Інститут післядипломної педагогічної освіти сторінка 4

Колова система. Цей спосіб організації змагань вважається самим повноцінним, оскільки відрізняється найбільшою об’єктивністю. Змагання тут проводяться за принципом “кожен зустрічається з кожним”. Це виключає будь- які випадковості і дозволяє визначити силу кожної команди. Тому, колова система використовується при організації чемпіонатів. Недоліком цієї системи є необхідність мати багато часу для проведення змагань. При великій кількості учасників виникає необхідність поділяти їх на підгрупи з проведенням фінальних ігор між командами, що зайняли однакові місця у різних підгрупах.
Для проведення змагань за цією системою (в одне коло) при парній кількості команд, потрібна кількість днів, менша на одиницю, а при непарній – однакова.
Кількість ігор, яку потрібно провести у цьому випадку, визначається за формулою:
1
(
)
,
n
X
n



34 де х – кількість зустрічей; n – кількість учасників.
Переможці змагань визначаються за кількістю набраних очок, що нараховуються за перемогу, а в деяких випадках – за поразку.
Існують два основних варіанти укладання розкладу ігор: без зміни спортивного майданчика і зі зміною (рис. 1.2).
Рис. 1.2 – Схема складання календаря ігор при проведенні змагань
без зміни спортивного майданчика (п’ять–шість команд)
Наведений спосіб проведення змагання має назву “з оберненням навколо
1”. Кожний наступний ігровий день складається у результаті зміщення всіх номерів учасників на одну сходинку проти годинникової стрілки. Цифра “1“ залишається нерухомою.
Якщо ігри проводяться на майданчиках учасників, то виникає потреба в чергуванні ігор на своєму і чужому полях. У цьому випадку календар ігор складається за схемою “змійка”. За умови непарної кількості команд накреслюється така кількість вертикальних ліній, яка відповідає кількості команд (якщо кількість команд парна – вертикальних ліній на одиницю менше).
Під першою лінією ставиться цифра “1”, а далі справа від неї знизу–вгору проставляється в арифметичному порядку половина номерів учасників. Друга половина у зворотному порядку пишеться зліва від вертикальної лінії. Кількість команд-учасниць ділять на два і пишуть стовпчиками цифри, починаючи з другої половини. Якщо кількість команд непарна, то на два ділять наступну парну цифру.

35
Наприклад, змагаються сім команд. Наступну після семи парну цифру вісім, ділимо на два і пишемо стовпчиком цифри, починаючи з другої половини, тобто з:
5,
6,
7.
При непарній кількості команд, останню цифру не пишуть. Біля написаних стовпчиком цифр, проводять вертикальну лінію і під нею пишуть цифру “1”, а у стовпчику знизу–вгору справа від неї – наступні за порядком цифри – “2”, “3”,
“4”. Знову проводять вертикальну лінію над якою пишуть наступну цифру – “5”, вміщуючи наступну цифру то під лінією, то над нею, як це показано (рис. 1.3).
Рис. 1.3 – Система змагань при непарній кількості команд
І так доти, поки не виникне потреба поставити цифру “1” над лінією. Цифри, що опиняться під лініями і над ними, при непарній кількості команд показують номери вільних команд ігрового дня, а при парній кількості створюють з останньою парною цифрою одну з пар ігрового дня, наприклад: 1:8; 8:5; 2:8; 8:6;
3:8; 8:7; 4:8.
Цифри, розташовані по один і другий бік кожної лінії, показують номери
ігрових пар, причому цифри з правого боку означають номер команди, що грає на своєму полі, а з лівого боку – на полі суперника. Цифри під лініями так само означають команди, що грають на своєму полі, цифри над лініями – на полі суперника. При цьому кожні два сусідніх стовпчики створюють наступний іг- ровий день (рис. 1.4).
1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й

36
Рис. 1.4 – Календар ігор для семи–восьми команд
Система з вибуванням. При великій кількості команд використовують систему розіграшу з вибуванням (після першої поразки). Ця система, на відміну від попередньої, дозволяє у досить стислі терміни визначити переможця.
Водночас її недоліком є те, що у фіналі зустрічаються не завжди найсильніші суперники. Тому, часто фаворитів змагань попередньо розсіюють у верхню і нижню половину сітки (за таких умов, у випадку перемоги, обидві сильні команди зустрічаються між собою лише у фіналі).
Загальна кількість ігор визначається за формулою: x = n – 1, де x – кількість ігор; n – кількість команд.
Якщо кількість команд дорівнює (2n
2
– це 4, 8, 16, 32 тощо), то їх найменування розташовують у таблиці згори–донизу, одне під одним, у порядку, визначеному жеребом. Перший номер грає з другим, третій – з четвертим тощо.
Всі команди починають змагання з першого туру. Переможці першого туру грають між собою так само попарно згори–донизу. Тур, у якому зустрічаються вісім команд називають чвертьфінальним, чотири команди – півфінальним, нарешті, тур, де зустрічаються дві команди – фінальним (рис. 1.5).
У випадку, коли кількість команд не є степенем двох, то частина їх, залежно від номерів, визначених жеребкуванням, вступає в гру з другого (кола) туру.
Кількість команд, що грають у першому колі, визначають за формулою: (n
– 2
x
)2, де n – кількість команд, що беруть участь у змаганнях; x – степінь, що дає число, максимально наближене до n.

38
Командам, що вступають у гру з другого кола, надають крайні верхні та крайні нижні номери. За умови парної кількості команд у першому турі, однакова кількість команд не грає за номерами вгорі і внизу сітки. Якщо кількість команд-учасниць непарна, то кількість команд, що вступили в гру з другого кола на одиницю більша в нижній половині схеми, ніж у верхній.
Кількість команд, що вступають у змагання з другого кола, їх розміщення, а також кількість команд, що грають у першому колі, показано у верхній і нижній половині схеми.
Змішана система. Цей спосіб поєднує кращі сторони двох основних систем розіграшу – колової і з вибуванням. Він дозволяє досить швидко організувати змагання з великою кількістю учасників.
Учасників поділяють на підгрупи, в яких (за коловою системою або за системою з вибуванням) проводиться попередній етап змагання. Переможці або визначене число учасників з кожної підгрупи входять у фінальну групу, змагання в якій, може проводитися різними способами. Інші учасники вибувають або включаються у групу, що програла, де визначаються місця всіх інших учасників.
Якщо у фінал потрапляють команди або учасники з однієї півфінальної групи, то результати їх попередньої зустрічі, зазвичай, зараховують. Більшість змагань
(олімпіади, чемпіонати світу та Європи) проводяться за допомогою змішаної системи розіграшу.
Система з вибуванням після двох поразок. Цей варіант застосовується у тих випадках, коли кількість команд, що беруть участь у змаганнях, не дуже велика, а час, відведений для розіграшу, дозволяє збільшити кількість ігор. У цьому варіанті команда вибуває зі змагання не після першої, а після другої поразки. Команда, що одержала першу поразку, продовжує боротьбу за перше місце, і якщо вона до фіналу більше не буде мати поразки, то результат цієї зустрічі вирішить питання про переможця.
Положення про проведення змагань і кошторис витрат. Змагання будь- якого рангу повинні проводитися відповідно до положення, розробленого

39 організацією, що їх проводить. У ньому повинні бути визначені всі організаційні заходи і вказівки, якими зобов’язані керуватися всі учасники змагань.
Положення має наступні розділи:
I. Мета і завдання
У цьому розділі вказують мету і завдання, які передбачається виконати у процесі цих змагань, а саме:
– підвищення класу гри команд, індивідуальної майстерності спортсменів;
– популяризація виду спорту в Україні;
– виявлення найсильніших команд і гравців для комплектування збірних команд країни;
– підведення підсумків розвитку виду спорту в країні.
II. Терміни і місця проведення змагань
У розділі наводиться система проведення змагань, терміни та місця проведення, категорії команд та їх кількість.
III. Керівництво проведення змагань
У цьому розділі називається організація, що проводить змагання, суддівська колегія, яка безпосередньо проводить змагання.
IV. Учасники змагань
Вказуються назви команд, вік учасників, їх кваліфікація, кількість учасників, які вносяться у заявку.
V. Умови проведення змагань
Вказуються системи розіграшу, порядок визначення переможця у випадку, коли дві чи більше команд наберуть однакову кількість очок.
VI. Нагородження
Вказуються види відзначень учасників (медалі, жетони, дипломи, свідоцтва, грамоти, перехідні призи, виписки, подарунки).
VII. Умови прийому учасників змагань і оплати витрат
Вказуються витрати: організації, що проводить змагання; організацій, що направляють команди на змагання; порядок і умови оплати суддівства. У цьому розділі обов’язково вказуються дата прибуття і від’їзду команд.

40
VIII. Умови подання протесту
Вказується порядок подання протесту, термін його розгляду і органи, куди подається протест. Як правило, протест подається в головну суддівську колегію з проведення змагань протягом години після закінчення гри. Відмітка про подання протесту робиться представником команди у протоколі матчу. Протест повинен бути розглянутий до наступної гри команди, на яку він поданий.
IX. Порядок і термін подання заявок для участі у змаганнях
Вказуються:
– організація, що розглядає заявки;
– порядок і терміни подання попередніх заявок (це потрібно для того, щоб визначити фактичну кількість команд);
– порядок і терміни подання іменних заявочних списків (на цьому етапі здійснюється допуск учасників до змагань);
– форма заявки та перелік документів, які необхідно подати у мандатну комісію;
– місце та час проведення жеребкування.
“Положення про проведення змагань” затверджується керівником організації, яка проводить змагання. До нього додається програма змагання і кошторис витрат, який складається з таких розділів.
1. Найменування змагань.
2. Терміни і місце проведення.
3. Кількість суддів (у т. ч. немісцевих), витрати на їх розміщення, харчування, проїзд.
4. Кількість учасників (у т. ч. немісцевих), витрати на розміщення, харчування, проїзд.
5. Витрати на медичне обслуговування.
6. Витрати на оренду спортивних споруд.
7. Витрати на рекламу – афіші, плакати тощо.
8. Транспортні витрати.
9. Канцелярські витрати.
10. Витрати на оплату обслуговуючого персоналу.

41
Література
1.
Базильчук О. В., Ребрина А. А., Столітенко Є. В. та ін.. Спортивні ігри : навч. посібник / О. В. Базильчук, А. А. Ребрина, Є. В. Столітенко та ін.. –
Хмельницький : ХНУ, 2015. – 471 с.
2.
Базильчук О. В., Свіргунець Є.М., Базильчук В.Б., Руснак А.А. Організація та проведення змагань у спортивних іграх. Хмельницький: ХНУ, 2005. -
137 ст.
3. Демчишин А.П., Артюр В.М., Демчишин В.А., Фалес Й.Г. Рухливі і спортивні ігри в школі. К.: 1992, - 175 с.
4. Івойлов А.В., Титар В.А. Спортивні ігри. Н.: Основа,1993 - 216 с.
5. Ковалев В.Д., Голомазов В.А., Керамис С.А. Спортивные игры. М.:
Просвещение, 1988, - 304 с.
6. Махов В.Я. Теорія і методика навчання рухливих і спортивних ігор. К.:
ІЗМН, 1996, - 160 с.