Ім'я файлу: Курсова робота на тему Поетична лексика та стиль поеми Іскандерн
Розширення: docx
Розмір: 77кб.
Дата: 15.11.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 77кб.
Дата: 15.11.2021
скачати
Розділ 2 СТИЛЬ ПОЕМИ “ІСКЕНДЕР-НАМЕ”
2.1 Сюжетний аналіз поеми
Поема “Іскендер-наме” містить у собі дуже цікавий сюжет. Аналізуючи події поеми з початку до кінця, можна сказати, що життєвий шлях Іскендера був непростим. І що мабуть найголовніше, він і сам сильно змінювався в ході цього шляху. Якщо спочатку він керувався пророцтвом та прагнув звільнити світ від свавілля, то в кінці, Іскендер прагнув спокою та гармонії, бачачи ідеал суспільства в невідомому народі, про який Е.Бертельс думав: “я вижу тут описание идеального устройства человеческого общества, которого так долго искал Искендер, кульминационную точку всей “Пятерицы” Низами, на протяжении пяти поэм искавшего вместе со своими героями высшего общественного блага и пришедшего к идее имущественного равенства и отказа от власти золота”. В свою чергу, західно-європейські сходознавці вважають, що Нізамі описав тут ідеальну общину суфіїв-аскетів.
Цікавим фактом є те, що Нізамі наводить багато різноманітних молитв, звернень та возвеличень сучасному правителю, які в той час були напевне в списку вимог. Серед них є: прославлення єдності Аллаха (традиційне прославлення єдності, величності та всемогутності творця), таємна молитва (традиційна внутрішня бесіда з Аллахом, яка містить у собі молитви про прощення гріхів, милості, допомоги, хвали богу і т.д.), прославлення останнього пророка Мухаммеда (містить у собі хвалу величі пророка), про піднесення пророка, прославлення Атабека Нусрет ад-діна (традиційне прославлення одного з адресатів поеми – Нусрет ад-діна Абу Бекра Бішкіна ібн Мухаммеда з династії Ільдигізів; прославлення містить в собі прохання бути прихильним по відношенню до поеми і нагородити її творця), прославлення слова і поради царям, славослів’я за відновлення Гянджі ( глава містить у собі прославлення другого адресата поеми, правителя Мосулу (очевидно Масуда II із династії Зенгідів) та Нусрет ад-діну Біткіну Ільдигізиду за відновлення Гянджі після страшного землетрусу), звернення під час цілування землі (продовження звернення до Бішкіна яке містить поради й настанови, прохання уважно прочитати поему, і будучи прихильниим прийняти її), звернення до медика Ізз-ад-діна Масуда сина Арслана, і передача йому сином Нізамі “Книги про щастя” (традиційне прославлення другого адресата поеми, поет описує короткий зміст поеми, розповідає про свою тяжку хворобу, близьку смерть і доручає шаху свого сина та поему).
Безперечно, цікавим для читача є пояснення Нізамі, який виділив для нього цілу главу, чому він називає Іскендера Дворогим. У цій главі поет приводить декілька легендарних пояснень появи цього прізвища. Серед них – відома антична легенда про царя Мідаса – Віслюкові Вуха, перукаря і тростинку, яка видала секрет. І закінчується глава у характерному для Нізамі, та й його поетів-сучасників стилі – повчанням-думкою що немає нічого таємного, яке би не стало з часом відомим.
Сам же Іскендер, будучи навченим найрозумнішими вченими, отримав прекрасну освіту, завдяки чому в нього чудово випрацювалося критичне мислення, і він міг знайти вихід з будь-якої ситуації. Тож, загартувавшись в боях, Іскендер твердо вирішив звільнити світ від свавілля. Він покоряв країну за країною, та втім, коли він зрозумів що цього достатньо та задумався про свою старість та життя після смерті, було вже відносно пізно. Як не дивно, вчені предвіщали йому хворобу, якою він врешті решт і захворів. Цікавим є те. Що Нізамі показує картину, коли Іскендер загордився собою та своїми воєнними успіхами, став пихатим та зарозумілим, і в цей момент до нього говорить внутрішній голос, який дає йому пророчу місію, і з цього часу Іскендер повністю змінив свій світогляд, почав вважати себе мессією та пророком. Також цікавий факт – у Корані дійсно є пророк Іскендер, тільки там він зазначений як Зуль-Карнейн (буквально – “той хто володіє двома рогами”), “который странствовал по всему миру, а потом, по велению Аллаха, построил вал, стену, защищающую от нашествия народов Яджудж и Маджудж. Из Корана так же можно заключить что “Двурогий” был как будто бы второстепенным пророком (во всяком случае, Аллах к нему обращался, а это – признак пророческой миссии). Средневековая мусульманская традиция по неизвестным причинам, обьявила “Двурогого” из Корана Александром Македонским.” (К. Ліпскеров).
Ще одна цікава деталь це те, що подарована китайским вассалом Іскендеру жінка, будучи відтогнутою самим Іскендером, прибула на поле бою і боролася краще ніж усі воїни царя. Вона з'являлася на полі бою тоді коли військо найбільше цього потребувало, несло великі втрати. Тож, коли Іскендер довідався про те, що воїн яким він захопився була саме та жінка, цар дуже зрадів, прийняв її, і став любити. Вона розповідала йому деякі історії з свого життя, та події на полі бою до того, як цар її прийняв.
Також, як не дивно в поемі присутня містика. Тому читач може зустріти дива – істоту, яка за описами нагадує в загальних рисах людину, яка зазнала мутацій, є дуже кремезною, може вбити слона помахом руки. Тому Нізамі описує його, як потвору з людськими обрисами, величезну, люту, яку вороги-руси в страху тримали прив'язаним. Походив він з дивної печери, тобто читач може зробити висновок, що ця істота є цілком дикою, і як виявилося безмовною. Крім того, ці істоти бачать щастя в тому, щоб пасти овець, і за своєю природою вони не є лютими і не воюють. Саме тому, див, вдячний Іскендеру за те, що після перемоги над ним цар його відпустив, після поверження військ русів визволив та приніс царю войовницю – Ністандарджихан.
Отже, підсумувавши, можна сказати, що сюжет поеми дуже нетиповий і багатогранний, що без сумніву робить її унікальною. Поет наспраді порушує багато проблем які м'яко кажучи були нетиповими для тогочасних авторів.
2.2 Художньо-стилістичний аналіз
2.2.1 Використання художніх засобів
та їх вплив на стильове спрямування
У своїй поемі, Нізамі застосовує широкий спектр художніх прийомів. Один з них це оптична ілюзія. Можемо спостерігати яскравий її приклад, коли Іскендер шукав джерело з водою, яка дарує безсмертя. Коли читаєш цю частину, то здається ніби дивишся фільм, адже колірна гама неодноразово змінюється, причому зміни в кольорах радикальні.
Також у поемі повно епітетів, порівнянь, алегорій, гіпербол, літот. Розглянемо епітети та порівняння:
Епітети: круговая чаша; рубиновая чаша; сад, столь отрадный для взора; неизбежная разлука; нынешний день; стихотворец радивый; правдивое слово; светлый день; покров густой; полуночный дым; смертные очи; спустившейся ночи; частей войсковых; зорки глаза; тяжкая дрема; страшный сон; боевой слон; распростертое тело; полуночная мгла; томительный гнев; светлое начало; краткий путь; новый бой; благое намеренье; победна отвага; превосходство бесспорное; упорное сражение; просторное поле; достойный, славный бой; день неведом грядущий; темным ужасом полны; ближняя гора; новая игра; просо звезд; горячий лаваш; земные просторы; удача в руки дана; сотни гор; смерти посев; крылья в землю вросли; железный, незыбленный тыл; сердцевина отряда; нетронутый меч; смертная схватка; овеянный воинской славой; верная охрана; вкруг него встать стеною; несмолкаемый крик; гнев великий; зарычала труба; смелый змей заплясал; заплакал напев; исступленно вопящий тюркский пай; страшная дрожь; клубящаяся муть; торопливость ртути; Судный день; страшный день воскресенья; работала смерть, быстра и упряма; речь прекрасная; смерть красна; глубокая тоска; отраженное солнце; прекрасная равнина; смятенная земля; нежданная беда; должная мера; царское стремя; щедрые награды; злодейский удар; кейский венец; поверженный слон; гибельные чары; ветер осенний; наследная грамота; кичливые приспешники зла; животворное пламя; пробил мой час; свод небесный недобрый; неведомый витязь; кровавый бок; бледный день; лазоревый полог; кипарис распростертый; неизменная молитва; смертная мука; вращающийся небосвод; истекает мой день; венчанное чело; неустанное служенье; я стою в волнах крови; в крови я по грудь; страшный день; внезапный камень; ключ от спасенья; побледневшее чело; напрасны моленья; вымолить смерть; гибельная рана; в кровь себя истерзай; престол который опустел под венцом, что не радует взоры; смертоносный цветник; весь в шипах садовод; грозен мир; с покорностью выполню; сладостный стон; просительно поднял веки; сладок удел; царственные дела; угрюмый мир; тающий лед; от бесславья горит моя грудь; покров мой – из пурпурной крови; молнии, укрыты обильным дождем; иссыхают уста и пылают огнем; все бесчинствует мир; верен правде; печали пучина; отрадная кончина; лютая кара; утвержден я в наследстве мечом; царствуй радостно, горькой покорствуя доле; царский престол; невинная кровь; семя гнева; будь хладным; тешить взор; царский гарем; прекрасная дочь, мной взращенная нежно; царское ложе; услады пиров; навек засыпать; мрак покрыл небосвод; приветливый взгляд; стал невидим рубин; встревожить рассвет; каменный свод; золотая колыбель; виновник бесчисленных ран; обладатели тел; душа, что чудеснее чуда; безразлично для ока; поспешный путь; львиное урочище; смрадная пристань; горести путь; вечный прах; охвачены страхом; что скрыто крутящимся прахом; старый кошель, полный складок; затаил свои клады, не слышен их звон; влага зашипит, если с влагой впервые баклага; башня молчанья; мудрых томил; тленный предел; двойною каймою коснулся тебя; звездная мельница; быть признательным небу; ключ живой; глухие пещеры; темная роща; благородства расколот сверкающий камень; человечности где в тебе пламень.
Порівняння: караулы кружили, как жерновы; и войска задрожали, что тяжкие горы; был он словно булат, был он словно гора; зарычала труба, как встревоженный лев; на слонах так взгремели литавры, что в Нил, Не один, ужаснувшись, нырнул крокодил; Так завыла труба, что у лучников многих На бегу подкосились от ужаса ноги; Гром такой от пустых барабанов пошел, Что качнулись все горы, зазыблился дол; Копья были в жару, и, как будто в недуге, Чтобы воздух глотнуть, пробивали кольчуги; Ливень стрел стал неистов, и стал он таков, Что про дождь свій забыла гряда облаков; Столько копий булатных вонзилось в тела, Что в горах за скалою дрожала скала; Так, врубаясь, мечи скрежетали от злости, Что рассыпались гор загремевшие кости; Столько стрел в колесо небосвода вошло, Что оно быть поспешным никак не могло; Так стремились к устам остроклювные дроты, Что устам и дышать уж не стало охоты; Стали копья шипами запретных оград, А щиты – словно полный тюльпанами сад; Столько всадники яростных бросили стрел, Что бросали колчан: он уже опустел; Столько мертвых простерлось на горестном лоне, Что пред страшной преградою пятились кони; Тигр кровавый, как желтый цветок; Но румийские копья в сраженьи сверкали Горячей, чем заката багряные дали; Меч иранский, сражаясь, так жарко сверкал, Что согрел сердцевину насупленных скал; Он склонился к царю, как склоняются к другу, Расстегнул он его боевую кольчугу; Так ударил мне в бок свет небесный недобрый, Что глубоко вдалил и разбил мои ребра; и разорван мой бок наподобие тучи; я безвольнее розы, несомой самумом; Я подобен Бахману: сдавил его змей Так что он и пред смертью не вскрикнул своей; Сбивший плод с древа Кеев и сшивший для дара Синий саван – огромнее Исфендиара; в их телах есть душа, что чудеснее чуда; Много рыб, что расстались с волнами родными, Поедаются вмиг муравьями земными; Одному в должный срок он стоянку укаажет, А другому ‘вставай’ раньше времени скажет; Ты под синим ковром, ярким счастьем горя, Не ликуй, хоть весь мир – яркий блеск янтаря; Как янтарь, станет желтым лицо, и пустыней Станет мир, - и пойдешь за одеждою синей; словно птица сбирайся в полет свой отрадный; жги, как молния, мир; мотылек – легкокрыл, саламандра – хромая; То ты ангелом станешь, всем людям на диво, То тебя он придавит, как злобного дива; будь как Хызр; мрачен дух человека и в злобе упорен, Как зрачок человека он сделался черен.
Отже, підсумувавши, хочу сказати, що поема і справді багата художніми засобами. Саме у цьому уривку, на мою думку, панує мілістаристична тематика, та, як це притаманно при описі воєнних подій – можемо спостерігати різні порівняння, які часом дійсно важко відокремити від метафори. Крім того, епітети часто ускладнюються неможливими явищами, що придає їм унікальності та придає певну лексичну наповненість. Також цікавим є те, що автор зміг поєднати порівняння з оптичною ілюзією, що робить поему ще більш нетиповою. Через цей факт, складається враження, що Нізамі дійсно був одним з найвидатніших сучасників, бо його поеми здаються феноменальними для того часу. Слід зазначити, що такі художні засоби безпосередньо мають вплив на стильове спрямування поеми, і я більше схиляюся до думки що стиль її панегіричний, адже автор всіма можливими способами прославляє та вихваляє Іскендера, підносячи його часом до ідеалу. Особливо, сплив художніх засобів на стильове спрямування, можна простежити аналізуючи порівнянння, які супроводжують царя, особливо під час бойових дій, адже автор втілює в царя й ідеал полководця: “Был он словно булат, был он словно гора”.
2.2.2 Роль художніх засобів у формуванні стилістичного напрямку поеми
Як було зазначено вище, художні засоби мають великий влив на стиль поеми “Іскендер-наме”. Розглянемо кілька фрагментів, які переконують у цьому:
“Столько мертвых простерлось на горестном лоне,
Что перед страшной преградою пятились кони.”
Цей фрагмент має мотиви героїчного епосу, ми можемо бачити картину трагедії, яка притаманна творам такого роду.
“Искендер, увидав, что два эти злодея
На убийство владыки пошли, не робея,
Что при них и ему безопасности нет,-
Пожалел, что он дал им свой царский обет.”
У цих рядках ми можемо спростерігати признаки панегірика, тому що таким чином, автор хотів показати тверезість розуму Іскендера та його мудрість, іншими словами Нізамі хотів прославити головного героя, показати його велич. Втім, більш переконливі ознаки панегірика можемо спростерігати нижче:
“Искендер застонал: ‘О, великий! О шах!
Близ тебя Искендер. Пал зачем ты во прах!
Почему к твоему я упал изголовью
И забрызган твой лик твоей царскою кровью!’
…Я клянусь! Я творцу открывал свою душу,
Я сказал, что я смерть на тебя не обрушу.
Но ведь камень внезапный упал на стекло.
Нет ключа от спасенья. Несчастье пришло.”
Тут ми бачимо надзвичайне співчуття Іскендера, видно, що він важко переживає смерть Дарія, адже він був натхненний ним якийсь час, тим не менш він був величним царем. Тут Нізамі втілює в Іскендера почуття співчуття, показує його мудрість та людяність, повагу, яка має бути до всіх, навіть до ворога. Також, тут чітко простежуються мотиви панегірика, так як страждання Іскендера - це втілення високого героїзму.
Втім, взаємоповага ‘царів-ворогів’ настільки велика, що Іскендер переймає прохання Дарія та виконує його останню волю й ховає його з почестями. Це ще один привід визначати стиль поеми як панегіричний.
2.3 Ідейний аналіз
В поемі “Іскендер-наме”, Нізамі залишив багато посилів, деякі з них прямі (явні), а деякі непрямі (неявні). Ці посили рівносильні ідеям, які закладені в основу поеми, що й формує її стиль.
Давайте розглянемо прямі та непрямі посили в поемі.
Прямі: Нізамі неоднократно звертається до адресатів своєї поеми, закликаючи їх бути справедливими, та дають їм щось накшталт настанов, це своєрідний “меседж”, який автор лишив правителям, та власне читачам. Це є ніщо інше, як приклад прямого посилу.
Непрямі: У образі Іскендера міститься заклик бути як він, наслідувати його, адже Нізамі майстерно зобразив його ідеальним багато у чому: від елементарної самоповаги та поваги й любові до оточуючих, до справедливого царювання та буття власне людиною. Це, мабуть, один з найпотужніших “меседжів” поеми.
Також, автор даючи настанови на поради володарям та читачам, напевне мав посил на те, що його думка варта уваги, і адресант точно не дурніший від адресатів. Цей факт не можна з упевненістю віднести до списку посилів, проте я схильний до того, щоб все таки назвати цей факт посилом.
Аналізуючи зміст поеми повністю, можу сказати що основна і головна ідея поеми – це звісно показати гуманного правителя, істинного отця народу, яка отримала свій проблиск у образі Александра Македонського. Втім, є й побічні ідеї, як-от намір вплинути чи можливо навіть змінити погляди правителів, які читатимуть цю поему. Цей намір проявляється в останній главі поеми, де Нізамі говорить про те, що бажає своїй поемі уважного читача, який зміг би зрозуміти всю її глибину і оцінити її по достоїнству. Крім того він боїться дурних читачів. Також цікавим є те, що в кінці поеми всі друзі-мудреці Іскендера помирають, і після всіх них, йдеться і про смерть Нізамі:
“Все сказав о мужах, озарявших своими
Поученьями всех, он ушел вслед за ними…
Он умолк. Ты сказал бы, что сон его нежил.
Он уснул. Он будто бы вовсе и не жил.”
Це говорить нам про дві речі: по-перше – Нізамі прирівнював себе до давньогрецьких мудреців, хоча, можливо, ці слова були написані його сином після смерті поета. У будь якому випадку, це очевидно, і напевно не викликає сумнівів. По-друге, ці слова несуть в собі посил, що ніщо не вічне й ніхто не вічний. Ці слова ніби закликають жити по-справжньому, змінювати цей світ, приносити користь оточуючим.
Отже, у підсумок, можна сказати, що ідеї та посили поеми, як явні так і неявні, без особливих зусиль можуть бути знайденими читачем, хоча й невідомо як такого роду поеми сприймалися в той час, коли вона була написана. Ідея показати гуманного правителя – це вже піднесені настрої, відтінок героїчного, і ми в свою чергу можемо співставити та/чи віднести це до героїчного епосу. Проте, ми не можемо сказати що стиль поеми це цілком і повністю героїчні настрої, тому що в поемі присутня велика маса панегіризму. Однак назвати стиль поеми панегіричним теж не можна. Тому, я прийшов до висновку, що стиль поеми це щось середнє між героїчним забарвленням та панегіризмом, у відсотковому відношенні трішки більше на користь панегіризму.
Слід зазначити, що на визначення стилю поеми безпосередньо впливає ідейне спрямування, це скоріше один із найбільш важливих, ключових факторів, навіть при тому, що в порівнянні з сюжетною складовою, ідейне спрямування здається не таким суттєвим. Втім, зробити визначення стилю не можливо, якщо прибрати один з факторів, які розглядалися вище. Всі вони в сукупності становлять об’єктивне, єдине уявлення про поему в цілому та дозволяють робити певні висновки щодо ідей та стилю поеми.
1 2 3