ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
В юридичній літературі під правосуддям розуміється особливий вид державної діяльності, який полягає у розгляді і вирішенні певних категорій справ. Функція суду полягає в тому, щоб вирішити конфлікт, відновити справедливість.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону. Основна і виняткова функція суду — вирішення справи по суті. Суд здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних та деяких інших категорій справ у встановленому законом процесуальному порядку.
Психологічні особливості процесуальної діяльності суду пов'язані з такими обставинами:
чітким порядком розгляду справ у суді (точна правова регламентація процедури);
стадійністю здійснення діяльності (процес проходить декілька точно визначених етапів);
активністю різних учасників процесу (прокурора, захисника, цивільного позивача, цивільного відповідача та ін.);
зовнішніми умовами, в яких здійснюється правосуддя (зал судового засідання, технічне оснащення процесу, наявність атрибутики тощо).
Судовий процес передбачає виникнення процесуальних правовідносин.
Процесуальна форма є гарантією захисту прав і законних інтересів особи. Судова діяльність характеризується певною послідовністю, стадійністю. На кожній стадії виносяться процесуальні рішення.
Психологія взаємин учасників судового розгляду передбачає поділ процесуальних функцій, змагальність сторін. Змагальний процес будується на засадах процесуальної рівності сторін. Активна діяльність суду полягає у забезпеченні рівних прав сторін (обвинувачення і захисту). У змагальному процесі можна говорити про психологічні особливості діяльності обвинувача, захисту, суду.
Функція підтримання державного обвинувачення у суді покладається на органи прокуратури. Прокурор, підтримуючи перед судом державне обвинувачення, подає докази, сприяє встановленню об'єктивної істини. У змагальному процесі важливе значення має обвинувальна промова прокурора. Прокурор має переконати суд у правильності пропонованої ним моделі події злочину й особах, які його вчинили.
Промова обвинувача повинна мати наступальний характер, справляти психологічний вплив і відповідати соціальним очікуванням. Захист - є відповіддю на обвинувачення і становить сукупність прав і заходів, спрямованих на захист невинуватості підсудного та його прав і інтересів перед судом. Захисник повинен організувати захист так, як вважає за доцільне, використовуючи різні тактико-психологічні прийоми. При цьому він повинен діяти у межах закону, не допускати порушень норм адвокатської етики.
У психологічному аспекті важливе значення мають зовнішні умови, у яких здійснюється правосуддя. До таких умов може належати приміщення, у якому відправляється правосуддя, зал судового засідання, меблі, що знаходяться в залі, тощо. Винесення рішень суддею від імені держави передбачає наявність у залі засідання державної символіки (герба, прапора), а сам суддя повинен бути одягнений у мантію. Ці зовнішні умови сприяють виробленню поваги до суду, впливають позитивно на психіку осіб, які потрапили в сферу судочинства.
ВИСНОКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Основна і виняткова функція суду — вирішення справи по суті. Суд здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних та деяких інших категорій справ у встановленому законом процесуальному порядку.
Психологічні особливості процесуальної діяльності суду пов'язані з чітким порядком розгляду справ у суді, стадійністю здійснення діяльності активністю різних учасників процесу, зовнішніми умовами, в яких
здійснюється правосуддя. Судова трибуна - засіб виховання громадян. Виховний вплив адресується не лише підсудному, а й іншим особам.
IV. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИ ПІДСУДНОГО
Поведінка підсудного у суді обумовлена його індивідуально- психологічними особливостями, ставленням до пред'явленого обвинувачення, оцінкою власних протиправних, аморальних, правомірних дій. Важливе значення у плані поведінки має минулий соціальний досвід, перебування у слідчому ізоляторі, наявність судимостей тощо.
Поведінка підсудного на суді пов'язана з позицією, що обирається ним. Обрання позиції обумовлене безліччю чинників, серед яких важливе значення мають: правосвідомість підсудного, вплив умов життя і виховання, ступінь доведеності вини, реальність покарання за вчинене діяння.
Психічна діяльність підсудного перебуває в залежності від його процесуальної ролі у суді, заінтересованості у результатах справи. Тому поведінка підсудного й обрання ним відповідних позицій обумовлені пануванням оборонної домінанти.
Поведінка підсудного у суді є мінливою. З боку підсудного може виявлятися як активність, так і пасивність. У процесі судового слідства типовими позиціями підсудного є: відмова від спілкування, зміна позиції, яку підсудний мав раніше на досудовому слідстві, стабільне заперечення вини, визнання вини і каяття у вчиненому злочині.
Інтереси підсудного диктують необхідність активно здійснювати своє право на захист. У випадку відмови підсудного від спілкування суду необхідно з'ясувати причину такої відмови:психологічний стан особи, змова зі співучасниками, усвідомлення доведеності вини.
Суду необхідно враховувати те, що підсудний перебуває у певному психічному стані. Найчастіше йдеться про такі стани:
фрустрація, коли підсудний не бачить виходу із ситуації, що склалася, у нього наявні труднощі, перешкоди, що виникли на шляху до досягнення мети (об'єктивні чи такі, що сприймаються суб'єктивно).
Стан фрустрації може зовнішньо проявлятися у відмові від спілку- вання (водночас у ряді випадків підсудний не може вимовити своєї промови), розпачі, демонстрації безвихідності. Водночас у ряді випадків підсудний не може вимовити своєї промови. Це пов'язано з його психічним станом;
страх як емоція, що виникає у підсудного при загрозі його існуванню, зміні життєдіяльності, покаранню (джерело небезпеки може бути дійсним чи уявним). У підсудного можуть виявлятися різні види страху:тривога, переляк, фобії, жах тощо;
стрес у підсудного виникає у відповідь на різні екстремальні впливи. Стрес охоплює широке коло психологічних станів людини. У психології розрізняють фізіологічний та психологічний (останній
поділяється на інформаційний і емоційний) стрес. Виникненню стану стресу у підсудного можуть сприяти різні причини: повідомлення нової інформації на судовому засіданні тими або іншими учасниками; неадекватна поведінка інших учасників, реакція присутніх у залі, звертання до підсудного й ін.
Виникнення у підсудного психологічних станів пов'язане зі ступенем впливу на нього у суді, з рівнем стійкості до реагування на який-небудь несприятливий чинник. Психологічний вплив на підсудного справляє сама процедура судового засідання, реагування присутніх на його слова, відповіді, дії, поведінку. Видатний юрист А. Ф. Коні писав, що підсудний майже ніколи не перебуває у спокійному стані. Природне хвилювання після довгих, важких тижнів і місяців чекання... Страх перед вироком, сором за себе і близьких і дратівливе почуття виставлення «напоказ» перед холодно-цікавими поглядами публіки — все це діє гнітючим чи болісно збуджуючим чином на того, хто сидить на лаві підсудних.
ВИСНОКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ. Підсудний - це
особа, яку судять. Вчинення підсудним злочину — це версія обвинувачення. Під час судового розгляду не можна ставити знак рівності між підсудним і злочинцем. У суді може і повинна перевірятися версія невинуватості підсудного. Психічна діяльність підсудного перебуває в залежності від його процесуальної ролі у суді, заінтересованості у результатах справи. Суду необхідно враховувати те, що підсудний перебуває у певному психічному стані. Виникнення у підсудного психологічних станів пов'язане зі ступенем впливу на нього у суді. Психологічний вплив на підсудного справляє сама процедура судового засідання, реагування присутніх на його слова, відповіді, дії, поведінку.
1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 ... 32