Ім'я файлу: дії гравців у нападі баскетбол.docx
Розширення: docx
Розмір: 340кб.
Дата: 09.05.2022
скачати
з одним центровим. Командні взаємодії з одним центровим визначаються його розташуванням у зонах нападу. Високий і результативний центровий може розташовуватися в безпосередній близькості від щита суперника – у нижній частині, в середній частині та у верхній частині штрафної зони. Розширення: docx
Розмір: 340кб.
Дата: 09.05.2022
скачати
Доцільно розглянути типові взаємодії із центровим у нападі проти персональної системи захисту.
При розташуванні центрового в нижній частині штрафної зони партнери з передньої та задньої лінії намагаються створити умови насамперед центровому для завершення атаки (рис. 30, а).
Розташовуючись у середній частині штрафної зони (між лінією штрафного кидка й кошиком), центровий може активно сам атакувати та допомагати звільнятися від опіки своїм партнерам (рис. 30, б). У той час, коли в нижній позиції центровий майже завжди грає і виконує кидки із вихідного положення спиною до кошика, то в середній позиції він може отримати м’яч і, повернувшись до кошика, атакувати кидком або проходом під щит.
У верхній частині штрафного майданчика (на лінії штрафного кидка) центровий виконує переважно заслони, передачі, наведення. Атакуючи кидком з такої позиції, він може пройти під щит із дриблінгом і кидком з близької відстані. У цій позиції він перебуває далеко від кошика, щоб атакувати в положенні спиною до щита (рис. 30, в).
Рис. 30. Взаємодії із центровим 5 у нижній (а), середній (б) і верхній (в) позиціях штрафної зони
Напад з двома центровими. Взаємодії з двома центровими визначаються їх розташуванням. Якщо центрові розташовуються поряд, то вони використовуються для створення подвійного заслону (рис. 31, а).
Центрові можуть зайняти позиції з протилежних боків штрафної зони (розташування нападників 2 і 3). У цьому випадку гравець задньої лінії 1 та нападник 3 найчастіше вдаються до зустрічних переміщень з подальшим проходом повз одного чи двох центрових.
Рис. 31. Взаємодії гравців з двома центровими: використання подвійного заслону для нападника 3 (а); «екран» із зустрічними пересуваннями центрових (б); використання центрових 4 і 5, які ставлять заслін для звільнення нападників і отримання м’яча для кидка – розташування гравців у вигляді «піраміди» (в)
Напад без центрових гравців. У цій системі нападу застосовують широке розташування нападників по периметру зони нападу. Це дозволяє використати три типи атакуючих маневрів (рис. 32); а) переміщення гравців по «великій вісімці»; б) зустрічні пересування чотирьох або п’яти гравців із застосуванням заслонів; в) виходи окремих гравців за допомогою перехресних пересувань на будь-яку позицію для отримання м’яча й кидка.
Рис. 32. Напад переміщенням по великій вісімці (а): гравець 2 передає м’яч партнерові й входить для отримання м’яча у штрафну зону, 1 передає 5, який вийшов на місце 2, і входить у зону для отримання м’яча, використовуючи гравця 4 для наведення свого суперника і т.д.; напад із заслонами (б): гравець 1 передає м’яч 2 і ставить заслін для 3. Якщо 3 не отримав м’яча, він ставить заслін 4, а той – для гравця 5 і т.д.; вихід на позиції центрового гравців 4 і 1 в нападі без центрового (в)
Позиційний напад проти зонної системи захисту. Його особливості зумовлені тим, що проти гравця, який володіє м’ячем, зосереджено кілька захисників. Є чітко визначені способи організації командних дій проти зонної системи захисту:
швидкий прорив, під час якого нападники намагаються атакувати кошик раніше, ніж вдалося організуватися зонний захист;
розташування гравців, під час якого на одному із флангів майданчика з’являється більше нападників, ніж захисників, – «перевантаження»;
виконання швидких передач для того, щоб захисники не встигали пересуватися за м’ячем, завдяки чому один із нападників отримує можливість зробити кидок без перешкод;
пересування гравців за схемами засвоєних комбінацій так, щоб захисники не змогли одночасно забезпечити прикриття нападників в окремих зонах;
застосування заслонів, щоб не дати можливість захисникам вийти вільно у визначену частину майданчика, звідки виконується кидок.
Організація атаки із застосуванням «перевантаження», проходів під щит, зміни місць і заслонів є найпоширенішим способом атаки проти зонного захисту.
«Перевантаження». При застосуванні цього способу нападу проти зонної системи захисту нападники розташовуються всередині й навколо штрафної зони так, щоб створити чисельну перевагу гравців у визначених місцях майданчика. Швидка передача м’яча при цьому дозволяє гравцям нападу вивести одного з партнерів для надійного кидка в кошик (рис. 33).
Рис. 33. «Перевантаження» у нападі розташуванням нападників 1-3-1 проти зонного захисту 2-3 за допомогою передач м’яча між гравцями 1, 3 і 5 в нападі створюють чисельну перевагу проти захисників 1 і 5. Нападники 1, 3, 5 і 4 створили чисельну перевагу у грі проти гравців зонного захисту 1, 5 і З
1 2 3 4 5