Ім'я файлу: 10 семінарских.docx
Розширення: docx
Розмір: 337кб.
Дата: 30.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Використання новітніх технологій в Україні у сфері документообіг
Екологія Практична робота.docx
laba--cilochislove-programuvannya_l3hogcte.3l3.pdf
ЕЧСП – 1.docx
Бази данних завдання.docx
Тема 10: Політичні аспекти глобальних проблем сучасностіРозширення: docx
Розмір: 337кб.
Дата: 30.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Використання новітніх технологій в Україні у сфері документообіг
Екологія Практична робота.docx
laba--cilochislove-programuvannya_l3hogcte.3l3.pdf
ЕЧСП – 1.docx
Бази данних завдання.docx
План.
Сутність і походження глобальних проблем сучасності:
характерні ознаки і класифікація глобальних проблем
походження і природа глобальних проблем
взаємозв’язок, динаміка і загострення глобальних проблем
Однією з найважливіших рис сучасного світового розвитку є дедалі помітніший вплив на життя людей різних країн, на всю систему міжнародних відносин проблем, які одержали назву "глобальні". Що ж охоплюється поняттям "глобальні проблеми"? Які характерні ознаки дають підстави говорити про них як про особливе явище, що стосується всього людства? Запитання на перший погляд здаються дивними, навіть надуманими, насправді ж — вони посутні і зовсім не прості. А тому відповіді на них важливі не тільки в теоретичному, а й у практичному плані. Адже від того, які саме проблеми буде визнано глобальними, якою мірою буде пізнано їхню природу, багато в чому залежить і вибір рішень, а отже, й доля людства, майбутнє цивілізації.
Поняття "глобалізм" походить від франц. global, що означає "загальний, всесвітній", утвореного від лат. globus — куля, тобто такий, що охоплює всю земну кулю. Цей термін із 60-х років 20 ст. набув значного поширення для позначення найважливіших і невідкладних загальнопланетарних проблем сучасності, які стосуються всього людства.
У науковій літературі дуже довільно трактується коло глобальних проблем. У деяких працях існує тенденція безмежно розширювати це коло. Часом здається, що взагалі всі наявні природничо-наукові, науково-технічні й соціальні проблеми є глобальними, хоч ні за природою, ні за масштабами вони не мають нічого спільного зі світовими процесами, а стосуються лише окремих регіонів чи навіть окремих країн. У цьому випадку саме поняття "глобальні проблеми" втрачає сенс, стає дуже розпливчастим, майже синонімом усіх проблем, які стоять перед людством.
Простежується й протилежне прагнення — довільно звузити коло глобальних проблем, зводячи всю їхню багатоманітність до кількох, які склалися, по суті, на найперших етапах вивчання цих проблем (екологічної безпеки, відвернення ядерної загрози тощо).
Не вдаючись у полеміку щодо цих підходів, будемо уникати крайнощів. Але для цього потрібно визначити умови, критерії віднесення тих чи тих проблем до глобальних, ті спільні характерні ознаки, які відрізняють їх від безлічі інших проблем сучасності.
До числа глобальних належать проблеми, які:
за своєю сутністю зачіпають інтереси, а в перспективі — і майбутнє всього людства (це проблеми загальнолюдського значення);
набувають усесвітнього характеру, тобто виявляють себе як об´єктивний чинник розвитку суспільства в усіх регіонах світу (це проблеми загальнопланетарного масштабу);
загрожують усьому людству в разі, якщо їх не буде своєчасно вирішено (це проблеми, які безпосередньо впливають на майбутнє роду людського);
вимагають для вирішення об´єднання зусиль усіх держав і народів (це проблеми природничо-наукові, науково-технічні й соціально-політичні, які неможливо вирішити в місцевому або регіональному масштабі).
Отже, акцент тут зроблено на таких головних ознаках глобальних проблем:
а) їхній загальнолюдський характер; б) масштабність; в) надзвичайна гострота; г) необхідність колективного вирішення.
Виходячи із запропонованих критеріїв, можна визначити глобальні проблеми як такі, що мають загальнолюдський зміст і планетарний масштаб. їхня невирішеність, загострення приховують у собі загрозу загибелі цивілізації, а розв´язання потребує спільних зусиль усього людства.
До глобальних проблем треба передусім віднести такі: екологічну (захист навколишнього середовища), демографічну і продовольчу; сировинну й енергетичну; мирне освоєння космосу і надр Світового океану; подолання відсталості (економічної, культурної, освітянської, медичної та ін.) слаборозвинених країн; ліквідація найнебезпечніших хвороб; боротьба зі злочинністю, наркоманією та іншими соціальними явищами, включаючи міжнародний тероризм; убезпечення від воєнної (особливо ядерної) загрози, роззброєння і зміцнення миру; вдосконалення системи інформації й комунікацій тощо.
Відомо, що історія природи й історія людей зумовлюють одна одну. Більше того, сама людина є частиною природи. Тому глобальні проблеми нашої епохи — закономірний наслідок їхніх взаємовідносин, усього розвитку людства. Мається на увазі, з одного боку, розвиток відносин між людиною і природою, а з іншого — суспільний розвиток. Кожна з цих проблем породжена комплексом специфічних причин, зумовлених специфікою розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, а також специфічною суспільною формою, політичними, юридичними, ідеологічними та іншими сферами відносин. Отже, людство розвивається в рамках двох взаємопов´язаних систем: "людина — природа" і "людина — суспільство". І саме діяльність у цих системах зумовлює перспективи розвитку цивілізації і масштаби загальнопланетарних проблем.
Слід зауважити, що з проблемами, які ми йменуємо нині глобальними, людство зіткнулося ще за часів своєї молодості, але в локальному (чи регіональному) масштабі, і вже тоді змушене було шукати шляхи, як розв´язати їх. Домагаючись свого панування над природою, людина з плином часу все більше і більше порушувала природну рівновагу. Однак природа тоді ще справлялася з цими порушеннями, відновлювала знехтуваний людиною "порядок". Завдяки цьому гармонія між людиною і природою до певного часу зберігалася. Але в міру розвитку продуктивних сил людина дедалі більше оволодівала мистецтвом боротьби зі стихійними силами природи, добиваючись таких змін природи, які б відповідали її зростаючим потребам. Докорінні зміни за сутністю й за формою їхніх взаємовідносин відбулися в переходу від кочового скотарства до осілості й землеробства, тобто від збиральництва до виробництва продуктів. Із цього часу природа перетворюється на предмет і знаряддя життєдіяльності людини. Водночас прогрес у розвитку продуктивних сил супроводиться й негативними результатами, шкідливими та навіть згубними як для природи, так і для людини.
"Перемоги" над природою ставали все більше пірровими. Достеменно відомі історичні приклади, коли, скажімо, в Месопотамії (Межиріччі), Греції, Малій Азії, Північній Італії та інших місцях викорчовували ліси для одержання орної землі. Люди не знали, що тим самим вони поклали початок нинішньому запустінню цих країн, бо на великих площах, де вирубано ліси, менше назбирується та зберігається вологи. І таких прикладів із стародавньої історії немало. А період середньовіччя, потім промислової революції нового часу, а тим більше епоха сучасної НТР, коли людство залучило до своєї діяльності практично всі ресурси нашої планети, дали тисячі прикладів подібного типу, тільки в багатьох випадках значно трагічніших за своєю сутністю. І що характерно — самостійно справитися з такого роду травмами природа тепер уже не може. Отже, йдеться про глибинні суперечності людини й природи, які все більше набувають характеру катастрофічності. При цьому шкода, яку завдає людина природі, характерна для будь-якої соціальної системи.
Як бачимо, глобальні проблеми мають соціоприродний характер і виникають здебільшого як наслідок споживацького ставлення людини як до людини (головної продуктивної сили), так і до природи як до об´єкта експлуатації незалежно від цілей такої експлуатації: чи заради задоволення потреб, чи заради надприбутків.
Усе та ж соціальна мета — нажива — породжувала нестримну, хижацьку експлуатацію природи, зумовила розгортання НТР. А це в свою чергу викликало ще одну причину, яка призвела до перетворення даних проблем у глобальні, адже в епоху НТР людина стає досить потужною і впливовою геологічною силою. Вона ставить під свій контроль такі сили природи, які, позбувшись цього контролю, можуть покласти (і вже кладуть) початок гігантським катаклізмам на Землі.
Названі суперечності — не єдине джерело глобальних проблем. Такі проблеми виникають і в системі суспільних відносин, прискорюючи або ж, навпаки, уповільнюючи вирішення проблем і конфліктів. Соціальні й національні конфлікти загострюють суперечності між людиною, суспільством і природним середовищем, надають глобального характеру інтерсоціальним проблемам (проблема війни та відвернення її; проблема відсталості колишніх колоніальних країн і подолання її). Інакше кажучи, можливості вдосконалення взаємозв´язку людини з природою залежать не лише від розвитку матеріальної бази та техніко-економічних умов виробництва, а й значною мірою від характеру суспільних відносин.
Нарешті, перетворення означених проблем на глобальні пов´язане з процесом інтернаціоналізації виробництва, обміну, НТР. Проблеми, які раніше проявлялися в місцевому чи регіональному масштабі, набули тепер справді глобального характеру (проблеми наслідків НТР, освіти й культури, народонаселення й охорони здоров´я, природних ресурсів, енергетики, продовольства, екології).
Таким чином, глобальні проблеми мають подвійний, соціоприродний характер. Вони водночас і природні, і соціальні. При цьому останній елемент нині відіграє вирішальну роль.
Глобальні проблеми мають різне походження і відображають різні сфери життєдіяльності людей. В одному випадку йдеться про рівень розвитку продуктивних сил, в іншому — про стан і якість навколишнього середовища; у третьому — про кардинальні питання світової політики, міжнародних відносин; у четвертому — про стосунки людей і суспільства тощо. Водночас усі вони тісно взаємопов´язані, впливають одна на одну, .мають системний характер. Сферою їхньої дії стала вся планета, усі країни й регіони, і жодна з них не може бути вирішена незалежно від інших. Наприклад, голод, злидні не можна подолати без зростання продуктивності праці, без збільшення виробництва продовольства, без проведення активної демографічної політики; а можливість вирішити ці проблеми у свою чергу залежить від політики розрядки й роззброєння, вивільнення значних економічних ресурсів, від зміни світових економічних відносин, від освоєння багатств Світового океану. Водночас посилення воєнної небезпеки, гонка озброєнь неминуче ускладнює сировинну, енергетичну, екологічну, демографічну та інші проблеми. А конструктивне розв´язання однієї з них створює сприятливі умови для вирішення інших. Скажімо, захист навколишнього середовища тісно пов´язаний із забезпеченням населення паливно-енергетичними ресурсами, а відвернення нової світової війни неможливо відділити від освоєння космічного простору. Ось чому недооцінка навіть однієї з цих проблем неприпустима, оскільки може викликати ланцюгову реакцію загострення інших.
За характером і ступенем впливу на суспільне життя глобальні проблеми не рівнозначні. Серед них можна виділити ті, які в міру свого загострення дедалі більше набувають політичного забарвлення. Зумовлені розвитком матеріального виробництва, вони постійно зазнають впливу не тільки політичних, а й економічних, науково-технічних, воєнних, ідеологічних, національних та інших чинників, процесів і явищ, які виникають у системі міжнародних відносин. У ній під впливом глобальних проблем виникає відносно самостійна, цілісна сфера всеохопних політичних зв´язків у процесі політичної діяльності. Глобальні політичні відносини формуються на міжнародній арені без єдиного центру політичної влади і являють собою рівнодійну взаємозв´язків усіх рівноправних і суверенних держав, які розвиваються в умовах боротьби і співробітництва, незгод і компромісів, скептицизму й довіри, негативізму й конструктивізму, напруження й розрядки.
Ще однією рисою глобальних проблем можна вважати їхній динамізм, можливість як збільшення, так і зменшення їхньої кількості, а також посилення або послаблення гостроти однієї з них.
Справді, з розвитком наукових знань, техніки і технології будуть освоюватися нові методи контролю за природними процесами, нові методи впливу на ці процеси. До кола використовуваних включатимуться нові типи синтетичної сировини. Будуть освоюватися Світовий океан і Космос. І кожне з цих звершень, а перелік їх можна продовжувати до нескінченності, породжуватиме нові проблеми у стосунках між людиною і природою. З урахуванням темпів інтернаціоналізації економічних і соціально-політичних процесів немало з цих проблем з часом, певно, набудуть глобального характеру.
Водночас розвиток тих самих науково-технічних знань, прогрес виробництва, розвиток міжнародного співробітництва сприятиме вирішенню деяких із наявних нині глобальних проблем, а також тих, які виникатимуть згодом.
Таким чином, динаміка глобальних проблем матиме суперечливий перебіг. Але ризикнемо припустити, що людство зуміє вирішити вибухонебезпечні проблеми і покладе край їхньому загостренню, зуміє послабити гостроту деяких із них. Але для цього важливо вчасно оцінити ті проблеми, які можуть набути глобального характеру, і своєчасно виробити реакцію суспільства на питання, що виникають у цьому зв´язку. Поки що ми увесь час запізнювалися з такою оцінкою.
До числа перешкод об´єктивного характеру слід віднести ті обставини, що по самій суті глобальні проблеми зачіпають усе людство в цілому, а тому й вирішення їх передбачає дії в загальносвітовому масштабі. Слід враховувати й їхню наукову, технологічну, а іноді й соціально-політичну складність, обмаль і недосконалість у низці випадків науково-технічних напрацювань. Ці обставини варто брати до уваги, оскільки з часом самі глобальні проблеми еволюціонізують, інколи набуваючи досить несподіваних поворотів. Так, наприклад, зміна екологічних систем під впливом виробничої діяльності людини йде значно швидшими темпами, ніж їхній розвиток у природному стані. Змінюються біогеохімічні цикли, порушуються водний і енергетичний баланси, дає збої механізм регулювання чисельності популяцій і т. ін. Усе це породжує непередбачувані наслідки.
Стосовно чинників суб´єктивного характеру слід зауважити, що далеко не все можливе робиться для екологізації промислового виробництва. Розроблення великих проектів не завжди супроводиться відповідним прогнозуванням наслідків техногенних перетворень або самі прогнози не беруться до уваги. Поза увагою як проектувальників, так і виробників залишаються такі проблеми, як утилізація відходів, рекультивація земель, біологічне очищення використаних вод тощо.
Зрозуміло, що єдиною умовою вирішення (хоч би частково) або пом´якшення гостроти глобальних проблем є об´єднання зусиль усього міжнародного співтовариства. Але, виходячи із складності глобальних проблем, їхнього динамічного характеру, можна припустити, що й спільні зусилля держав не так швидко приведуть до повсюдного й повного вирішення їх. Зокрема, дедалі зростаючі потреби держав у мінерально-сировинних і енергетичних ресурсах зумовлять на найближче десятиріччя загострення цих проблем, а господарська діяльність більшості країн світу поки що не дає змоги домогтися повсюдного поліпшення екологічної ситуації.
Загострення глобальних проблем сучасності підвело цивілізацію до критичної межі. Історичний процес вступив у фазу відносної непередбачуваності. Ключовими тут є відвернення екологічної катастрофи, піклування про міжнародну безпеку, демографічний вибух, наростаюча нестача продовольчих, сировинних, енергетичних та інших ресурсів.
Характеристика ключових глобальних проблем сучасності:
екологічна загроза;
загроза ядерної війни і забезпечення ненасильницького миру;
демографічна та продовольча проблеми;
забезпечення людства сировиною і енергетична проблема;
подолання бідності у країнах, які розвиваються;
освоєння Космосу і Світового океану.
Екологічна загроза. Взаємовідносини людини, суспільства і природи споконвіку були непростими. Але особливо вони загострилися наприкінці 20 ст., коли людство опинилося над екологічною прірвою. Необхідність усвідомити й подолати ситуацію, що склалася, ставить екологічну проблему фактично на перше місце в ієрархії глобальних проблем сучасності, визначає їхню динаміку. "Екологічна небезпека та ядерна загроза, — як зазначив професор Девід Сузукі, — рівною мірою смертоносні для людства. Різниця лише в тому, що загроза ядерної війни — це все ще загроза, а екологічна криза — уже реальність".
Наведемо лише деякі дані, які відображають увесь трагізм екологічного стану планетарних систем.
Різке погіршання повітряного басейну планети. За даними ООН, в атмосферу щороку викидається 15 млрд т двооксиду вуглецю, 150 млн т двооксиду сірки, 50 млн т оксиду азоту, 700 тис. т фреонів, 100 тис. т токсичних хімікатів, 500 т свинцю, 10 тис. т ртуті.
Катастрофічне зменшення кисню (на 10 млрд т щороку — цього вистачило б для дихання кількох мільярдів людей). 80 % кисню постачає в атмосферу морський фітопланктон, 20 % — тропічні ліси (які нещадно винищуються) та інша рослинність. Але його рівновага порушена антропогенними чинниками: споживачів кисню — безліч, а виробників — жодного. А промисловість, наприклад, СІЛА, Японії, Німеччини взагалі живе за рахунок інших, бо споживає кисню більше, ніж його утворюється на територіях цих країн. Або, скажімо, лише один сучасний пасажирський реактивний літак за 8 год польоту поглинає 50— 75 т кисню, викидаючи при цьому в атмосферу десятки тонн вуглекислого газу.
Загроза зміни енергетичного балансу планети. Концентрація вуглекислого газу в атмосфері за останні півстоліття зросла на 20 /6, унаслідок чого він повністю оперезав земну кулю. Виникла реальна загроза зміни клімату з підвищенням температури. Це призведе до танення полярних льодовиків і затоплення значних прибережних масивів.
Значно зросла запиленість у містах та одночасно зменшилась освітленість планети.
Природному фотосинтезові перешкоджає нафтова плівка, яка постійно утворюється на поверхні морів та океанів унаслідок аварій на транспортних суднах.
У повітрі циркулюють отруйні речовини, які створила людина. Вони призводять до мутагенного забруднення. Так, якщо в 1936— 1960 pp. у світі було зареєстровано 4 % народжених з цієї причини неповноцінних дітей, у 1972 р. — 6 %, то в 1980 р. — 10,5 %, а в 1990 р. - близько 13 %.
Спостерігається зменшення озонового шару Землі як наслідок потрапляння у верхні шари атмосфери окислів азоту і хлорорганічних сполук, які розкладають озон. Цьому сприяють польоти висотних літаків, запуск космічних кораблів, особливо на твердому паливі, і застосування так званих фреонів у холодильниках, рефрижераторах, в аерозольних упаковках на лаки, фарби, дезодоранти тощо. Особливу стурбованість викликає озонова дірка в Антарктиді, що досягла розмірів 10 млн кв. км і рухається в бік Південної півкулі. Помічено зменшення озону (на 6 %) і над Арктикою (варто пам´ятати, що зменшення озонового шару лише на 1 % призводить до посилення ультрафіолетового випромінювання на 2 % і зростання захворюваності на рак шкіри й на катаракту на 5—6 %). Небезпека посилення ультрафіолетового випромінювання і в тому, що воно вражає все живе, спричинюючи різні мутації в рослин, тварин і людей.
Велику загрозу становлять кислотні дощі, які утворюються внаслідок взаємодії атмосферної вологи з продуктами неповного згоряння палива на ТЕЦ, промислових підприємствах, в автомобільних двигунах. Сірчана й азотна кислоти у вигляді дрібних краплин переносяться на величезні відстані й випадають кислотними дощами. Унаслідок цього гинуть ліси, комахи, тварини, руйнуються будівлі, виводиться із сівозмін земля. Так, тільки у Швеції через підвищення кислотності води 18 тис. озер затруєно, у половині з них риба зникла повністю, в інших вона — на межі вимирання, а в Норвегії в 1750 з 5000 озер загинула вся риба. У Швейцарії засихає третина лісів. За оцінками експертів, викиди сірчаного ангідриду становлять 150 млн т, для Європи це 46,6 кг сірки на кожну людину за рік. Загалом збитки від кислотних дощів становлять понад 4 % валового національного продукту.
Значної шкоди завдає отруйний тютюновий дим. Підраховано, що він забруднює повітря в сотні тисяч разів більше, ніж будь-який металургійний чи хімічний комбінат. Той, хто курить сигарети, вдихає повітря, забруднення якого в сотні разів перевищує гранично допустимі межі. Вважають, що тютюновий дим у 4 рази шкідливіший за гази безпосередньо з вихлопної труби автомобіля. Це й не дивно, адже цей дим містить близько 200 особливо отруйних речовин. За даними Всесвітньої організації охорони здоров´я (ВООЗ), від хвороб, спричинених курінням, помирає щороку 1,5 млн, а витрати на лікування, пов´язані з цим злом, сягають 100 млрд доларів щороку. Але, на жаль, цигарки й надалі залишаються майже скрізь єдиним дозволеним для продажу продуктом, використання якого спрямоване на вбивство споживача.
Наступ пустель. Нині пустелі займають близько 30 % земного суходолу, а в деяких країнах Африки вони сягають до 50 % території. Через бездумне вирубування лісів і розорювання степів пустелі наступають зі швидкістю 6 млн га на рік.
Дедалі гострішою стає проблема "водного голоду". Запаси води на Землі значні, але понад 96 % її — це солоні води Світового океану. З усіх запасів прісної води 70 % зосереджені у льодовиках Антарктиди, Гренландії та на гірських вершинах, ще 30 % становлять підземні води. На річки й озера припадає лише 0,02 % усієї гідросфери. Якщо в стародавні часи споживання води на одну людину становило 12—18 л на добу, то сьогодні в розвинутих країнах воно сягнуло до 400 л. Якщо загальне споживання води в 20 ст. зросло в 7 разів, то на промислові потреби — в 21 раз, а наприкінці століття зросло ще в 1,5 разу. Особливо терплять від водного голоду слаборозвинуті країни. За даними ВООЗ, 80 % інфекційних захворювань (малярія, тиф, трахома та ін.), якими вражено понад 1 млрд людей, пов´язані з невирішеністю водних проблем. Нині 1,3 млрд жителів фактично не мають доступу до питної води, а 1,7 млрд жителів вживають забруднену воду, що й призводить часто (близько 1 млн щороку) до смертельних наслідків. Доказів щодо цього можна навести безліч.
Підраховано, що 80 % хвороб — екологічно зумовлені, тяжкі й нерідко невиліковні. Структура захворювань безпосередньо залежить від якісного складу викидів і виду промисловості. Так, кольорова металургія вражає передовсім серцево-судинну систему, чорна металургія — органи дихання, накопичення пестицидів у продуктах — органи травлення, обміну речовин і кров, хімічна промисловість спричинює алергійно-астматичні захворювання.
Усвідомлюючи катастрофічний стан усіх екосистем атмосфери, гідросфери, літосфери й біосфери, людство робить відчайдушні спроби змінити становище на краще. Створено національні й міжнаціональні природоохоронні органи, проведено сотні тисяч наукових конференцій, прийнято й ратифіковано міжнародні конвенції з екологічних проблем, під ці програми виділяються значні кошти, але всіх цих потуг поки що замало. Людству знадобилася вся його історія, щоб усвідомити і визнати екологічні пріоритети, але йому ще не вдалося відшукати шляхи екологічно безпечного, збалансованого розвитку. Тому нині не тільки країни, а й цілі регіони оголошено зонами суцільного екологічного лиха.
1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 15