«Інформаційний стрес» сторінка 2

1 2 3 4 5 6 7

Ім'я файлу: Курсова робота - edit version.docx
Розширення: docx
Розмір: 67кб.
Дата: 19.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Vocabulary.docx

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСУ

1.1. Аналіз літературних джерел з питань стресу

Емоції - особливий клас суб’єктивних психологічних станів, що відбива ють у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, відношення до світу і людей, процес і результати його практичної діяльності.

До класу емоцій відносяться настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси.

Переважна більшість людей в сучасному суспільстві знаходиться під впливом стресу, бо у часи науково-технічної революції, в які ми живемо, посилюється психічна діяльність людей. Це пов’язано з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації. Тому й виникає проблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників.

У сучасному житті стреси відіграють дуже значну роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров’я, взаємовідносини з оточуючими і у родині.

У ряді досліджень учених (Б.І. Додонов, С.Л. Рубінштейн, П.М. Якобсон та ін.) зустрічаються два підходи до розуміння емоцій, а саме, “емоції” та “почуття” як синоніми одного значення. Водночас у інших роботах (В.К. Вілюнас та ін.) емоції, почуття та переживання розглядаються як різні за значенням. Розуміння емоцій також ускладнюється з причини неоднозначного підходу авторів до розкриття їх змісту (Б.І. Додонов, П.В.Симонов та ін.). Труднощі при визначенні емоцій виникають ще й з тієї причини, що вони (емоції) можуть розглядатись як властивості психіки (В.Вітвицький та ін.), як процеси (У. Джемс та ін.), як стан психіки (Н.І. Наєнко та ін.). Виходячи зі змісту розглянутих ознак, обраних для визначення сутності емоцій, як атрибутивні, умовно їх можна розглядати як складне явище психіки, пов’язане з різними властливостями та процесами, що характеризують суб’єктивне відношення, виражене у специфічний оцінці. Емоції дуже тісно переплітаються з іншими особливостями психіки, а також характеризуються відсутністю чітких уявлень, що спричинило диференціювання їх видів.

Сучасні психологи стверджують, що дві третини населення промислово-розвинутих країн вмирають від стресів. Довгі фізичні та психологічні навантаження, які перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб. Такі «хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба та інші є кінцевим результатом післястресових порушень у нервовій діяльності.

Ще 25-30 років тому стрес з’являвся дуже рідко і люди мали можливість відновити психічний стан до того, як перед ними знову утвориться стресова ситуація. У багатьох європейських країнах великі фірми та корпорації створюють курси боротьби зі стресом, працівникам пропонується різноманітна допомога. Також мільйонними тиражами виходять книги видатних психологів. Таким чином, ринок антистресових послуг на Заході розвивається та постійно розширюється.

Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна.

Стрес – це психічна та емоційна реакція людини на ситуацію, причому будь-яку ситуацію, як фізичну, так і емоційну. Це ваша індивідуальна реакція, що може відрізнятись від реакції іншої людини. В її основі лежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Це душевний стан, який ви самі формуєте своїми власними думками. Він пов’язаний з тим, що вас оточує; зовнішні фактори лише запускають вашу зовнішню дзеркальну реакцію – особисто індивідуальну.

Чи можна жити без стресу? Наука стверджує: не можна. Отже, адаптуватися до нових умов ми повинні постійно. Життя – це постійне джерело змін. За своєю природою життя і є головним джерелом стресів, тому повністю від них позбутися можна тільки з приходом смерті. Викорінити стрес неможливо, але в наших силах влаштувати особисте життя так, щоб отримувати тільки приємні стреси та позбутися від неприємних. Так, бувають, виявляється, і приємні стреси.

Важко перелічити усі причини стресових розладів, але вчені пропонують наступну систематизацію основних причин:

1) патологічні спадкові фактори;

2) особливості особистості;

3) вік (юнацький, пізній);

4) особливі періоди життя;

5) тяжкі “удари долі” (смерть чи розлучення);

6) негативні потрясіння;

7) стихійні лиха; нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;

9) низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;

10) фізичні та емоційні перенапруження на роботі;

11) стреси, пов’язані з хворобами та патологічними станами.

Стрес - це насамперед корисна для організму реакція, яка виникла у ході еволюції, що сприяє оптимальної його адаптації до мінливих умов життя. Разом з тим сильні і багаторазово повторювані дії стресорів можуть приводити до різноманітних негативних наслідків, на яких фіксують свою увагу багато дослідників [2].

Г.Сельє вперше почав використовувати поняття стресу, створив концепцію стресу, розробив когнітивну теорію емоцій та подолання стресу. Багато вчених вивчають цей феномен у взаємодії з пізнанням, емоціями та дією (Дж. Еверілл, П. Фресс, Р. Кан). У рамках когнітивного підходу стрес вивчав Ейнштейн; Горовиць розробив інформаційну концепцію стресу. У межах психосоціального підходу стрес досліджували Р. Грін та Б. Вілсон. Багато зарубіжних дослідників звертали увагу на наслідки стресу, викликані виробничою діяльністю (Дж. Гілтон, С. Палмер, Т. Пікеринг).

Н. Selye [23] розробляє свою концепцію стресу як неспецифічного фактора, що за певних обставин руйнівно впливає на фізичне і психічне здоров’я. Відповідно до концепції Н. Wolff [36], специфічним для психосоматичних захворювань є реакція конкретного організму на стрес, обумовлена, насамперед, спадковими факторами. Будучи послідовником Н. Selye, Н. Wolff розглядає психологічні, фізіологічні та поведінкові зміни як супутні реакції, тобто одна людина може реагувати на стрес зміною роботи травного тракту, інша – дихальної чи серцево-судинної системи. Експерти роблять також важливий висновок про роль макро- і мікросоціальних факторів у виникненні психосоматичних розладів, окреслюючи подальші шляхи їх вивчення.

Найважливішим положенням є висновок про важливість емоцій у походженні соматичних порушень: «Єднаючою концепцією між психологічною і соматичною сферою є афект, що виражається, головним чином, у формі туги й постійної тривоги, нейро-вегетативно-ендокринної моторної реакції і характерним відчуттям страху. З фізіологічної точки зору не має значення, що суб’єктивна оцінка небезпеки може бути неадекватною. Механізм соматичних наслідків приводиться в дію саме фізіологічним і моторним елементами усієї відповідної реакції» [33].

J. Lipowsky визначив соматизацію як схильність переживати психологічний стрес на фізіологічному рівні [22].

Подібні визначення пропонуються й іншими авторами: «Вираження особистого і соціального дистресу за допомогою тілесних скарг із пошуком медичної допомоги» [28], «Використання соматичних симптомів для досягнення психологічних цілей» [13]. L. J. Kirmayer та інші автори підкреслюють, що cоматизацiя перекриває різні клінічні категорії, становлячи, таким чином, клінічно неоднорідне явище, і не може бути представлена у вигляді однорідного патологічного процесу [23].

У вітчизняній психології деякі вчені пов’язували поняття стресу з поняттям напруження (В.А. Ганзен, В.М. М’ясищев). Стрес як процес, що призводить до психічних відхилень, розглядали Л.М. Аболін та Т.І. Аболіна. В контексті емоцій стрес вивчали Г.Г. Аракелов, Г.І. Кассиль, О.І. Медведєв, Н.М. Русалова, В.В. Суворова. Психологічні особливості людини в стресових ситуаціях досліджували В.А. Бодров, А.М. Вейн, Л.В. Куликов, К.В. Судаков. Феномен стресу в міжособистісних стосунках людей вивчали Е.С. Бодрова, Л.А. Китаєв-Смик. Особливості переживання стресів людиною в екстремальних умовах досліджували Ю.А. Баранов, А.П. Мухін, С.В. Чермянін [3].

Аналіз психологічної літератури з проблеми кризових ситуацій свідчить про розбіжності в поглядах вітчизняних та зарубіжних авторів на сутність суб’єктивних (особистісних) та об’єктивних (ситуативних) її складових. Зарубіжні дослідники для вивчення поведінки в стресовій ситуації використовують поняття coping, переносячи увагу з суб’єкта на цілісну ситуацію, де він існує, та наголошуючи на особливому та мінливому, що властиве конкретній людині в певних умовах (В.Мішель, У.Лер, Г.Томе, Р.Лазарус, С.Фолкмен). Психологічне призначення coping полягає в тому, щоб як можливо краще адаптувати людину до вимог ситуації, дозволяючи їй оволодіти ситуацією, послабити чи пом’якшити ситуативні вимоги, і таким чином, згасити стресогенісь ситуації.

Задовільної системної класифікації способів подолання стресових ситуацій зараз не існує. Неоднозначно оцінюється ефективність як предметно-орієнтованих так й емоційно-експресивних форм подолання. Але не викликає сумнівів те, що опір суб’єкта обставинам може суттєво змінювати свою форму в залежності від того, наскільки погрожуючою та керованою уявляється йому ситуація і як він оцінює свої можливості.

1 2 3 4 5 6 7

скачати