознаки фінансування та матеріального забезпечення особи з метою вчинення терористичного акту і доповнено кодекс ст.2585 КК, яка встановила відповідальність за фінансування тероризму.[7]
18 червня 2014 р. Президент України затвердив зміни до законів України щодо боротьби з тероризмом. Зміни, зокрема, забезпечують проведення в рамках АТО (ООС) комплексу скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, зміни масштабу проведення антитерористичної операції, мінімізації її наслідків, забезпечення безпеки населення. Президент України підписав, прийнятий Верховною Радою, Закон від 5 червня 2014 № 1313-VII «Про внесення змін до законів України щодо боротьби з тероризмом». Документом внесено зміни до законів України «Про боротьбу з тероризмом», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», «Про Збройні Сили України», «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації». [23]
У вказаних статтях КК України помилково використовується вузьке для українського законодавства поняття “терористичний акт”, тоді як в Конвенції Ради Європи йдеться про запобігання тероризму, терористичній діяльності та терористичним злочинам. У науковій літературі давно вже визнано, що терміном “терористичний акт” в українському законодавстві охоплюються лише ті дії, ознаки яких передбачено в диспозиції ст. 258 КК; що поняття “терористичний акт” є складовою частиною більш широкого поняття - “злочини терористичної спрямованості”, яке, в свою чергу, охоплюється ще більш широким поняттям - “терористична діяльність”, яке охоплює злочини терористичної спрямованості, так і сприяння таким діянням у будь-якому вигляді: створення терористичної групи чи терористичної організації; фінансування терористичної діяльності; підготовку терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму і т. ін.
Отже, можна зробити висновок, що серед учених немає єдиної думки з питання кримінально-правового визначення поняття тероризму, терористичного акту, що безсумнівно в значній мірі перешкоджає ефективній антитерористичній діяльності.
1 2 3 4