«Інформаційний стрес» сторінка 3

1 2 3 4 5 6 7

Ім'я файлу: Курсова робота - edit version.docx
Розширення: docx
Розмір: 67кб.
Дата: 19.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Vocabulary.docx

1.2. Концепції стресу та реакція організму на стресові ситуації

Сучасна людина постійно живе на грані стресу: погана екологія, жорсткий ритм міського життя, агресивне соціальне середовище, політична нестабільність, фінансові кризи й т.д. Від цього страждають усі - дорослі й діти, бідні й багаті, політики й пересічні громадяни. Хто з нас хоч раз у житті не вимовляв у серцях: "Ах, це був такий стрес для мене". Термін "стрес" став звичним у нашому повсякденному лексиконі. У це коротке і ємне слово ми вкладаємо представлення про зміни своєї поведінки й цілу гаму почуттів і переживань, що виникають у складних ситуаціях або при підвищеній небезпеці, які стали невід’ємною частиною сучасного способу життя. Однак людям властиво дещо драматизувати труднощі сучасний момент. Людське існування ніколи не було легким. Згадаємо історію: весь розвиток цивілізації, починаючи із древніх часів і до наших днів, супроводжувалося суцільним стресом, що ніколи не припиняється. Чого тільки не натерпілося багатостраждальне людство за кілька тисячоріч свого існування. Голод, війни, хвороби, природні катаклізми, зіткнення інтересів і глибинних людських пристрастей, необхідність адаптації до нових форм суспільного світоустрою й зміни технологій. І так було завжди. Нідерландський історик культури І. Хейзинга в книзі "Осінь Середньовіччя" так описував світовідчування середньовічної людини: "Народ не міг сприймати й власну долю, і те, що відбувалося навколо не інакше, як нескінченне нещастя дурного правління, вимагань, дорожнечі, позбавлень, чуми, воєн і розбою. Затяжні форми, які приймала війна, відчуття постійної тривоги в містах і селах, навала всякого небезпечного люду, вічна загроза стати жертвою жорстокого й несправедливого правосуддя - а крім усього цього ще й гнітючий страх пекельного полум’я, страх перед чортами й відьмами - не давали згаснути почуттю загальної беззахисності, що цілком здатно було пофарбувати життя в самі темні фарби". Так невже стрес - "досягнення" сучасності? Або раніше просто менше замислювалися про те, що й чому почуває людина, як вона поводиться в критичних ситуаціях? І як людству вдалося вижити?

Поняття стресу можна віднести до однієї з базових наукових категорій, що стала предметом вивчення цілого комплексу дисциплін: біології й медицини, фізіології й психології, наук про управління, демографії, юриспруденції й навіть політології. У самому загальному виді його можна визначити як природну пристосувальну реакцію живого організму на будь-яке збурювання в навколишньому середовищі. Це поняття, що виникло у фізіології в 30-х рр. ХХ ст., дуже швидко вийшло за межі вузькобіологічного трактування й стало широко використовуватися як у науці, так і в життєвій практиці. Саме за допомогою слова "стрес" ми звично пояснюємо свої помилки або неадекватні вчинки при виникненні труднощів, цілий букет гострих емоційних реакцій, а також виникаючі згодом відчуття повного виснаження, утоми й навіть хвороби. Дивно, але такий короткий термін відображає три основні аспекти, на яких сконцентрована увага сучасних досліджень стресу:

1) стрес як ситуація або властиві їй ризик-фактори, що вимагають додаткової мобілізації й змін у поведінці людини;

2) стрес як стан, що включає цілу палітру специфічних фізіологічних і психологічних проявів;

3) стрес як відстрочені негативні наслідки гострих переживань, що порушують дієздатність і здоров’я людини [9].

Однак багатоликість даного поняття заважає побачити те, що за ним стоїть. Разом з тим, якщо людина переживає стрес, то їй нерідко потрібна кваліфікована допомога, а для цього необхідно розуміння біологічних і психологічних механізмів його розвитку й причини негативних наслідків.

Основним вектором розвитку фізіології й медицини середини ХІХ - початку ХХ ст. стало формування уявлень про інтегроване функціонування організму як єдиного цілого у всьому різноманітті взаємодій із зовнішнім середовищем. Істотний внесок у розвиток даного напрямку вніс, зокрема, відомий німецький лікар і патологоанатом Р. Вірхов. Відповідно до розробленої їм теорії целлюлярної патології, усяке захворювання являє собою суму порушень на клітинному рівні, а хвороба - це цілісний процес, що має певну локалізацію й причинно-наслідковий ланцюжок послідовних змін. Він уперше показав соціальну природу багатьох розповсюджених захворювань.

Безпосереднім прабатьком концепції стресу став найбільший французький фізіолог К. Бернар. Він експериментально розробив принципи підтримки сталості внутрішніх середовищ організму, що лежать в основі теорії гомеостазу. Для того, щоб вижити в зовнішніх умовах, які постійно змінюються, організм повинен зберігати збалансований режим протікання життєво важливих функцій у мінімальному діапазоні припустимих змін: для нормальної життєдіяльності в нас повинна підтримуватися постійна температура тіла, кров’яний тиск і тиск у клітках, склад крові, утримування кислоти в шлунковому соку й багато чого іншого. Будь-який вихід за межі припустимого діапазону чреватий зривом механізмів адаптації, виникненням хвороб і навіть летальним результатом. Так, ми всі знаємо, що нормальна температура тіла людини коливається в межах 36-37^оС, а її зниження або підвищення від 34^оС до 40,5^оС являє реальну загрозу її життя, тоді як температура середовища перебування може змінюватися в межах декількох десятків градусів [11].

Для того, щоб організм міг пластично адаптуватися й активно діяти в настільки мінливому зовнішньому світі, природа оснастила нас дуже складними регуляторними механізмами, що включають злагоджену роботу нейрогуморальних, бар’єрних і видільних систем.

Теорія гомеостазу одержала розвиток у роботах відомого американського психофізіолога У. Кеннона, що показали вирішальну роль вегетативної нервової системи й гормональної регуляції у формуванні пристосувальної поведінки. Ним уперше був продемонстрований безпосередній зв’язок між гуморальними механізмами енергетичної мобілізації й виникненням емоційних реакцій, що визначають цілісний паттерн реагування живої істоти на ускладнення ситуації.

Природним розвитком вивчення природи адаптаційних процесів стало створення концепції стресу.

Концепція стресу зв’язує воєдино тіло, душу й поведінку людини. Тому вона одержала визнання не тільки в природничих науках, але й у соціології, демографії, політології. Людина може відчувати стрес на індивідуальному рівні - сімейному, професійному і т.д. У конфлікт здатна вступити група індивідуумів - тоді мова йде про груповий або організаційний стрес, що виникає, наприклад, у період розпаду колективу або яких-небудь деформацій. Реорганізація міністерства чревата для співробітників організаційним стресом. Всі ці окремі випадки виливаються в популяційний стрес, індикаторами якого служить порушення здоров’я нації, зниження народжуваності, висока смертність, розгул злочинності. При цьому суспільство, по суті, існує як єдиний організм: воно страждає, нервує, почуває непевність у собі, хворіє, дратується. Причому кожна людина виявляється залученою у цей процес катастрофи звичних підвалин життя, "соціального гомеостазу" [16].

Концепція Сел’є заснована на описі процесів біологічного регулювання процесів в організмі. Однак їх не можна механічно перенести на область психологічного й поведінкового функціонування. Не варто також забувати про те, що теорія стресу була розроблена 70 років тому, з тих пор і в самих різних областях біології, медицини й психології відбулася маса відкриттів, які докорінно змінили й розширили погляд на багато речей. Однак вони не стільки дали відповіді на принципові питання, що стосуються стресу, скільки поставили нові. Наприклад, як взаємозалежні біологічні, фізіологічні й поведінкові реакції?

У психології існують дві базові концепції. Перша стверджує, що стрес - це певна ситуація, об’єктивне середовище, зовнішні фактори, які можуть змінити поведінку людини, а її особистісна реакція є наслідком впливу даних обставин. Відповідно до другої парадигми, стрес є внутрішній стан, що переживає людина, і якеий може трансформуватися й переходити в хронічні форми. Виходячи зі своєї прихильності тієї або іншої теорії, фахівці намагаються вивчати, діагностувати, управляти стресом.

Однак істина швидше за все перебуває десь посередині. Стрес - і складна ситуація, і переживання людини, причому й те й інше має свою динаміку. Питання в тому, коли і яким чином обставини стають для людини стресогенними.

Уперше докладне вивчення даної проблеми було почато одним з найбільших психологів ХХ в. Р. Лазарусом

Він запропонував когнітивну модель, що розглядає стрес як якусь сукупність зовнішніх факторів і внутрішніх проявів, як опосередковане відношення людини до обставин. Будь-яка ситуація найчастіше певним чином сприймається людиною (втім, буває, що й не сприймається, наприклад, коли через кілька днів після вибуху на Чорнобильської АЕС люди вийшли на першотравневу демонстрацію, не усвідомлюючи, що навколо вже все заражено) і суб’єктивно оцінюється як значима або не значима. Часто ця оцінка буває не стільки розумовою, скільки емоційно пофарбованою. Тобто. два чоловіки, які опинилися в одній і тій же ситуації, будуть реагувати на неї по-різному, залежно від характеру, досвіду, емоційного настрою та ін. Один не побачить у даній ситуації загрози для себе й залишиться спокійний, а в іншого виникне відчуття тривоги, занепокоєння, страху.

Таким чином, стресова ситуація виникає в тому випадку, якщо обставини суб’єктивно сприймаються як загрозливі. При цьому не важливо, реальна ця погроза або мнима, важливо те, що для людини вона існує.

1 2 3 4 5 6 7

скачати