1   2   3   4
Ім'я файлу: 70-21-114.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 800кб.
Дата: 25.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Fizuchna stryktyra.pdf
1.3. Спортивні ігри, як засіб фізичного виховання
Спортивні ігри можна з упевненістю назвати універсальним засобом фізичного виховання всіх категорій населення – від дітей дошкільного віку до пенсіонерів. З їх допомогою досягається мета – формування основ фізичної і духовної культури особистості, підвищення ресурсів здоров’я як системи цінностей, активно і довгостроково реалізованих у здоровому способі життя.
Велика роль спортивних ігор у вирішенні завдань фізичного виховання у широкому віковому діапазоні таких, як формування усвідомленої потреби в освоєнні цінностей здоров’я, фізичної культури та спорту; фізичне вдосконалення і зміцнення здоров’я, як умови забезпечення та досягнення високого рівня професіоналізму в соціально-значимих видах діяльності; забезпечення досягнення необхідного та достатнього рівня фізичних якостей, системи рухових вмінь і навиків.

13
Ефективність спортивних ігор у сприянні гармонійному розвитку особистості пояснюється їх специфікою, глибоким різнобічним впливом на організм людини – розвитком фізичних якостей і освоєнням життєво важливих рухових навичок, доступністю для людей різного віку та підготовленості. Окрім цього, спортивні ігри – унікальне видовище, за цією ознакою з ними не можуть зрівнятися інші види спорту. Більшість видів спортивних ігор (баскетбол, во- лейбол, гандбол, хокей, футбол, регбі тощо) у світі та Україні є економічно привабливими як для самих гравців, так і для глядачів.
Спортивні ігри широко представлені у фізичному вихованні в установах загальної та професійної освіти. У навчальній роботі – це баскетбол, волейбол, гандбол, настільний теніс, футбол; в позакласній фізкультурно-спортивної та оздоровчої роботи (окрім названих) культивуються бадмінтон, хокей, теніс, регбі.
У системі позашкільної освіти спортивні ігри представлені досить широко: в дитячо-юнацьких спортивних школах, спеціалізованих дитячо-юнацьких школах олімпійського резерву, дитячо-юнацьких клубах фізичної підготовки, оздоровчих клубах, на фізкультурно-спортивних заняттях, у місцях відпочинку різної форми власності.
Спортивні ігри широко застосовуються у навчально-тренувальній роботі зі спортсменами практично всіх видів спорту – як ефективний засіб загальної фізичної підготовки, розвитку фізичних якостей і збагачення рухового досвіду спортсменів, особливо юних. В ігрових видах спорту, подібних за структурою
ігрової діяльності, у підготовчому та перехідному періоді підготовки до основних змагань, спортивні ігри також включаються в число засобів загальної і спеціальної фізичної підготовки.

14
1.4. Змагальна діяльність у спортивних іграх
Змагання складають відмінну рису спорту, вони є найважливішим компонентом системи підготовки спортсменів і орієнтиром для побудови спортивного тренування.
Специфіка змагальної діяльності багато у чому визначає напрям і зміст багаторічної підготовки спортсменів (принципи, засоби, методи, програмування процесу тренування, відбір, оцінка тренованості, оцінка рівня підготовленості спортсмена, контроль за його поточним станом тощо). Змагальна діяльність тісно пов’язана зі спортивним результатом. Це обумовлює необхідність ретельного вивчення змісту змагальної діяльності, виявлення факторів, що ви- значають досягнення високих спортивних результатів.
Структура змагальної діяльності та фактори, що зумовлюють її ефективність, є основою при побудові процесу підготовки спортсменів та ефективного управління цим процесом.
1.4.1. Структура змагальної діяльності в спортивних іграх
У системі підготовки спортсменів змагання є найважливішим засобом контролю за рівнем підготовленості, підвищення результативності і удосконалення спортивної майстерності. Участь у змаганнях сприяє мобілізації функціонального потенціалу спортсмена, стимуляції його адаптаційних реакцій, вихованню психічної стійкості до екстремальних умов змагальної діяльності, опрацюванню ефективних техніко-тактичних рішень. Тому, зрозумілим є намагання тренерів максимально використати змагання як засіб підготовки, особливо, на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей спортсменів.
Змагальній діяльності, як будь-якому іншому виду людської діяльності, притаманні цільово-результативні відносини: мета–засоби–результат.
Метою є модель (образ) того, до чого прагне спортсмен в результаті змагальної діяльності, засобами – дії і діяльність спортсменів, які спрямовані на

15 досягнення поставленої мети, результатом – спортивний результат, досягнутий у конкретному виді змагальної діяльності.
Змагальна діяльність у спорті може розглядатися на рівні: генеральних характеристик, типових в цілому для спорту; узагальнених характеристик для груп видів спорту; специфічних характеристик конкретного виду спорту, дисципліни або виду змагань. Однак, незалежно від можливого рівня, системоутворюючим фактором є спортивний результат, який, у свою чергу, залежить від двох груп компонентів – забезпечення і реалізації.
На рівні генеральних характеристик компонентами забезпечення змагальної діяльності є будова тіла спортсмена, функціональні можливості найважливіших систем його організму. Компонентами реалізації виступають техніко-тактична майстерність спортсмена, рівень його фізичної і психічної підготовленості. На рівні груп видів спорту, конкретних видів спорту, дисциплін
і видів змагань, компоненти забезпечення та реалізації конкретизуються з урахуванням специфіки виду спорту.
Аналіз факторів забезпечення і реалізації у кожному виді спорту і виді змагань має бути зроблений на основі чіткого виявлення характеристик змагальної діяльності від яких залежить спортивний результат. Специфіка кожного виду спорту обумовлює провідні елементи, які визначають результативність змагальної діяльності. В спортивних іграх, провідного значення набувають такі характеристики, як активність атакуючих і захисних дій, їх ефективність, різноманітність.
Різні параметри, які характеризують ті чи інші компоненти змагальної діяльності часто слабо пов’язані між собою і потребують чітко диференційованої оцінки і вдосконалення. Лише визначивши рівень готовності окремих складових, можна об’єктивно оцінити сильні і слабкі ланки у структурі змагальної діяльності конкретного спортсмена, розробити оптимальну для нього модель і спланувати шлях до її досягнення.
Різнобічні знання про структуру змагальної діяльності в конкретному виді спорту, фактори її забезпечення і реалізації, наявність відповідних

16 функціональних можливостей і техніко-тактичного оснащення лише складають необхідні передумови для досягнення запланованого результату. Однак, його практична демонстрація залежить від здатності до реалізації цих передумов в умовах відповідальних змагань.
В останні роки, зусилля багатьох фахівців в спортивних іграх сконцентровані на аналізі змагальної діяльності команди і окремих гравців тому, що тільки в змагальних умовах у повній мірі проявляються позитивні і негативні сторони підготовленості спортсмена і тільки вивчивши структуру, зміст змагальної діяльності можна розробити адекватну до неї систему тренування.
Основу змагальної діяльності в спортивних іграх, у більшості їх видах
(баскетбол, гандбол, регбі, футбол), складає наявність ігрового конфлікту між гравцями захисту і нападу. По ходу гри майже безперервно виникають одноборства у різних зонах ігрового майданчика. У зв’язку з цим, проходять різноманітні переміщення гравців, які приводять до появи нових ігрових ситуацій.
Для вирішення постійно виникаючих ігрових, конфліктних ситуацій, що супро- воджуються екстремальними умовами змагань, від гравців вимагається застосування спеціалізованих рухових дій – техніко-тактичних прийомів на основі високого рівня фізичної підготовленості.
Кінцевою метою змагальної діяльності є досягнення найвищого результату
– перемоги. Її досягнення, обумовлено рядом послідовно вирішених
індивідуальних і колективних завдань спортсменами, що виникають перед ними.
Зміст дій і умови, в яких виконують їх спортсмени в процесі змагань, визначають структуру змагальної діяльності.
Основні параметри змагальної діяльності в спортивних іграх виділяються і фіксуються за допомогою спеціальних педагогічних спостережень за її компонентами в умовах змагань на усіх рівнях підготовленості спортсменів. На основі отриманих даних, вносяться корективи у навчально-тренувальний процес спортсменів, з урахуванням їх індивідуальних і командних показників компонен- тів змагальної діяльності.

17
Структуру змагальної діяльності у спортивних іграх складають компоненти, які умовно розташовані в кілька рівнів. Ієрархічне розташування рівнів і їх пріоритет залежить від рівня кваліфікації спортсменів.
Перший компонент становить системно-цілісне протиборство спортсменів двох команд, у якому представлені усі компоненти структури в їх взаємозв’язку.
Другий компонент складають рівень розвитку фізичних якостей (руховий потенціал), що забезпечують ефективність і надійність техніко-тактичних дій в
ігровій змагальній діяльності
(швидкісні, силові, швидкісно-силові, витривалість, координаційні здібності, гнучкість).
Третій компонент складають командні тактичні дії в нападі та захисті.
Команди по черзі знаходяться в ролі нападаючих і захисників. Командні тактичні дії системи гри в нападі або захисті – є визначальним фактором для вибору техніко-тактичних дій. Одна команда враховує можливості своїх гравців і особливості гри в захисті команди суперника, коли вибирає ту чи іншу систему гри в нападі. Команда, що у захисті, враховуючи особливості системи гри команди суперника, протидіє застосовуючи свою систему захисту.
Четвертий компонент утворюють групові тактичні дії в нападі і захисні
(ігрові комбінації). За аналогією з командними тактичними діями групові дії здійснюються одночасно: гравці однієї команди виконують тактичну комбінацію в нападі, гравці іншої команди взаємодіють між собою, організовуючи захисні дії проти конкретної комбінації та її виконавців. Таким чином, групові тактичні дії залежать від прийнятої системи гри і є її розвитком
Наступний крок у розвитку змагальної діяльності – п’ятий компонент структури, утворюють індивідуальні тактичні дії в нападі та захисті.
Індивідуальні дії, пов’язані з конкретними груповими і ними обумовлені: у нападі залежно від тактичної комбінації, з одного боку, і захисних дій конкретних гравців команди суперника – з іншого; в захисті, залежно від системи захисту і своїх групових дій, а також від конкретних виконавців, що завершують тактичну комбінацію у нападі в команді суперника.

18
Шостий компонент структури складають технічні прийоми гри, за допомогою яких спортсмени здійснюють змагальну діяльність при безпосередньому впливі на м’яч, шайбу тощо. Якість виконання цього компонента безпосередньо впливає на ефективність змагальної діяльності
(виграш м’яча, очки тощо). Технічні ігрові дії поділяються на техніку гри у нападі і захисті та у деяких видів спорту і воротаря (гандболі, футболі, хокеї, хокеї на траві).
Сьомий компонент складають психічні якості та властивості особистості спортсменів, рівень їх сформованості та ступінь прояву в умовах змагальної діяльності, які істотно впливають на її ефективність. Особливо це важливо при рівному рівні спортивної майстерності суперників.
Восьмий компонент складають функціональні можливості і морфологічні ознаки організму спортсменів, що забезпечують їм надійність та ефективність техніко-тактичних дій упродовж усього часу, протягом якого розгортається змагальна діяльність.
1.4.2. Фактори, що визначають ефективність змагальної діяльності в
спортивних іграх
На основі аналізу структури змагальної діяльності спортсменів, виявлення значущості її компонентів, які обумовлюють спортивний результат, фахівці визначають фактори від яких залежать ефективність змагальної діяльності та рівень спортивних досягнень у спортивній грі. Найбільш вагомими є наступні фактори:
1) достатній рівень розвитку фізичних і психічних якостей, специфічних для змагальної діяльності в конкретній спортивній грі. Оскільки, високий рівень фізичної підготовленості та психологічна стійкість до
“збиваючих” факторів є фундаментальними чинниками у системі підготовки спортсменів до основних змагань та є передумовою успішної реалізації складно- координованих техніко-тактичних ігрових дій. Ці чинники відіграють вирішальну роль при рівності інших;

19 2) рівень технічної підготовленості спортсменів. Значимість цього фактора визначається тим, що змагальне протиборство у спортивній грі регламентується правилами, відповідно до яких гравці можуть здійснювати змагальну діяльність за допомогою спеціальних у кожній грі дій – прийомів гри.
Цей фактор відіграє одне із ключових значень з одного боку – без володіння технічними діями гри, неможлива змагальна діяльність, з іншого боку – чим більшим арсеналом технічних дій гри і досконаліше володіє ними спортсмен, тим вищий його змагальний потенціал;
3) рівень тактичної підготовленості. Рівень її досконалості і кількісно- якісне застосування цих дій є вирішальною умовою реалізації технічного потенціалу в умовах гри і змагань. Другий і третій фактори тісно взаємопов’язані між собою: тактичні дії безпосередньо залежать від технічної майстерності спортсменів, а максимальна реалізація арсеналу технічних дій у грі, повністю залежить від варіативності тактичної майстерності гравців. Тому, правомірно говорити про техніко-тактичну майстерність спортсменів;
4) рівень прояву і використання усього арсеналу техніко-тактичних дій.
Недостатньо добре вивчити і виконувати прийоми гри і тактичні схеми – командні, групові, індивідуальні у нападі та захисті, воротаря. Вирішальне значення має вміння у повному обсязі ефективно застосовувати технічні прийоми
і тактичні дії в умовах гри і змагань. З практики відомо, що більшість спортсменів знає і вміє набагато більше того, що вони застосовують під час змагань, особливо у грі з рівним за кваліфікацією суперником в екстремальних умовах;
5) рівень виконання функцій ігрового амплуа кожним гравцем у команді. Це дає можливість комплектувати команду залежно від рівня підготовленості гравців і можливостей суперників;
6) активність, творчість (“ігровий інтелект”), рівень вольових і моральних якостей, які спрямовані на ефективне виконання тактичного плану гри і максимальну мобілізацію зусиль спортсменів в екстремальних умовах змагань;
7) рівень морфо-функціональних можливостей спортсменів;

20 8) вік і спортивний стаж спортсменів;
9) ефективне функціонування системи управління етапності підготовки спортсменів, яка об’єднує всю сукупність заходів, спрямованих на досягнення найвищих спортивних результатів, підготовку кваліфікованих спортивних резервів, на використання спортивної гри, як засобу спортивно-масової роботи.
1.4.3. Управління змагальною діяльністю гравців і команд
и
Важливе значення має підготовка до змагань та управління діями спортсменів у процесі змагальної діяльності. Провідна роль тут належить тренеру. Виховання важливих якостей, для успішного оволодіння змагальними діями, розпочинається з перших кроків навчання спортивній грі. На початку, дітей привчають до ігрової діяльності, потім – до змагальної. Доцільно активно використовувати рухливі ігри та змагання, які допомагають визначити рівень розвитку фізичної та технічної підготовленості, а також загально-розвиваючі підготовчі ігри.
У процесі підготовки до змагань якомога повніше враховуються вимоги, які визначаються структурою змагальної діяльності та факторами, які зумовлюють її ефективність.
Важливе значення має облік умов, у яких протікає змагальна діяльність спортсменів: кліматичні умови регіону, склад суперників, умови проведення зустрічей з конкретними суперниками, характеристика глядачів, особливості суддівства тощо.
Підготовка команди і кожного окремого гравця проводиться із урахуванням гри з конкретною командою суперника, проти певного гравця у тій чи іншій ситуації. Для цього використовують дані спортивної розвідки про команду і гравців суперника (фото-, відеозйомки), дані про можливості своєї команди, підсумком чого є тактичний план ведення гри.
Задля перевірки ефективності планування та організації навчально-тренувальної роботи на тренувальному за- нятті, проводяться контрольні змагання, які моделюють зустрічі із майбутнім суперником.

21
Безпосередньо перед іграми проводиться “установка на гру”. Визначаються стартовий склад, варіанти замін, висуваються ігрові завдання кожному гравцю та взаємодій між ними, визначається програма дій до початку зустрічі (збір, від’їзд, спортивний одяг, розминка).
Під час зустрічі тренер та його помічники, спостерігаючи за грою, аналізують дії гравців суперника та своєї команди і вносять корективи за складом команди, ведення гри тощо. Для цього в розпорядженні тренерського складу є перерви в грі, відповідно до правил змагань конкретного ігрового виду спорту. Мистецтво тренера вести гру, його поведінка, поводження з гравцями суттєво впливають на результат зустрічі.
Після закінчення зустрічі, організовується розбір гри. При цьому використовуються результати спостережень за діями спортсменів у грі, аналіз технічного протоколу гри, перегляд відеозаписів гри. Всі дані порівнюються з установчими і робляться відповідні висновки щодо виконання тактичного плану гри командою і окремими гравцями, виявляють сильні і слабкі сторони в діях гравців, оцінюють ставлення спортсменів до гри. У подальшому, в наступних тренувальних заняттях, виправляються виявлені помилки та враховуються особливості підготовленості майбутніх суперників.

22
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЗМАГАНЬ У СПОРТИВНИХ ІГРАХ
(загальні положення)
Роль змагань полягає не лише у вирішенні спортивних задач – пошук найсильнішого, визначення якісної сторони тренованості спортсмена, але й соціальних. Видовищні заходи несуть певні естетичні та етичні функції, задовольняють духовні потреби людей. Розпал боротьби, ситуації, що постійно змінюються у змаганнях з волейболу, привертають величезні аудиторії глядачів.
Змагання є апогеєм тренувальних занять, де перевіряється і порівнюється ефективність тактико-технічної підготовки команд, розвиваються та загартовуються морально-вольові якості спортсменів, перевіряється ступінь готовності гравців до участі у більш вагомих змаганнях, відбираються кращі гравці для формування збірних команд. У процесі змагань, удосконалюються техніко-тактичні навики гравців у більш складних умовах, коли на спортсмена діють додаткові фактори, яких немає під час тренування (ступінь відповідальності за командний результат, психологічний вплив глядачів, прагнення досягти перемоги та необхідність грати у рамках правил, суворе до- тримання яких, контролюється суддями).
Кожні змагання повинні мати не лише інформаційний характер
(визначення найсильнішого на сьогоднішній день), але й бути ефективним засобом пропагування спорту і, у т. ч., волейболу. Необхідно прагнути, щоб організація змагань, рівень їх проведення, незалежно від їх масштабу, були на високому рівні. Організатори змагань повинні прагнути скласти якнайкращі умови для спортсменів, глядачів, представників засобів масової інформації.

1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас