ПСИХОЛОГІЯ ПРОКУРОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Діяльність прокурора дуже різноманітна, вона пов'язана як і з роботою державних органів і посадових осіб, так і з охороною законних інтересів і прав громадян. Обвинувальна діяльність прокурора повинна поєднуватися зі всіма іншими його обов'язками.
Прокурор не стоїть над судом, а покликаний сприяти його успішній роботі. Головне завдання прокурора в обвинувальній промові на суді - кваліфікований аналіз доказів. Він повинен переконати інших учасників судового розгляду в доброякісності і достовірності цих доказів. У випадку заперечення підсудним своєї вини, обов'язок прокурора розглянути детально докази, які він наводить, зіставити їх з іншими доказами, показати їхню неспроможність, проаналізувати експертні висновки. Якщо ж дані слідства не підтверджують обвинувачення, пред'явлені підсудному, прокурор зобов'язаний відмовитися від підтримки обвинувачення.
При характеристиці особистості підсудного розкривається особистість самого прокурора, його ставлення до людей, розуміння їхніх проблем, рівень його професійної та психологічної підготовки. У діяльності прокурора в суді завжди повинне дотримуватися правило: покарання може досягти мети тільки тоді, коли воно законне, справедливе і строго індивідуалізоване.
Психологічний аспект даного правила такий: від надмірно суворого покарання може постраждати особистість; від надмірно м'якого покарання губиться віра в правосуддя.
Судова практика показує, що найбільш складна частина обвинувальної промови прокурора - характеристика особистості підсудного. Моральний обов'язок прокурора - проявити стриманість у слові, обдуманість і справедливість у висновках і поряд з осудом доведеного злочину - ставлення до підсудного без черствої однобічності і без образи в ньому почуття людської гідності. Тільки об'єктивний аналіз державним обвинувачем як позитивних так і негативних якостей особистості підсудного може сприяти винесенню справедливого вироку.
Особливо старанно прокурор повинен досліджувати виправдувальні версії, що висувають у судовому розгляді захисник і підсудний. Така ж старанність і скрупульозність в аналізі доказів повинна бути у випадках, коли обвинувачення засноване на побічних доказах.
Психологічно складним елементом прокурорської діяльності в суді є його полеміка з захистом. У своїх висловлюваннях, репліках прокурор не повинен бути голослівним і необ'єктивним. Прояв поваги до адвоката, суспільного захисника є нормою його поведінки в полеміці з ними.
Для досягнення успіху в своїй діяльності прокурор повинен мати певні якості. Оскільки прокурорська діяльність відноситься до категорії складної інтелектуально-практичної діяльності, остільки вона припускає наявність у прокурора таких якостей його психіки як спостережливість,
допитливість, стійкість уваги, уміння сконцентрувати його на важливій для даного тимчасового періоду діяльності.
Комунікативна сторона - одна з найважливіших професійних сторін у діяльності прокурора. У ході судового розгляду прокурор вступає в спілкування із суддями, адвокатами, експертами, підсудними, потерпілими, свідками і до кожного повинен знайти відповідний підхід, особливу манеру поведінки. У зв'язку з цим варто особливо підкреслити необхідність оволодіння прокурором мистецтвом промови.
Судова практика показує, що завдяки високому розвитку комунікативних навичок і умінь прокурор у ході діалогу з підсудним викликає його на відвертість, формує в нього прагнення очиститися від брехні і дати правдиві покази. У створенні такого психічного стану підсудного виявляються майстерність постановки питань, ведення діалогу, звертання до емоційної сфери підсудного.
В усіх випадках успіх спілкування забезпечується досягненням психологічного контакту з учасником полеміки, здатністю не припустити конфронтації в спілкуванні з ним.
Сутність конструктивної сторони діяльності прокурора полягає в аналізі і синтезі тієї інформації, що зібрана в справі в ході попереднього і судового слідства з погляду створення концепції державного обвинувачення. Конструктивна сторона прокурорської діяльності вимагає від прокурора доброї оперативної і довготривалої пам'яті, схильності до аналітичного мислення й уяви, таких якостей його розуму, як глибина, широта, швидкість, критичність, гнучкість.
Організаторські здібності в роботі з людьми і вольові якості є значимими для організаційної сторони діяльності прокурора. Організаторські здібності виявляються в процесі консультацій із різноманітними спеціалістами й у навичках організації своєї роботи: умінні вчасно вивчити матеріали попереднього розслідування, зробити кваліфікований аналіз, одержати додаткову інформацію, підготувати відповідні матеріали для виступу в суді і т.д. Вольові якості прокурора забезпечують готовність державного обвинувача до складної діяльності по підтримці державного обвинувачення.
Оскільки державному обвинувачу в подібних випадках доводиться переборювати протидію осіб, зацікавлених у тому або іншому закінченні справи, то йому важливо дотримувати спокій, коректний тон, шанобливе ставлення до будь-якого опонента.
Як би не був переконаний прокурор у своїй правоті, якими б необґрунтованими не здавалися йому заперечення підсудного або захисника, він не повинен показувати своє обурення і роздратування. Якщо, приміром, державний обвинувач не згоден із позицією адвоката- захисника, він повинен довести необґрунтованість його тверджень, спираючись на факти і норми закону.
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ. Отже, прокурор,
виступаючи в суді по певній справі, обвинувачує від імені держави, що вимагає від нього виняткової скрупульозності аналізу доказів, бездоганно зроблених висновків і високої мовної майстерності. Розглянуті сторони прокурорської діяльності в його обвинувальній промові виступають у комплексі, але кожна вирішує при цьому свої задачі. І чим більш гармонійна психологічна структура діяльності прокурора, тим вище рівень компетентності, навичок і умінь, професіоналізму в цілому в його діяльності за підтримкою державного обвинувачення.