Ім'я файлу: дії гравців у нападі баскетбол.docx
Розширення: docx
Розмір: 340кб.
Дата: 09.05.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 340кб.
Дата: 09.05.2022
скачати
Захисник, що опікає нападника 2, може спробувати завадити взаємодії нападників, перемістившись на лінію можливої передачі та ускладнюючи отримання передачі від гравця 1. У цьому випадку гравець 2 повинен зробити 1-2 кроки в напрямку до партнера з м’ячем, а потім зробити ривок до кошика за спиною захисника й отримати м’яч від партнера 1 (рис. 7).
При інших можливих варіантах переміщення нападника в напрямку до партнера, який отримав передачу, тактичні взаємодії двох гравців базуються на використанні заслонів.
Сутність заслону: нападник розташовується біля захисника, який опікає партнера, обираючи при цьому місце так, щоб заступити захиснику найкоротший шлях, яким той може переслідувати свого підопічного. Нападник, що ставить заслін, змушує захисника пересуватися більш довгим шляхом, ніж шлях партнера. Цей маневр дає можливість партнерові на короткий час звільнитися від опіки й атакувати кошик. При цьому гравець, який ставить заслін, не залишається нерухомим: зустрівши захисника та пропустивши партнера для подальших дій, він виходить під щит для посилення нападу.
Гравець з м’ячем завжди має пам’ятати, що партнер, який після заслону включається в атаку, зазвичай є більш небезпечним для суперника (рис. 8).
Рис. 8. а) Зовнішній боковий заслін гравця 1 для партнера 2, що володіє м’ячем б) Взаємодія центровий – нападник («двійка»)
Рис. 9. Внутрішній заслін: гравець 1 веде м’яч до партнера 2, розташувавшись між ним і його захисником, 1 віддає м’яч партнерові 2 для кидка
Є декілька варіантів заслонів: зовнішній, внутрішній, наведення, «екран». Їх мета – звільнити партнера з м’ячем або без м’яча для проходу з веденням або для виходу в потрібному напрямку. Якщо гравець, який ставить заслін, розташовується збоку або позаду захисника, що опікає партнера, то маємо зовнішній заслін.
Якщо гравець, який ставить заслін, розташовується між партнером і захисником, що його опікає, то маємо внутрішній заслін (рис. 9).
Наведення. Нападник може застосувати наведення суперника на будь-якого свого партнера, який знаходиться в статичному положенні чи пересувається. Переміщуючись, нападник наводить захисника, який його опікає, на свого партнера, що знаходиться у визначеній позиції. Наведення може здійснюватись як гравцем з м’ячем, так і гравцем без м’яча. На рис. 10, а показано наведення, при якому нападник проходить повз партнера з веденням м’яча, а на рис. 10, б, коли нападник без м’яча 2 здійснює наведення, звільняючись від опіки суперника, отримує м’яч для кидка чи подальшого розвитку взаємодій.| Рис. 10. Наведення: а) за допомогою дриблінгу; б) за допомогою переміщення | Рис. 11. Наведення із застосуванням відволікаючого маневру нападника | Рис. 12. Наведення під час зустрічного пересування двох нападників: 1 і 2 та 3 і 4 |
Завершити атаку кошика можна під час наведення, коли гравець, який отримав м’яч, посилає його нападнику, який навів на нього суперника (рис. 11).
Під час наведення часто застосовується відволікаючий маневр. Наприклад, гравець 1 (рис. 11), переміщуючись у штрафну зону, змушує суперника його супроводжувати, потім нападник робить стрімке прискорення до партнера з м’ячем і, отримавши передачу майже з рук у руки, виконує кидок у кошик. В іншій ситуації показано наведення двох гравців під час руху назустріч один одному (рис. 12, а).
У всіх варіантах наведення важливим фактором є стрімке та щільне пересування біля партнера, на якого наводиться опікун. Щоб успішно провести наведення, спочатку виконують фінт на ривок і наближаються до захисника, звільнивши тим самим шлях для виходу в потрібне місце.
На рис. 12, б схематично показано тактичний прийом «пересічення», коли два нападники, пробігаючи щільно назустріч один одному, намагаються спровокувати зіткнення двох захисників. Якщо цю тактичну задумку вдасться реалізувати, то принаймні один з нападників отримає вигідне положення для прийому м’яча.
У «пересіченні» може брати участь і гравець, який веде м’яч назустріч партнерові.
Взаємодії трьох гравців у нападі. Більшість способів взаємодій трьох гравців будуються на основі описаних вище взаємодій двох гравців, до яких приєднується третій. Найбільш поширеними взаємодіями трьох гравців є «трикутник», «трійка», «мала вісімка», «перехресний вихід», «наведення на двох гравців», що зазвичай використовуються за участю гравців різних ігрових амплуа.
«Трикутник». За допомогою взаємодій з використанням передач і переміщень по трикутнику можуть створюватись відносно прості тактичні дії як під час позиційного нападу, так і під час швидкого прориву. До цих взаємодій зазвичай залучаються гравці різних ігрових амплуа: наприклад, гравець задньої лінії – захисник 1, гравці передньої лінії – крайній нападник 4 і центровий 5 (рис. 13).
 Рис. 13. Взаємодії трьох гравців у позиційному нападі «трикутник» | Рис. 14. Взаємодії трьох гравців під час швидкого прориву в комбінації «трикутник» |
У позиційному нападі комбінацію «трикутник» доцільно проводити на одному із флангів нападу для кращого використання можливостей центрового.
У цій ситуації порівняно легко передати м’яч центровому 5, підтримати його дії виходами до штрафної зони. Будь-яке підстрахування захисника, що опікає центрового 5, дає можливість гравцям 4 і 1 виконувати кидки із середньої відстані.
Під час проведення швидкого прориву (рис. 14) захисник 1 повинен розташуватися далі від щита, ніж його партнери. Крайній нападник 4, отримавши м’яч на фланзі, передає його назад захисникові 1, який перемістився у центр (на вершину трикутника), а звідси м’яч негайно передається на інший фланг – центровому 5, який завершує атаку чи передає м’яч нападнику 4 або 1 для завершального кидка.
Взаємодії «трикутник» під час проведення швидкого прориву ефективні при реалізації чисельної переваги над захисниками (3x2). Вони вимагають швидких передач м’яча і їх можна виконувати, змінюючи розташування гравців.
«Трійка». Ці взаємодії здійснюються на основі розташування трикутником гравців різних ігрових амплуа та спрямування передачі м’яча на один фланг і виконання заслону на іншому фланзі нападу. Так, на рис.15 гравець задньої лінії 2 передає м’яч нападнику 3 і виконує ривок у протилежному напрямку, ставлячи заслін для гравця задньої лінії 1. Гравець 1 виходить з-під заслону до кошика й отримує м’яч від гравця 3 для кидка.
 Рис. 15. Взаємодія двох гравців задньої лінії та крайнього нападника («трійка») |  Рис. 16. Взаємодія двох гравців задньої лінії та крайнього нападника (варіант «трійки») |
Якщо з якихось причин переміщення до кошика ускладнене (наприклад, переключення захисника, який опікає гравця 2), то гравець 1 може зробити ривок у напрямку до партнера 3 з м’ячем, отримати від нього м’яч, виконати кидок, перейти на ведення м’яча та поставити заслін для гравця 3. Гравець 3, ведучи м’яч, проходить до кошика з-під заслону (рис. 16).
Під час виконання «трійки» можливі різні варіанти. Наприклад, гравець 2, удаючи, що ставить заслін для партнера 1, може на півдорозі змінити напрямок руху та стрімко вийти прямо під кошик для отримання м’яча від гравця 3 й виконання кидка в кошик або, якщо захисник нападника 3, намагаючись уникнути заслону, відступить у штрафну зону, то нападник 3 може зробити ривок уздовж бічної лінії і, отримавши м’яч, виконати кидок із середньої відстані.
«Мала вісімка». У цій комбінації беруть участь три гравці. Використовуючи послідовні пересічення з веденням м’яча, гравці взаємодіють у переміщеннях з виконанням заслонів і коротких передач по так званій «малій вісімці». Мала вісімка носить циклічний характер і може повторюватися кілька разів поспіль (4-5 разів), доки не буде створено сприятливих умов для атаки кошика (рис. 17). Гравець 1 веде м’яч назустріч гравцеві 2 і в момент пересічення віддає йому м’яч з рук у руки. Гравець 2 своєю чергою веде м’яч у напрямку кошика й віддає його гравцеві 3, який іде на пересічення, і т.д. на одному із флангів атаки.
| Рис. 17. «Мала вісімка» | Рис. 18. Перехресний вихід | Рис. 19. Комбінація «перехресний вихід» |
Комбінацію «мала вісімка» можна ефективно виконувати при розташуванні трьох гравців поблизу задньої лінії атаки чи на одному із флангів передової зони атаки.
Є декілька варіантів завершення атаки в цій комбінації, під час виконання якої гравець, що веде м’яч, може:
замість передачі партнерові виконати прохід під щит суперника;
замість руху для пересічення після фінту зробити неочікуваний для суперника ривок по краю майданчика в напрямку до щита й отримати м’яч для кидка в кошик;
після початку ведення передати м’яч партнерові, який зробив ривок під щит із середини майданчика;
відразу кинути м’яч у кошик із середньої або дальньої відстані, якщо захисники сконцентрувалися біля щита, щоб прикрити підступи до нього.
«Перехресний вихід». Найчастіше в ситуації 3x3 застосовується перехресний вихід. Ця взаємодія трьох гравців полягає у пересіченні двох гравців на безпосередній близькій відстані від третього партнера (зазвичай – центрового, який розташовується спиною до щита суперника (рис. 18). Гравець 1 передає м’яч центровому 5 і проходить з правого боку під щит. Гравець 2, виконавши фінт кроком у протилежний бік, проходить з лівого боку. Гравець, який передав м’яч, завжди проходить першим, а його партнер – другим, виконуючи перехресний вихід.
Під час перехресного виходу виконується внутрішній заслін або наведення. Гравець 5 після виконання фінтів може передати м’яч будь-якому партнерові для атаки кошика або кинути м’яч у кошик, або після фінту пройти з веденням м’яча під щит для кидка. До комбінації «перехресний вихід» можна вдаватися не тільки навпроти щита, але й на одному із флангів атаки (рис. 19).
«Перехресний вихід» може реалізовуватися двома гравцями задньої лінії, які розташовується на лінії штрафного кидка (див. рис. 18), або гравцем задньої лінії та крайнім нападником (див. рис. 19). У цій комбінації відкривається багато можливостей для виконання кидка. Якщо нападник проходить першим і приймає передачу із рук в руки, то він знаходиться у вигідній позиції для виконання кидка з близької відстані. Гравець задньої лінії, який проходить за нападником, теж знаходиться на близькій відстані для кидка у стрибку в разі відступу захисників під щит або може продовжити рух до кошика, якщо захисник наштовхнеться на заслін. Центровий, зробивши крок до кошика, відкривається з боку м’яча. Під час цього маневру він має прекрасну можливість для кидка з близької відстані. У рамках гри всієї команди важливо, щоб два партнери, які не беруть участі в комбінації, відтягнули захисників від вісі атаки та розташувалися позаду для забезпечення захисної рівноваги на випадок перехоплення м’яча суперником або оволодіння ним після відскоку від щита.
Подвійний заслін. У виконанні цієї взаємодії беруть участь захисник 1, центровий 5 і нападник 3 (рис. 20). Захисник 1 передає м’яч нападнику 3, який після фінту на прохід уздовж лицьової лінії використовує заслін центрового 5, а потім гравця 1, який рухається до кошика неначе для отримання зворотної передачі та ставить заслін для партнера 3 разом із центровим біля бічної лінії штрафної зони. Гравець 3 може зробити фінт на прохід уздовж лицьової лінії та пройти з веденням м’яча повз подвійний заслін у зону штрафного кидка. Захисник суперника, який опікає нападника 3, відрізаний подвійним заслоном. У разі переключення суперників на нападника 3 він може передати м’яч центровому 5.
 Рис. 20. Подвійний заслін |  Рис. 21. Наведення на двох гравців веденням м’яча |  Рис. 22. Наведення на двох гравців для звільнення від опіки й отримання м’яча |
Наведення на двох гравців. Подібно до подвійного заслону у взаємодіях трьох гравців здійснюється наведення на двох партнерів, які стоять або підійшли в момент початку наведення (рис. 21, 22).
Нападник 3 веденням м’яча змушує свого опікуна відступити до кошика. Під час цього маневру він наводить опікуна спочатку на центрового 5, а потім на іншого нападника 4, який перемістився з протилежного флангу. У разі переключення захисників суперника гравець 3 може передати м’яч партнерові, який звільнився від опіки для кидка в кошик.
КОМАНДНІ ТАКТИЧНІ ДІЇ В НАПАДІ
Головна функція командних дій у нападі полягає у створенні сприятливих умов одному із гравців для виконання результативного кидка м’яча в кошик у результаті розігрування однієї з ігрових комбінацій або її варіантів і водночас у забезпеченні оволодіння м’ячем під щитом суперника та прийнятті відповідних заходів для забезпечення захисту свого кошика в разі втрати м’яча. Для цього команда обирає визначені організаційні форми ведення гри. Гравці повинні так атакувати кошик, щоб запобігти рухливості захисту суперників, їх зіграності та взаєморозумінню. У той же час нападники діють колективно, цілеспрямовано, використовуючи різні тактичні прийоми, способи й варіанти.
Вибір командних дій у нападі починається з того, що гравці досягають необхідного рівня фізичної підготовленості, вчаться правильно використовувати індивідуальні та групові тактичні дії, добре засвоюють функції (ігрові амплуа) кожного гравця в команді.
Тренер обирає систему нападу для команди, враховуючи можливості своїх гравців і свою компетентність.
Під системою нападу розуміється організація командних дій, принципи взаємодій гравців, тактичні маневри та їх варіанти.
У системі нападу умовно виокремлюють такі складові:
відповідність індивідуальних можливостей гравців;
гармонійний перехід (без ускладнень) від захисних тактичних дій до дій у нападі, від однієї системи атаки до іншої.
Незалежно від використовуваних систем атаки команда має організувати атаку так, щоб влучити м’ячем у кошик суперника.
Система гри – це організація командних дій, що полягає у правильному розподілі й використанні ігрових дій та функцій (амплуа) кожного гравця.
Дії команди в нападі будуються на основі двох тактичних систем ведення гри –
1 2 3 4 5