1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: Курсова робота - edit version.docx
Розширення: docx
Розмір: 67кб.
Дата: 19.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Vocabulary.docx

3.2. Управління стресом



У вітчизняній психології опонуюча поведінка (копінг) розглядається як усвідомлене раціональна поведінка, спрямована на усунення стресової ситуації. Умовою копінгу є стрес - стан людини, неспецифічна реакція на фізіологічному, психологічному і поведінковому рівні, яка з’являється у відповідь на негативні події. Психологічна значимість копінгу у тому, щоб ефективно адаптувати людину до потреб у різних ситуаціях, дозволити оволодіти ними, ослабити і пом’якшити ці потреби, загасити стресову дію ситуації [4].

Проблемою копінгу займалися І. М. Никольська, Р. М.Грановська, Л. І. Анцифєрова, С.Норман, Д.Ф.Єндлєр, Д.А.Джеймс, М.І.Паркер, Т.А. Крюкова, Е.Б Клубова та ін.

У сучасній психології поширене поняття копінг (від англ. to cope - подолати), тобто вміння справлятися з важкою ситуацією. Іноді він може бути деструктивним, наприклад, якщо людина йде "у глухий захист": ні, цього не відбулося; ні, цього не може бути. Але найчастіше в дане поняття вкладається позитивний зміст: подолання й благополучне вирішення кризової ситуації. Існують різні стратегії подолання стресу. Одна з них - уміння виражати емоції. Інша - переоцінка ситуації, побудова іншої картини подій. Наприклад: я не одержав п’ятірку на іспиті - ну й що? Трійка теж позитивна оцінка, що означає "задовільно". Третій шлях - цілеспрямовані дії, що дозволяють змінити не підлягаючій переоцінці ситуацію, коли сльозами горю теж не допоможеш [15].

Як тільки на рівні суб’єктивної оцінки обставини перестають сприйматися як потенційно небезпечні, складні або нові (саме такі характеристики ситуації, що травмує), стрес припиняється. Для адекватного реагування важливо з’ясувати два моменти: як людина сприймає проблему і які шляхи її вирішення. На цьому засновані когнітивні техніки управління стресом. По-перше, людина повинна адекватно аналізувати й осмислювати обставини, по-друге, необхідно розширити арсенал можливих дій, що дозволяють сказати: я знаю, як подолати дану проблему. Люди найчастіше роками не можуть вийти з низки повторюваних стресових ситуацій не тому, що вони в принципі нерозв’язні, а внаслідок невміння правильно оцінити положення й знайти вірне й по можливості безболісне рішення.

Типовим прикладом служать сімейні стреси, коли люди, яких давно вже нічого не зв’язує, роками продовжують безрадісне співіснування, посилаючись на інтереси дітей, звичку, прихильність традиціям, страх того болю, що неминучий при ламанні звичного укладу й т.д. У результаті стрес накопичується, страждають самі чоловік, жінка, їхні діти й близькі [22].

Невирішені конфлікти приводять зрештою до повної деформації особистості подружжя і їхніх відносин. Стратегії подолання стресових ситуацій дозволяють вийти за рамки звичного реагування, знайти нові можливості рішення проблем, зробити щось, що раніше здавалося немислимим або просто не спадало на думку.

3.3. Моделі виділення та аналізу стресових ситуації



Отже, можна узагальнити, що стрес - проблема багатогранна. Відповівши на одне питання, ми виявляємося перед десятком інших. Чи можна здійснювати профілактику стресу? Чому суб’єктивна оцінка ситуації часто не відповідає її об’єктивній суті? Необхідний метод аналізу, за допомогою якого можна було б описати об’єктивну ситуацію, зрозуміти суб’єктивне відношення людини до неї й виявити ті проблеми, які виникають як при тривалому переживанні, так і в момент гострого стресу, тобто розглянути ситуацію з усіх боків. На сьогоднішній день у психології не існує єдиної загальновизнаної схеми аналізу стресу. Виділяють три основні моделі, які дозволяють загалом описати й проаналізувати стресову ситуацію й дати якісь рекомендації.

Насамперед це модель збалансованої взаємодії "особистість-середовище", що дає можливість розглянути зовнішню обстановку й ті вимоги, які вона пред’являє людині, її можливості в даних обставинах, а також негативні наслідку, до яких може привести стрес: порушення фізичного й психічного здоров’я, зміна поведінці, нездатність повноцінно працювати й т.д. Друга модель, заснована на когнітивній теорії стресу, являє собою аналіз ланцюжка процесів, що протікають, від сприйняття ситуації й вимог середовища до її суб’єктивної оцінки й актуалізації доступних стратегій подолання стресу. У ній відбитий той спосіб, що "вибрала" людина для вирішення виниклої проблеми, і ступінь її успішності. Третя модель пропонує систематичний аналіз найрізноманітніших проявів стресу, представлених у вигляді гострих і хронічних станів.

Ці моделі не виключають одна одну, оскільки стрес - одночасно і якийсь провокуючий фактор, і особистісне сприйняття людини, і ті засоби, які він має для протидії обставинам, і сам психофізіологічний стан, у якому перебуває відчуваючий стрес індивідуум

Послідовно розглянувши всі три виділених аспекти, фахівець може поставити діагноз, визначити, яка саме форма стресу обрушилася на дану людину або групу людей, і спробувати їм кваліфіковано допомогти. Для цього в лабораторії психології праці факультету психології МГУ була розроблена комплексна система діагностики й профілактики стресу ІДІКС . Це експертна система, у якій на основі детальної діагностики причин, суб’єктивних відносин до ситуації й типових для конкретної людини проявів гострого й хронічного стресу можна виділити основні "болючі точки" у її синдромі й цілеспрямовано вибрати найбільш підходящі способи їхньої корекції.

ВИСНОВКИ



Таким чином, можна зробити наступні висновки та узагальнення із проведеної роботи:

Емоції - особливий клас суб’єктивних психологічних станів, що відбива ють у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, відношення до світу і людей, процес і результати його практичної діяльності.

До класу емоцій відносяться настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси.

Сучасні психологи стверджують, що дві третини населення промислово-розвинутих країн вмирають від стресів. Довгі фізичні та психологічні навантаження, які перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб. Такі «хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба та інші є кінцевим результатом післястресових порушень у нервовій діяльності.

Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна.

Стрес – це психічна та емоційна реакція людини на ситуацію, причому будь-яку ситуацію, як фізичну, так і емоційну. Це ваша індивідуальна реакція, що може відрізнятись від реакції іншої людини. В її основі лежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Це душевний стан, який ви самі формуєте своїми власними думками. Він пов’язаний з тим, що вас оточує; зовнішні фактори лише запускають вашу зовнішню дзеркальну реакцію – особисто індивідуальну.

Стрес - це насамперед корисна для організму реакція, яка виникла у ході еволюції, що сприяє оптимальної його адаптації до мінливих умов життя.

Разом з тим сильні і багаторазово повторювані дії стресорів можуть приводити до різноманітних негативних наслідків, на яких фіксують свою увагу багато дослідників.

Г.Сельє вперше почав використовувати поняття стресу, створив концепцію стресу, розробив когнітивну теорію емоцій та подолання стресу. Багато вчених вивчають цей феномен у взаємодії з пізнанням, емоціями та дією (Дж. Еверілл, П. Фресс, Р. Кан).

У вітчизняній психології деякі вчені пов’язували поняття стресу з поняттям напруження (В.А. Ганзен, В.М. М’ясищев). Стрес як процес, що призводить до психічних відхилень, розглядали Л.М. Аболін та Т.І. Аболіна. В контексті емоцій стрес вивчали Г.Г. Аракелов, Г.І. Кассиль, О.І. Медведєв, Н.М. Русалова, В.В. Суворова. Психологічні особливості людини в стресових ситуаціях досліджували В.А. Бодров, А.М. Вейн, Л.В. Куликов, К.В. Судаков. Феномен стресу в міжособистісних стосунках людей вивчали Е.С. Бодрова, Л.А. Китаєв-Смик. Особливості переживання стресів людиною в екстремальних умовах досліджували Ю.А. Баранов, А.П. Мухін, С.В. Чермянін.

Поняття стресу можна віднести до однієї з базових наукових категорій, що стала предметом вивчення цілого комплексу дисциплін: біології й медицини, фізіології й психології, наук про управління, демографії, юриспруденції й навіть політології.

У самому загальному виді його можна визначити як природну пристосувальну реакцію живого організму на будь-яке збурювання в навколишньому середовищі.

Це поняття, що виникло у фізіології в 30-х рр. ХХ ст., дуже швидко вийшло за межі вузькобіологічного трактування й стало широко використовуватися як у науці, так і в життєвій практиці.

Саме за допомогою слова "стрес" ми звично пояснюємо свої помилки або неадекватні вчинки при виникненні труднощів, цілий букет гострих емоційних реакцій, а також виникаючі згодом відчуття повного виснаження, утоми й навіть хвороби. Дивно, але такий короткий термін відображає три основні аспекти, на яких сконцентрована увага сучасних досліджень стресу:

1) стрес як ситуація або властиві їй ризик-фактори, що вимагають додаткової мобілізації й змін у поведінці людини;

2) стрес як стан, що включає цілу палітру специфічних фізіологічних і психологічних проявів;

3) стрес як відстрочені негативні наслідки гострих переживань, що порушують дієздатність і здоров’я людини.

Концепція стресу зв’язує воєдино тіло, душу й поведінку людини. Тому вона одержала визнання не тільки в природничих науках, але й у соціології, демографії, політології.

У психології існують дві базові концепції. Перша стверджує, що стрес - це певна ситуація, об’єктивне середовище, зовнішні фактори, які можуть змінити поведінку людини, а її особистісна реакція є наслідком впливу даних обставин.

Відповідно до другої парадигми, стрес є внутрішній стан, що переживає людина, і якеий може трансформуватися й переходити в хронічні форми. Виходячи зі своєї прихильності тієї або іншої теорії, фахівці намагаються вивчати, діагностувати, управляти стресом.

Різноманітні соматичні недуги, викликані тривалим або надмірним переживанням стресу, підрозділяються на кілька категорій:

Насамперед це захворювання серцево-судинної системи й органів дихання (ішемічна хвороба серця, інфаркти, гіпертонія, астми), які, за даними медичної статистики, відносяться до числа найпоширеніших причин смертності в економічно розвинених країнах.

Наступну категорію хвороб найчастіше пов’язують із неправильним харчуванням, що не завжди вірно. Мова йде про виразки шлунка й дванадцятипалої кишки, колітах, гастритах, від яких страждають люди, що ведуть зовсім різний спосіб життя.

Найчастіше вони є наслідком тривалого переживання або частого повторення травмуючих ситуацій. Наприклад, проблеми зі шлунково-кишковим трактом виникають або загострюються в студентів під час іспитів.

До третьої категорії хвороб стресу відносять ендокринні розлади й порушення обміну речовин.

Стреси й депресія - основні причини «самовиникаючих» хвороб сечостатевої системи й розладу лібідо, як у чоловіків, так і в жінок. Навіть помірний стрес або легка, хронічна депресія роблять із любові непосильне завдання. Кортизол, вироблюваний надпочечниками при стресах, придушує виробництво статевих гормонів, формує безплідність у чоловіків і жінок.

Три основні стадії в розвитку загального адаптаційного синдрому були виділені ще Сел’є. Він виділив:

1) реакцію тривоги, що відображає процес мобілізації резервів;

2) фазу опору, коли вдається успішно долати виниклі труднощі без якого-небудь видимого збитку для здоров’я. На цій фазі організм виявляється навіть стійкішим до різноманітних шкідливих дій (інтоксикації, крововтрати, позбавлення їжі, больових відчуттів і т. п.), чим в звичайному, початковому стані;

3) фазу виснаження, коли унаслідок надмірно тривалої або надмірно інтенсивної напруги виснажуються пристосувальні можливості організму, знижується його стійкість до захворювань і з’являються різноманітні ознаки фізичного неблагополуччя: зниження апетиту, порушення сну, розлади стільця, втрата ваги, підвищення артеріального тиску, порушення серцевого ритму і т.п.

Щоб протистояти агресивному зовнішньому середовищу, організм у першу чергу мобілізує фізіологічні захисні механізми, а потім і психологічні ресурси.

У сучасній психології поширене поняття копінг (від англ. to cope - подолати), тобто вміння справлятися з важкою ситуацією.

Отже, можна узагальнити, що стрес - проблема багатогранна.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ





  1. Анохін П.К. Вузлові питання теорії функціональної системи. М: Наука. 2018. 197 с.

  2. Гіляровський В.А. Про взаємовідносини соматичного і психічного в медіціне.Лікар. справа, 2012, № 8, с. 625 - 632.

  3. Головаха Є.І., Паніна Н.В. Соціальне безумство: історія, теорія і сучасна практика К .: Абріс.- 2013

  4. Донченко О., Овчаров А. Адаптаційний невроз соціуму як наслідок управлінської кризи // Соціологія: теорія, методи, маркетінг.-2008 №1.-с. 173 - 190.

  5. Єсаян Н. Ф. Психосоматика дитячого віку і психоаналіз // Російський психоаналітичний вісник. - 2011.-№3 - 4. -С. 71 - 76.

  6. Краснушкин Е. К. Вибрані труди.- М .: Медгиз, 2013- 608 с.

  7. Москаленко В. Ф., Горбань Є. М., Табачників С. І., Волошин П. В. Психічне здоров'я як складових Подальшого розвитку нації (Підсумки за 10 років незалежності України) // Архів псіхіатрії. - 2011. - №4 (27). - С. 5 - 10.

  8. Попова І. Повсякденне свідомість в перехідному суспільстві: симптоми кризи // Соціологія: теорія, методи, маркетінг.-2001.-№1.-с. 5 - 21.

  9. Психосоматичні розлади. Тринадцятий доповідь Комітету експертів ВООЗ з психогігієни. - ВООЗ, Женева, 2015.

  10. Смулевич Г.Б., Сиркін А. Л., Козирєв В. Н. та ін. Психосоматичні розлади (клініка, епідеміологія, терапія, моделі медичної допомоги) .- Журнал неврології і психіатрії ім. С. С. Корсакова.- 2009.- №4

  11. Фресса П., Піаже Ж. Експериментальна психологія. Пер. з фр. Під ред А. Н.Леонтьева.-М: Прогресс.-2010.-284 с.

  12. Холмогорова А. Б., Гаранян Н. Г. Інтеграція когнітивного і динамічного підходів на прикладі психотерапії соматоформних розладів // Московський психологічний журнал 2011.-№ 3. -С. 141 - 163.

  13. Штомпка П. Культурна травма в посткомуністичному суспільстві .// Социс.-2002, №2.-с. 3 - 12.

  14. Штомпка П. Соціальні зміни як травма .// Социс.-2011, №1.-с. 6 - 16.

1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас