СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Сучасна юридична психологія становить широко розгорнуту систему знань, яка включає ряд окремих галузей. Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею, і які відображають її рівень розвитку, тенденції і перспективи.
Аналізом системи юридичної психології займаються різні науковці. Розглянемо окремі підходи до вирішення даного питання.
К.К.Платонов виділяв у юридичній психології:
правову психологію (предмет - правосвідомість),
кримінальну (предмет - причини злочинності, пов'язані з якостями особистості),
- судову психологію і виправно-трудову.
А.Р.Ратінов вважає, що до системи юридичної психології входять:
загальні питання (предмет, система, методи) ;
правова психологія (психологія нормативно-правової регуляції);
кримінальна психологія (психологія злочинності і особистості злочинця);
судова психологія (психологія слідчої і судової діяльності);
виправна психологія (психологія виправлення і перевиховання правопорушників).
Система юридичної психології, запропонована В.А.Васильєвим, складається з наступних блоків:загальна та особлива частини.
Загальна частина включає предмет і завдання юридичної психології, методи, історію розвитку, зв'язок з іншими науками, основи загальної і соціальної психології, правосвідомість, психологію юридичної праці і психологію правовідносин у сфері підприємництва.
Особлива частина містить такі дисципліни як психологія потерпілого, психологія неповнолітнього, кримінальна психологія, слідча психологія, психологія судового розгляду кримінальної справи, виправно- трудова психологія, адаптація особистості звільненого до умов нормального життя, судово-психологічна експертиза.
Отже, до загальної частини належать питання фундаментального теоретичного характеру. Особлива частина охоплює питання психологічних основ попереднього слідства, судової діяльності, діяльності виправно-трудових закладів.
Правова психологія, яка вивчає психологічні особливості відображення людиною правових явищ, досліджує психологічні аспекти ефективної правотворчості, психологію правової соціалізації особистості, психологію індивідуальної і суспільної правосвідомості;
Кримінальна психологія вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних угруповань;
Судова психологія розглядає коло психологічних проблем, які відносяться до судочинства (психологію суддів, слідчих та інших працівників правоохоронних органів і адвокатури, психологічний зміст їх діяльності; психологію звинувачених, підозрюваних, потерпілих, свідків; психологічні основи слідчих дій; методологію і методику судово- психологічної експертизи);
Виправна (пенітенціарна) психологія досліджує умови і особливості виправлення і перевиховання правопорушників, переважно у виправно- трудових закладах (процес адаптації цих осіб до перебування у виправних закладах; їх психічні стани, викликані позбавленням волі; формування установки на виправлення; реадаптація звільненого до життя на волі та ін.).
Синтез психології та юридичних наук в юридичній психології повинен привести до взаємного збагачення і більш успішного вирішення складних і актуальних проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності юридичної діяльності.
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею, і які відображають її рівень розвитку, тенденції і перспективи. до системи юридичної психології входять: загальні питання, правова психологія, кримінальна психологія, судова психологія, виправна психологія.
ЗВ'ЯЗОК ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ З ІНШИМИ
НАУКАМИ
Юридична психологія бурхливо розвивається в нерозривному взаємозв’язку з іншими галузями наукового знання і суспільної практики. Передусім це загальна психологія, яка систематизує експериментальні дані, здобуті у різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології. Займається вивченням пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, властивостей особистості. Зв'язок із загальною психологією визначається розв’язанням завдань психологічного забезпечення юридичної діяльності, професійного та особистісного розвитку юристів.
Особливе значення для юридичної психології мають міждисциплінарні зв’язки із соціальною психологією, віковою психологією, психодіагностикою, психологією управління та менеджменту, психологією праці та ін., які набули статусу самостійних галузей психологічної науки.
Наприклад, концепції соціальної психології пояснюють причини формування мікрогруп, їхню спрямованість, референтний характер відносно окремої особи. Вікова психологія досліджує онтогенез психічних властивостей особистості на різних вікових етапах. Ці знання допомагають вірно проаналізувати психологічні характеристики негативних проявів, науково пояснити їхні причини, визначити способи впливу на правопорушника, що сприяють їх усуненню.
Тісний міждисциплінарний зв'язок юридичної психології з філософією. Дослідження психологічних закономірностей у сфері правозастосовчої та правоохоронної діяльності ґрунтується на використанні законів і категорій діалектики, що дає змогу пізнати психічні явища в їхньому русі й розвиткові, в різноманітних проявах залежно від певних умов, місця і часу.
Як природничо-наукову основу юридична психологія використовує методологічні засади фізіології вищої нервової діяльності. Для вирішення основних завдань юридичної діяльності важливо знати фізіологічні закономірності та механізми життєдіяльності організму і окремих його
систем. Наприклад, рефлекторна теорія у фізіології, теорія єдності процесів збудження і гальмування дозволяють пояснити безліч психічних процесів, що специфічно відображаються в юриспруденції, зокрема фізіологічний афект, мотиви вчинення злочину, прагнення правопо- рушника замаскувати свій емоційний стан під час процесуального спілкування тощо.
Послуговується юридична психологія і відомостями педагогіки, соціології, логіки, медицини, що сприяють розвитку її теоретичних концепцій та розробки практичних рекомендацій.
У формуванні юридичної психології значне місце належить її правовим основам. Сама назва науки — юридична психологія — передбачає не лише спрямованість на використання психологічних знань, а й певні режими, в яких вони можуть застосовуватися. Наявність правових настанов для юридичної психології означає, що її дослідження і рекомендації мають точно відповідати демократичним засадам судочинства, його принципам і змісту окремих правових норм, тобто за своєю сутністю не суперечити тим демократичним і моральним настано- вам судочинства, які забезпечують виконання завдань, поставлених державою перед правоохоронними органами.
Правові основи юридичної психології закріплюються не лише в принципах судочинства, а й у конкретних правових нормах, що регулюють судово-слідчу і пенітенціарну діяльність, оскільки саме вони є визна- чальними при вирішенні питань про спрямованість судово-психологічних досліджень і можливість використання в режимі судочинства даних загальної й експериментальної психології. Правова спрямованість психології має визначатися тими потребами практичної діяльності, що зумовлюють її високу ефективність і наукову обґрунтованість, тобто включати таке використання даних психології, яке сприяє більш глибокому розумінню психічних процесів, що лежать в основі різних видів діяльності людини, пов'язаної із застосуванням норм права. їхнє дослідження дасть змогу розробити рекомендації, що забезпечують найбільш високу організацію правозастосовчої діяльності.
У цьому аспекті неприпустимою є розробка таких методів дослі- джень людської психіки і заснованих на них рекомендацій, що суперечать морально-правовим вимогам, пов'язані з порушенням демократичних прав і гарантій особи, проголошених Конституцією України.
Юридична психологія пов'язана з різними юридичними науками. Існує зв'язок юридичної психології з теорією держави і права. Тісний зв'язок юридичної психології прослідковується з такими юридичними науками, як кримінальне і цивільне право, кримінальний і цивільний процеси, кримінологія і криміналістика.
Юридична психологія взаємопов'язана із кримінально- процесуальним і цивільно-процесуальним правом. Дослідження проблем доказування, внутрішнього переконання судді, процесуального статусу
учасників кримінального процесу тощо не може бути здійснене без залучення даних психології.
Існують тісні зв'язки між юридичною психологією і криміналістикою. Криміналістика служить цілям розкриття, розслідування, судового розгляду і попередження злочинів, а також розробляє оптимальні прийоми і методи збирання, дослідження, оцінки і використання доказів. Тому криміналістика максимально використовує дані психології.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ: Базовою наукою юридичної психології є загальна психологія. Юридична психологія пов'язана з юридичними науками: теорією держави і права; кримінальним і цивільним правом, кримінальним і цивільним процесами, кримінологією і криміналістикою.